Редакция не несет ответственности за содержание записей в блогах

Він. Йохан Кройф

Він. Йохан Кройф

Автор: Volodymyr Mylenko

24 марта 2016, четверг. 19:55

Я двадцять чотири роки вболіваю за «Барселону». З того моменту, коли уперше побачив команду – Його команду – по телевізору. Його «Дрім Тім». Набагато пізніше я дізнався, ЩО значило його повернення – і ЩО він зробив тоді, в кінці 80-х – на початку 90-х. А 1992-го я просто захоплювався грою цієї суперкоманди. Навіть у програному «Сан-Паулу» Міжконтинентальному кубку.

Вся нинішня «Барселона» виросла із восьми його років на чолі. 8 сезонів з «Барсою» і 3 з «Аяксом». Боже, як же це мало… Двадцять років тому він розпрощався з «Барселоною» і з тренерською кар’єрою (збірна Каталонії – не більше, ніж хобі). Двадцять років він спостерігав, як його ідеї змінювали футбольний світ. «Ла Масія», легендарна академія «Барселони» - це ж була його пропозиція Нуньєсу.

Він створив тотальний футбол – хоч і не став чемпіоном світу. Він створив велику «Барселону» - і став з нею чемпіоном Європи. Великий гравець і великий тренер – таких людей можна перерахувати на пальцях. Жузеп Гвардіола, один із них – його учень.

Він. Йохан Кройф - изображение 1

1991-го він уперше підійшов до межі. Але тоді переміг, вигравши свій головний трофей – двадцять п’ять років життя. Уявіть собі, що все закінчилося 26 лютого того року. Якою була б нинішня «Барселона», яким був би нинішній футбол?

Двадцять чотири роки тому та «Барселона» здавалася мені вічною. Перемога в Кубку чемпіонів – логічною і єдино можливою. Але далі були поразки, часом дуже болючі (як 1994-го в Афінах), після яких він пішов. Здавалося, тимчасово. А тепер він пішов назавжди.

Він. Йохан Кройф.

Я плачу. Вибачте…

Последнее изменение: 24 марта 2016, четверг. 19:58

Подождите, пожалуйста, идет загрузка комментариев