Осінні підсумки. Волинь. З претензіями на успіх

Минулого року "Волинь" після першої частини чемпіонату була ближче до зони вильоту, аніж до зони єврокубків. Тоді після 17-ти матчів (без врахування поєдинку проти "Арсеналу") лучани мали 17 очок і посідали 12-у сходинку. А навесні була величезна криза, яка тільки через немічність конкурентів не завершилась для лучан катастрофічно в боротьбі за виживання.

Після літньо-осінньої частини поточного чемпіонату питання щодо вильоту в аспекті "Волині" не постає і поставати не може. Лучани обіймають високу сьому сходинку (щоправда, без урахування результату гри проти "Металіста") і, що найголовніше, всього на два очки відстають від зони, місце в якій дозволяє заявлятись на єврокубки. Інтрига така: чи зможуть лучани навесні додати і реально боротися за Лігу Європи, чи команду знову спіткає старе лихо у вигляді неспроможності рівно проводити другу частину турніру.

Трансферна діяльність

"Волинь" у літнє міжсезоння покинули відразу шестеро легіонерів, п’ять з яких були, можна сказати, залізно основними. То не збіг, не випадковість, а логічний і прогнозований розвиток подій. Джерела ще минулої зими повідомляли, що у зв’язку зі складною фінансовою ситуацією "Волинь" відмовляється від послуг легіонерів і робитиме ставку на українських недорогих футболістів.

Розпрощавшись з Шиковим (переїхав до Австрії), Масло (до Казахстану), Рамоном Лопесом (до Японії), Еріком Матуку (до Бельгії), Леандро (до Польщі) та Шумахером, "Волинь" з далекого зарубіжжя запросила тільки Маріотто. Та й то бразильця взяли з "Флуміненсе" в оренду. Зважаючи на те, що нападник за пів сезону не здобув місця в основі, не виключено, що співпрацю з ним не продовжать.

Івіца Жуніч прийшов з чемпіонату Польщі і закрив проблемну позицію центрального захисника. З двох кримських клубів, які припинили своє існування, до Луцька перебралися троє гравців: захисники Сергій Воронін і Євгеній Новак (з "Севастополя"), та півзахисник Олег Гуменюк (з "Таврії").

Але ці трансфери не могли залатати всіх дір в складі "Волині", тому в Луцьку вирішили піти протоптаним шляхом і взяти футболістів в оренду. Так, з "Дніпра" прийшла ціла партія виконавців: Олександр Сваток, Євген Бохашвілі, Сандро Кобахідзе, Руслан Бабенко і Валерій Федорчук. Перші двоє грали переважно за дубль, а от троє останніх стали основними гравцями "Волині", внісши свій суттєвий вклад в успіх команди Віталія Кварцяного.

У "Волині" влітку могло опинитися більше футболістів, але не всі виявились готовими до високих вимог Віталія Володимировича. А дехто, - як от Сергій Кравченко – зірвався в останній момент, поступившись дорогою до Луцька Валерію Федорчуку.

Фізична готовність

У "Волині" трохи змінився стиль – команда стала більше контролювати м'яч і виходи в атаку здійснювались не тільки за рахунок довгих передач, але й через комбінаційні дії. Втім, підопічні Кварцяного не перестали вступати в єдиноборства і брак техніки компенсували, коли потрібно, виграними силовими дуелями.

"Волинь" значно додала в стабільності, але без зривів пройти літньо-осінній відрізок чемпіонату все ж не змогла. Матчі проти "Карпат", "Динамо", "Шахтаря", "Говерли", кубковий виїзний проти "Дніпра" лучанам явно не вдалися і проблемою була також відсутність в цих поєдинках спортивної агресії. Проти "Шахтаря" лучани проявляли характер десь до середини другого тайму, а наприкінці поєдинку просто розклеїлися, дозволивши "гірникам" за останню п’ятихвилинку тричі розписатися у воротах Неділька. Програвали по грі лучани також і "Говерлі", хоча від поразки "Волинь" вбереглася завдяки класній грі Віталія Неділька.

Та й взагалі, спостерігалась якась тенденція: непогана гра в першому таймі і провал в таймі другому. Крім двох вищезазначених поєдинків, подібний сценарій був в матчах проти донецького "Металурга" і "Металіста". "Чорноморець", "Ворскла", "Зоря" також забивали лучанам в останню двадцятихвилинку. Виходить, що рівно половину – 11 з 22 двох – м’ячів в чемпіонаті України "Волинь" пропустила саме під кінець гри.

Тактична гнучкість

Віталій Кварцяний не відразу прийшов до варіанту з Еріком Бікфалві на вістрі атаки. На початку сезону наставник використовував румуна переважно на позиції плеймейкера, іноді опускаючи його ще глибше – в опорну зону. В таких випадках на вістрі атаки "Волинь" мала явно вираженого нападника – пробувалися Бохашвілі, Маріотто, Селін, в декількох матчах центрального форварда грав Кобахідзе.

