Игра слов про игру миллионов

Игра слов про игру миллионов


"Я б не так іще послав..."

...Пригадую, як у середині 1960-х років під час одного з засідань Комісії пропаганди та агітації Української федерації футболу (якою, до слова, успішно тоді керував авторитетний вчений Оратовський) цитували віршики відомого поета-гумориста Павла Глазового (працював він тоді заступником головного редактора журналу "Мистецтво"), чиї римовані гуморески, байки та усмішки були винятково популярні. До слова, далеко не всі з них виходили друком. Деякі – тільки усно!

Під час засідань комісії всі реготали, коли Павло Прокопович виголошував свої поетичні шедеври на футбольні теми.

Згадую, наприклад, одну з гуморесок (текст – як запам’ятав):

Розкричався на суддю Саливон Макуха.

Поруч дамочка сидить,

Затуляє вуха.

А Макуха каже їй:

– Крєпко ізвіняюсь!

Я б не так іще послав,

Та жінок стісняюсь...

В одній з його друкованих збірок мені пощастило побачити ще й таку – під назвою "Добра пам’ять":

Сидить жінка, зажурилась,

Хита головою:

– Оце рівно вже три роки

Ми живем з тобою.

А ти тільки про футбол свій

Плетеш-теліпаєш...

Де зустрілися ми вперше?

Ти хоч пам’ятаєш?

– Пам’ятаю. Ми зустрілись

Біля автомата.

Після того, як "Динамо"

Виграло в "Кайрата".

...І ми уже – упереді!

Була й народна творчість. Зокрема, присвячена певним подіям.

...1966 рік. Київське "Динамо", ставши чемпіоном СРСР, зустрічається в Москві у фінальному матчі за Кубок СРСР зі столичним "Торпедо".

Досі лише московським командам щастило, ставши чемпіонами, здобути й Кубок: "Динамо" (1937), "Спартак" (1938, 1939, 1958), ЦБЧА (1948, 1951), "Торпедо" (1960). І все. І в фіналі Кубка-1966 шанси киян на "золотий дубль" здавалися не дуже реальними. Адже матч був у Москві.

І все ж – Кубок виграли кияни! А відтак – і зробили "Золотий дубль!". Це було свято на всю Україну.

Негайно ж до редакції "Молоді України" стали надходити листи з різних куточків України (майже однаковими текстами на стиль і мотив популярної тоді пісні з якогось популярного тоді радянського кінофільму, яка починалася словами: "Как провожают пароходы – совсем не так, как поезда", з приспівом "Вода, вода – кругом вода".

Отже, футбольний український варіант:

Як проводжали ми "Динамо"

Зовсім не так, як ЦСКА!

Ми твердо вірили у Сабо,

В стрімкі прориви Бишовця!

А Біба наш як їм закрутить,

То буде їм не до лиця –

Андрійко Кубок наш получить,

Пожме п’ятак у Бишовця!

Приспів:

Ах, Кубок – наш!

Ми вірим в це!

Бо Сабо наш

Зробить усе!

Та зустрічало нас "Торпедо"

Зовсім не так, як ждали ми,

Та ось наш Толя робить фінтик,

І ми уже – упереді!

Приспів...

На жаль, далі не пам’ятаю. Може, хтось із наших читачів-ветеранів оце згадає й нам нагадає?

А суть оспіваних подій, згадую (їздив на цей матч з командою "Динамо" як спецкор "Молоді України", в якій відтак надрукував репортаж під назвою – "Подорож за Кубком і з Кубком"), була, всі знають, така: у першому таймі Анатолій Бишовець красивим ударом відкрив рахунок. Москвичі його так і не зрівняли. А в другому таймі Андрій Біба завдав завершального удару – 2:0! І Кубок – наш! А з ним – і "Золотий дубль"!

І знов – на честь "Динамо"

...Згадую подеколи ті далекі роки, коли мені доводилося активно виступати з публікаціями на футбольні теми (під псевдонімом – прізвищем моєї мами Явдохи Ходун)не лише на шпальтах "Молоді України" (де, між іншим, я працював у штаті до квітня 1973 р., коли перейшов у "Спортивну газету"). А також багато років у співтоваристві з видатним футбольним суддею Іваном Васильовичем Мироновим складав тексти друкованих програмок-буклетів (без наших підписів) на кожен календарний домашній матч київського "Динамо". Гонорар отримував він, а мені за кожну програму давав 10 рублів.

