Ігор Шуховцев: "Я сповнений сил, тому нинi менi непросто"

Найстарший український футболiст оголосив про закiнчення кар'єри

Ще кiлька мiсяцiв тому у розмовi з кореспондентом "Експресу" 40-рiчний воротар "Зорi" Iгор Шуховцев запевняв, що не має намiру вiшати бутси на цвях i не проти побити рекорд легендарного Льва Яшина - грати на вищому рiвнi як мiнiмум до 42-х. Але... За кiлька днiв до початку 2012 року Шуховцев сам попросив керiвництво "Зорi" розiрвати з ним контракт.

- У життi трапляються ситуацiї, коли слiд зробити вибiр, - каже "Експресу" Iгор Шуховцев. - I я вдячний керiвництву "Зорi", яке адекватно вiдреагувало на моє прохання припинити нашу спiвпрацю. Я сам захотiв припинити кар'єру футболiста i перейти на тренерську дiяльнiсть. Вони мене зрозумiли i дали "вiльну".

- Чому ви зважились на цей крок, адже не мали намiру зав'язувати з футболом?

- Так, я хотiв грати. Ба бiльше, я маю i бажання, i силу виступати на найвищому рiвнi. Але... Через пiвроку, рiк Шуховцеву все одно довелось би зробити вибiр. Я зробив його нинi. Чому? Надiйшла пропозицiя стати тренером. Я все зважив i прийняв її.

Я завжди хотiв пiсля закiнчення кар'єри гравця йти у тренери, а через пiвроку такої пропозицiї могло б i не бути. Для мене це було важке рiшення, воно не входило у мої плани, але...

- Ви стояли на порозi багатьох рекордiв. Могли стати найстаршим футболiстом нашого чемпiонату. Не шкода?

- Шкода, i вiд цього на душi дуже важко. Якби мене замучили травми - це одне. Але я сповнений сил, тому нинi менi непросто. Футбол - усе моє життя, я хочу у ньому залишитись. Тому вчинив так, щоб потiм не шкодувати.

- Тобто ви переходите вiд кар'єри футболiста до тренерської без жодної паузи...

- Так, я завжди про таке мрiяв! Простою у мене не буде, вiд цього радiю. Але радiсть змiнюється сумом, що довелось повiсити бутси на цвях. Зараз намагаюсь змиритися з думкою, що це вже кiнець. Тим паче, що все вiдбулось дуже швидко, все змiшалось... Я не можу повiрити, що бiльше не вийду на футбольне поле.

- Де будете працювати тренером?

- Я точно знаю, з ким я буду працювати, а от де - ще не знаю. Я потрапив у штаб В'ячеслава Грозного. Вiн запропонував менi бути його помiчником. А в якому клубi... В'ячеслав Вiкторович саме веде переговори щодо майбутнього працевлаштування, тож ми наразi не називаємо команди.

Два роки тому Грозний уже кликав мене до себе в "Арсенал" тренером. Але я тодi вирiшив залишитись у "Зорi" гравцем. Нинi знову надiйшла пропозицiя i я на неї пристав.

- Iз Луганськом уже повнiстю розпрощалися?

- Так. Нинi я в Одесi, насолоджуюсь останнiми днями зi своєю сiм'єю. Бо невдовзi доведеться їхати працювати i навiть не знаю, коли ми знову зберемося разом. А з Луганська я вже забрав свої речi. Я завжди, коли йду у вiдпустку, забираю з орендованої квартири все. Таке наше життя - невiдомо, чи буде нагода повернутися.