Коли ж Віталій Кварцяний спробував зіграти з Еріком Бікфалві в якості нападника, то дії команди трохи урізноманітнились. Румун за звичкою опускався глибше (наче з гармати дальніми ударами обстрілював ворота суперників), звільняючи вільні зони для півзахисників. На вістрі атаки з однаковим успіхом могли опинитися як хтось із флангових, так і центральний хавбек, роль якого зазвичай виконував Матей.

"Волині" часто не вистачало швидкості, але за рахунок індивідуальної майстерності гравців, завдяки щільній побудові лучанам вдавалося приховувати цей недолік. Атаки починалися зазвичай в опорній зоні: Бабенко з Федорчуком в цьому плані працювали доволі ефективно. А от від центральних і флангових захисників рідко йшла якась загроза чужим воротам (якщо не рахувати класичних підключень до стандартів). Ще один цікавий хід від Кварцяного – це переведення з лівого флангу в центр Артема Шабанова, який зарекомендував себе як універсал.

Оптимальний склад

"Волинь" змінилася ще й в тому плані, що став чітко помітним "водорозділ" між основними гравцями і запасними. Раніше цього не було. В кількох попередніх сезонах основні футболісти проходили очищення дублем і, навпаки, дублери не від хорошого життя все ж отримували місця в основі на важливі поєдинки.

В першій частині поточного чемпіонату найбільше питань було щодо позиції лівого захисника. Спершу там грав Шабанов, тоді як в центрі захисту поруч з Івіцею Жунічом виходили то Годований, то Новак, то Приндета. Потім Кварцяний перевів Шабанова в центр (щоб якось компенсувати втрату через травму Приндети), повернувши до основи Шіша. Справа стабільно діяв Сімінін, Неділько остаточно виграв конкуренцію в Кичака.

Руслан Бабенко матчі пропускав тільки в крайніх випадках. Як, власне, і Федорчук, але Валерій не відразу знайшов свою позицію, пробуючись то в опорній зоні, то на фланзі. Вже коли Кварцяний остаточно визначився з крилами півзахисту (Кобахідзе та Мемешевим), з плеймейкером Матейєм і форвардом Бікфалві, Федорчук сконцентрувався на діях в центрі поля.

Кращий гравець

"Він уміє розвинути атаку, а ще - здатний майстерно завершувати творчі дії ударами з дальньої дистанції. Ерік б'є як з 35 і 25 метрів, так і з двох-трьох. Цей футболіст завжди націлений на удар, при тому, що ніколи не був на полі егоїстом. Для нього все одно, з якої ноги і з якого флангу пробити - з лівого або правого. Бікфалві координований, він уміє загрожувати воротам ударами з лету, з розвороту і в падінні через себе. Один такий гол він забив "Таврії" в домашньому матчі в минулому сезоні. Румун завжди здорово відчуває гольову ситуацію - його немов тягне в епіцентр подій. Він не грає поперек поля, а лише вперед, будучи постійно націленим на ворота. У когось може скластися думка, що у нього "важка" швидкість і дещо тягуча манера гри. Але це помилкова думка. Насправді Ерік прекрасно переміщається по полю, вміло маневруючи під час зустрічного руху суперника. Робить він все на швидкості, знаходячи можливість для своєчасного гострого пасу або завершального удару. Плюс до всього, Бікфалві майстерно виконує штрафні та вільні удари, подає кутові. Він уміє вести гру, в чому я переконався, використовуючи його в ролі опорного півзахисника" – Віталій Кварцяний, характеризуючи свого лідера Еріка Бікфалві, так акуратно все розклав по полицях, що щось додати до цього дуже складно.

Зауважимо тільки, що Ерік, попри свій шалений талант, іноді ніби випадав з командних дій і грав сам по собі. Цей малесенький недолік румуна змушує згадати в цій номінації і інших героїв "Волині", таких як Неділько та Сімінін, котрі завжди до останньої каплі поту віддавалися команді.

Розчарування першої частини сезону

Команда Віталія Кварцяного змужніла, навчившись не втрачати "своїх" очок. Після першого кола найбільшою проблемою луцького колективу бачилось невміння продуктивно протистояти грандам. Але потім був перенесений матч 10-го туру проти "Металіста", після якого "Волинь" нажила собі багато ворогів і після якого в аспекті лучан саме тема вболівальників найпершою приходить на думку, коли мова заходить про розчарування.

Зірвавши поєдинок проти харків’ян, луцькі вболівальники нічого не домоглися, окрім сорому для своїх улюбленців. Суддівство Кутакова було невпевненим, але чи настільки упередженим, як здалося лучанам? То питання без однозначної відповіді. Ну а нестриманість і емоційність тренерського штабу, а також деяких вболівальників "Волині", швидше за все обернуться для команди дисциплінарними санкціями і підривом іміджу. Авторитет і повага, як кажуть, здобуваються роками, а втрачаються за одну мить.

