Фінал Кубку СРСР 1969. Лунала над Москвою "Черемшина"

Фінал Кубку СРСР 1969. Лунала над Москвою "Черемшина"


Найпам’ятнішим матчем за участю представників львівського футболу, без сумніву, є переможний для «Карпат» фінал Кубку СРСР 1969 року.

«КАРПАТИ» (Львів) − СКА (Ростов-на-Дону) − 2:1 (0:1). Фінальний матч Кубка СРСР 1969 року. 17 серпня. Москва. Центральний стадіон ім. Леніна. 80 000 глядачів.

Голи: 0:1 Зінченко (20), 1:1 Лихачов (62), 2:1 Булгаков (66).

«Карпати»: Турпак, Герег, Поточняк, Сиров, Данильчук, Броварський, Булгаков, Кульчицький, Данилюк, Габовда, Лихачов. Тренер − Юст.

СКА: Кудас, Серостанов, Антоневич, Корнєєв, Синау, Трембач (Головко, 74), Попов, Єськов (Романов, 63), Проскурін, Зінченко, Васенін. Тренер − Матвєєв.

Судді: Круашвілі (Тбілісі), Хярмс (Таллінн), Бахрамов (Баку).

Місце в історії

Результат тієї зустрічі з ростовським СКА назавжди увійшов до історії не тільки львівського та українського, а й радянського футболу. Адже жодного разу до того й ніколи більше кришталевий трофей не здобував колектив нижчого дивізіону. Цей факт є підставою для того, щоб розповісти не тільки про сам фінал у «Лужниках», але й про весь шлях «Карпат» до тієї фантастичної вершини.

Посмішка сліпого жеребу

Із жеребом львів’янам пощастило − він відправив їх у нижню половину кубкової сітки, що рясніла сенсаціями. До 1/8 фіналу дісталися лише три колективи елітного дивізіону, у наступне коло − лише московське «Торпедо», яке не пустив до чільного квартету миколаївський «Суднобудівник». «Карпати» до зустрічі з корабелами встигли вибити з розіграшу жданівський «Азовець», одеський СКА, «Арарат», «Чорноморець» і воронезький «Труд».

Останній бар’єр − СКА

19 липня у Львові «Суднобудівник» (на той момент − сусід «Карпат» по турнірній таблиці другої групи класу «А») поступився − 0:2. Господарі, які раніше не піднімалися вище 1/16 фіналу, повторили успіх колективів Калініна й Орехово-Зуєва, які з другого дивізіону проривалися до підніжжя кубкової вершини, яка їм так і не підкорилася. Останнім бар’єром галичан на шляху до кришталевого трофею став ростовський СКА, що обіграв у турнірі «Шинник», «Торпедо» з Таганрога, московські «Динамо» та ЦСКА.

Початок не склався

Ростовці, хоч і представляли еліту радянського футболу, навряд чи могли похвалитися багатшим досвідом, ніж мали тодішні «Карпати». У периферійних армійських колективах, як відомо, велика плинність кадрів, от і СКА, по суті, тільки-но складався як бойова одиниця. М’яч у ворота львів’ян був, скоріше, алогічним, оскільки ігровою та територіальною ініціативою у фіналі володіли саме українці. Але Анатолію Зінченку вдався прицільний удар з лінії штрафного, і в рахунку повели дончани.

Прорив за «залізну завісу»

До речі, Зінченко − знакова постать радянського футболу. Саме він став першим гравцем, котрий офіційно перейшов до західного клубу. Трансфер форварда з ленінградського «Зеніта» у віденський «Рапід» відбувся задовго до підписання контрактів Блохіним і Заваровим, у самий розквіт «застою» − в олімпійському 1980-му! І, завершуючи аж ніяк не видатну кар’єру, Зінченко пограв поруч із такими зірками Заходу, як австрієць Кранкль і чех Паненка.

Заклик капітана

У перерві матчу «Карпати» − СКА капітан львівського клубу Ігор Кульчицький озвався до партнерів: «Кого злякалися, хлопці! Нумо покажемо, на що здатні!» Нагадав Куля і про майже 30 тисяч земляків, які дісталися до Москви спеціальним потягом і автобусами, забезпечивши своїм улюбленцям гідну підтримку з трибун «Лужників». Через кілька годин вони пройдуть по Червоній площі з українськими піснями. А «Черемшина» лунала над стадіоном і під час самої гри.

