Денис Олійник. Синьо-жовтий літопис

"Мені подобаються чемпіонати Іспанії та Голландії. Команди цих країн сповідують атакуючий футбол. Але чи поїду в ці країни - не відомо. Зараз, за великим рахунком, говорити немає про що. Мене, як футболіста, багато хто взагалі похоронив. Але повірте, про мене незабаром почують. Я не буду грати за слабку команду. Хай це всі почують. Однозначно поїду з України, це мільйон відсотків. В Україні дуже швидко хоронять футболістів. Півроку футболіст не грає і його вже немає", - ці слова Денис Олійник сказав на початку календарного року, стоявши на роздоріжжі своєї долі. В "Дніпрі" на гравця не розраховували, а тільки нарікали на нього і на його ставлення до тренувань та гри. Чутки про перехід до стану середняків УПЛ (зокрема, була мова про донецький "Металург") не мали під собою ніякого підґрунтя, тож про Дениса почали говорити в таких самим тонах, в яких колись говорили про Мілевського: гравець з шаленим талантом, але без витримки, сили волі і бажання працювати; гравець, який власноруч похоронив свій талант.

Втім, Денис був іншої думки щодо тієї ситуації, яка закрутилась навколо його кар’єри. "Про мене ще всі почують", – не потрібно бути видатним психологом, щоб зрозуміти стан душі людини, яка вимовляє такі слова. Денис Олійник тоді багато на кого був ображений і цю образу ніяк не намагався завуалювати. І ця образа тільки підігрівала градус напруги стосунків Дениса Олійника і української футбольної громадськості. Бути улюбленцем, одним з героїв "Металіста" - і перейти до стану одного з найбільших ворогів харківської команди, щоб там починати все з початку; отримувати один за одним шанси вже в Дніпропетровську – і не використовувати їх; після піврічного простою нарікати, що його як гравця похоронили – Денис Олійник у футбольних колах став сприйматися як людина-парадокс, як минуле українського футболу.

Але та образа, яка відчувалась в словах гравця, а також його батька, який щиро відстоював інтереси сина, стала для Олійника запорукою прогресу і викликом, не прийняти який футболіст уже просто не мав права. Перехід Дениса до нідерландського "Вітесса" перезавантажив і оновив кар’єру талановитого гравця. І факт повернення Олійника до складу національної збірної України після майже чотирирічної перерви тільки підтверджує правильність вибору Дениса і говорить про те, що правильна робота над помилками ніколи не залишається непоміченою.

Зараз навряд чи доцільно загадувати, як складеться у 27-річного гравця кар’єра і збірній України, яка має дуже мало спільного з тією командою, за яку в 2010-му – 2011-му роках Денис виступав. Та й час для повернення, якщо чесно, не найбільш сприятливий. В цьому календарному році "синьо-жовтій" дружині залишилось зіграти тільки один поєдинок відбору, який ми маємо вигравати з будь-яким набором виконавців, а також один товариський матч, після якого збірна України піде на довгі зимові канікули. А до весни багато води втече. Але Денис уже навчений життям і розуміє, що чіплятись потрібно за найменший шанс.

У "Вітессі" Олійник не відразу став своїм. На початку сезону українцю довелося пройти крізь щільне сито конкуренції в боротьбі за місце в основному складі. Потім, вже після того, як Денис виборов своє право стабільно отримувати ігрові хвилини, перед Олійником стояло завдання проявити ті якості, які б переконали головного тренера команди, що в перспективі Денис може стати лідером колективу. Сьогодні про лідерство говорити ще зарано, але про те, що Денис Олійник став стабільним гравцем основи "Вітесса" і суб’єктом довіри головного тренера команди – можна сміливо. І виклик до збірної України – це як відповідь всім тим, хто Олійника вже списав з рахунків.

Такий тернистий, але в той же час і яскравий шлях неординарного гравця не може залишати байдужим. В контексті повернення Дениса Олійника до лав збірної України UA-Футбол згадує всі попередні матчі уродженця Запоріжжя в футболці головної команди країни.

25.05.2010. Харків. Стадіон: "Металіст". Товариський матч

Україна – Литва 4:0

Денис Олійник вийшов на заміну на 56-й хвилині, змінивши Артема Мілевського

Напевно, більш прийнятного матчу для дебюту Дениса Олійника в футболці збірної України не могло бути. "Синьо-жовту" дружину очолював тоді Мирон Маркевич – тренер, про якого Олійник й досі відзивається в теплих тонах, дякуючи йому за те, що той свого часу повірив у талант Дениса. Матч відбувався в Харкові – на рідному для Олійника ОСК "Металіст", перед очима 31-ї тисячі вболівальників. В суперниках була Литва – прибалтійська команда, яка завчасно налаштовувалась на те, що потрібно буде відбиватись від шквалу українських атак.