Також ФФУ ще й, як відомо, здавна щороку навесні видавала друком у Києві щорічні довідники-календарі з багатьма подробицями найцікавіших подій минулого сезону, анонсуючи також усе найвагоміше на поточний рік. І раптом ФФУ наприкінці 1971 року запропонувала мені стати упорядником чергового такого довідника-календаря під назвою "Футбол-72".

Цю пропозицію мені особисто зробив дуже авторитетний працівник ФФУ Петро Безносенко, детально розповівши, що необхідно, а що бажано включити до збірочки. Мені надали допомогу деякі інші спортивні журналісти, і збірка "Футбол-72" з підзаголовком "Довідник-календар XXXIV чемпіонату СРСР з футболу" вийшла друком навесні того року у київському видавництві "Здоров’я" (на останній сторінці зазначено, що укладач – Ю.М. Лазарєв).

Передусім у збірці було щедро відзначено той радісний факт, що 1971 року чемпіоном СРСР уп’яте стало київське "Динамо".

З тієї нагоди було включено до згаданої збірки "Футбол-72" пісню під назвою "Команда високої проби" (автор слів – поет Василь Юхимович, мій давній друг, віце-редактор журналу "Україна"; автор мелодії – відомий тоді композитор Яків Цегляр). Вдалося вмістити не лише весь текст пісні, а й ноти!

Ось її текст:

В пошані майстри-ветерани,

Когорта надійна сьогодні в строю.

Кришталь, і медалі, і травми, і рани

Позначили долю твою.

Могутньою радуєш грою,

Гримить стадіон: "Мо-лод-ці! Мо-лод-ці!"

Бувало складали до ніг твоїх зброю

І грізні "шотландські стрільці".

Приспів:

На святі й твої нагороди

Спортивна колона нестиме.

Нехай назове і футбольні ворота

Наш Київ-герой золотими!

Ото гравці! Ура, фізкульт-ура!

Ой молодці! Ура, фізкульт-ура!

Блискуча, славна гра

Над схилами Дніпра.

Ура динамівцям, ура!

Великого спорту окраса,

Мужніла команда киян в боротьбі.

І напад, і захист найвищого класу

В двобої здавались тобі.

Як ворог почав наступати,

Ти в нього стріляла м’ячем, як ядром.

Хоч Київ палав, не взяли окупанти

Й півполя твого над Дніпром.

Приспів

Ростуть в областях і в столиці

Резерви твої, переможні дублі.

Тримайся, "Динамо", в турнірній таблиці

На верхнім, обжитім щаблі! Вже золото вищої проби

Вітчизна вручала киянам не раз.

Пора і званням чемпіона Європи,

Командо, порадувати нас!

Пророчий вірш

З цього ж приводу відомий тоді спортивний журналіст Леонід Горіловський запропонував мені включити до збірки свою віршовану добірку під загальною назвою "Шаржі й епіграми на декого з "Динамо".

Навряд чи є змога передрукувати тут усі рядки, героями яких були: тодішній наставник "золотих киян" Олександр Севидов, деякі з чемпіонів СРСР-1971 – Євген Рудаков, Віктор Колотов, Стефан Решко, Віктор Матвієнко, Сергій Доценко, Володимир Веремеєв... Може, буде ще нагода.

А останнім героєм цих епіграм було обрано динамівця, ще не удостоєного золотої медалі, бо того року він виступив у основному складі команди лише в одному матчі. Постійно ж грав лише в дублюючому складі. Але вже тоді привернув увагу своєю яскравою атакувальною грою, своїм, як писали тоді про нього, "чуттям голу".

Хто ж був отим обранцем? Цей вибір став пророчим. Олег Блохін!

Ось цей віршик, присвячений тодішньому дублерові "Динамо":

Влучить мить, візьме приціл –

І в "дев’ятку" прямо...

Отакі-то є стрільці,

Наймолодші молодці

У сім’ї "Динамо"!

Це був лише початок. Вірш, присвячений Олегу Блохіну, виявився пророчим.

"Золотий рік"

Уже наступний рік став для Блохіна "золотим". Не для команди вже, ні. Динамівці Києва тоді задовольнилися "сріблом", а чемпіоном СРСР стала луганська "Зоря". Уже у наступному моєму довідникові-календарі "Футбол-73" цей черговий успіх українського спорту було відзначено як слід. У тому числі й віршиком:

Наш тепловоз вперед летить

У сяйві перемоги,

І в стукоті коліс звучить:

"Зоря" зійшла, "Зорі" – дорогу!