Під розгорнутим прапором

Але до того будуть голи Лихачова на 62-й хвилині і Булгакова на 66-й, забиті після скидання головою Габовди, визнаного майстра «повітряного бою». Справжнім лідером команди буде сам Кульчицький − до речі, єдиний, хто грав у ній із моменту створення в 1963-му. «Його невичерпна енергія відповідала не вузенькій капітанській пов’язці, вона стала немовби розгорнутим прапором «Карпат», − писав про львів’янина Лев Філатов у звіті для тижневика «Футбол-Хокей».

Героїв несли на руках

У Львові новоспеченим володарям Кубка СРСР влаштували гарячу зустріч. Літак із «Карпатами» не зміг приземлитися на основну посадочну смугу, яка була вщерть заповнена народом, і сів на запасну, військову. До автобуса гравців несли на руках, купаючи в квітах і оваціях. Народні любов, шана і пам’ять будуть для футболістів і тренерів, усіх, хто був причетним до тієї видатної перемоги, головною нагородою. Гонораром же за здобуття трофею стали для кожного гравця 300 рублів, спортивний костюм і радіоприймач.

Пам’ятник преремозі

Сьогодні біля львівського стадіону «Україна» стоїть пам’ятна арка з барельєфами футбольних героїв 1969-го. Це старший тренер «Карпат» Ернест Юст, начальник команди Карло Мікльош, воротар Віктор Турпак, захисники Іван Герег, Ростислав Поточняк, Валерій Сиров, Петро Данильчук, півзахисники Лев Броварський, Володимир Булгаков, Ігор Кульчицький, форварди Володимир Данилюк, Янош Габовда і Геннадій Лихачов. У тому кубковому розіграші за «Карпати» виступали також голкіпер Михайло Лупол, захисники Михайло Сарабін та Юрій Бондаренко, хавбек Роман Покора, нападники Богдан Грещак і Юрій Басалик.

Коли копія не гірше оригіналу

17 вересня 2009 року, у день 40-річчя перемоги в Кубку СРСР, відбулася зустріч журналістів із ветеранами «Карпат». На ній було представлено точну копію кришталево-срібного призу, бездоганно виконану українськими ювелірами. Вона займе своє гідне місце у музеї «Карпат» − як нагадування про найяскравішу сторінку біографії клубу, як орієнтир для майбутніх поколінь «зелено-білих».

Оцените этот материал:
Источник:
Юрій Корзаченко, ФФУ
Комментарии
Войдите, чтобы оставлять комментарии. Войти
ДЗЕНЯ (Талнах)
Памятаю . А ось на матч з Оболонью - виставили Кубок і можна було зфотографуватись на стадіоні ( успішно все зробив)- і коло пошани ветеранів -гравців матчу було і Черемшина лунала . Тільки КАРПАТИ ! Тільки Перемога!
Ответить
0
0
Вернуться к новостям
Комментарии 6
ДЗЕНЯ (Талнах)
Памятаю . А ось на матч з Оболонью - виставили Кубок і можна було зфотографуватись на стадіоні ( успішно все зробив)- і коло пошани ветеранів -гравців матчу було і Черемшина лунала . Тільки КАРПАТИ ! Тільки Перемога!
Ответить
0
0
Цап-царап (Харьков)
Молодцы!
Ответить
0
0
Falko (Велике Село)
Маленьке уточнення: прізвище воротаря СКА було не Кудас, а Кудасов. Лев.
Ответить
0
0
Veriy (Київ)
Так, були Карпати, пан Димінський тоді ще просто на заводах щось крав, а може і уроки чи пари прогулював... Не розуміли вони тоді - яке то було щастя. А тепер вже пізно
Ответить
0
0
Веpec (Рівне)
Эх... Были в Львове времена...
Ответить
0
0
ВЛАДИМИР ФКМЗ (ЗАПОРОЖЬЕ)
Очень почетно конечно, молодцы!
Ответить
0
0

Новости Футбола

Лучшие букмекеры

Букмекер
Бонус