Редакция не несет ответственности за содержание записей в блогах

Наші за кордоном. Українська революція як рентген

Наші за кордоном. Українська революція як рентген

Автор: clear

30 марта 2014, воскресенье. 05:11

Проблеми українського та російського футболу крізь призму відставки Юрія Калитвинцева

В середу Юрій Калитвинцев залишив посаду головного тренера нижегородської "Волги". Здавалося, навіть громадянство тренера не здатне підняти з дна Маріанської западини рівень зацікавленості українських уболівальників цією подією. Тим більше , що сталася вона в країні, з якою нині Україна перебуває у стані війни, хай і неоголошеної, "дивної". Але ця відставка вкотре висвітлила проблеми російського футболу , "зачепивши" відблиском й проблеми українського. Втім, проблеми останнього вже давно висвітлила Українська Революція .
 
Щоб зрозуміти, наскільки українці відрізняються за менталітетом, за мисленням від росіян, знадобився Майдан, життя Небесної Сотні та вторгнення Росії до Криму. Для того, щоб зрозуміти, наскільки відрізняються системи українського футболу від російського, і головне - наскільки вони обидві згубні для розвитку футболу в цих країнах - недостатньо навіть зникнення футбольних клубів.
 
Наші за кордоном. Українська революція як рентген - изображение 1
 
 
Доля "Волги" показує всю згубність утримання команд виключно місцевою владою, їх повну залежність від чиновників-злодюг і директорів-дилетантів, які розтринькують муніципальні кошти і тікають від відповідальності. Але й українська система, яка повністю покладається на олігархів-благодійників без правильно вибудованої системи функціонування і часто без зв'язків з місцевою владою, приречена на невдачу (величезний респект Віталію Кварцяному, який примудряється тримати клуб на плаву в умовах жорсткої конфронтації з Волинською федерацією). Але спочатку - про "Волгу" .
 
"Волга " - один з типових провінційних клубів Росії, що не мають багатого власника або продуманої фінансової та маркетингової політики і що утримуються завдяки вливанням з місцевого бюджету. Таких клубів у російській провінції багато, і вони живуть виключно сьогоденням, намагаючись лише вижити, як в економічному, так і в спортивному плані.
 
Але і на тлі інших малих клубів нижегородці виглядають "бідним родичем". Інфраструктура клубу в поганому стані, грошей і вболівальників практично немає, керівництво на аматорському рівні. Навіть об'єднання з іншою командою міста "Нижнім Новгородом" з ініціативи тих же місцевих властей (і навіщо треба було тягнути на своєму горбу два клуби) не допомогло. Команда залишалася непривабливою і виглядала просто не потрібною Прем'єр-лізі, тягарем для неї.
 
Чотирнадцять місяців тому екс-тренер збірної України був покликаний врятувати "Волгу" від вильоту. Новий тренер обіцяв побудувати команду, яка гратиме в комбінаційний атакувальний футбол, а головним критерієм корисності гравця називав його бажання боротися. Ці мантри Юрій Миколайович невпинно повторював в кожному своєму інтерв'ю - перед, після та під час матчів. Але "Волга" залишалася сірою нецікавою командою, яка демонструвала привабливу гру лише деколи, а найчастіше виглядала сумно та неорганізовано, такою що грає "як вийде" і без бажання .
 
Наші за кордоном. Українська революція як рентген - изображение 2
 
І все ж головною помилкою керівництва і Калитвинцева на посту була праця на трансферному ринку. Грошей на трансфери тренер просто не отримав, тому був змушений поповнювати команду лише вільними агентами і орендованими "запасними з великим стажем". І це за наявності деякої суми грошей, заробленої на трансферах. Але всі ці гроші пішли в "невідомому" напрямку.
 
Головною відмінною рисою команди Калитвинцева була погана гра проти сильних команд, але дуже пристойна, смілива, хоч і малоорганізована - проти команд свого рівня. Допоміг і календар, що забезпечив матчі вдома проти більшості прямих конкурентів. Так що команді вдалося уникнути навіть перехідних матчів.
 
Влітку керівництво і головний тренер продовжували підписувати непотріб. Але якщо, наприклад, "Говерла" хоча б підписує велику кількість непотріба, який всім своїм виглядом показує, що він є таким (захисник аутсайдера чемпіонату Словаччини - це, звичайно, круто), то "Волга" почала підписувати вільними агентами непотріб з написом "Армані", тобто гравців, які колись були зірками, але давно вже не потрібних нікому. Сичов, Буликін, Колодін, Ковальчик, Алдонін, Парейко - років 7-8 тому команда, складена з цих гравців, боролася б за титул чемпіона. Але зараз, крім пихи, лінькуватості та самовпевненості у цих вільних агентів не залишилося нічого.
 
