Товариський матч. Україна – Норвегія - 2:0. Домінація з елементами сумбуру

Товариський матч. 6 лютого. Севілья (Іспанія). «Естадіо Олімпіко»

Україна – Норвегія – 2:0 (2:0)

Голи: Морозюк 17, Ярмоленко 42 ВІДЕО

На 87-й хвилині Ель-Юнуссі не реалізував пенальті (воротар)

Україна: П’ятов – Федецький, Хачеріді (Коноплянка 46; Богданов 85), Мандзюк, Шевчук – Тимощук (к) (Степаненко 63), Ротань – Морозюк, Гармаш (Безус 63), Ярмоленко (Селезньов 63) – Зозуля (Девіч 76)

Тренер – Михайло Фоменко

Норвегія: Ярстейн – Геденстад (Парр 72), Реґеніуссен, Ганґеланн (к) (Форрен 46), Й.-А. Ріїсе (Гьоґлі 85) – Ейкрем (Ґаші 46) – М. Генріксен, Ель-Юнуссі, Іттеґор-Єнсен (Гусеклепп 62), Г. Нільсен (Конрадсен 62) – Браатен

Тренер – Еґіл Ольсен

Арбітр: Карлос Клос Ґомес (Іспанія)

Асистенти: Хав’єр Аґілар Родріґес, Теодоро Собріно Маґан (обидва – Іспанія)

Четвертий арбітр: Педро Перес (Іспанія)

Попередження: Федецький 87

Вилучення: Мандзюк 83, фол останньої надії

Фоменко дебютував з перемоги. Втім, головним позитивним висновком є навіть не сам факт виграшу – команда після довгої паузи знову була з головою. Що не кажіть, а українцеві треба відчувати відповідальність бодай перед кимось, треба розуміти, що за нехлюйське ставлення до справи можуть покарати. Бодай морально, а в гіршому випадку – не викликом до лав збірної на наступний матч. Відчувається, що для тих виконавців, яких викликав Фоменко, такий аргумент є вагомим. Тих же, кого звалює як не коклюш, то діарея, не налякаєш нічим. Для них «дорого» щось інше. Та менше з тим.

Виставлений Михайлом Фоменком склад дуже несподіваним не назвеш. З воротарем тренер експериментувати не став і випустив перевіреного Андрія П’ятова. Можливо, в центрі оборони очікувалася поява Олександра Кучера. Проте дитсадкова недуга підкосила Ярослава Ракицького й відповідно на зіграність клубних оборонців наставник розраховувати не міг. Через те закономірно, що в парі з Євгеном Хачеріді з’явився універсал Віталій Мандзюк. Зліва зі стартових хвилин вийшов не Євген Селін, а В’ячеслав Шевчук. Пара опорних хавбеків традиційна – Анатолій Тимощук і Руслан Ротань. Над ними, спрямованим більше на атаку, грав Денис Гармаш. Якщо зважити, що в Денисі бачать гравця, здатного виконувати той об’єм роботи, який був під силу Віктору Колотову, то колишній партнер Капітана знає, як ці задатки реалізувати, як ніхто інший. Єдина несподіванка – відсутність в основі Євгена Коноплянки. Без нього роль вінґерів була відведена Андрієві Ярмоленку і Миколі Морозюку, котрий повернувся в збірну після трирічної паузи. На вістрі атаки – Роман Зозуля.

Фото - ФФУ

Норвезький наставник Еґіл Ольсен розставив гравців за притаманною для себе схемою 4 – 1 – 4 – 1. В обороні справа наліво розташувалися Ваґар Еґґен Геденстад, Торе Реґеніуссен, Бреде Ганґеланн і Йон-Арне Ріїсе. Роль «хвилеріза» між лініями виконував Маґнус Ейкрем. В середині поля діяли Тарік Ель-Юнуссі і Рубен Іттеґор-Єнсен, справа – Маркус Генріксен, зліва – Гавард Нільсен. На вістрі атаки – Даніель Браатен.

Початок матчу вийшов трохи сумбурним. Українці намагалися діяти першим номером, але ці спроби були дуже обережними. Ускладнював становище величезний брак при передачах, що, в принципі, для цієї пори – явище цілком закономірне. Зрештою, втрачаючи м’яч, наша команда відразу йшла у відбір й завдяки цим елементам пресингу підопічним Фоменка вдалося заволодіти ініціативою. Окрім того, українці дуже багато переміщувалися й цим час від часу спонукали суперника до позиційних помилок. Схожа картина спостерігалася й до 17-ї хвилини, коли Ярмоленко і Морозюк помінялися флангами вперше. В цю ж мить Ярмоленко віддав передачу на хід вправо на Федецького, а Артем, дійшовши до лицьової лінії, високо навісив. Очевидно, воротар мав бігти, щоб дістати м’яч на дальній стійці, або ж бодай перекрити кут. Втім, ні того, ні іншого Руне Ярстейн зробити не встиг. Як наслідок, Морозюк бив головою в фактично незахищені ворота і не схибив – 1:0.

