Камбек по-українськи. Про гравців, які повернулися до збірної після тривалої перерви

Футбол є відображенням сучасного життя, тому процеси, які відбуваються в цьому виді спорту, схожі на ті, які відбуваються в широкому світі. Нині світ неймовірно швидко змінюється, те що є новим сьогодні, завтра вже належатиме далекому минулому. Так і в футболі - гравці та команди, які ще кілька років тому дивували всіх, на сьогодні вже зійшли з сцени.

Протриматися на високому рівні вкрай важко. Спливли лише чотири роки, а збірна Нідерландів зберегла в стартовому складі лише чотирьох гравців з тих, що грали на ЧС-2010, Англія - трьох, а Бразилія - лише двох.

Аргентина змінила половину стартового складу. І навіть за чемпіонів світу німців, склад яких загалом відносно мало змінився, більшу частину голів на ЧС-2014 забили гравці, яких або на ЧС-2010 не було взагалі, або вони були відвертими запасними. Тож зберегти своє місце в збірній вдається небагатьом. А повернути його після тривалої перерви - одиницям. В матчі проти Люксембурга таке вдалося Денису Олійнику. Цей гравець майже три з половиною роки не викликався до лав головної команди країни, останнім часом взагалі не грав в футбол, навіть його клубна кар'єра здавалася згубленою, не кажучи про міжнародну. Але він спромігся повернутися і одразу в стартовий склад на офіційний матч, та ще й був одним з кращих на полі. До Дениса після трирічної перерви до збірної України поверталися 18 гравців. Цікаво простежити, чому вони зникали з жовто-блакитних "радарів", і як їм вдавався камбек в синьо-жовтій футболці.

Іван Гецько, 29 років (на момент повернення), нападник. 4 матчі за збірну. Угорщина (29.04.1992, товматч) - Албанія (20.08.1997, відбір ЧС-98)

Лідер атаки "Чорноморця" викликався ще до збірної СРСР, тож його участь в першому матчі новоствореної збірної України була логічною. Вийшовши на заміну, став автором першого голу в історії збірної, на 90-ій хвилині влучно пробивши штрафний. Того ж літа попри пропозиції з Італії перейшов до хайфського "Маккабі", де випав з поля зору тренерів збірної, хоча чимало забивав. Після конфлікту з клубом та посередніх років в Росії перейшов до "Дніпра", звідки й отримав виклик. В матчі з Албанією вийшов на заміну на 83-ій хвилині.

Сергій Кандауров, 27 років, півзахисник. Шість матчів за збірну. Ізраїль (27.04.1993, товматч) - Словенія (13.11.1999, відбір на ЧЄ-2000)

Доволі символічно, що після гри проти збірної Ізраїлю один з лідерів "Металісту" перейшов до чемпіонату... Ізраїлю. Де став одним з кращих легіонерів в історії і частиною легендарної команди, яка побила всі рекорди ліги в сезоні 1993/94 та програла майбутньому фіналісту Кубку Кубків "Пармі" лише в серії пенальті. Та тоді в Україні ізраїльську лігу відверто ігнорували, тож навіть за такої гри не викликався до лав жодної з збірних.

Уродженець Курської області вирішив зіграти за молодіжну збірну Росії, що за існуючих тоді законів закрило йому шлях до офіційних матчів збірної України. Зняти заборону вдалося лише в 1999-ому і за жахливої епідемії травм в збірній півзахисник вже "Бенфіки" був кинутий у бій одразу в матчі плей-офф в Словенії. Віддав пас п'ятою на Шевченка, який відкрив рахунок. Отримав жовту картку на початку другого тайму, дав м'ячу пройти повз нього під час голу Заховіча (хоча головна помилка там іншого гравця) і залишив поле на 56-ій хвилині. Грав і в матчі-відповіді.

Валерій Воробйов, 28 років, воротар. Шість матчів за збірну. ОАЕ (26.08.1994) - Грузія (19.08.98). Обидва товариські

Після вдалого сезону в "Кривбасі" (лише "Динамо" та "Чорноморець" пропустили менше голів) уродженець Дніпропетровська перейшов до "Динамо" і "автоматично" був викликаний до збірної. В "Динамо" йому не вдалося пробитися до стартового складу, тож змушений був повернутися до Кривого Рогу. За два роки перейшов до московського "Торпедо", де став одним з кращих воротарів російської ліги і повернувся до збірної. Надалі зіграв й в двох офіційних матчах.

