Редакция не несет ответственности за содержание записей в блогах

У Чернігові побував чемпіон України

У Чернігові побував чемпіон України

Автор: MaximSalivon

30 марта 2014, воскресенье. 08:49

 

Футбол – це єднання. У цьому в черговий раз на власні очі переконався після візиту на чернігівський стадіон імені Гагаріна. В матчі, у якому наша «Десна» протистояла цілому тобі чемпіону країни донецькому «Шахтарю», розігрувалася не просто путівка у чвертьфінал – на старенькій муніципальній споруді зібралися люди, які стали частиною історії!

Так-так, вихід в 1\4 національного Кубка для Чернігова не абищо – рекорд у без малого майже шістдесятирічній історії клубу! Чи були у місцевих любителів футболу ілюзії щодо проходження у наступний раунд? Та знаєте, по-різному: від «порвемо на прапор воєнно-морських сил України» (ну, добре, не такий – зате актуально!)  до «ловити з «гірниками» нам нічого, ідемо дивитися цікавий футбол».

До слова, прийти народу зголосилося ого-го скільки. Хто мав надію безперешкодно придбати квиток за якісь там півгодинки до матчу через ранній початок матчу у робочий день – жорстоко поплатилися за свою самовпевненість. Ваш покірний слуга вирішив піти на футбол якраз з простим народом і теж ледь не обманувся у власних прогнозах – трохи більше ніж за півтори години до початку гри «пропусків» на західну, оснащену пластиковими сидіннями, трибуну, не залишилося – узяв, що було!

Навчений київськими історіями з залученням до значних футбольних подій сучасних панів на першу літеру «б», побоювався подібного і на цьому матчі. Обійшлося – усе-таки на трибуну з таким собі символом далекої минульщини (мова про подекуди трухлі, але здебільшого придатні для людських сідниць дерев’яні лави) за білетиками стояли і після стартового свистка арбітра Скрипака, та не настільки багато людського натовпу, щоб на цьому можна було «наваритися». Та й взагалі, зараза під іменем «спекулянти» у чернігівський футбол ще не проникла. Може, тому, що сам футбол поки здебільшого на узбіччі інтересу як громадськості, так і влади… Мо, щось поміняється?..

Без іскринок невеселого – безпосередньо до матчу. На стадіоні на око нарахував тисяч 13 – майже вщент забиті дві трибуни та тисячі півтори стоячого перед кордонами поля народу. Ресурс УПЛ, як завжди, більш оптимістичний – дає 14 з копійками, ну та то, як казав Мирон Богданович, таке – робота у людей має свою специфіку… Усе чинно, культурно (не рахуючи цигарок та традиційних матюків попереду і за спиною), галасно та голосно – не одним словом, великий футбол по-українськи!

Активних вболівальників Чернігова, мова про сектор ультрас, все більше клонить «вправо». Не варто дивуватися людям, які у нашу буремні часи звикли говорити сакраментальне «футбол окремий від політики» чи що вони там лепечуть… Крім того, що вболівальників на фанатському віражі помітно побільшало (об’єдналися два «ворогуючих» раніше крила?), не важко помітити симпатію до однієї з організацій, без якої наша недавня революція не отримала б своє життя. Симпатичне перегукування ультрас «Десни» з частиною протилежної трибуни, де знаходились місцеві «кузьмичі» та підтримка гостей, стало голосовою прикрасою гри. Нарешті у Чернігові перейняли і корисний досвід більш містких стадіонів – для нівелювання відсутності потужної акустики старого стадіону в сторону поля було встановлено чотири мікрофони, які суттєво «додали» децибелів для вух футболістів!

А що не допомогло – так то, чесно кажучи, не так важливо – ранувато «Десні» з «гірниками» тягатися, друга категорія «опитаних» була очікувано права… Головне інше – у важкий час, коли приводів для радостей не так багато, у Чернігові глядачі отримали своє свято.

 

Последнее изменение: 30 марта 2014, воскресенье. 10:58

Подождите, пожалуйста, идет загрузка комментариев