Але цей рік уперше став "золотим" не лише для луганської команди. А й для Олега Блохіна, який забив у чемпіонаті СРСР за основний склад київського "Динамо" найбільше – 14 м’ячів.

Окрім того, Блохін, водночас, здобув у чемпіонаті СРСР єдиний з призів великого футболу, який доти вперто обминав динамівців Києва, – Кубок газети "Труд" найкращому бомбардиру. У тій же збірочці "Фут-бол-73" не залишилися в боргу перед 20-річним голеадором і любителі віршованого слова.

Ой, пушкарику, пушкар!

Ще удар і ще удар!

Може, врешті вдасться взуться

В Золоту футбольну Бутсу!

Як відомо, наступні призові вершини великого футболу Блохін брав не раз. А хто ж був автором ще одного того пророчого віршика? Відомий тоді (та ще й нині) футбольний журналіст Олександр Маноха, постійний автор "Молоді України"! Цей віршик був частиною його нарису під назвою "Щасливий дебют", присвяченого бомбардирському злету Олега Блохіна в чемпіонаті СРСР, а також деяких інших змаганнях 1972 року. Нарис і вірш було надруковано в згаданій збірці "Футбол-73".

У тій же збірочці, між іншим, знайшлося місце і для привітання на честь славетного Валерія Лобановського, котрий тоді вдало очолював дніпропетровський "Дніпро". Його команда 1971 року вперше вторувала шлях до вищої ліги, де в чемпіонаті СРСР-1972 дебютувала на високій шостій сходинці.

Між іншим, "Дніпро" набрав стільки ж очок, як іще два клуби, "Арарат" і ЦСКА, але поступився їм за різницею забитих і пропущених м’ячів. І лише на одне очко відстав од динамівців Києва та Тбілісі. Отже:

Іде на всіх парах

Футбольний корабель дніпровський,

Стерно в міцних руках

Тримає лоцман Лобановський!

А блискучий злет Блохіна не припиняли оспівувати любителі римованих рядків. Згадую, що сталося після виходу друком збірки "Футбол-73". Я тоді якраз перейшов з "Молоді України" в "Спортивну газету", де мене відразу попросили, зокрема, не совати свого носа в чуже просо, тож збірку "Футбол-74" і програмки на матчі робив уже Валера Мирський (між іншим, уже зі своїм підписом). Переглядаючи свіжу редакційну пошту (а мене "СГ" призначили зав. відділом листів і масової роботи), раптом бачу добірку спортивних віршиків якоїсь ентузіастки. Серед них був і футбольний: з таким захоплюючим текстом на мотив популярної народної пісні:

Ой у лузі, та ще й при березі,

Розцвіла калина...

Народила Адаменко

Бомбардиром сина!

Річ у тім, що мати Олега Блохіна Катерина Захарівна Адаменко була дуже відомою легкоатлеткою – колишня чемпіонка і рекордсменка СРСР зі спринтерського бігу, відтак – заслужений майстер спорту. І ось маєте: порадувала спорт новим блискучим досягненням. Яке й спонукало читачку присвятити їй маленьку оду (яку тоді в редакції "СГ" запам’ятали всі)...

П’ємо до дна?!

Оце поки що все, що я наразі можу згадати з "футбольної поезії" тих далеких-далеких років.

Щодо ближчих часів... Якось у Києві на Республіканському стадіоні відзначали один з яскравих ювілеїв легендарного бомбардира. Не раз прилюдно та гучно лунали такі, начебто, тости (а то й справжні):

За Блохіна!

За Блохіна!

П’ємо до дна!

П’ємо до дна!

Можливо, хтось із читачів згадає та надішле нам повний текст? А то й власні цікаві зразки цього жанру?!

