×
Спасибо, я уже с вами
Мнение редакции UA-Футбол. Чего ждать от чемпионата СНГ. Часть вторая

Мнение редакции UA-Футбол. Чего ждать от чемпионата СНГ. Часть вторая

Автор: UA-Футбол

20 февраля 2013, среда. 12:012013-02-20T12:01:00+02:00

Продолжение обсуждения редакцией UA-Футбол главной темы недели

В первой части на вопросы о целесообразности чемпионата СНГ, причинах и следствиях отвечали Андрей Софин, Владимир Мыленко и Константин Довгань. Сейчас же Вашему вниманию предлагаются ответы на те же самые вопросы Руслана Рудомского, Ивана Вербицкого и Сергея Швеца.

Чего больше в чемпионате СНГ - политической, коммерческой или спортивной составляющей?

Руслан Рудомский: Однозначно – политической. Спортивная составляющая тут вовсе ни при чем. Уже неоднократно говорилось о том, что в обеих странах выросло поколение молодых болельщиков, которых слова "Спартак", ЦСКА по эту сторону границы и "Динамо", "Днепр" по ту – мягко говоря, не возбуждают. А международной экзотики вполне хватает в матчах еврокубков. Коммерческую составляющую стоит рассматривать тогда, когда есть коммерция. А здесь же государство Россия из своего кармана под названием "Газпром" достало миллиард и положило на стол – вот и вся "коммерческая составляющая", прямо вытекающая из политической. Зачем это надо государству Россия? Ответ на этот вопрос стоит искать на других ресурсах – не футбольных.

Iван Вербицький: Звісно, це політика. Бо яка може бути комерційна складова в новоствореному турнірі з таким навіть не захмарним, а галактичним призовим фондом? Газовими мільярдами Росія всебічно намагається повернути вплив на країни, які з кожним роком віддаляються від неї все далі й далі. Як би нашим північним сусідам того не хотілося, які б "принуждения к миру" не проводилися, але назад у ярмо не поспішає ніхто. Чи майже ніхто. Спорт – один з варіантів мирного зближення. Спершу було створення Єдиної баскетбольної ліги ВТБ, потім хокейний чемпіонат КХЛ. Втім, якщо для цих видів спільні першості за відсутності повноцінних єврокубкових турнірів якийсь сенс мають, то в футболі такий крок виглядає відверто політичним. Якби було інакше, то Росія з тими ж грішми сміливо могла б розвивати власний чемпіонат. Ресурсів, аби створити 16 сильних за європейськими мірками клубів там вистачає, а газпромівські призові стали б для тих, хто вкладає в розвиток клубів кошти, додатковим стимулом.

Сергей Швец: Несмотря на озвученные космические цифры, коммерческая сторона теоретического объединения весьма сомнительна. За счет чего организаторы всего процесса намерены повысить телерейтинги, продаваемость матчей и повысить посещаемость - непонятно. В России на матчах еврокубков редко когда наблюдается аншлаг (если не считать Питера), в Киеве после длительного перерыва на первой игре "Динамо" трибуны НСК "Олимпийский" были заполнены чуть больше чем наполовину. Конечно, конкуренция в таком первенстве будет заметно выше, ведь за первое место будут вести борьбу 8-10 команд, на чем акцентирует внимание Газзаев и компания. Однако, наличие в списке инициаторов объединения "Газпрома" больше убеждает в том, что чемпионат СНГ – это чистой воды политика. Москва давно пытается вернуть Украину в сферу своего влияния, футбол может стать серьезным аргументом.


Изменило ли ваше отношение к ЧСНГ озвученная на встрече сумма премиальных?


Руслан Рудомский: Не изменило. Я считаю, что футбольные клубы должны зарабатывать, а не получать дотации. А предлагаемая система выплаты премиальных – не что иное, как дотации от спонсора, которым является "Газпром". То есть, Россия пытается навязать такую же схему развития общего чемпионата, какая уже существует у них в стране. А именно: когда государство или подконтрольные государству олигархи фактически содержат футбол. К чему это привело у них, можно судить со слов Миллера: "РФПЛ не сможет соответствовать условиям финансового фэйр-плей УЕФА". Нам это нужно?

Iван Вербицький: Ні. Бо в в футболі цікавлять не заробітки групи олігархів, і не ті фантастичні суми, які невиправдано отримують сучасні футболісти, а, власне, гра. Це по-перше. По-друге, тої шкоди національному українському футболу, яку принесе можлива участь провідних вітчизняних команд в незрозумілому турнірі, не компенсують навіть десятки мільйонів газодоларів.

Сергей Швец: Нет, не изменила. Бесплатный сыр бывает только в мышеловке.


Имеет ли смысл объединение в случае, если еврокубковые квоты Украины и России не будут суммироваться?

Руслан Рудомский: Объединятся не имеет смысла в любом случае, так как сама идея абсурдна. А в случае, если еврокубковые квоты не будут суммироваться – то и подавно.