Денис вийшов на заміну, коли рахунок був 2:0 на користь господарів. Швидкий дубль Олександра Алієва (вже на 16-й хвилині) дозволив українцям почуватися розкуто і надалі підопічні Маркевича грали в своє задоволення. В такій ситуації Олійник, незважаючи на хвилювання через дебют, почувався як риба в воді, що вилилось в активну гру, апогеєм якої став блискучий гольовий пас п’яткою на Андрія Шевченка на 81-й хвилині.

29.05.2010. Львів. Стадіон: "Україна". Товариський матч

Україна – Румунія 3:2

Денис Олійник вийшов на заміну на 58-й хвилині, змінивши Василя Кобіна

Незважаючи на товариський статус матчу, градус напруги був високим. До поєдинку гравці обох команд вихваляли одне одного, а після – говорили про боротьбу, про свої реалізовані і нереалізовані моменти, а румуни – ще й про суддівство. Зокрема, своє слово сказав і Мірча Луческу, який, очевидно, такими прийомами намагався зменшити тиск, під яким перебував його син Разван Луческу (головний тренер збірної Румунії) після поразки.

Денис Олійник від Мирона Маркевича знову отримав близько тридцяти хвилин, але цього разу свій час використав не так ефективно. Гра була відкритою, гострою і в ній Олійник мав почуватися особливо комфортно. Втім, героями в цей вечір були інші. Зокрема, партнери по команді, як і вболівальники, відзначали Євгена Копонлянку, в той час як Олійника по-доброму сварили за неефективні дії, невиправдані падіння в намаганнях заробити штрафні удари, та певне непорозуміння з партнерами.

02.06.2010. Осло. Стадіон: "Уллевол". Товариський матч

Норвегія – Україна 0:1

Денис Олійник вийшов на заміну на 84-й хвилині, змінивши Олега Гусєва

Збірна України тоді була явно на підйомі. Мирон Маркевич швидко зумів налагодити психологію, а ігрові зв’язки вже якось вимальовувались самі по собі. До Норвегії українці відправилися з хорошим настроєм, з таким самим звідти і повернулися.

Цього разу Мирон Богданович теж не зрадив собі, випустивши Олійника з лави для запасних. От тільки тепер в півзахисника було не півгодини часу, а близько десяти хвилин (з урахуванням компенсованих). Зрозуміло, що за цей час важко було суттєво вплинути на розвиток матчу. Та й такого завдання у нашого героя не було. Мирон Богданович робив заміни з умислом "не зіпсувати", і Олійник (як і Ротань, який теж вийшов на поле після 80-ї хвилини) добре впорався зі своєю роллю.

11.08.2010. Донецьк. Стадіон: "Донбас Арена". Товариський матч

Україна – Нідерланди 1:1

Денис Олійник вийшов на заміну на 77-й хвилині, змінивши Артема Федецького; на 90-й хвилині Дениса Олійника змінив Євген Чеберячко

То був останній матч на посаді головного тренера збірної України Мирона Маркевича. Четвертий і останній. А все так успішно складалося… Три перемоги й одна нічия в чотирьох поєдинках для збірної України - то вражаюча ефективність. Втім, кулуарні війни зробили свою справу і перед домашній чемпіонатом Європи ФФУ фактично змінила коней на переправі.

Вплинула відставка Маркевича і на долю Дениса Олійника. Мирон Богданович чудово знав всі сильні якості півзахисника, який відігравав важливу роль в побудовах "Металіста", тому і як тренер збірної довіряв йому. І хоч місця в основі Олійник не мав, зате все впевненіше утверджувався в ролі джокера. Ролі, яка не може вважатись ганебною.

В бойовому матчі проти збірної Нідерландів Україна показала не дуже виразну гру з точки зору конструктивну, але результату добилася завдяки гарматному пострілу Алієва зі штрафного. Нідерландці, які завітали до Донецька далеко не в найсильнішому складі, виглядали на порядок розумніше, але поступались своїм суперникам у бажанні.

Денис Олійник замінив на 77-й хвилині Артема Федецького, в функції якого входило закривати всю праву бровку. Денис дуже старався, але сили свої не розрахував. Незадовго до фінального свистка Олійник попросив заміну і поступився місцем на полі Євгену Чеберячку. Як виявилось, півзахисник забив стегно і не міг дотерпіти навіть ті кілька хвилин. Від гри Олійника, в цілому, залишились неоднозначні враження. Але, знову ж таки, бажання Дениса не можна було не відзначити.