Сергій Коновалов, 26 років, півзахисник. 22 матчі за збірну. Естонія (26.04.1995, відбір на ЧЄ-96) - Грузія (19.08.1998, товматч)

Гравець стартового складу "Дніпра", а згодом "Динамо" отримував місце в складі й в збірній, зігравши в відборі на Євро-96 шість матчів (другий тайм проти естонців). Та в сезоні 95/96 почав програвати конкуренцію в київському клубі і "зник" на два роки в Кореї, двічі вигравши там Кубок Чемпіонів Азії. Повернувшись до "Динамо", повернувся й до збірної, хоча в обох командах був лише "джокером", який посилює гру з лави запасних. Втім, ще вісім матчів і один гол на свій рахунок записав (серед них три офіційних, один з них починав з перших хвилин).

Сергій Мізін, 31 рік на момент другого повернення, півзахисник. 7 матчів за збірну. Італія (29.03.1995, відбір ЧЄ) - Грузія (20.03.1999, товматч). Болгарія (26.04.2000, товматч) - Македонія (11.10.2003, товматч)

Єдиний гравець, якому "фокус" з поверненням до лав збірної після трирічної перерви вдався двічі, та ще й з командами, які традиційно не належать до еліти українського футболу, хай і переживали злет у відповідні сезони. Хоча корінний киянин дебютував за збірну як гравець "Динамо", та ще й в офіційному матчі. Проте з приходом "дніпропетровського десанту" і після травми втратив місце в стартовому складі і вирішив податися до... "Дніпра", а згодом й до "ЦСКА".

На поле в матчах збірної повернувся вже як один з лідерів та улюбленців вболівальників "Карпат" (четвертої команди ліги та майбутнього фіналіста Кубку). Проти Грузії відіграв лише 17 хвилин, але поступово завоював місце в стартовому складі і в епічному матчі в Москві в жовтні того ж року відіграв вже всі 90 хвилин. Саме він заробив штрафний, з якого Шевченко забив той самий гол.

Сезон за сезоном Сергій знаходив нову команду, регулярно викликався до збірної, але іноді травми, а іноді програш конкуренції залишав його на лаві запасних або поза заявкою. Тож перерва в три з половиною роки між таймом проти Болгарії та 23-ома хвилинами проти Македонії (вже як гравець "Кривбасу") була скоріше збігом обставин, ніж закономірністю.

Олександр Паляниця, 27 років, нападник. Два матчі за збірну. Хорватія (11.06.1995, відбір ЧЄ-96) - Болгарія (18.08.1999, товматч)

В історії мало не кожної ліги є супербомбардири, яких чомусь відверто ігнорували в збірній, вважаючи "лише добрими гравцями ліги". Пояснити це неможливо. В Україні таким гравцем є Олександр Паляниця. Нападник "від Бога", який забив за кар'єру 115 голів, збірною відверто ігнорувався, навіть граючи за лідерів ліги. Перейшовши з "Вереса" до "Дніпра", він вперше отримав запрошення і одразу вийшов в стартовому складі в кращому матчі збірної у Відборі на Євро-96. І хоча після цього заграв в клубі ще краще, до збірної повернувся лише за чотири роки, просидівши на лаві запасних кілька матчів відбору на Євро і відігравши тайм проти Болгарії.

Сергій Скаченко, 25 років, нападник. 17 матчів за збірну. Естонія (13.11.1994, відбір на ЧЄ-1996) - Польща (15.07.1998, товматч)

Почав кар'єру в збірній ще як гравець "Темпу", невдалий перший тайм матчу проти Естонії відіграв вже гравець запасу та другої команди київського "Динамо". Надалі, як і Коновалов, подався до Кореї, став кращим бомбардиром першості, виграв чемпіонат. Перейшовши до московського "Торпедо", повернувся до збірної і брав найактивнішу участь в матчах відбору на Євро-2000, подвоївши рахунок в першому матчі турніру проти Росії в Києві.

Олександр Зотов, 27 років, півзахисник. Чотири матчі за збірну. Туреччина (1.05.1996) - Японія (21.03.2002). Обидва товариські

Вже в другому сезоні в Вищій лізі Олександр став одним з лідерів "Чорноморця", срібного призера сезону 1995/96. Тож виклик до збірної, яка готувалася до відбору на ЧС-98, був логічним. Та все ж юний півзахисник не очікував на вихід в стартовому складі поруч з кумирами і виглядав відверто розгубленим, тож вже на 35-ій хвилині був замінений. Новий сезон почав ще краще, але травмувався і його рівень гри знизився.

