Відбір до Євро-2015 (U-21). Німеччина - Україна 2:0. Змазаний вечір

Ессен. Стадион "Ессен". 5128 глядачів

Німеччина U-21 - Україна U-21 2:0

Гол: Фолланд 89, Біттенкур 90+1

(Загальний рахунок 5:0)

Німеччина U-21: тер Штеген, Й.Хофманн (Біттенкур 46), Майєр, Шульц, Ф.Хофманн (Штарк 78), Кнохе, Ляйтнер (Кімміх 58), Фолланд, Ґайс, да Коста, Хайнц

Україна U-21: Шевченко, Малишев, Буяльський (Малиновський 59), Насонов, Будківський, Юрченко, Болбат (Калитвинцев 53), Рижук, Караваєв, Ордець, Костевич (Неплях 71)

Попередження: Ляйтнер 3, Штарк 79 - Малишев 7, Буяльський 17, Юрченко 60, Неплях 80

Вилучення: Караваєв 90+3

Те, що німецька самовпевненість не знала собі меж, було ясно ще у першому матчі команд. Перед стартовим свистком цієї зустрічі наставник господарів Хорст Хрубеш заявив, що здивувати українцям їх немає чим, але як мінімум стартовим складом Сергій Ковалець був дещо відмінним від того, який очікувався. Якщо потрапляння із перших секунд Ордеця та Будківського виявилось цілком прогнозованим, то ось вихід Болбата, а особливо Буяльского мало ким прогнозувався. Перший замінив у складі Калитвинцева на правому фланзі атаки, а Віталій опинився на місці Малиновського, який навіть німецькими журналістами визнавався одним з кращих у попередній грі, під єдиним нападником. Отримав свій шанс і наш "німець" Владлен Юрченко. Він зайняв позицію Бабенка. Відновився після пошкодження Костевич, у той час два інші наші ліві захисники у першій зустрічі, Писко та Нойок, повернулися у розташування своїх клубів. Ну, і на останньому рубежі також відбулася рокіровка, про яку було відомо ще вчора: Коваль навіть не поїхав до Німеччині, залишившись на Батьківщині, тому місце у воротах залишилось за Шевченком. Сім змін у стартовому складі у порівнянні із попередньою грою – чи то так тренерський штаб болісно сприйняв найбільшу перемогу у відборі або ж це і був такий тактичний хід від Ковальця.

Загалом гра незацікавленому глядачу мала принести задоволення. Команди подарували доволі інтенсивний футбол, стараючись не затримуватись у центрі поля. При цьому, варто зазначити, як таких небезпечних моментів суперники створювали доволі рідко. До того ж, гості виглядали дещо симпатичніше. Уся активність "триколірних" зазвичай завершувалась до штрафного майданчика Шевченка. Не можна сказати, що українці не залишали шансів опонентові, але частіше турбували тер Штегена.

Ледь не вперше одному з голкіперів довелося по-справжньому вступати у гру лише за десять хвилин до фінального свистка, коли гості дозволили вийти на ударну позицію Філіппу Хофманну, але той відправив кулю точно у голкіпера. До цього ж епізоду згадується постріл іншого Хофманна, Йонаса, після подачі кутового та підбору, але пройшов він вище воріт.

Під завісу другої десятихвилинки можна записати до активу "жовто-блакитних" перший гольовий момент: Караваєв зробив передачу зі свого флангу, Болбат продовжив політ кулі до воротарського, а там Будківський просто не встиг до м’яча.

У подальшому підопічні Ковальця мали можливості відкрити рахунок лише завдяки закиданням з глибини поля. Так, Костевич пробував вивести на побачення Малишева, одначе передача виявилась засильною. За декілька обертів секундної стрілки Юрченко аналогічно відправляв Будківського. Нашому форварду навіть вдалося прийняти передачу, однак, напевно не повіривши у своє щастя, Пилип замість удару, запустив над воротарським майданчиком тер Штегена свічку.

На цьому, власне, уся небезпека на дві команди до перерви й закінчилася. З одного боку гра нашої молодіжки залишала доволі приємне враження. Це не було банальне побиття, як декілька днями раніше у Черкасах. Але головний план на гру команди Ковальця зводився до вже згадуваних закидань, які потрібної користі, на жаль, не приносили. Розтягнути оборону суперника, постаратися розіграти якусь швидку комбінацію нам не тільки не вдавалося, а й не було видно, що самі гравці у жовто-блакитній формі знають, як підібрати ключі до ешелонованої оборони.

Друга половина виявилася ще цікавішою не в останню чергу через те, що господарі збільшили швидкості. Захист українців дедалі більше припускався помилок, але й сам мав декілька перспективних нагод. Хоча господарі все ж виглядали краще. Так, вже фактично у першій атаці лише техніка не дозволила Біттенкуру замкнути флангову передачу. Згодом вже Філіппу Хофманну дали прийняти м’яч на 11-метровій позначці, але м’яч влучив точно у Шевченка, який вийшовши зменшив кут обстрілу. У відповідь же українці розіграли чудову атаку, у завершенні якої Будківський вивів на шикарний простір Караваєва по зоні правого інсайду, проте удар Олександра вже з меж штрафного у ближній кут потягнув тер Штеген. 55-а – знову Філіпп Хофманн опинився на завершальній стадії, та після подачі кутового пробивав із другого поверху із відскоком від газону у ствір не потрапив.

Після такого активного тайму обидві команди взяли невеличкий тайм-аут, у середині 45-хвилинки знову прийнявшись шукати шанси, аби порадувати глядачів на трибунах хоча б одним взяттям воріт. Якщо, до речі, казати про трибуни, то гості куди більше заслуговували на гол. Із трибун постійно доносилося "Україна", "Слава Україні!" та інших "голосових опізнавальних знаків" нашого народу.

Під це скандування "жовто-блакитні" вирішили застосувати дальні удари. Спершу тер Штегена перевірив Малиновський, що вийшов на заміну, одначе його постріл під саму стійку голкіпер у чудовому стрибку відбив. А за хвилину вже Юрченко, накрутивши двох, цілив у кут, та у ствір влучити не зміг. Німці за весь цей час запам’яталися лише ударом Ґайса зі штрафного, одначе Шевченко також був надійним.

У останню десятихвилинку обом командам вже не було чого втрачати: одні були впевнені у своїй непереможності, інші – зводили свої шанси на вихід у фінальну частину Євро до тисячних, тому залишалася лише власна честь. Ми мали повне право розраховувати на пенальті, коли Хайнц збивав Будківського, проте рефері епізод проґавив. Німці ж відповіли двома вбивчими моментами, коли спочатку Біттенкур, а згодом Штарк із близької відстані просто розстрілювали Шевченка – наш голкіпер на висоті.

Та все ж такий доволі непоганий для нас футбольний вечір, який мав усі шанси завершитися навіть перемогою, був відверто змазанним. Спершу на останній хвилині основного часу Біттенкур знайшов у штрафному передачею Фолланда, який розстріляв ворота. А вже у наступній атаці наші захисники забули перед воротами вже самого Біттенкура, який вдало зіграв на добиванні. До усіх негараздів додалося ще й необов’язкове вилучення Караваєва перед самим фінальним свистком.

Доволі непоганий відбір у плані гри нашої команди (хоч без провалів періодично і не обходилося) завершився гірше не придумаєш.