Фото - ФФУ

Змінився рахунок, але не ситуація на полі. Українці свідомо втягнули суперника в боротьбу в середині поля, де дуже продуктивно відпрацював як Гармаш, так і «опорники» Тимощук і Ротань. З загостренням гри було трохи важче. Зозуля за м’яч при нагоді чіплявся, але цілісною його та Ярмоленка взаємодія з Морозюком не була. Микола дуже старався, але, видається, ішов у наступ не дуже сміливо, головним чином намагаючись не помилитися.

Так чи інакше, епіцентр ігрових дій був далеко від карного майданчика українців. Показово, що вперше у напрямку воріт П’ятова суперники пробили на 36-й хвилині. То, звісно, якщо не вважати ударом зрізку, яка полетіла до кутового прапорця, у виконанні Ель-Юнуссі. Хоча, безперечно, й запущений згори на сітку від голови Гаварда Нільсена парашут після вкидання з ауту Ріїсе теж можна назвати небезпекою лише відносно.

Взагалі, українці в першій половині виглядали дуже зріло й відзначалися надзвичайною раціональністю в діях. Дві серйозних атаки, два голи – хіба не промовиста характеристика? То за умови, що біля власних воріт суперникові не дозволено створити нічого. А другий гол виник, на перший погляд, з нічого. На 42-й хвилині Гармаш поборовся за м’яч на правому фланзі й, вигравши силову боротьбу, швидко переадресував «сферу» в штрафний майданчик на Зозулю. При створенні офсайдної пастки затримався Ріїсе і це дозволило українському нападникові зайняти зручну позицію. Роман прикрив м’яч корпусом і коротко скинув під удар Ярмоленку. Андрій з 17-ти метрів вдарив точно в кут – 2:0.

Фото - ФФУ

Після перерви Коноплянка замінив Хачеріді. Звісно, заміна виглядає несподіваною, навіть якщо зважити, що центрбек залишив поле через отримане наприкінці першого тайму пошкодження. Фоменко не став робити заміну по позиції і не випускав Кучера, а свідомо пішов на підсилення атакувального потенціалу. Тим самим Федецький перейшов у центр оборони в пару до Мандзюка, а Морозюк розташувався в захисті справа. Зазначимо, що досі Федецький в центрі оборони не грав ніколи, тому від тренера української збірної то був певним чином ризик.

Еґіл Ольсен змінив двох гравців за позиціями. Тренер норвежців випустив замість центрбека Генґеланна Веґарда Форрена. Заміна ж «опорника» Ейкрема на Ардіана Ґаші – наслідок протистояння першого з Гармашем. Норвежець програв Денисові чимало силових єдиноборств і цей факт в чималій мірі визначив українську перевагу. Зазначимо, що Ґаші теж часто не встигав за маневрами своїх візаві, але відзначився цупкістю і старанністю й у тих моментах, де Ардіан не встигав, він порушував правила. В основному – на безпечній від воріт відстані.

Вихід же Коноплянки змінив розклад сил на полі дуже суттєво. Євген додав українським атакам гостроти і динаміки. Раз-по-раз звільняючись від опіки суперників за рахунок швидкості і техніки, дніпрянин отримував простір сам і створював чисельну перевагу на чужій половині поля для команди. На 54-й хвилині Коноплянка навісив зліва, а Зозуля з району одинадцятиметрової позначки не то бив, не то продовжував передачу на дальню стійку. Якщо то був пас, то відгукнутися на нього ніхто не встиг. Так чи інакше, м’яч пролетів зовсім трохи поруч зі стійкою.

Між тим, з виходом Коноплянки зовсім по-іншому, набагато гостріше заграв і Ярмоленко. На 57-й хвилині українці піймали суперника на контратаці, а Андрій, обігравшись з Зозулею, увійшов до штрафного майданчика справа і віддавав вздовж воріт на Коноплянку. Того в останню мить випередив Геденстад і вибив м’яч на кутовий. Після подачі корнера норвежці вибили «кулю» з штрафного майданчика, але першим її підхопив Коноплянка. Втім, вдіяти щось Євген не встиг, бо отримав по ногах від Ґаші (мабуть, то був єдиний випадок, коли порушення від опорника скандинавів було запізнілим фолом). Штрафний майже з 16-метрової ліні Ротань, пробивши на техніку в стінку, виконав невдало. Минуло ще чотири хвилини й після подачі корнера справа Коноплянка щічкою з лінії штрафного майданчика ударом по дузі намагався вразити дальній кут воріт суперника – трохи неточно.