Iван Вербицький: Дбати треба не про ту верхівку, що буде заробляти мільйони і, щоби виглядати конкурентоздатно, краще вкомплектовуватися. Сила футболу в країні визначається за станом середнього класу команд. Зі зникненням повноцінної елітної ліги зникне й стимул розвивати команди, які виступатимуть нижче, ніж в "Газпром-лізі". Такі команди, як "Карпати", "Таврія", "Ворскла", "Кривбас", "Волинь", "Зоря" й без того перебувають на грані постійних матеріальних катаклізмів. Одні власники клубів вкладають гроші в футбол, "бо це модно", чимало інших, для тих, хто справді любить гру, сперечатися за рівнем покупок з російськими й верхівкою українських олігархів буде складно. А утримувати команду, яка виступатиме в змаганнях на кшталт регіональної ліги, захочуть одиниці.

Сергей Швец: В таком случае заметно снизится мотивация в матчах против команд из другой страны. Ведь "Шахтеру" или "Динамо" будет значительно важней выиграть у "Волыни" или "Черноморца", чем у ЦСКА и "Спартака".


В чемпионате СНГ не будет лимита на легионеров. Как это скажется на комплектации клубов?

Руслан Рудомский: По большому счету – никак. Клубы с приставкой "топ" уже давно к лимиту приспособились и не испытывают существенных проблем при комплектации составов. Вот я почему-то сомневаюсь, что тот же "Шахтер", окажись в условиях отсутствия лимита, тут же избавится от Пятова, Чигринского и Ракицкого и купит на их место легионеров. То же самое касается и других топ-клубов.

Iван Вербицький: Так само, як позначається на команді донецького "Шахтаря", де є румунський тренер, який сформував стратегію клубу, згідно якої українці в складі "Гірників" можуть з’явитися лише на воротарській і оборонних позиціях, про що сам тренер писав у книзі "Моя донецкая история". Креативникам з українським паспортом у "Шахтарі" робити взагалі нічого. Виходить, якщо ти хлопець з футбольним інтелектом, то стимул у заняттях в академії донеччан лише один – пробитися в основу "Іллічівця" чи "Зорі". Коли ж ліміту не буде взагалі, клуби змінять стратегію розвитку ще кардинальніше. З тією різницею, що в ній інтереси доморощених футболістів не будуть враховуватися взагалі.

Сергей Швец: Возьмем, к примеру, "Шахтер". Сомневаюсь, что если б не было лимита Ярослав Ракицкий или Александр Кучер заиграли бы на таком высоком уровне. Донецкий клуб просто купил бы качественных немецких или итальянских защитников. Чтобы достойно выступит в объединенном чемпионате, клубы будут вынуждены отказаться от практики привлечения воспитанников ради достижения результатов.


Дадут ли высокие премиальные за участие в ЧСНГ толчок для развития отечественных команд?

Руслан Рудомский: Толчок для развития футбольных команд должны давать не искусственно созданные высокие премиальные, а реальные условия для возможности этими самыми клубами зарабатывать. Если у нас до сих пор зарплаты футболистов и условиия трансферных сделок являются конфиденциальной информацией, значит не все в порядке с налоговым климатом в стране. И так далее.

Iван Вербицький: Для клубів дадуть. Тільки з того розвитку для українського футболу буде така ж користь, як з існування хокейного клубу "Донбас" для українського хокею. В основі в матчах чемпіонату КХЛ нерегулярно з’являлються три вітчизняних хокеїсти, але жоден з них не прибув в розташування національної збірної для участі в недавній Олімпійській кваліфікації. Мотивація проста – травми і сімейні обставини. А де гарантія, що виступаючи в новоутвореній лізі, приклад Ракицького не візьмуть на озброєння інші "втомлені напруженим графіком матчів і частими перельотами" гравці?

Сергей Швец: Мало иметь деньги, нужно еще уметь их тратить. Как показывает практика, украинским клубам еще есть чему учиться в ведении футбольного хозяйства.


Выиграют ли клубы первой и второй украинских лиг от слияния двух турниров?

Руслан Рудомский: А за счет чего они должны выиграть? У наших клубов Второй лиги не всегда есть деньги на выездные матчи в пределах своих географических зон (некоторые по этой причине из розыгрыша Кубка снимаются даже), а тут их ждет автоматический переход на освободившиеся выше места и, как следствие, поездки по всей стране. И даже подачка от "Газпрома" в виде сотни миллионов не спасет ситуацию.

Iван Вербицький: Якщо ці ліги злити за умови існування Прем’єр-ліги – то так. Втім, лише за умови існування третьої, регіональної ліги. Справа в тому, що наша ментальність не передбачає чогось середнього між боротьбою за перемогу і збереження прописки в дивізіоні. Середовище без стимулу перетворюється в болото, котре поглинає в себе дещиці того доброго, що існує поряд.

Сергей Швец: По большому счету, для них ничего не изменится. Большой куш достанется лишь командам из первой девятки Премьер-лиги, ну еще немного получат команды, которые перейдут в первый дивизион. Низшие лиги продолжат вариться в собственном соку.


