Редакция не несет ответственности за содержание записей в блогах

Між двома світами

Між двома світами

Автор: Семйон Ігор

12 февраля 2014, среда. 14:15

Журналістами та футбольними спеціалістами часто вживається поняття "тренерська команда". Тобто, коли колектив немає вікових традицій, до дрібниць налагодженої системи і менеджменту - на плаву вдається триматись саме завдяки грамотній і правильній роботі тренера. Насправді, у наш час таких команд дуже багато і їх перелік займе чимало часу. Простіше, напевно, навести приклади не тренерських команд – тобто, колективів, у яких головний наставник не є творцем системи, а є просто її частиною. В таких командах зміна тренера – це всього тільки декоративний ремонт, наслідки якого, звісно, мають вплив на сприйняття, але не визначають міцності і стійкості фундаменту. Так є, до прикладу, у "Баварії", в деякій мірі – у "Реала" та ще в кількох великих клубах. В Україні ж тренерськими командами зараз є суто декілька колективів, але й не тренерськими – теж небагато. Всі інші – ніби застили між двома світами, ніби в перехідному стані, чи на роздоріжжі. Як от, наприклад, "Дніпро" Хуанде Рамоса.

Між двома світами - изображение 1

Коли на благо "Дніпра" трудився Євген Мефодійович Кучеревський – у Дніпропетровську будувалась система саме за поглядами поважного і авторитетного тренера. Так, в нього (тренера), звісно, були свої недоліки і слабкості, але вони повністю перекривались сильними якостями. Тренер мав підтримку з усіх боків, впевнено приймав рішення бо знав, що вони не піддадуться гострій і руйнівній критиці навіть в разі, якщо виявляться не до кінця правильними. Одним словом – Кучеревський зумів зробити свій "Дніпро" і заробити собі повагу й авторитет на багато років наперед.

Ні Вадим Тищенко, ні Олег Протасов, ні Володимир Бессонов, які працювали у Дніпропетровську після Євгена Мефодійовича, не зуміли продовжити справу великого тренера. "Дніпро" потребував сильного наставника, який зумів би або продовжити те, що робив Кучеревський, або відносно швидко і безболісно збудувати вже свою команду, привити їй свою ідею. Втім, були тільки розчарування. Тоді в керівництва клубу увірвався терпець і до України був запрошений іменитий фахівець із-за кордону. Восени 2010-го року довгострокову угоду було укладено із Хуанде Рамосом. Іспанець, за задумом роботодавців, мав навчити "Дніпро" європейським футбольним цінностям і вивести його на новий, більш якісний рівень. І от пройшло вже майже три з половиною роки, а щодо роботи іспанця так і немає одностайної думки.

Звичайно, фахові у футболі люди, а також ті вболівальники, які за "Дніпро" переживають довго і слідкують за його розвитком роками, легко відмітять для себе ті яскраві фарби, які іспанський тренер додав до картини гри "Дніпра". Команда дійсно змінилась на краще, стала більш сучасною, мобільною, гнучкою у своїх діях. Але у простого люду, для якого футбол відіграє роль не професії чи фанатичного захоплення, а просто є розрадою, різноманіттям відпочинку – "Дніпро", напевно ж, асоціюється з такою собі командою-невдахою, перед якою постійно стоять високі цілі, але яка постійно зупиняється на півдорозі до них. Немає титулів – немає визнання. Це строгий, але, напевно ж, справедливий закон великого спорту. 

Між двома світами - изображение 2

Хуанде Рамос приходив до "Дніпра" з неоднозначною репутацією. З одного боку, тренер, в послужному списку якого є робота у "Реалі", "Севільї", "Тоттенхемі", ЦСКА – для української команди знахідка. Але з іншого – і для скептиків було достатньо хліба. Тільки у "Севільї" Рамос зміг дійсно гучно про себе заявити, а от в інших командах якщо не провалювався – то просто виявлявся неготовим до серйозних звершень.

Та все ж, на переїзд до України спеціаліст з відомим європейським іменем міг погодитись тільки з певними гарантіями. Рамос не ворог собі, щоб після невдалих вояжів до Лондона, Мадрида і Москви переїжджати до Дніпропетровська на незрозумілі умови роботи, максимально ризикуючи при цьому й так не бездоганною репутацією. Швидше за все менеджери "Дніпра" переконували іспанця в тому, що хочуть зробити в Дніпропетровську велику команду, що у всьому будуть допомагати тренеру, куплять йому потрібних гравців, щоб той тільки зміг вибудувати свою систему і зробити, нарешті, "Дніпро" конкурентноздатним в боротьбі за чемпіонство.

На початку все ніби було добре. В структурі "Дніпра" панувала ідилія (так, принаймні, здавалось ззовні), була проведена класна трансферна кампанія, в результаті якої склад дніпропетровців поповнився гравцями європейського рівня, був знайдений підхід і до місцевих виконавців. Залишалось тільки чекати, коли в механізмі "Дніпра" втрясуться всі деталі і команда заграє і видасть результат на радість всім своїм вболівальникам.

