Україна - Молдова 2:1. Тактичний аналіз матчу

Підопічні Михайла Фоменка після перемоги над командою Польщі значно підняли настрій, як самим собі, так і вболівальникам. Цей успіх позитивно позначився не тільки на моральному стані команди, але й підняв шанси команди на успішне подолання кваліфікації до бразильського Мундіалю. Таким чином, у вчорашній зустрічі права на помилку в українців не було, оскільки можлива втрата очок повністю нівелювала б польський успіх.

Матч в Одесі змушені були пропустити Ротань і Гармаш через перебір жовтих карток, у збірної Молдови теж були втрати, участь в грі не змогли прийняти Іванов і Гацкан. Відзначимо також, що восени у першому матчі між цими командами Молдова на своєму полі несподівано зуміла відібрати очки в України, зігравши 0:0. А тепер переходимо до гри.

Формації команд

Іоан Карас, головний тренер збірної Молдови, в виїзних матчах своє збірної, застосовує розташування гравців за схемою – 4-4-1-1. Не стала виключенням і гра проти українців. Місце в рамці було віддано Станіславу Намашко, лінія захисту - Булгару, Епуряну в центрі по флангах Бордіян та Головатенко, в опорній зоні - Бугаєв та Іоніце, флангові гравці - Дедов і Георгієв з завданням на гру здвоювати фланг з захисниками, в позиції атакуючого півзахисника - Олександр Пащенко, та один нападник - Сидоренко.

Простий та зрозумілий план на гру від Караса: максимально наситити захисні порядки Молдови, зустрічаючи українців на власній половині поля і зберігаючи компактність розташування та відстань між лініями захисту. А при можливості - проводити контратаки невеликою групою гравців.

Михайло Фоменко через втрату Ротаня та Гармаша змушений був вносити зміни в стартовий склад (хоча, тактичної гнучкості вимагав й сам суперник, адже "варшавську модель" грати в Одесі проти Молдови сенсу не було – ред.) . В центрі поля зі старту з’явився Тимощук в парі зі Степаненко, два гравця, зорієнтованих на захисні дії, та номінально чотири гравця групи атаки - Ярмоленко з Гусевим в позиціях «вінгерів», Селезньов - відтягнутий форвард та на вістрі Зозуля. В захисті все ж таки вийшли Хачеріді з Кучером замість прогнозованого Ракицького, фланги також залишились без змін - Федецький та Шевчук, в воротах – Пятов. 4-2-3-1.

6-4 не на користь України

Михайло Фоменко явно перестрахувався, виставляючи двох опорних півзахисників зорієнтованих на захисні дії, тим самим, залишаючи відразу шість гравців за лінією м’яча, які мали вести захисні дії проти трьох і, в дуже рідких випадках, проти чотирьох гравців суперника.

Відповідно на протилежній стороні поля чотирьом українцям протистояли шість чи сім гравців збірної Молдови, що видно на малюнку 1.

Констатуємо не найкращий поділ на гравців, спрямованих на атаку та захист, якщо враховувати необхідність вести гру від себе та диктувати умови на футбольному полі.

Збірна України розпочала матч активно, як і проти поляків, але відсутність креативних гравців у центрі поля зводила нанівець будь-які намагання українців. Тимощук зі Степаненком просто не в стані були налагодити комбінаційні дії, четвірка атакуючих гравців України розташувалась глибоко в нападі, тому відразу утворились великі розриви між лініями нападу команди. Тут можна виділити і не зовсім вдалу гру від Євгена Селезньова, який не відкривався в глибину під Степаненка чи Тимощука, але ми не знаємо індивідуальних завдань тренера, тому ствердно говорити не можемо. Можливо, в задачу Євгену входило саме позиція другого нападника та тиск на центральних захисників суперника.

На малюнку 2, 3 бачимо розриви між лінями нападу України, і кожного разу в цій зоні перебувало чотири гравця Молдови. Це унеможливлювало позиційний напад, а при довгих передачах в боротьбу на нападників нікого немає на підборі.

Молдова, сама цього не бажаючи, отримала в центрі поля чисельну перевагу 4 в 2. Це дозволяло молдаванам діяти більш активно навіть місцями застосовувати пресинг на половині поля українців, проте низька індивідуальна майстерність підопічних Караса та шість українців за лінією м’яча не дозволяла суперникам створювати небезпеку біля воріт Пятова, але їм вдалось відсунути гру від власних воріт, що ніяк не могло вдовольнити Михайла Фоменка.

Перехід на гру в три захисника

Якщо в попередній грі в Польщі наставник українців зміг перебудувати гру команди в перерві, то в даному матчі збірна перелаштувалась по ходу першого тайму, Фоменко знову продемонстрував високу керованість командними діями, що особливо цінно в ході матчу.

