Воротар «Карпат» Олександр Ільющенков з других закордонних зборів в Туреччині вирушить швидше, аніж його партнери по команді. Однак поїде голкіпер не додому, а в розташування молодіжної збірної України, куди його запросив головний тренер молодіжки Павло Яковенко.

– Які емоції в тобі панували, коли ти дізнався, що тебе викликано до молодіжної збірної України?

– Це було дуже несподівано. Я не чекав. Це була моя мрія і вона здійснилась. Мені й досі в це не віриться. Новина виявилася дуже несподіваною, але приємною.

– Як дізнався, що тебе викликає Яковенко в розташування «синьо-жовтої» молодіжки?

– Мені повідомив цю новину наш адміністратор Ярослав Гринишин. Він дав мені листа, в якому було написано, що мене викликано і я 24-го числа мушу прибути в табір збірної. Це було ввечері, як раз перед тим, як я готувався вже до сну.

– Ти заснув після такої новини?

– Та чого ж не заснув? І добре спав до самого ранку.

– На перший матч «Карпат» на цих зборах проти «Воєводини» приїздив подивитися Яковенко. Можливо, він хотів побачити тебе в справі?

– Мені важко судити, адже я в тій зустрічі участі не брав.

– До цього тебе колись запрошували в збірні різних вікових категорій?

– Ніколи. Це вперше. Колись мене хотіли запросити до лав студентської збірної, але тоді щось так і не вийшло і на цьому все зупинилося. Тому це моя перша така поїздка.

– Роман Мисак, ще один карпатівський воротар, не так давно також дебютував у складі молодіжки на Кубку Співдружності. Ти вже з ним говорив: як там в команді, що і до чого?

– Звичайно, ми обговорили з ним цю тему. Він мені розповів про свій період перебування в стані «синьо-жовтих». Я розумію, що в подальшому все залежатиме тільки від мене. Гадаю, якщо себе проявлю, то мене викликатимуть і надалі.

– Як ти дивишся на те, щоб двох воротарів «Карпат» викликали постійно в молодіжну збірну?

– Я би був дуже радий. Це було б і справді чудово. Це і компанія, і поруч одноклубник, який завжди підтримає. Але ще раз наголошу, що треба старатися і доводити все на тренуваннях та на полі. Тоді все вийде.

– Що для тебе значить цей виклик?

– Це приємна і велика несподіванка. Звісно, на цьому зупинятися не можна і треба працювати далі та прогресувати. Це лише перший крок. А таких кроків треба зробити ще чимало.