Товариський матч. Сербія - Україна. Післяматчеві коментарі

Отримавши дві перемоги поспіль над словаками та сербами − 3:2 та 1:0 відповідно, − національна збірна України виявилася переможцем XII міжнародного турніру на призи Кіпрської футбольної асоціації. Відрадно, що вітчизняні команди поступово ламають усталений ще з радянських часів стереотип, що лютий − не «наш» місяць. «Синьо-жовті» у цих матчах довели, що взимку можна не тільки перемагати, а й демонструвати при цьому досить-таки пристойну гру. Тепер − слово за нашими клубами, які за тиждень поновлять виступи в Кубку УЄФА.

Хоч турнір і носив статус товариського, проте у вирішальному матчі Сербія − Україна відчувалося, що жодна з команд поступатися не хоче, і прагне досягти позитивного результату. «Фінальний поєдинок за своїм малюнком відрізнявся від нашої попередньої гри зі словаками, однак тому є декілька пояснень, − говорить в інтерв’ю офіційному сайту ФФУ головний тренер збірної Олексій Михайличенко. − По-перше, на мій погляд, серби все-таки вище за класом від нашого попереднього суперника. По-друге, ми практично повністю змінили склад, і багато зв'язок, а також окремі лінії випробовували чи не вперше. Тож не дивно, що в деяких епізодах нам не вистачало взаєморозуміння. Але через подібні моменти, до того ж в іграх з серйозними противниками, теж необхідно пройти. Водночас повинен сказати, що загалом до підопічних особливих претензій немає − всі вони прагнули максимально точно виконувати поставлене завдання».

Якщо не враховувати кількох дитячих помилок, то загалом діями у захисті тренери і справді можуть бути задоволені. А от щодо гри в атакуючій фазі, то виходило далеко не все. Олексій Михайличенко також хотів би бачити більш гострі дії попереду. «Одначе сьогодні нам не вистачало останнього пасу, − констатує він. − Хоча підопічним вдавалося проводити потенційно небезпечні атаки, проте довести їх до логічного завершення не змогли. Втім, у підготовчий період такий брак має своє пояснення. Плюс зважте на те, що кожен футболіст по-своєму реагує на міжсезонні навантаження. Хтось швидко набирає форму, а іншому для цього потрібно більше часу».

Перемагати, звісна річ, завжди приємно, проте, на думку Михайличенка, важливо те, «що тренерський штаб побачив, хто з наших гравців на що здатен саме сьогодні. Турнір на Кіпрі, який пройшов на досить непоганому рівні, в зручних умовах, виявився дуже корисним, і дав нам достатньо інформації для роздумів. Окрім того, не варто забувати і про психологічний чинник: після тривалої паузи ми знову зустрілись, поспілкувались в дружній атмосфері… Одним словом, ці три дні були для нас дуже плідними».

Наставник сербів Радомір Антич, попри невтішний рахунок, знайшов в собі сили визнати закономірність перемоги українців: «Вони практично бездоганно відіграли у захисті, і не дали нам можливості проявити свої сильні сторони. Водночас не скажу, що суперники були кращими за нас в атаці, проте феноменальний удар Назаренка виявився тим чинником, який схилив шальки терезів на ваш бік. Коли зустрічаються приблизно рівні за силами команди, саме такі моменти і визначають долю гри». Нагадаю, що в березні минулого року українці вже зустрічалися з сербами, і тоді теж перемогу в матчі, що проходив у Києві, з рахунком 2:0 святкували «синьо-жовті» (відзначились Назаренко, теж після дальнього удару, і Шевченко). Щоправда, Антич тоді збірну не очолював.

Дехто вважає, що лютневі матчі були свого роду генеральною репетицією перед поєдинком з англійцями, і що після них тренер українців мав би ледь не визначитися зі складом, що вийде на поле легендарного «Уемблі». Проте Олексій Михайличенко не погоджується з такою постановкою: «Я не зациклююсь зараз на цьому, тому що до 1 квітня − досить великий, за футбольними мірками, відрізок часу, протягом якого може статися чимало змін. Багато кандидатів до збірної проведуть по 7-8 офіційних матчів. Ми, як і раніше, уважно слідкуватимемо за всіма гравцями, а коли настане час, тоді і будемо визначатися. На підставі ретельного аналізу».