Сан-маринські замальовки. На долині туман

Напередодні заключного для збірної своєї країни матчу відбору до чемпіонату світу-2014 місцевий телеканал "RTV-sport" вирішив підняти бойовий дух команди і вболівальників. З одинадцятої ранку всі бажаючі могли спостерігати щось життєстверджуюче, а саме - найкращий в поточному циклі поєдинок команди Джампаоло Мацци проти молдован. Як відомо, в ньому футболісти з Сан-Марино програли 0:2. Всього 0:2, бо решту вісім матчів наші майбутні суперники програли з розгромними рахунками.

Програли, то й програли. Через ці невдачі в країні сильно не комплексують. Навпаки - напередодні зустрічі з українцями прес-служба Федерації футболу Сан-Марино випустила "прес-кіт", в якому вирішила перерахувати всі проведені поєдинки рідної збірної. Звідти випливає, що десять і більше м'ячів за 27 років існування команда в небесних кольорах пропускала п'ять разів, а найрозгромнішою була поразка 0:13 у себе вдома від німців у відборі до чемпіонату Європи-2008.

играла збірна Сан-Марино за весь той час лише раз - в товариському матчі проти Ліхтенштейну в 2004-му, а єдиний гол в тому матчі забив нинішній капітан Анді Сальва, який з вісьмома м'ячами є найкращим бомбардиром в історії своєї національної команди. Цікаво також, що з нинішніх збірників Сан-Марино голами відзначалося лише троє - крім Сальви, по одному результативному удару мають оборонець Алессандро Делла Валле і нападник Даніло Рінальді. Український же слід в історії футболу карликової країни недавніми львівськими 9:0 не обмежується. У вересні 1997-го поєдинок відбору до мундіалю-1998 Сан-Марино - Туреччина (0:5) судив киянин Сергій Татулян.

Олександр Заваров на порозі оббитого тирсоплитою виходу з роздягальні на "Стадіо Ді Серравалле" - то вже історія новітня. Місцева арена, яку також іменують "Стадіо Олімпіко" майже один в один схожа з ялтинським "Спартаком", де зазвичай проводить тренувальні збори збірна України з легкої атлетики. Власне, стадіон в Сан-Марино теж має яскраво виражене легкоатлетичне спрямування. Бігові доріжки, сектори для стрибків і штовхання ядра знаходяться в доглянутому і явно робочому стані. Здивувало лишень, що трибуни по обидва боки вздовж стадіону відділені від газону двометровим пластиковим склом. То за умови, що фанатський рух у Сан-Марино відсутній, а вболівальників на матчі збірної ходить небагато. Навіть на вище згадуваному протистоянні з Молдовою фанатів заїжджої команди було принаймні не менше, ніж місцевих прихильників футболу.

Українців сьогодні буде більше точно. Про це можна було судити відразу після прильоту нашої збірної в аеропорт "Федеріко Фелліні" в італійському Ріміні, яке знаходиться в 15-ти кілометрах від Сан-Марино. Кілька десятків еміґрантів і заробітчан, вдягнувшись у національні кольори, влаштували футболістам теплий прийом.

Ввечері під час тренування збірної вболівальники зазирали на футбольне поле "Стадіо Ді Серравалле" через огороджувальні сітки. Благо, трибун за ворітьми головна арена однієї з найменших за розміром країн світу не має, завдяки чому з існуючих секторів відкривається чудовий ялиновий краєвид з горами на дальньому плані.

Зал для прес-конференцій на "Стадіо Ді Серравалле" - то не типовий прес-центр, а повноцінний музей історії спорту Сан-Марино. В ньому зібрані експонати з усіх Олімпіад, в яких виступали спортсмени Сан-Марино - сувенірна продукція, акредитації, програмки, парадна форма спортсменів. Увійшовши до зали, з цікавістю побачене окинув поглядом навіть досвідчений Михайло Фоменко. Звісно, не кожен день бачиш справжній змагальний боб-двійку, на якому спортсмени з Сан-Марино виступали в протистоянні бобслеїстів на Олімпіаді-1994 в норвезькому Ліллегаммері. Цікаво, що тоді Діно Крескентіні та Майк Крокенці посіли 41-ше місце з 42-х екіпажів, випередивши лише представників Віргінських островів, тоді як українці Олексій Жуков та Олександр Бортюк стали 32-ми. Та навряд чи боб наших спортсменів зберігся до наших днів.

Взагалі, Сан-Марино зустріло українських гостей густим туманом, який окутав місто і вперто не збирається сходити вже впродовж двох діб. Через те, піднявшись до історичного центру Сан-Марино, на 300-літній замок на горі Монте Титано, можна побачити не міську панораму, а лише верхів'я гір, які вирвалися з-під туманної завіси майже на лінії горизонту. Ось і виходить, що красу Сан-Марино в її абсолютній повноті можна не стільки побачити, скільки відчути, вдихнувши на повні легені гірського повітря та прислухавшись до "співу" коників-стрибунців.

До слова, на відміну від журналістів, яких поселили в чотиризірковому "Пелас готелі" неподалік від "Стадіо Ді Серравалле", футболісти української збірної розквартирувалися в Ріміні і добираються до місця події звідти. Настрій у команди піднесений і це було помітно ще з аеропорту "Бориспіль". Вийшовши на тренування, Ярослав Ракицький першим розбив вишикувану адміністратором на куті поля піраміду з двадцяти м'ячів. Одним з них Ярослав, свідомо спрямувавши м'яч поміж інших збірників, жартома влучив у ноги П'ятову. Андрій спершу навіть трохи обурився. "Ну, спасибо" - не озираючись, сказав воротар. А потім, кинувши погляд на лису голову "Рака", розсміявся.

Перед тренуванням футболісти почали влучати з лінії штрафного майданчика в поперечину воріт. Виходило не всім, а Андрій Ярмоленко струсонув каркас відразу двічі, чим заслужив овацію від того ж Ракицького. Бачили б то ті, хто навесні після матчу "Динамо" - "Шахтар" видумував байки про ворожість між цими гравцями на основі жорстких фолів Ярослава на Андрієві й навпаки, мабуть, сильно б здивувалися. В доброму настрої був і Роман Безус. Виходить, то лише для клубного тренера він останнім часом постійно травмований.

Після пробіжки футболісти вишикувалися в пари і почали вправи з м'ячами. "Не понял, а что, мячи перекачали?" - питає Олег Гусєв одного з партнерів. "Де нет". "Толик, блин, ты перекачанный мяч взял. Бери новый" - звертається Олег до Тимощука перед тим, як перепасовуватися.

Іншими словами, погода настрою українським футболістам не псує. Атмосфера робоча. Бо всі розуміють, що цей матч - лише розминка напередодні плей-офф. У Польщу ніхто серйозно не вірить.

***
Фото - Іван Вербицький