×
Спасибо, я уже с вами
Українці-легіонери. Німеччина. Частина перша

Українці-легіонери. Німеччина. Частина перша

Автор: Андрій Облещук та Леон Вургафт, спеціально для UA-Футбол

28 марта 2013, четверг. 12:422013-03-28T12:42:00+02:00

Українці у Німеччині

Важко сказати, чому так багато наших легіонерів їхали грати саме в Німеччину, і деякі з них проводили в цій країні вдалу кар’єру. Можливо, справа в принципі "заборонений плід солодший", і їм хотілося їхати саме в ту країну, ненависть до якої була мало не природньою і вже точно прийнятою в суспільстві. Можливо, справа в ліберальних законах Німеччини, які полегшували еміграцію в будь-яких формах, і забезпечували соціальними пільгами і можливістю займатися своєю улюбленою справою кожного нового громадянина. Та й не тільки громадянина. Адже й досі в Німеччині спокійно проживають і працюють чимало наших екс-футболістів, які навіть на мають німецький паспорт, і вони зовсім не переймаються відсутністю цього документу.

А може, варто подивитися на це з боку якраз німців, а не наших, адже захопленість гравцями збірної Радянського Союзу, яка стала фіналістом Євро-88, досягла піку саме в Німеччині. І це не дивно, якщо згадати, що цей Чемпіонат Європи проходив саме в ФРН. Та й ліберальність не тільки законів, а й самих сучасних німців , їх більш прихильне ставлення до чужих, ніж в інших країнах Європи, зіграла свою роль.

Як би там не було, але велика кількість наших футболістів переходила саме в німецькі клуби. А коли почалася еміграція пересічних громадян в цю країну, перехід наших гравців став насправді природнім, адже тут вони могли знайти майже рідне середовище. І першою українською ластівкою в Німеччині став саме головний герой, хай і трагічний, того самого Євро-88.

Ігор Беланов, 52 роки, нападник, Бундесліга, «Боруссія» Менхенгладбах, Бундесліга 2 , «Айнтрахт» Брауншвейг

Українці-легіонери. Німеччина. Частина перша - изображение 1

В "Боруссії" покладали на нього неабиякі надії. І почав Беланов дуже вдало. Вже в перших турах забив кілька м’ячів, серед них один після блискучого удару ножицями. Вболівальники були в захваті від нього.

Але сама команда переживала важкі часи. Юпп Хайнкес, який довгі роки тримав на плаву небагату команду без зірок, пішов в "Баварію". Його наступники не були такими компетентними, і тому гладбахці здебільшого вели боротьбу за виживання, до чого наш герой, за його власним зізнанням, не звик. Тому кінцівку сезону Ігор провів невдало. Крім цього, вплинуло непорозуміння з тренером та керівництвом команди, які, на думку Беланова, керували клубом не професійно. Українець намагався вплинути на них, але це тільки погіршило його відносини з керівниками команди, і в сезоні 90/91 він рідко потрапляв в стартовий склад, здебільшого виходячи на заміну.

А "контрольним в голову" стала дуже неприємна історія з його дружиною, яка була звинувачена в крадіжці в магазині. Місцева преса використала нагоду і забруднила ім’я Беланова настільки, що він змушений був залишити місто і команду і в січні перейти до команди Другої Бундесліги. Там він провів два з половиною сезони, грав більше, ніж в Гладбаху і забивав, але все одно вважав ці роки змарнованими. Останній сезон в "Айнтрахті" він провів вже в нижчому дивізіоні.

Загалом в першій Бундеслізі Беланов зіграв 24 матчі, записав на свій рахунок 4 голи, 3 асисти, дві жовті і червону картку. А в другій Бундеслізі зіграв 38 матчів, забив 13 голів і отримав одну жовту картку. Один з популярних німецьких журналів визнав його трансфер в "Боруссію" найгіршим в історії Бундесліги.

Володимир Лютий, 50 років, нападник, півзахисник, Бундесліга, «Дуйсбург», «Бохум». Бундесліга 2, «Шальке»

"Дніпро" був тоді одним з лідерів радянського футболу, вдало виступав в єврокубках, тож і один з його провідних гравців не міг не привернути увагу іноземних клубів. В Лютого було кілька пропозицій, але "Шальке" виявився більш наполегливим за конкурентів. "Кнаппен" тоді переживали не найкращі часи і грали в Другій Бундеслізі. Володимир майже постійно виходив в стартовому складі, зіграв 45 ігор за два сезони, забив 9 голів і отримав 6 жовтих карток.

