Балажіц: Хочеться, щоб Карпати знову грали в єврокубках

Захисник "Карпат" Ґреґор Балажіц розповів про стан справ у команді, імпульсивність Ігора Йовічевіча та про погляди фанатів львів’ян.

"Мені дружина постійно каже: потрібно позитивно мислити. Якщо думаєш про хороше, то воно стається. Коли йду вперед і підключаюся до атаки, то налаштовую себе, що все вдасться. Потрібно грати до останньої секунди, до фінального свистка. Але деколи я й сам не розумію, як усе відбувається. Забив вже чотири голи – навіть не думав, що таке зі мною може статися. Після гри з "Іллічівцем" сказав, і зараз повторю: хочеться, щоб наші форварди почали вже нарешті забивати. У нас є молодий Сергійчук, але в нього нема досвіду – тільки почав грати в Прем’єр-лізі. Взимку клубу варто було б подумати про гравця атакувального плану".

"Коли я був юнаком, то грав на позиції центрфорварда. Хотів виступати в атаці, але коли почався великий футбол, тренери перевели мене у захист, бо був високого зросту. А ще декілька років грав опорного півзахисника. Форварду набагато легше в психологічному плані. Не забив гол – будуть ще шанси. А от якщо команда пропускає – до центрального захисника одразу виникають претензії. Оборона завжди перебуває під ударом негативу".

"У грі з "Олімпіком" я надірвав м’яз, хоча спочатку нічого не запідозрив. Подумав, що то просто втома. Але зараз все нормально. Тренер, щоправда, аби не ризикувати, випустив мене проти "Іллічівця" лише на останні хвилини. Ми так домовлялися. Я сказав Йовічевічу: "Якщо результат того вимагатиме, можете мене поставити в атаку» (Сміється). Дякувати Богу, план спрацював. Ми дуже хвилювалися, бо після поразок втрачаєш віру у свої сили".

"Я думаю, це неправильно, що у нас конкурент – "Іллічівець". Я б хотів, щоб нашими конкурентами були команди як мінімум із середини турнірної таблиці. Але нічого не вдієш – потрібно рухатися вперед і самотужки витягати себе із дна".

"Я прийшов у "Карпати", коли команда перебувала на хороших позиціях у чемпіонаті, грала в єврокубках. А потім пішло стрімке падіння. Просто футболісти надовго не затримуються в команді. Нема зіграності. Поки звикнеш до одних, піде половина команди, зміниться тренер. Все доводиться робити з нуля. Психологічно це дуже непросто. Добре, що у нас такі терплячі фанати, які розуміють ситуацію. У Львові є всі умови для сильної команди: чудове місто, численні вболівальники, новий стадіон. Хочеться, щоб "Карпати" знову грали в єврокубках".

"Йовічевіч – дуже імпульсивний чоловік. Дається взнаки те, що він хорват з домішком чорногорської крові, який мешкав в Іспанії. Особисто на мене це дуже позитивно впливає, коли тренер настільки емоційний, коли в такій спосіб намагається мотивувати команду. Думаю, якщо Йовічевіч продовжуватиме в такому ж дусі, він виросте у хорошого спеціаліста. Через травми ігрова кар’єра у нього склалася не зовсім успішно попри те, що він був у "Реалі". Але він набрався безцінного досвіду. Помітно, що Йовічевіч дуже добре розуміє футбол".

"Я підтримую погляди фанатів "Карпат", їх захоплення героями УПА. Категорично не сприймаю хіба що прояви расизму, якщо такі трапляються на українських стадіонах, або якісь крайні політичні акції. На стадіоні, звісно, є свобода слова. Але іноді це погано, тому що нам доводиться грати при порожніх трибунах. Мені б хотілося, щоб вболівання було більш спортивним, якщо можна так сказати".

"Якщо б війна перекинулася на решту території України, ми б із дружиною поїхали і більше не поверталися. Гроші не вирішують нічого, життя – одне. Але, на щастя, у Львові все спокійно. Я досі сподіваюся, що політики «розрулять» цей кривавий конфлікт, і в Україні знову усе буде гаразд, а люди зможуть жити без страху".

"Коли тільки приїхали до Львова, то не знали, куди потрапили. У порівнянні з Європою тут все трішки по-іншому. Я приземлився у старому аеропорту, нового тоді ще не збудували. Але з часом Львів став другим домом. Місто кращає з кожним роком. З дружиною любимо прогулятися історичним центром. Часто проводимо дозвілля з сімя'ми інших карпатівців".

"Хотів би розмовляти українською, але поки що її лише розумію. Пацани з команди часто до мене звертаються по-українськи. Моя дружина знайшла собі у Львові подруг, тож опанувала українську значно краще, ніж я (Сміється)".

"У Кополовця стільки приколів, що важко згадати якийсь конкретний, він хороший хлопець з великим серцем. У Міші буває, що на емоціях він може дати таке інтерв'ю, яке перевершить всі очікування. Його не було в команді десь рік, а коли тепер з'явився - це відчулось одразу. Якоюсь історією або жартом він моментально може підняти дух колективу. Іноді Михайло частує команду закарпатським вином. А нещодавно привіз на тренування банку з цукерками. Страшенно любить солодке. Коли були на зборах у Словенії, то Міша примудрився розшукати такі цукерки, які я ще пам'ятаю з дитинства. Кополовець - легенда "Карпат", - сказав Балажіц.