Рахаєвський маневр. Металіст - Шахтар - 2:4. Тактичний аналіз матчу

Гра проти «Динамо» в кубку показала недоліки харків’ян в захисті, а саме недостатню компактність між лініями, погане насичення зон на флангах, де простенькі зміщення динамівців утворювали чисельну перевагу, а також далеку від ідеальної взаємодію між лінією захисників. Окрім індивідуальних помилок ми відзначали відсутність страховки, відсутність звужень лінії захисту і головне погану (довгу) реакцію захисників на маневрування гравців лінії нападу суперника. В атаці «Металіста» мову більше можна вести про індивідуальний рівень виконавців. Зокрема Ксьонз не знайшов себе в позиції лівого вінгера, а Гоменюк окрім глибини в атаках (важливого елементу тактичних засобів команди) більше нічого запропонувати не міг, що звичайно не могло вдовольняти наставника.

Тож перед грою з «Шахтарем» Ігорю Рахаєву необхідно було вносити корективи. Важко прогнозований на перший погляд склад мав як свої переваги, так і недоліки, але задум від тренера «Металіста» можна було зрозуміти відразу. В першу чергу потрібно сказати, що це була робота над помилками попередньої гри, тож в теорії рішення виглядали цілком логічними. Поява двох опорних півзахисників (двох шостих номерів) мали забезпечувати компактність між лінією захисту і лінією півзахисту, якщо в матчі проти киян в цю зону в залежності від зони дій висувались або Гуйє, або Юсуф, то тепер її мали насичувати Едмар і Богданов, знову ж таки в залежності від зони, через яку розвиває атаку суперник. Можемо пригадати, що востаннє з двома «шістками» на полі харків’яни грали саме проти «Шахтаря» в Донецьку, тому таке рішення було цілком логічним і в деякій мірі прогнозованим.

Формації команд

Здвоєний фланг Пшеничних–Азеведо - це тиск на Срну і рішення проблеми звуження захисту: в позиційному захисті Пшеничних зміщувався ближче до Гуйє, а Азеведо на місце лівого захисника, також це означало чисельне збільшення групи гравців на фланзі. Якщо Павло Ксьонз в матчі проти «Динамо» працював досить пасивно на захист, погано (пізно) реагуючи на маневри нападників, то поява Марсіо Азеведо і Богданова, розташованого в опорній зоні лівіше, мали створювати перевагу на цій ділянці поля в захисті.

Розділивши групу атаки і групу захисників шість на чотири, Рахаєв дав зрозуміти, що намагається зіграти на швидкості в контратаках, тому поява Гоменюка для створення глибини в атаках вже не мала такого значення, як для гри «першим номером». Тому тренеру необхідний був гравець з хорошими швидкісними характеристиками, який при позиційному нападі міг би зміщуватись в середину, компенсуючи відсутність восьмого номера. Вибору як такого в наставника не було, тому Павло Ксьонз з’явився на ще одному новому для себе місці. Марлос, як завжди, працював на звуження, відкриваючи простір під Вілягру, на протилежному краю Азеведо тягнув в ширину, а Хав’єр грав десятку «Металіста».

Мірча Луческу також проводив зміни з огляду на гру «Шахтаря» проти дніпропетровського «Дніпра». В стартовому складі відразу з’явився Ілсіньо, що мав забезпечити зв’язок між лініями нападу, на флангах Дуглас Коста зліва більше мав працювати на ширину, а Едуардо насичувати зони попереду, виходячи в позицію другого нападника або шукати коридори між центральним і лівим захисником.

Харків’яни зі стартових хвилин відмовились від пресингу на чужій половині поля, як це було приміром в останньому матчі суперників, а віддали територію, перебудовуючись в захисті на «4-4-2». При цьому Металіст досить низько зустрічав гірників в останній третині поля, формуючи дві лінії в захисті максимально близько одна від одної і залишаючи простір між півзахисниками та нападниками, який в перспективі можна було б використати при перехоплення м’яча. Якщо не вдавалось вийти в швидку атаку, то група з чотирьох гравців нападу зміщувалась в фланг для контролю м’яча і створення часу для партнерів по команді, щоб ті могли висунутись вперед для підтримки атакуючих дій. Зміщення Марлоса і Ксьонза до Азеведо відтягувало за собою весь захист «Шахтаря» вліво, в результаті чого на протилежному фланзі Вілягра в перші 30 хвилин був повноправним господарем, в нього постійно було достатньо простору для підтримки атаки, а чотири з п’яти кросів в штрафний майданчик в цей проміжок часу здійснив саме Вілягра.

В цих тридцять хвилин часу можна було ствердно сказати, що Рахаєв вирішив проблему компактності захисту появою двох шостих номерів, частково вирішив проблему звужень захисту, Азеведо встигав покривати весь фланг в нападі, працюючи широко, і повертатись назад в позиційному захисті. Але в останні 10 хвилин першого тайму всі здобутки «Металіста» були перекреслені. Погана реакція на зміну ситуації, на зміну в фазах гри, що швидше за все потрібно пов’язувати з втратою концентрації футболістів, привела до трьох м’ячів в ворота Горяїнова, і кожного разу господарі попадались на зміні фаз гри при втратах м’яча в центрі поля.

З поновленням гри Рахаєв майже відразу замінив Юсуфа на Гомеса, намагаючись надати швидкості атакам, але вже через чотири хвилини господарі поля залишились в меншості, після чого гра втратила свою значимість з тактичної точки зору. Харків’яни дуже сильно розтягнулись по полю, часто залишаючи в захисті ситуації три в чотири або чотири в п’ять. В атаку вони виходили більше індивідуально, якщо вдавалось протягнути м’яч Гомесу чи Марлосу, їх підтримували інші гравці, зник колективний рух, чим легко скористались гірники.

Статистика

Підсумки

Підсумовуючи матч, його все ж доведеться розділити на дві частини - на перших 35 хвилин гри і останніх 55. В першому відрізку була помітна робота наставника і читався план на гру, але помилки при переходах від однієї до іншої фази гри зламали «Металіст». Так, команда залишилась в меншості, але це ніяк не відміняє того факту, що знову пропала взаємодія в захисті і утворились розриви між лініями. Багато індивідуальної гри від Гомеса, Марлоса і Соузи могли нести хіба що потенційну загрозу.

Натомість Луческу, який програв стартовий відрізок, скористався зі слабкості «Металіста». Загалом гра могла сподобатись вболівальнику, а що стосується наставників, то радше гра дала багато приводів для аналізу дій, як окремих футболістів, так і командних взаємодій в цілому.