В сезоні 90/91, більш вдалому для Лютого, "Шальке" тріумфально повернувся в Бундеслігу. Але проблема була в тому, що в Німеччині тоді існував жорсткий ліміт на легіонерів - не більше двох на полі одночасно. А югославський тренер команди привів свого співвітчизника за великі гроші. І в команді склалася ситуація, за якої три гравці - українець, югослав і росіянин Бородюк постійно змагаються за два місця в складі. Тому в наступному сезоні Лютий вирішив перейти в оренду до іншої команди, яка щойно повернулася в Бундеслігу - "Дуйсбурга". Тут він провів вдалий сезон, зіграв 36 матчів, забив 6 голів, зробив 4 асисти і отримав 6 жовтих карток. І навіть повернувся в збірну, хоча й назва її була вже іншою - СНД. Але його команді не вистачило лише одного очка, щоб залишитися в Бундеслізі.

Тим часом "Шальке" не розраховував на Лютого, але за його трансфер вимагав чималі гроші. І такі гроші готові були сплатити лише в Туреччині. Але турецька подорож виявилася вкрай невдалою, і травмований Лютий повернувся до Німеччини, де оговтався від травми і знайшов нову команду - "Бохум". Але зіграв за неї лише три матчі, після чого серйозно посварився з головним тренером команди і вже не потрапляв навіть в заявку. Після цього він грав лише в нижчих німецьких дивізіонах. Там же і почав тренувати, але кілька років тому повернувся і два тижні тому став головним тренером головним тренером клубу вищого дивізіону Чемпіонату Молдови - "Ністру".

Має український паспорт, не подавав заяву на отримання німецького.

Олександр Волошин, 44 роки, захисник, «Ольденбург», Бунесліга 2

Грав в командах нижчих німецьких дивізіонів. В "Ольденбургу" грав шість сезонів, але здебільшого в нижчих лігах. В єдиному сезоні команди в Другій Бундеслізі у сезоні 96/97 зіграв 16 матчів. "Ольденбург" зайняв останнє місце і вилетів.

Олександр Гребеножко, 36 років, нападник, "Боруссія" Менхенгладбах, Бундесліга 2

Починав кар’єру в київській Оболоні, але вже в юному віці перебрався в другий бельгійський дивізіон. Там його не влаштувала зарплатня, і вже тоді відомий футбольний агент Андрій Головаш запропонував йому приєднатися до "Боруссії", яка тоді була аутсайдером Бундесліги. На той час в команді зусиллями того ж Головаша зібрали справжню українську діаспору з семи гравців. Всі вони були постійними гравцями дублю, але в дорослому німецькому футболі засвітився тільки Гребеножко і його постійний сусід по кімнаті Андрій Воронін. Та й важко сказати "засвітився" про гравця, який лише чотири рази виходив на заміну. Сталося це вже в другій Бундеслізі за "Боруссію". Встиг отримати жовту картку. Після цього перейшов в нижчі німецькі ліги, потім повернувся до України, де грав за "Оболонь" та "Волинь". Також виступав в другому російському дивізіоні. Наразі закінчив кар"єру.

Олексій Куриленко, 40 років, захисник, опорний півзахисник, "Енергі" Коттбус, Бундесліга 2

Вихованець "Дніпра" встиг пограти за "Кривбас" і запорізьке "Торпедо", але після того, як останні почали розвалюватися, перейшов в "Енергі", де збирали своєрідний інтернаціонал східної Європи. Спочатку не потрапляв в основу, але в другій половині сезону призвичаївся і став гравцем стартового складу, зігравши 12 матчів і отримавши дві жовті картки. Його команда зайняла 11-те місце. В сезоні 1999/2000 втратив місце у складі, зігравши лише 3 матчі і отримавши одну жовту картку. В тому сезоні "Енергі" завоювала собі місце в Бундеслізі. Але Куриленку там не довелося зіграти. Він перейшов до команди одного з нижчих дивізіонів, і в цих дивізіонах і закінчив кар’єру.