Комментарии
Войдите, чтобы оставлять комментарии. Войти
Артём с Днепра (Днепропетровск)
Весёлая статейка )))))))))))))) похожие стишата видел в старых №-ах \"Перца\"
Ответить
0
0
Вернуться к новостям
Комментарии 21
Артём с Днепра (Днепропетровск)
Весёлая статейка )))))))))))))) похожие стишата видел в старых №-ах \"Перца\"
Ответить
0
0
Колгоспник (Ровно)
Яке й спонукало читачку присвятити їй маленьку оду (яку тоді в редакції \"СГ\" запам\'ятали всі)... КАКУЮ ОДУ???
Ответить
0
0
Колгоспник (Ровно)
Яке й спонукало читачку присвятити їй маленьку оду (яку тоді в редакції \"СГ\" запам\'ятали всі)... КАКУЮ ОДУ???
Ответить
0
0
landstreicher (Odessa)
ЦБЧА - это круто. Англичане до такого не додумались бы. CHRA)
Ответить
0
0
Червонец (Харьков)
kotigorok 03.01.11 21:08 Я действительно неточно выразился, и ты прав, что поймал меня на слове. Но я лично видел достаточно матчей с участием Металлиста и читал о достаточном количестве матчей с участием Шахтёра, в том числе и на этом сайте, чтобы утверждать: не только \"щось здавали\", но и получали от Динамо взамен, когда тому уже ничего не было нужно. Точнее будет сказать так: далеко не всегда матчи между Динамо и украинскими клубами проходили по спортивному принципу( 2 матча с МХ таких я видел, о 2 матчах с ШД читал; подозреваю, их было больше).В нужное время и в нужном месте Динамо, за редким исключением, получало нужный результат. И не жлобилось на очки, когда землякам требовалось.
Ответить
0
0
Червонец (Харьков)
Falko 23:36 и 23:44 Тут я признаю, что мог попутать с 1983 годом.Но не думаешь же ты, что я всё это просто придумал? Отвечаю: в одном из спортэкспрессных разговоров по пятницам в интервью с кем-то из бывших днепровцев это было. Не запоминал точно выходные данные, т.к. не думал, что это пригодится. Запомнил сам факт. Можешь отбросить, можешь принять к сведению - твое право. Снятие В. Шевченко - по идиотской причине: из-за чемпионства Зари. Хотя обставлено было, якобы из-за провалов в нардном хозяйстве. То же опять же: не думал, что придётся это с кем-то обсуждать:).
Ответить
0
0
olhaola (ровно)
хай кричать і спорять. Вам(автору) велике дякую.краща стаття за останні пів року ,а можливо й більше.
Ответить
0
0
Falko (Велике Село)
А ещё ты может и не знаешь, за что сняли 1го секретаря Ворошиловградского обкома партии в 1973 году. Но попробуй догадаться. Червонец (Харьков) 03.01.11 20:23 Ну, ось я не знаю, за що зняли з роботи В.В. Шевченка 14 грудня 1973 року. А ти в курсі? Знову \"вертушку\" прослухав, майоре Мельниченко? Ні, чекай, дай вгадаю: невже за те, що Динамо із Зорею в останньому турі чемпіонату-1972 в Києві катали смішну нічию, коли динамівці повели 3:1, а потім вляглися у своєму штрафному і зацікавлено спостерігали, як Зоря зрівнюватиме? Справді ганебний вчинок - подєлом! Тільки навіщо ж було більше року чекати?
Ответить
0
0
Falko (Велике Село)
должен знать, какие выволочки по телефону устраивались тренеру Днепра в сезоне 1988 года из Киева, когда днепровцы обыграли Динамо у себя (а именно: попробуйте только проиграть Спартаку; обыграли одних и других, и стали тогда чемпионами). Червонец (Харьков) 03.01.11 20:23 Склероз у вас, батєнька. Тіпа, як у Вови Лінке. І глюку, як у нього же. Бо інакше звідки вам знати, що саме влаштовувалося Кучеревському по телефону, \"коли дніпровці обіграли Динамо у себе\", тим паче, що Дніпро того сезону Динамо так і не обіграв, навіть гола жодного не забив?
Ответить
0
0
jurrio (Kharkiv)
Знаешь, ты можешь считать меня полнейшим идиотом, но мне интересно не только, кто на какой минуте и какой ногой забил гол. Видишь ли, есть такая особая категория людей (да-да, даже в твоем городе). Нам интересна история футбола. Мы уважаем соперников и судей. Не кричим на стадионе \"С..и, Динамо\", \"дави колхоз\", \"залупа\" и прочую срань. И многое-многое другое, что отличает нас от гопников любого возраста. Спс, за статью!