Лідера вже вперше "бронзового" донецького "Металурга" в збірну запрошував Леонід Буряк, тренер, у якого свого часу Зотов заграв в Одесі. Але у Буряка він виходив лише на заміну.

Володимир Єзерський, 25 років, захисник. 39 матчів за збірну. Польща (15.07.1998, товматч) - Вірменія (07.09.2002, відбір до ЧЄ-2004)

Єзерський був чи не кращим правим захисником ліги в сезоні 97-98, коли "Карпати" завоювали "бронзу", тож його виклик до збірної був доречним. Відіграв один тайм проти Польщі, після чого був планово замінений. Того ж міжсезоння перейшов до "Динамо", де йому не вдалося пробитися до стартового складу, тож і про збірну мови не було. Після кількох невдалих років в Києві перейшов до "Дніпра", де перекваліфікувався в центральні захисники і став один з лідерів команди. Матч з Вірменією закінчив жахливо, червоною карткою та пенальті на 90-ій хвилині, з якого вірмени зрівняли рахунок. Але його вдала міжнародна кар'єра лише починалася.

Олександр Призетко, 30 років, півзахисник. 5 матчів за збірну. США (23.10.1993) - Румунія (26.02.2001), обидва товариські

Ще одна історія лідерства в клубі (цього разу - в "Металісті") та невдалого переходу до "Динамо". В американське турне Призетко поїхав вже гравцем запасу київської команди, зіграв другий тайм проти США і повернувся на лаву запасних киян, а звідти - до "Металісту". Згодом перейшов до аутсайдера російської Вищої ліги "Тюмені".

• Олександр Призетко: Піти з Динамо вирішив через конфлікт Леоненка з Сабо

Кращий сезон новоросійського "Чорноморця" в своїй історії (шосте місце) надав місце в збірній двом гравцям цієї команди - Призетку та Максиму Левицькому. Олександр відіграв два матчі на зимовому кіпрському турнірі.

Сергій Нагорняк, 30 років, півзахисник. 14 матчів за збірну. Грузія (20.03.1999) - Грузія (17.04.2002). Обидва товариські

Україна - Німеччина - 0:0. Нагорняк проти Чемпіона Європи-1996 Крістіана Ціґе

А ось Нагорняка за кордоном знайшли. Та ще й в Китаї! Можливо, завдяки тому, що чудово грав і був визнаний кращим легіонером ліги. Хоча й тут традиційно запізнилися, адже цей трофей Сергій здобув за два роки до другого матчу проти Грузії. А перший з цих матчів відбувся на тлі тріумфального повернення в футбол після тієї самої дискваліфікації. Далі була травма, хвороба, втрата місця в складі "Шахтаря" і переїзд до Китаю.

• Сергій Нагорняк: На 99% знаю, через кого був пійманий на допінгу

В'ячеслав Кернозенко, 30 років, воротар. 5 матчів за збірну. Польща (02.09.2000, відбір на ЧС-2002) - Азербайджан (15.08.2006, товматч)

Ще один воротар, який отримав свій шанс в результаті травми Шовковського, як в клубі, так і в збірній. Дебютувавши в товариському матчі проти Англії того ж року, отримав місце в воротах на перший матч Відбору на ЧС (1-3). Двічі грубо помилявся на виходах, одного разу Олісадебе пробачив його, іншого стався гол. Взяв пенальті.

Так і не використавши свій шанс в "Динамо", перейшов до "ЦСКА", а за два з половиною сезони - до "Дніпра", де став одним з кращих воротарів ліги і повернувся до збірної. Матч проти Польщі так і залишився його єдиним офіційним.

Дмитро Шутков, 30 років, воротар. 5 матчів за збірну. США (16.10.1993, товматч) - Словаччина (20.11.2002, товматч)

Багаторічний перший номер донецького "Шахтаря" перші п'ять хвилин в збірній отримав в заокеанському турне, організованому діаспорою. Надалі ігнорувався тренерами збірної. Навіть коли "Шахтар" став "вічним другим" і досяг деяких успіхів в Єврокубках, Шутков регулярно програвав конкуренцію за місце в воротах збірної першому воротарю "Динамо", а здебільшого й другому. Тож ігровий час в збірній почав отримувати лише в часи чергової травми того ж Шовковського. Парадокс в тому, що три сезони поспіль Дмитро був другим воротарем "гірників" і повернув собі місце в воротах лише за два місяці до матчу проти Словаччини. Провів один офіційний матч, проти Вірменії у відборі на ЧЄ-2004 (4-3).

