Федецький: Львів - єдине в Україні місто, де гравців нашої збірної готові носити на руках

Захисник збірної України та дніпропетровського "Дніпра" Артем Федецький розповів про матч проти Македонії, підтримку вболівальників у Львові та відношення до "Карпат".

— Артеме, матч видався важким?

— Навіть надто важким був цей поєдинок. Якби забили другий м’яч — грали б у своє задоволення. Згодом прийшов би і третій… Але це — футбол, у якому ціна помилки дорого обходиться. Наприкінці гри примусили тренерський штаб понервувати. До того ж, самі нервували, через що помилялися і не все ладналося. Та ми зробили все, що змогли, аби досягти перемоги. Велика подяка вболівальникам за підтримку, без якої нам було б ще важче.

— Разом із цим, саме вболівальники можуть піднести команді неприємність…

— Я цього не розумію, чому серед фанатів є люди, які не цінують того, що Львів — єдине в Україні місто, де гравців національної команди готові носити на руках. Ми, футболісти, розуміємо, якими жорсткими можуть бути санкції до команди і "Арени Львів". До речі, саме у Львові уже опеклися з якимись забороненими банерами. Фанатські угрупування повинні підтримувати команду, але й контролювати свої дії. Співи і заклики, це — чудово. Коли лунали слова "Слава Україні!" мені особисто хотілося усе це повторювати. По шкірі "бігали мурахи", але була відповідальність за результат гри. Фаєри — це гарно, але на футболі це зайве видовище. До того ж, заборонене.

— Зарядженість на атаку з перших хвилин проявилася у діях футболістів…

— Це футбольна прерогатива. Ті часи, коли можна було ділити суперників на сильних і слабких, відходять у забуття. Ось Люксембург теж справляє чимало проблем. Зараз усі команди знають, що таке футбол, а гравці — де його результат. Опустивши руки, уже ніхто не грає. Так, українців побоюються, але ніхто перед нами не здається. Те, що ми показали у відборі до ЧС-2014, змушує наших суперників з нами рахуватися. Тому вони й борються і нас змушують.

— Тим не менше, шалик від прихильників "Карпат" ви забрали…

— Аякже. Для мене "Карпати" не порожнє місце. А шалик поповнить мій домашній музей пам’яток. Червоно-чорні, як і блакитно-жовті сувеніри займають у моїй колекції вагоме місце. Адже я люблю свою державу і заради її добра готовий на все.

— Як вам атмосфера на "Арені Львів"?

— Це просто бомба! Хоча волію зараз таких слів не вживати. Так, як вболівають за нас у Львові, не вболівають більше ніде. Незабутні для мене і автофанівські поїздки на матчі з часів, коли виступав за "Карпати". Це надзвичайно. Тільки час навчитися елементарній культурі. Для кожного з нас виступ у Львові — особливе переживання. Це не порожні слова.

— Артеме, попри розлуку з "Карпатами", зберігаєте чудові спогади про цю команду…

— Хороший був період моєї кар’єри. Із вболівальниками і командою в цілому зберіг теплі стосунки. Із багатьма, як бачите, продовжую спілкуватися. Єдине непорозуміння виникло на лінії керівництва клубу. Але зараз не варто цю тему ворушити. Дякую Львову!