Смогут ли украинские клубы, не считая "большой четверки" надолго задержаться в Высшей лиге ЧСНГ?

Руслан Рудомский: Теоретически смогут – мы же видим, как они справляются с россиянами в товарищеских матчах на сборах. Но тут ест еще вопрос: "А судьи кто?". Ведь давно не секрет, что кто платит гонорары музыкантам, тот и заказывает музыку. Кто-то верит в то, что арбитры, которые будут получать зарплату фактически из бюджета одной из стран-организаторов турнира, будут абсолютно лишены всяческого давления и преисполнены объективности? А как в России умеют "сливать" неугодных, мы могли убедиться на примере московского "Торпедо" несколько лет назад.

Iван Вербицький: Без різниці. Бентежить інше. Чому лише керівництво львівських "Карпат" відкрито виступпило проти участі в незрозумілому турнірі? Дехто схильний ідеалізувати висловлювання Ігоря Суркіса, котрий сказав, що мільйонні преміальні його позиції стосовно участі в так знваному "ЧСНГ" не похитнули. Мовляв, будемо підкорятися колегіальному рішенню. А де турбота про національні інтереси, про український футбол? Глибоко переконаний, що ні журналісти, ні вболівальники не повинні підігрувати бізнесовій узурпації нашого футболу. Наразі мені імпонує позиція президента ФФУ Анатолія Конькова, котрий доволі відверто висловився проти участі українських клубів в газпромівському проекті. Якщо Анатолій Дмитрович буде незламним в своїх поглядах (що, нажаль, виглядає сумнівним навіть з огляду на його оцінки роботи П’єрлуїджі Колліни), то наступним кроком Федерації після згоди команди чи групи команд виступати в турнірі має бути їхня дискваліфікація з усіх турнірів під егідою ФІФА, колективним членом якого є ФФУ.

Сергей Швец: Финансовые возможности наших середняков и российских – несоизмеримы. Есть большая вероятность, что уже после первого чемпионата Украина потеряет двух представителей.


Если ЧСНГ будет организован, нужны ли в нем представители Беларуси, Азербайджана и других республик экс-СССР?

Руслан Рудомский: Конечно, нужны. Но в том то и дело, что они даже приглашены не будут. Потому как цели у организаторов не создать Чемпионат СНГ как спортивный турнир, а несколько иные. Возвращаемся к первому вопросу.

Iван Вербицький: Якщо вони не мають гідності, якщо нехтують інтересами національного футболу на догоду чиїмось імперським амбіціям, то нехай виступають.

Сергей Швец: Эти команды заметно понизят уровень соревнования. В их привлечении нет смысла.


Дискредитируют ли себя ФИФА и УЕФА разрешением на проведение турнира?

Руслан Рудомский: Не только дискредитирует, но и создаст опасный прецедент. Ведь со временем примеру "Газпрома" могут последовать и другие корпорации в разны регионах: БеНиЛюкс, Альпы, Балканы, Скандинавия… А все мы знаем из истории, что любое искусственно созданное объединение рано или поздно распадается, и очень редко мирным путем. То есть, приняв одобрительное решение, УЕФА, помимо того что пойдет на прямой конфликт с ФИФА, так еще и подложит под себя бомбу с часовым механизмом.

Iван Вербицький: Вищі футбольні інстанції (як ФІФА, так і УЄФА) себе дискредитували вже давно. Надання згоди на реалізацію чергової химерної ідеї не вплине на зіпсовану вже давно репутацію. Надання права проводити найвищі планетарні і континентальні форуми країнам, де 80 відсотків населення перебуває за межею бідності – чи не це показник корумпованості європейських і світових футбольних чиновників? До поодиноких закликів отямитися підгодовані газо- і нафтодоларами функціонери не прислухаються зовсім. Власне, це стосується не лише футболу, а й світового спорту в цілому. Приміром, Міжнародний Олімпійський комітет хоче виключити з Олімпійської сім’ї найстарший вид спорту – боротьбу, вважаючи вільний і греко-римський стилі єдиноборств "комерційно непривабливими". Їх місце можуть посісти такі "ефектні" і безмежно об’єктивні види, як ушу, софтбол, вейкбординг тощо. Чиновники комерціалізують спорт й у цьому процесі їм наплювати не лише на традиції, а й на наслідки.

Сергей Швец: Европейский футбольный союз думает в первую очередь о деньгах, поэтому если УЕФА увидит для се6я выгоду в этой затее, то не будут препятствовать объединению. По моему мнению, все грозные заявление чиновников делаются для проформы, а не для того, чтобы помешать процессу. Дискредитируют себя в первую очередь Украина и Россия.

← Нажми «Нравится» и читай нас в Фейсбуке

Тэги: Алексей Миллер, Валерий Газзаев, Игорь Суркис, Ринат Ахметов, Чемпионат СНГ


Подождите, пожалуйста, идет загрузка комментариев