Ответить
0
0
kotigorok (Чернігів)
Червонец (Харьков) 03.01.11 20:23 Раз ти прикинувся розумним, то special for you: Почну з 74-го, коли прийшов Лобановський, оскільки наші \"московські друзі\" полюбляють саме його звинувачувати у збиранні очок з українських клубів: 1974- ДК-КЛ 0-0, 1-1, 1975- ДК-КЛ 2-2, 2-2, ДК-ЧО 0-1, 1-0, 1976(осінь)ДД 1-3, КЛ 2-2, ЩД 0-0, ЗВ 1-1, у сезоні 77 - одна поразка в сезоні від Дніпра 0-1. ДК-ЗВ 1-1, 1-1, ДК-КЛ 1-1, 1-1. 1978 ДК-ШД 1-2, 0-2, ДК-ЧО 0-0, 0-0, ДК-ДД 5-1, 0-1. 1979 - ДК-ШД 0-1, 2-0, ДК-ЧО 1-0, 0-2, 1980 ДК-ЧО 1-2, 1-0, 1982 ДК-ДД 1-1, 0-0, ДК-ЧО 0-0, 0-1, 1983 ДК-ДД 2-1, 1-2, ДК-МХ 0-2, 2-1, 1984 ДК-ЧО 1-2, 0-1, ДК-ШД 1-1, 2-2, 1985 ДК-ЧО 3-0, 0-1, ДК-ДД 1-1, 0-0. Ну що, мало тобі? Можна й далі але не бачу смислу. Так що про те, що українські клуби щось здавали Динамо, можеш бабусям на базарі розказувати, вони повірять.
Ответить
0
0
Червонец (Харьков)
kotigorok 03.01.11 19:48 Не прикидывайся дурачком, сам всё должен знать: проигрыш в Киеве и ничья дома. И должен знать, какие выволочки по телефону устраивались тренеру Днепра в сезоне 1988 года из Киева, когда днепровцы обыграли Динамо у себя (а именно: попробуйте только проиграть Спартаку; обыграли одних и других, и стали тогда чемпионами). А ещё ты может и не знаешь, за что сняли 1го секретаря Ворошиловградского обкома партии в 1973 году. Но попробуй догадаться. Короче, не прикидывайся шлангом.
Ответить
0
0
kotigorok (Чернігів)
Червонец (Харьков) 03.01.11 19:30 А статистику можеш навести про \"гарантірованниє\" три очка? До речі, до 1994 р. за перемогу нараховувалися 2))).
Ответить
0
0
Червонец (Харьков)
Мишаня, я прекрасно помню игры ДК с МХ, когда Блохин забивал юбилейные голы. Помню одну из них, когда Якубовский с цетра забрасывал за спину Чанову на последней минуте, и как тот, вытянувшись в струну, вытаскивал шарик из нижнего угла. Помню и хохот болельщиков на трибунах, и послематчевые обсуждения. Помню гарантированные три очка Динамо в матчах с украинскими командами. Помню, как сливали грузинам, когда досрочно становились чемпионами. А ещё почитываю Акселя Варданяна. Так что не надо о чистоте:). А относительно духа игры... дык известно, в старину и солнце светило ярче, и вода была мокрее...
Ответить
0
0
Mishanja (Николаев)
Червонец (Харьков) 03.01.11 18:51 сорок лет ? Значит ровесник:) и должен помнить и ощущать: тогда был совсем другой футбол, и иной дух самой игры ! Конечно, нельзя утверждать что совсем без дерьма и без \"нужд партии\", но... всё же не так как сейчас... Играли за эмблему и за Родину, а не за \"Мазаратти\"! А на стадионах была совсем другая атмосфера! Относительно же вопроса \"к чему\", ответ прост- межсезонье. Вряд ли статья появилась бы в разгар футбольных баталий. Но всё ж для меня эта статья более футбольная, чем о том, что кто-то расторг конракт с Ильичёвцем
Ответить
0
0
Червонец (Харьков)
Mishanja 03.01.11 18:42 Мальцу, который написал \"к чему это\",сорок лет и он болельщик с 1979 года, а 80-е помнит, как сегодняшнее. Только не смеши мои тапки, что футбол в советское время был без денег и грязи. На публику просто это не выплёскивали, только сейчас становится известным. А \"к чему\" обозначает: не понимаю, что за актуальность сейчас обсуждать стихи по поводу.
Ответить
0
0
stasok (Харьков)
Эх, славные были времена! Времена чистого футбола, без денег и грязи. Ты что шутишь????? Если сейчас хоть что-то играется честно(хотя-бы из принципа),то тогда всё было как нужно партии!!!
Ответить
0
0
Веселый Рыкун (Харьков)
Шо это за бред?
Ответить
0
0
Mishanja (Николаев)
Эх, славные были времена! Времена чистого футбола, без денег и грязи. И не беда, что мальцы не поймуют \"к чему всё это\"...
Ответить
0
0
Червонец (Харьков)
И к чему всё это?
Ответить
0
0
vinnichanin1991 (Vinnitsa)
Да,хорош фольклор :)
Ответить
0
0

Лучшие букмекеры

Букмекер
Бонус