Кращий матч

9 листопада. Українська Прем’єр – ліга. 12-й тур

"Волинь" – Олімпік 4:0

Голи: Флорентін Матей 37, Ерік Бікфалві 43, 71, Сандро Кобахідзе 90+1

То була не перша і не остання впевнена перемога "Волині" в літньо-осінній частині чемпіонату. Але цінності саме цій перемозі додавало ім'я суперника. "Олімпік" дуже добре влився в еліту українського футболу, заявивши по ходу першого кола про свої єврокубкові амбіції.

І от саме як претендент на місце в зоні Ліги Європи "Олімпік" був безжально битий у Луцьку. Натхненна гра Еріка Бікфалві, Матейя, Сандро Кобахідзе не залишила ні одного шансу підопічним Романа Санжара. Опиралися донеччани до 37-ї хвилини, коли Матею вдався прекрасний удар в дальній кут воріт Махарадзе з середньої дистанції. Не встигли гострі прийти до себе, як лучани зусиллями Еріка забили вдруге.

На другий тайм "Волинь" виходила з непохитною вірою у власні сили, що вилилось у ще два м’ячі в ворота "Олімпіка". На 71-й хвилині Ерік, вміло зігравши на добиванні, оформив дубль, а крапку поклав Сандро Кобахідзе, розстрілявши ворота Махарадзе з близької відстані.

"Волинь" вперше з вересня 2011-го року, коли був розгром "Іллічівця" в Кубку України, перемогла суперника з різницею в рахунку більшою, ніж три м’ячі.

Завдання на зиму і перспективи

"Волинь" стала на шлях, який скоро може виявитись єдиним прийнятним для багатьох команд вітчизняної Прем’єр - ліги – мінімум орендованих і легіонерів з далекого зарубіжжя. Але повністю незалежною луцька команда почувати себе ще не може. Якщо підуть взимку Бабенко, Кобахідзе, Федорчук (орендовані в "Дніпра"), Матей і Бікфалві (гравці, якими активно цікавляться більш заможні колективи), то "Волині" буде несолодко.

Щоб замінити лідерів, Кварцяному потрібно або шукати десь рівноцінних за майстерністю і досвідом футболістів (а в сучасних умовах і з обмеженими фінансовими можливостями знайти таких складно), або підтягувати вчорашніх дублерів. Перший шлях вимагає немалих грошей, а другий забирає багато часу і зусиль.

Втім, "Волинь" має достатній очковий запас, щоб не хвилюватися за своє майбутнє. Навряд чи команді загрожуватиме виліт. Єдине, що може вдарити по амбіціям – так це втрата конкурентноздатності в боротьбі за місце в Лізі Європи. Але така участь – то не найстрашніше, що може статися в цей нестабільний час.

#	футболіст	матчі	хв.	старт	заміна	в заявці	голи (пен.)	паси	гол+пас
	Воротарі
42	Віталій Неділько	11	931	11	0	4	0	0	0	1	0
74	Артем Кичак	7	511	5	2	8	0	0	0	0	0
78	Сергій Литовченко	1	90	1	0	3	0	0	0	0	0
	Защитники
13	Артем Шабанов	16	1233	14	2	1	1	0	1	4	0
3	Сергій Сімінін	15	1350	15	0	0	1	0	1	4	1
30	Олег Гуменюк	9	407	2	7	5	0	0	0	1	0
16	Галь Шиш	7	563	6	1	3	0	0	0	3	0
24	Сергій Воронін	6	431	5	1	2	0	0	0	0	0
39	Олександр Сваток	6	133	1	5	5	0	0	0	1	0
33	Євген Новак	4	143	1	3	8	0	0	0	2	0
36	Роман Годований	3	225	3	0	0	0	0	0	1	0
26	Роман Никитюк	0	0	0	0	4	0	0	0	0	0
	Полузащитники
15	Івіца Жуніч	17	1530	17	0	0	2	0	2	5	0
10	Ерік Бікфалві	17	1519	17	0	0	11 (2)	3	14	2	0
15	Флорентін Матей	16	1352	16	0	0	2	1	3	3	0
6	Руслан Бабенко	15	1265	15	0	0	1	0	1	6	1
21	Валерій Федорчук	14	1159	13	1	0	0	1	1	5	0
17	Даніло Маріотто	10	550	6	4	4	1 (1)	0	1	1	0
33	Віталій Приндета	7	526	7	0	1	0	0	0	0	0
23	Дмитро Немчанінов	3	257	3	0	2	0	0	0	1	0
79	Міхель Бабатунде	3	95	1	2	0	0	0	0	0	0
82	Дмитро Задерецький	3	64	0	3	5	0	0	0	0	0
18	Іван Рогач	1	1	0	1	2	0	0	0	0	0
99	Олексій Зінкевич	1	1	0	1	0	0	0	0	0	0
	Нападающие
19	Олександр Кобахідзе	14	1142	12	2	0	2	1	3	0	0
9	Редван Мемешев	13	893	11	2	0	2	2	4	3	0
11	Падовані Селін	8	228	3	5	3	1	0	1	2	0
89	Дмитро Козьбан	7	200	1	6	2	0	0	0	0	0
77	Євген Бохашвілі	2	80	1	1	4	0	0	0	0	0
38	Сергій Петров	0	0	0	0	2	0	0	0	0	0