Між двома світами - изображение 3

Втім, після першого сезону перебування Рамоса у Дніпропетровську шлях колективу був схожим на їзду велосипедиста, який на рівнині добряче розігнався, виїхав до середини гірки, а далі, замість того, щоб ще енергійніше крутити педалі задля остаточного підняття на вершину, просто зупинився і покотився донизу. Хоча, більш влучно про "Дніпро" буде сказати – не покотився донизу, а просто клуб зупинився в розвитку, почав топтатись на місці при тому, що сам собі створив чудові умови для подальшого прогресу, які варто було використовувати.

Провина у вічно четвертій позиції "Дніпра" каденції Хуанде Рамоса висить як на плечах менеджерів, так і на плечах самого тренера. Власне, у питанні топтання на місці клуб і наставник команди зіграли на дивно гармонійно – як би парадоксально і боляче для вболівальників "Дніпра" це не звучало. Спочатку пресі стали відомими незрозумілі нібито суперечки/непорозуміння між генеральним директором клубу і головним тренером, які супроводжувались постійними невдачами на трансферному ринку. "Дніпро" в період антрактів – як зимніх, так і літніх – був чи не головним ньюсмейкером - при тому, що після сезону, коли до команди прийшло шестеро іноземних гравців (Стрініч, Калініч, Матеус, Джуліано, Інкум та Боатенг), трансферна робота якщо і давала плоди, то з величезними потугами. Із-за рубежу після тієї масової закупки прийшли тільки Дуглас, Мазух, Бруно Гама і Влад. В решті було або повернення орендованих виконавців, або придбання більше для лави запасних. Серед вболівальників "Дніпра" стала навіть популярною тема обговорення гравців, які могли переїхати до Дніпропетровська, але не переїхали.  Така собі розвага-втіха…

Президент клубу не хотів переплачувати, а коли ціна на того чи іншого футболіста була нібито прийнятною, свій вплив на трансферні провали мала "в'ялотекуча" манера ведення переговорів Андрієм Стеценко. Генеральний директор, до речі, постійно залишався оптимістом і коли в нього питали про той чи інший нездійсненний трансфер - з усмішкою наголошував на тому, що "Дніпро" гарно укомплектований. Хуанде Рамос, в свою чергу, відкрито не заявляв про потребу в нових виконавцях, але говорив, що "Дніпро" за рівнем розвитку менеджменту і клубної системи знаходиться на кілька кроків позаду, до прикладу, "Шахтаря"…  Навряд чи іспанець, підписуючи контракт, думав, що в "Дніпрі" мовчки миритимуться із не передовими ролями. Рамос вважав, що, як мінімум, клуб буде робити щось для того, щоб зміцнити свої позиції і статус.

Між двома світами - изображение 4

Втім, вважати іспанця заручником ситуації чи жертвою теж не варто. Хуанде Рамос за ці три з половиною роки зробив для "Дніпра" явно менше, ніж міг зробити. Тобто, зробив багато в плані побудови гри, в плані розвитку футболістів і вироблення універсалізму, але міг ще більше. Міг, як мінімум, підняти колектив на п’єдестал пошани. Нестабільність "Дніпра", його одвічні осічки в матчах проти суперників типу "Зорі", "Волині" чи "Севастополя" - це не проблеми менеджменту, це прорахунки тренера. Бо навіть з тими трансферними провалами і закулісними іграми – "Дніпро" має стабільно перемагати середняків і аутсайдерів Прем’єр – ліги… Нинішніх ресурсів для цього абсолютно достатньо. А говорити про суддівські помилки і цілеспрямовану роботу проти "Дніпра" – теж справа не перша. Арбітри помиляються, бо просто мають низьку кваліфікацію. Це є особливістю української Прем’єр – ліги, яку мають враховувати, але й переборювати яку мають солідні клуби.

Між двома світами - изображение 5

Попереду у "Дніпра" відповідальний період в чемпіонаті. Команда має шанси, в принципі, як на чемпіонство, так і на звичне четверте місце. І прогнозувати підсумок боротьби дніпропетровців дуже складно: від команди можна чекати будь-чого. А перед керівниками клубу, до речі, в цьому році постане складна дилема; в Хуанде Рамоса восени закінчується контракт. Ігорю Коломойському доведеться вирішувати складне питання майбутнього "Дніпра": продовжувати співпрацю з іспанцем, шукати іншого іноземного тренера чи довіритись знову вітчизняному спеціалісту? Дніпро як знаходився, так і знаходиться на роздоріжжі між двома світами…

Фото - Валерій М'якотенко, Вікторія Сидорова 

Последнее изменение: 13 февраля 2014, четверг. 17:01

Подождите, пожалуйста, идет загрузка комментариев