Дмитро (Діма) Коваленко, 35 років, нападник, півзахисник, "Санкт-Паулі", Бундесліга

Українці-легіонери. Німеччина. Частина перша - изображение 2

Гравець академії київського "Динамо" впав в око американським селекціонерам під час турне дитячої команди киян по Північній Америці і в 15 років переїхав в США. Провів вдалі три сезони в МЛС, вважаючись одним з найнебезпечніших форвардів ліги. Був запрошений грати за команду легіонерів на традиційний щорічний "Матч Всіх Зірок", що є великим досягненням в американському спорті.

Сезон в лізі МЛС закінчується в грудні, тому в Коваленка вже в січні 2002-го з"явилася нагода зіграти в Бундеслізі. Він перейшов до "Санкт-Паулі" і зіграв там 5 матчів поспіль, виходячи в стартовому складі і граючи на позиції атакувального і опорного півзахисника. Одним з матчів стала сенсаційна перемога над мюнхенською "Баварією". Але вже в березні змушений був повернутися до Америки, до початку нового сезону. Він хотів залишитися в "Санкт-Паулі", але МЛС, яка володіла правами на нього (в американській лізі зовсім інша система, скоріше схожа на НБА та НХЛ, ніж на європейські футбольні ліги), не дала дозволу і змусила Коваленка повернутися.

На українця чекала подальша вдала кар’єра в МЛС, виграш Чемпіонату і Кубку, ще один "Матч всіх зірок" і гра в одній команді з Девідом Бекхемом. Коваленко хотів грати за збірну України і тому кілька разів відмовився від запрошень до збірної США і довго не погоджувався змінити український паспорт на американський. Але жоден з наших тренерів не звернув на нього уваги. Нещодавно закінчив кар’єру гравця

"Санкт-Паулі" ж в тому сезоні був беззаперечно гіршою командою Бундесліги і зайняв останнє місце.

Антон Макаренко, 24 роки, нападник, "Аугсбург", Бундесліга 2

Народився в Харкові, в 11-річному віці переїхав з батьками до Німеччини, багато забивав в молодіжній команді "Аугсбурга", і в сезоні 2007/08 років українського нападника почали залучати до матчів першої команди. Але в цьому сезоні він зіграв лише 3 матчі, а в наступному - 2, нічим не відзначався, і був відправлений в оренду до команди 4-ого дивізіону, де і залишився. Зараз виступає за команду третього німецького дивізіону "Хемніцер". Подав необхідні документи для отримання німецького громадянства, але після запрошення в молодіжну збірну України відкликав прохання. Зіграв 5 матчів за українську "молодіжку" в товариських зустрічах.

Олексій Бєлік, 32 роки, нападник, «Бохум», Бундесліга 1

Українці-легіонери. Німеччина. Частина перша - изображение 3

Сезон 2007/2008 для Бєліка знаковий. Це перший провальний сезон за його кар’єру гравця, але в цьому ж сезоні Олексій спробував свої сили за кордоном. Він майже не виходив на поле за «Шахтар» в збірній за рік зіграв лише один матч проти Фарерських островів. Потрібно було щось міняти. Під час зимового міжсезоння Бєлік поповнив склад “Бохума», саме в той же час там вже грав один гравець «Шахтаря» у оренді – Ян Лаштувка. Бєліка там дуже чекали і сподівалися на його талант бомбардира, але з сімнадцяти матчів Олексій прийняв участь лише в чотирьох і ще двічі був у заявці. Всього на полі в цих матчах (всього один розпочав у старті) він провів лише 97 хвилин та встиг за цей час отримати одне попередження. Не думаю, що хтось з вболівальників «Бохума» пам’ятає цього гравця. Починаючи з сезону 07/08 невдалі сезони чергуються з більш-менш успішними. Сезон12/13 якраз невдалий. Бєлік провів першу половину сезону у запорізькому «Металурзі», а наданий час перебуває у статусі вільного агента.

Юрій Вернидуб, 47 років, захисник, «Хемнітцер», Бундесліга 2

Юрій Вернидуб народився в Житомирі. Грав за рідний «Спартак», нікопольський «Колос», «Прикарпаття» Івано-Франківськ. У 1989 потрапив до запорізького «Металурга» в складі якого пограв у останньому чемпіонаті СРСР. Щоправда в два наступні роки проводив все менше часу на полі. І у сезоні 93/94 подався до німецького «Хемнітцера», в якому пограв разом з Петром Нойштедтером (батьком Романа - гравця «Шальке»). Вдалим цей етап кар’єри не назвеш. Лише сім матчів ( з них чотири у старті і лише один повністю) та два отримані попередження. Після завершення сезону Вернидуб повернувся в Запоріжжя, але не в «Металург», а до «Торпедо», а в майбутньому на нього чекала капітанська пов’язка в пітерському «Зеніті». Але це вже інша історія. Я думаю кожен шанувальник футболу знає, що на сьогоднішній день Юрій Миколайович Вернидуб є головним тренером луганської «Зорі».