Фото - ФФУ

Лівий вінґер збірної України доводив свого безпосереднього візаві Геденстада до відчаю. Наша команда володіла беззаперечною перевагою й, здавалося, мала збільшувати розрив у рахунку. Тим паче, що в обороні в українців все було гаразд – Федецький і Морозюк, за яких могли виникати побоювання, діяли сконцентровано і старанно, а Микола в одному з випадків запам’ятався видовищним, ідеальним за виконанням підкатом.

Але настала 63-тя хвилина й Фоменко провів три заміни. Звісно, звинувачувати тренера не варто, бо на те й товариський матч, щоб дати пограти всім гравцям. Так чи інакше, коли пішли з поля Тимощук, Ярмоленко і Гармаш, а на їх місці з’явилися Тарас Степаненко, Євген Селезньов і Роман Безус, гра української команди розлагодилася. З трьох свіжих гравців не загубився на полі лише Селезньов. Та й то не стільки через виконання безпосередніх атакувальних функцій, скільки роботою у відборі і силовими єдиноборствами.

Звісно, не можна виключати, що українці, володіючи перевагою впродовж години ігрового часу, десь втратили концентрацію. Адже перевага норвежців проявилася не відразу після потрійної заміни у виконанні Фоменка, а хвилин через десять після неї. Саме тоді, на 73-й хвилині Гусеклепп після подачі кутового отримав м’яч за межами штрафного майданчика зліва, прибрав під себе Селезньова і прострелив. Українські оборонці замкнути передачу не дали, але в будь-якому разі на той момент то був найбільш небезпечний момент біля воріт українців.

Більше того, через якихось три хвилини українці не менш небезпечно відповіли. То Коноплянка, скориставшись забіганням Безуса вліво, котре відволікло увагу оборонців, змістився в центр і з кута штрафного майданчика пробив. Але по м’ячу Євген як слід не влучив і удар у нього не вийшов.

Власне, дивацтва розпочалися аж після того. 78-ма хвилина. Норвежці виконали штрафний справа, м’яч відскочив до Форрена, а той пробив низом – м’яч відбив П’ятов. 79-та хвилина. Шевчук прийняв м’яч обличчям до власних воріт в межах власного штрафного майданчика і не помітив вчасно, що з-за спини вибігає Джонатан Парр. Звісно, В’ячеславу мав підказати хтось з партнерів. В цій же ситуації Шевчукові довелося вибивати м’яча за лінію воріт, а після подачі корнера той же Парр грубим підкатом відімстив Коноплянці за знущання над Геденстадом. На щастя, пошкодження у Євгена виявилося не дуже серйозним, але трохи згодом Фоменко все ж від гріха подалі вирішив зняти кращого в цьому матчі українського гравця.

Фото - ФФУ

Станеться то вже після того, як норвежці втратять черговий шанс забити, а Україна діятиме в меншості. Обидва моменти вклалися в 83-тю хвилину. Спершу Браатен, вигравши верхову боротьбу після діагоналі зліва, скинув м’яч на Ель-Юнуссі. Той в супроводі суперника вийшов на побачення з П’ятовим і пробив на техніку в дальній кут. Благо, наш голкіпер намір Таріка розгадав. А потім був грубий фол Мандзюка на тому ж Браатені. Центрфорвард вікінгів виривався віч-на-віч з П’ятовим, але отримав по ногах майже на лінії штрафного майданчика. На щастя, після виконання штрафного і рикошету від стінки м’яч у дальній кут не влучив.

Апогеєм хаосу в нашій обороні став епізод на 87-й хвилині. Після подачі кутового Федецький поклав руки на плечі Ель-Юнуссі, а Клос Ґомес кваліфікував це як затримку і вказав на одинадцятиметрову позначку. Сам постраждалий виконав удар невдало. П’ятов не став гадати, а зреагував на удар і ще трохи й спіймав би м’яча намертво. Взагалі, єдиної помилки український воротар припустився вже в доданий арбітром час, коли невдало зіграв на виході після навісу Парра зліва. М’яч пролетів Андрієві над головою й Ель-Юнуссі, замикаючи дальню стійку, мав влучати в порожній кут. Втім, Тарік примудрився втрапити П’ятову у спину.

Новачкам щастить? Може. Втім, впродовж 60-ти хвилин українці діяли справді непогано. Будемо сподіватися, що контури нової збірної проглядалися саме в тому, а не в стихійному заключному відрізку.