08.10.2010. Київ. Стадіон: "Динамо" ім. Валерія Лобановського. Товариський матч

Україна – Канада 2:2

Денис Олійник вийшов на заміну на 46-й хвилині, змінивши Андрія Вороніна

То, напевно, був один з кращих матчів Дениса (якщо не кращий) в синьо-жовтій футболці. Юрій Калитвинцев, зігравши поєдинки проти Польщі та Чилі без Олійника, на цей товариський матч його викликав, за що отримав подяку від півзахисника у вигляді старанної та продуктивної гри.

Перший тайм українці програли 0:2, поступившись канадцям у центрі поля. Тільки в другій половині зустрічі, коли Калитвинцев змінив центральну вісь (Олійник, зокрема, вийшов замість Вороніна, який грав у відтяжці), вдалося виправити ситуацію. На 59-й хвилині, коли забив Артем Мілевський, саме Денис розпочав атаку віялом, яка, в результаті, закінчилась ударом Гусєва у стійку і результативним добивання Артема.

Ще в кількох епізодах Денис класно відкривався під передачі партнерів, але губив перспективні моменти необачними рухами і поспіхом.

17.11.2010. Женева. Стадіон "Стад де Женев". Товариський матч

Швейцарія – Україна 2:2

Денис Олійник вийшов на заміну на 74-й хвилині, змінивши Андрія Ярмоленка

Матч збірна України знову видала неоднозначний. Господарі виглядали жвавіше і розумніше, але українці знову проявили свій міцний характер і використали індивідуальну майстерність окремих виконавців. Олійник замінив на 74-й хвилині Ярмоленка і отримав нагоду привітати Євгена Коноплянку, який приблизно через хвилину після тієї заміни практично самотужки організував друге взяття воріт швейцарців.

Цікаво, що Олійник замінив Ярмоленка по позиції – тобто, вийшов грати правого півзахисника. Такий універсальний виконавець, як здавалося, - то велика цінність для тренерського штабу, але в збірній України того зразка Денису Олійнику залишалося зіграти лічені поєдинки…

09.02.2011. Нікосія, Кіпр. Стадіон "Нео ГСП". Матч Товариського турніру на Кіпрі

Швеція – Україна 1:1; пен.: 4:5

Денис Олійник вийшов в основі і був замінений на 73-й хвилині на Миколу Морозюка

То був історичний для Дениса Олійника матч – перший, в якому він вийшов в основному складі своєї збірної. Щоправда, назвати його надто вдалим для Дениса язик не повертається. Олійник традиційно багато рухався і працював, але нічим не виділявся на фоні партнерів. Україна сіро і непримітно перемогла по пенальті, якістю футболу нагадавши громадськості про таке поняття як "весняний футбол".

Олійник, до слова, багато переміщувався: то з одного флангу на інший, то з флангу в центр. Справа в тому, що Юрій Калитвинцев експериментував, награвав різні зв’язки, а Олійник, як універсальний боєць, закривав щілини в складі, коли робились ті чи інші перестановки в результаті замін. Так тривало до 74-ї хвилини, поки Денис не пішов відпочивати, поступившись місцем Миколі Морозюку.

29.03.2011. Київ. Стадіон "Динамо" ім. Валерія Лобановського. Товариський матч

Україна – Італія 0:2

Денис Олійник вийшов на заміну на 76-й хвилині, змінивши Руслана Ротаня

Перший програшний матч збірної України з Денисом Олійником у складі. Ні, був ще поєдинок проти Бразилії (0:2), але тоді наш герой так і не піднявся з лави для запасних. Цього ж разу Юрій Калитвинцев кинув футболіста харківського "Металіста" в бій на 76-й хвилині, але виправити щось вже було складно. Більше того, українці з Олійником на полі пропустили вдруге, остаточно склавши зброю перед грізними італійцями – 0:2.

01.06.2011. Київ. Стадіон "Динамо" ім. Валерія Лобановського. Товариський матч

Україна – Узбекистан 2:0

Денис Олійник вийшов в основі і був замінений після першого тайму на Дениса Кожанова

Хороший був матч як для збірної України в цілому, так і для Дениса Олійника зокрема. Незважаючи на те, що наш герой відіграв тільки перший тайм, Денис мав кілька дуже вигідних нагод для взяття воріт узбеків. Але наші гості з горем пополам відбивались, а от коли Олег Блохін (так, це вже був період другого пришестя ОВБ) після перерви кинув в бій важку артилерії у вигляді Вороніна, Ротаня, пізніше – Селезньова, гості не витримали.

Після того Олійник ще був викликаний на товариський матч проти збірної Франції (06.06.2011; поразка українців 1:4), в якому 90 хвилин просидів на лаві для запасних, а далі зник з радарів тренерів національної команди. Зник аж до осені 2014-го року, коли повернувся до національної команди в якості одного з двох "легіонерів".