Сергій Діхтяр, 37 років, півзахисник, «Шальке» Бундесліга 1, «Ваттеншайд», «Саарбрюкен» Бундесліга 2

Сергій Діхтяр маловідомий на Україні. Потрапив до німецького «Шальке» з юнацького складу київського «Динамо». В той час за «кобальтових» виступали Олаф Тон, Йєнс Лєманн, Андреас Мюллер. Закріпитися в першій команді «Шальке» Діхтярю не вдалося. За три сезони він награв лише 13 матчів у Бундеслізі 1 і відзначився двома голами у ворота «Айнтрахта» та «Мюнхена 1860» в сезоні 94/95. Цей сезон найкращий у «Шальке» 11 матчів, з них правда лише 3 в основі і жодного повністю. Сам Діхтяр казав, що не зміг розкритися в «Шальке» через травму (перелом ноги), але спеціалісти кажуть, що причина всьому – порушення дисципліни. Після «Шальке» був «Ваттеншайд», який виступав в одній з регіональних ліг. Але вже через сезон Діхтяр з командою виступали в Другій Бундеслізі, куди «Ваттеншайд» пробився і завдяки Сергію, який сім разів забивав суперникам. Після двох сезонів у другому дивізіоні «Ваттеншайд» вилетів. Сезон 99/00 Діхтяр знову провів результативно, забивши десять м’ячів, після чого отримав запрошення від «Саарбрюкена», який виступав у Бундеслізі 2. Але в новій команді він був лише запасним і провівши там сезон Діхтяр повертається у «Ваттеншайд», за який відіграв ще два роки. Потім були клуби Оберліги : «Меппен», «Клоппенбург», а «Шварц-Вайсс Реден» став останньою командою Сергія. Всього ж у Німеччині у всіх лігах Діхтяр провів 364 матчі, в яких забив 52 голи і у Кубку Німеччини 11 матчів та 2 голи.

Сергій Коробка, 38 років, півзахисник, «Ваттеншайд», Бундесліга 2

Сергій Коробка своє долею десь схожий на Сергія Діхтяра. В юному віці переїхав на Захід, але не до Німеччини, а до Франції. Потім були київський ЦСКА, Словаччина, а під час сезону 97/98 Сергій приєднався до свого тезки у «Ваттеншайді». І в дванадцяти матчах, у яких прийняв участь, Коробка забив чотири голи в тому сезоні. За «Ваттеншайд» він провів ще один сезон, але команда вилетіла з другого дивізіону і Коробка залишив її. З а півтора сезони він у Бундеслізі 2 провів 32 матчі та забив 6 м’ячів. Після того ще пограв декілька сезонів за «Юрдінген», «Клоппенбург» та «Бохольт» - команди нижчих дивізіонів Німеччини і завершив кар’єру.

Олексій Купцов, 35 років, півзахисник, «Меппенн» Бундесліга 2

Олексій Купцов є вихованцем дніпропетровського «Дніпра», але провів за команду лише 5 матчів, потім був «Кривбас», але і там він не вбув на перших ролях. В сезоні 96/97 Купцов подався до Німеччини у «Маппен», який тоді виступав у Бундеслізі 2. За весь сезон він вийшов на поле всього у трьох матчах, а в загальному провів на полі 22 хвилини. Скажу прямо небагатий досвід. Потім повернувся до України пограв трохи ще у «Кривбасі» і завершив кар’єру.