Владислав Ващук, 30 років, захисник. 63 матчі за збірну. Білорусь (19.05.2002) - Ізраїль (15.08.2005). Обидва товариські

Один з кращих захисників України 90-х років, гравець стартового складу того "Динамо", яке гриміло в Європі, регулярно викликався й до збірної. В 2002-ому році травмувався і виявився не потрібним "Динамо". Тож перейшов до московського "Спартака" чи не в найжахливіший період історії багатократного чемпіона Росії. Надалі близько року шукав нову команду, тренувався сам, поки не перейшов до "Чорноморця" Семена Альтмана. Вдала гра повернула його до збірної, а вже за кілька днів - й до "Динамо".

Євген Левченко, 29 років, півзахисник. 8 матчів за збірну. Словаччина (20.11.2002) - Ізраїль (07.02.2007). Обидва товариські

Тренери збірної України відомі надто повільною реакцією на події в світовому футболі. Левченко вдало грав в Ередівізіє за пристойні клуби, але в збірній його відверто ігнорували. Так, він залишив Україну ще в дитинстві, але 15 років тому Інтернет вже існував. Лише коли він справді заграв за учасника Єврокубків "Вітесс" - дебютував у збірній. Надалі Євген перейшов до клубу Другого дивізіону і випав з поля зору. Лише третій поспіль вдалий сезон за середняк Ередивізіє "Гронінген" повернув його до збірної ще на сім матчів, серед них три офіційні.

Олексій Гай, 24 роки, півзахисник. 29 матчів за збірну. Лівія (18.02.2004, товматч) - Франція (2.06.2007, відбір на ЧЄ-2008)

Другий поспіль вдалий сезон за "Шахтар" дозволив запоріжцю дебютувати в двох товариських матчах збірної. Та вже навесні того ж сезону він втратив місце в стартовому складі і опинився серед глухих запасних. Того ж літа перейшов до "Іллічівця". Повернувшись за два сезони до "Шахтаря", не мав постійного місця в стартовому складі, але був надійним "гравцем ротації". Вдалий початок сезону 2006/07 дозволив йому повернутися до заявки збірної, а вдала кінцівка - в стартовий склад, і одразу на "Стад де Франс". Відіграв вдалий перший тайм в центрі поля, хоча й абсолютно не загострював гру. А ось у другому - "посипався" разом з збірною.

Віталій Федорів, 23 роки, захисник. Два матчі за збірну. Кіпр (6.02.2008) - Румунія (8.02.2011). Обидва товариські

Гравець дублю київського "Динамо" в головній команді практично не грав, але вдалі виступи за молодіжку надали йому 15 ігрових хвилин в матчі кіпрського турніру на початку каденції Олексія Михайличенка на чолі національної збірної. Викликався до збірної й восени того ж року, але запізнився на збір через погодні умови, був виключений зі складу і повернувся лише за нового тренера Мирона Маркевича, який надав вже гравцю міцного тоді російського "Амкару" 90 хвилин на тому ж кіпрському турнірі.

Олександр Гладкий, 27 років, нападник. 10 матчів за збірну. Швеція (1.06.2008, товматч) - Молдова (3.09.2014, товматч)

Сезон 2007/08 був кращим в кар'єрі Олександра (17 м'ячів в чемпіонаті за "Шахтар"), і саме тоді він активно грав за збірну, хоча здебільшого й виходив на заміну (24 хвилини проти шведів). Надалі навіть не наближався до таких показників, аж до минулого сезону, коли забив десять м'ячів за "Карпати". Чудовий початок нового сезону в "Шахтарі" дозволив нападнику повернутися до збірної і відіграти 26 хвилин в товариському матчі проти Молдови.

Загалом слід відзначити, що переважна більшість гравців, про яких мова йде вище, викликалися до збірної вкрай рідко і не залишили свого відбитку в її історії. Багатьом зіпсував кар'єру перехід до більш сильного клубу, до якого вони, як виявилося, були неготовими. Такий перехід і дебют за збірну часто були пов'язані один з одним. Чимало гравців "просто" помилялися в трансферах, можливо, переоцінюючи себе після дебюту в збірній. Хоча багатьом вдалося після тривалого сидіння на лаві відновити свою кар'єру, але згаяний час вже було не повернути. Дехто заробив гроші, але втратив час в лігах низького рівня. Декого просто не помічали тренери збірної, хоча він заслуговував на їх увагу. Відновити одночасно кар'єру в клубі та збірній вдалося лише небагатьом - Єзерському, Скаченку, Гаю. Будемо сподіватися, що Олійник піде їх шляхом.