За добу до матчу. Варшавські замальовки

Польська столиця зустріла своїх українських гостей непривітно. З Києва українська делегація вилітала при сонячній весняній погоді, а до польського летовища добиралася крізь туман і похмуру паморозь. Погода відверто не радувала. Зрештою, то життєве. Справжнього головного болю окремим членам української делегації додало зникнення серед зданих в вантажне відділення сумок тої, в якій знаходилися банери. Ті самі, які мали розмістити на стадіоні «Народови». Цінного вантажу в підсумку так і не знайшли.

Через цей інцидент футболісти збірної України трохи затрималася в аеропорту, але врешті поселилися в розташованому в історичній частині Варшави готелі «Брістоль». Тому, в якому під час Чемпіонату Європи-2012 мешкали російські футболісти.

Взагалі, ажіотажу в польській столиці навколо майбутнього протистояння не помітно взагалі. На підкріплену історичними паралелями нездорову атмосферу, яка панувала навколо зустрічей команд в 2000-2001 роках, нема й натяку. Здається, спільне Євро-2012 суттєво згладило непорозуміння. Польські журналісти, втім, не сумніваються, що стадіон «Народови» буде заповнений вщерть. Їхні земляки-вболівальники не сумніваються в перевазі своєї збірної і сперечаються, скільки ж голів українцям заб’є Роберт Левандовскі.

• Всі в зборі. Україна знайомиться з Варшавою

До речі, на польському телебаченні дортмундське тріо поляків – ледь не найпопулярніші особистості. Навіть стихійно переклацуючи канали, вдалося подивитися про Піщека, Блащиковскі і Левандовскі кілька сюжетів і рекламний ролик, в якому футболісти рекламують нову модель «Опеля».

Після обіду погода у Варшаві зіпсувалася ще більше. Організатори матчу розповідають, що довго сумнівалися, чи проводити поєдинок під закритим дахом. Все-таки останній до сьогодні сніг у Варшаві випадав у вівторок і поляки до останнього сподівалися, що нових опадів не буде. Втім, сніг пішов і вже відкрите тренування увечері в четвер українці проводили під накриттям.

Взагалі, поляки показали представникам українських ЗМІ, що таке справді поважне ставлення до преси. Шок в хорошому розумінні цього слова викликало саме перебування в величезних об’ємів прес-центрі. Мало того, що там обладнано зручними сидіннями, окремими розетками і швидкісним інтернетом 456 (!) робочих місць, так для комфортної роботи журналістів обладнано повноцінний бар, де можна абсолютно безкоштовно підкріпитися і попити кави, чаю чи соку. Поряд з кожним сидінням у великому залі для прес-конференцій теж обладнано розетки. Здавалося, звичайні речі, однак в Україні таке – рідкість, якщо не сказати більш жорсткіше.

Так, за регламентованими 15-ма хвилинами присутності ЗМІ на відкритому тренуванні команд поляки слідкують більш прискіпливо, ніж в Україні. Щоб журналісти могли орієнтуватися чіткіше, на великому табло помістили годинник зі зворотнім відліком, а про закінчення часу сповістив диктор по стадіону. Жорстко, але так само добросовісно працівники стадіону «Народови» ставляться й до забезпечення умов для всіх, хто цю арену відвідує. Єдине – від окремих колег довелося чути, що ложа преси розташована надто високо. Настільки, що згори важко розібрати номери гравців. Втім, завтра перевіримо.

Треба сказати, що «Народови», увібравши в себе всі притаманні надсучасним аренам принади, зберіг певний національний колорит. Під’їжджаючи до стадіону по мосту через Віслу ввечері, бачиш, що освітлений біло-червоною ілюмінацією «Народови» згори висвітлюється, неначе корона. Що й казати – далеко не наші, збудовані, якщо не враховувати харківського «Металіста», без жодного натяку на власну ідентичність, арени. Хоча стадіони, як і вболівальники – антураж. Головне – Гра. Вона в п’ятницю й покаже, чий футбол кращий – польський Форналіка чи український Фоменка.

***
фото - Іван Вербицький