Анатолій Мущинка, 42 роки, півзахисник, «Хомбург», «Саарбрюкен», Бундесліга 2

Українці-легіонери. Німеччина. Частина перша - изображение 4

Агатолій Мущинка, можливо хтось не знає, є автором першого голу в чемпіонатах України. В сезоні 93/94 він перебрався до «Хомбурга». Там він одразу став основним. У першому ж сезоні провів 35 матчів, забив 6 голів та отримав 10 попереджень. По завершенню сезону «Хомбург» понизився у класі. В команді Мущинка провів ще три з половиною сезони після чого перейшов до «Саарбрюкена» який грав у третьому дивізіоні. За підсумками сезону 99/00 «Саарбрюкен» піднявся у Бундеслігу 2, де провів два сезони. За «Хомбург» та «Саарбрюкен» Мущинка виступав на протязі дев’яти сезонів і на протязі всього часу, крім сезону 98/99, був основним. В липні 2003 він перейшов у любительський «Рочлінг», де через рік і завершив кар’єру. Всього за період виступів в Німеччині Мущинка у Бундеслізі 2 провів 81 матч та забив 7 голів, ще 148 матчів та 17 м’ячів провів у регіональних лігах . Після завершення кар’єри гравця Анатолій залишився жити у Німеччині.

Юрій Максимов, 44 роки, півзахисник, «Вердер» Бундесліга 1, «Вальдхоф» Мангейм Бундесліга 2

Українці-легіонери. Німеччина. Частина перша - изображение 5

Юрій Максимов залишив київське «Динамо» в листопаді 1997 року, хоча Валерій Лобановський був проти. «Динамо» тоді у Лізі Чемпіонів просто фантастично грало (чого варті лише 7:0 за сумою двох матчів проти «Барселони»), а Максимов вирішив змінити Київ на Бремен. Там він приєднався до ще одного українця Віктора Скрипника. Майже одразі він став основним у «Вердері», але травми все ж вносили корективи у кар’єру Максимова.

У свій перший сезон у Німеччині він провів за «Вердер» 12 матчів у яких забив 3 голи, причому всі переможні та віддав 4 гольові передачі. Наступний сезон став пам’ятним для українця, адже він завоював свій єдиний закордонний трофей – Кубок Німеччини 1999 року. Саме Максимов став кращим гравцем «Вердера» у Кубку Німеччини. Він забив переможний м’яч у першому раунді Кубку і вивів команду до наступного раунду. Так розпочалася переможна хода бременців. Максимов забивав ще у двох матчах поспіль після чого взяв паузу до фіналу.

У фіналі «музик» чекали грізна «Баварія». Максимов відкрив рахунок у тому матчі вже на 4-ій хвилині, цим самим створив фору для команди і хоча переможний рахунок не втримали (Янкер зрівняв). Але баварці витратили забагато сил, що і вилилося в промахи у серії пенальті – помилок припустилися такі майстри як Ефенберг та Маттеус. Так Максимов став володарем Кубку Німеччини, а з чотирма голами увійшов у п’ятірку кращих бомбардирів того розіграшу Кубку. В регулярному ж чемпіонаті українець провів 20 матчів, в яких забив 3 голи.

Українці-легіонери. Німеччина. Частина перша - изображение 6

В сезоні-99/00 Максимов провів у чемпіонаті вже 29 матчів і знову забив 3 голи, але другу половину сезону він вже був в основному запасним гравцем «Вердера». А в Кубку Німеччини вивів команду у другий поспіль фінал, забивши переможний м’яч «Штутгартер Кіккерс», але отримав другу жовту у тому матчі і участі у фіналі не взяв. «Вердер» поступився у фіналі «Баварії». Сезон 00/01 став для Максимова останнім у футболці бременців.

Через конфлікт з тренером він залишив команду, в якій у тому сезоні зіграв всього у восьми зустрічах, причому сім раз виходив на заміну. Після «Вердера» перебрався у «Вальдхоф» Мангейм, який тоді боровся за вихід у еліту, який у підсумку все ж програв поступившись конкурентам за різницею м’ячів. Травми давалися взнаки і Максимов прийняв участь лише у 16 матчах і забив 3 голи. Сезон 02/03 Українець розпочав у основі «Вальдхофа», але команда постійно програвала і взимку Максимов залишив Німеччину і подався до Ростова-на-Дону. За роки виступів у Німеччині Максимов зіграв у Бундеслізі 69 матчів і забив 9 голів, у Другій Бундеслізі 27/3, у Кубку Німеччини 10/5 і у Кубку УЄФА за «Вердер» 15/3.

Далі буде...

← Нажми «Нравится» и читай нас в Фейсбуке

Тэги: Алексей Белик, Виктор Скрипник, Владимир Лютый, Игорь Беланов, Юрий Вернидуб, Юрий Максимов


Подождите, пожалуйста, идет загрузка комментариев