На малюнках 4,5 (різниця між кадрами - одна секунда) видно перевлаштування України на гру в три захисника. На першому за кадром залишився Кучер, позначений жовтим кружечком, на другому малюнку виділений Федецький, який займав позицію правого атакуючого півзахисника.

Федецький висунувся на позицію правого півзахисника, Тимощук страхував правий фланг захисту, Хачеріді з Кучером - в центрі та Шевчук, який при звільненні зони для нього Гусевим також активно йшов вперед. Але основний тиск створювався правим краєм за рахунок Федецького та Ярмоленка. Тому можна вести мову з натяжкою про – 3-4-3 з високою лінією захисту, щоправда, з недостатньо широкою грою і відсутністю гравців здатних продовжити атаку з середини другим темпом, але таке розташування дозволило нашій команді захопити територію і заволодіти м’ячем , вирівняти чисельність гравців у центральній зоні та накривати відразу суперників при втраті м'яча.

На малюнках 6,7 показані епізоди роботи в три форварда підопічних Фоменка. Широка позиція Федецького та підтримка на фланзі його дій від Тимощука та Ярмоленка змушували молдаван розтягувати захисні побудови та залишати в штрафному майданчику три захисники проти трьох нападників. Але відзначимо, що знову зону можливо відскоку м’яча перед штрафним майданчиком ніхто з українців не займав, в першому випадку зеленим колом обведена позиція Ярмоленка, якому в даному випадку надавали допомогу за межами поля.

Починаючи з 20 хвилини гри і до кінця, перевага України тільки наростала, а забитий у ворота Намашка гол був лише питанням часу та індивідуальної майстерності гравців, яка цього вечора була вища за опонентів.

Але повернемось до початку другого тайму. По перерві наставники не внесли змін в гру, вочевидь Іоану Карасу не було ким підсилити, а рахунок міг його цілком влаштовувати. Фоменко також мав бути задоволеним другою половиною першого тайму, хоча українці й діяли з великою кількістю браку в передачах та погано використовували простір у центрі поля. Швидше можемо говорити про брак атакуючих півзахисників, в виборі яких головний тренер був обмежений в цьому матчі, хоча при бажанні можемо відшукати й недоліки в організації гри.

Гра продовжилась в тому ж ключі з перевагою збірної України, і коли Фоменко вже хотів зосередити атакуючі дії більше в центральній зоні виходом Безуса, можливо, замість Степаненка, прийшов гол. Зозуля скинув головою на Ярмоленка в штрафному майданчику, якого загубили захисники суперника, та Андрій ударом в дотик у дальній кут відкрив рахунок в грі.

Не берусь стверджувати, але видається, що саме забитий гол змусив змінити Селезньова на Безуса. Фактично відразу нам вдалось реалізувати перевагу в кутових, з тринадцятого разу. Хачеріді й 2:0. На цьому гра була завершена, навіть гол у відповідь ніяк не вплинув на перебіг подій на полі, можливо, він дав внутрішній нерв та хвилювання за результат, але не більше.

Підсумок

Гра збірної знову залишила по собі неоднозначне враження. З точку зору наповненості та якості - це був відверто посередній матч, кількість браку, якої припустились українці, ніяк не відображає рівень зазіхань нашої команди на поїздку в Бразилію, не може слугувати виправданням і погода чи стан поля, чи ще якісь фактори, що їх можна довго притягувати за вуха, для виправдання такої гри.

Так само важко оцінювати і головного тренера нашої збірної. Фоменко продемонстрував здатність вести гру в різних формаціях відштовхуючись від суперника та від перебігу подій на полі, готовність команди до змін під час гри, що свідчить про його тактичну гнучкість. З іншої сторони - розподіл гравців шість на чотири в домашньому поєдинку проти одного з аутсайдерів групи (хай, це було зумовлено кадровими втратами – ред.), величезні розриви між лініями нападу та захисту, погане використання центральної частини поля та ділянки безпосередньо перед воротами суперника, відсутність підбору в цій зоні…

Складаючи до купи недоліки як організації гри, так і індивідуальної майстерності, мабуть можна припустити, що цього буде не достатньо щоб конкурувати з збірною Чорногорії та Англії. Так, можна розраховувати на повернення Ротаня, Гармаша та особливо Коноплянки, але і індивідуальний клас гравців опонентів буде значно вищий, аніж сьогоднішнього суперника. Але в Фоменка ще буде час на роботу над помилками, а 64-річний фахівець нам вже кілька разів доводив, що може вчитися та робити вірні висновки.