Наші за кордоном. Українська революція як рентген - изображение 3
 
Замість того, щоб побудувати "маленьку переможну команду", команду бійців, що опирається на молодь і власних вихованців (як успішно роблять в тій же "Волині" і в " Ворсклі"), Калитвинцев створив команду з роздутим складом і не менш роздутим его, повільну, неорганізовану і позбавлену будь-якого бажання грати, команду "збитих льотчиків". В підсумку, ці льотчики потягнули за собою й його. Цікаво, що сезон команда почала дуже непогано, перебувала на восьмому місці, і Калитвинцева вже почали нагороджувати титулами "відкриття сезону" і "одного з найталановитіших молодих тренерів ліги". Але Юрій Миколайович, мабуть, сам підхопив "зоряну хворобу" і продовжував підписувати гравців вже в розпалі чемпіонату, восени. Та ще й давати запрошеним "примадоннам" грати за рахунок молоді, яка непогано почала сезон.
 
Після того, як зимовим "посиленням" стали гравець, який не потрапляв до складу такого ж аутсайдера "Уралу" і гравець з четвертого німецького дивізіону, стало ясно - це кінець. Але незабаром виявилося, що це - лише верхівка айсберга. А самим айсбергом виявилася затримка зарплатні гравцям протягом останніх 4-6 місяців. Такі затримки не дивні, враховуючи вищезгадану бідність клубу і абсолютно некомпетентне керівництво. Це, схоже, стало контрольним пострілом в каденцію Юрія Калитвинцева в "Волзі" та й взагалі в "Волгу" як професійний футбольний клуб, оскільки в ФНЛ він навряд чи комусь потрібен.
 
Як вже згадувалося вище, українська система зовсім інша, навіть протилежна російській. Але з історії відомо, що дуже часто протилежні системи мають спільні риси (взяти хоча б комуністів з фашистами, яких за засобами та вчинками не відрізниш одне від одного, нехай і ідеологічна база різна). Так, в душі всі розуміють, наскільки українська футбольна система гнила та нежиттєздатна. І це довели останні події, коли вітер революції, похитнувши панів Курченка, Климова і, мабуть, навіть Шуфрича, відразу ж викликав ланцюгову реакцію і в їхніх клубах, які залишилися без провідних легіонерів. І не треба розповідати про нестабільність в країні. Адже навіть легіонери клубів, що грають в значно більш неспокійних регіонах, не виявляли бажання залишити Україну. Тож саме гроші, або їх відсутність, є головним чинником останніх подій в українському футболі. 
 
Наші за кордоном. Українська революція як рентген - изображение 4
 
Що станеться з "Чорноморцем" у разі відходу Климова (а з ним і Григорчука), середняком або аутсайдером стане "Металіст" у разі остаточного "добиття" Курченка, Добкіна, Кернеса та їх харківського лобі? І куди провалиться "Говерла" у разі відходу зі сцени Шуфрича - в другу лігу або взагалі зникне з футбольної карти України? Раніше ніхто не хотів про це думати, адже значно легше чекати на грошові "інфузії" господарів і сподіватися на миттєві досягнення в Єврокубках. Але лише зараз, коли вильоти на ранніх стадіях Єврокубків тривають, а клуби зникають один за іншим за своїми власниками, всі раптом серйозно задумалися не про сучасне, а про майбутнє українського футболу.
 
Зовсім нещодавно ми відчували землетрус, пов'язаний з простим зникненням бажання Ігоря Коломойського утримувати одразу кілька команд. "Жертвами" цього катаклізму стали "Арсенал"  та "Кривбас". Зараз же стався набагато сильніший землетрус з епіцентром на Майдані Незалежності в Києві. Чи витримають його всі команди? Скільки будуть "стерті з лиця УПЛ" вибуховою хвилею? Швидше за все, дві вже стерті. То чи не прийшов час нарешті почати будувати сейсмостійкі футбольні будівлі з потужним фундаментом з розумного менеджменту, зваженої і продуманої кадрової політики і власних вихованців? А не золоті колоси на глиняних ногах.
 
Фото - Getty Images, Zimbio.com

Последнее изменение: 30 марта 2014, воскресенье. 07:45

Подождите, пожалуйста, идет загрузка комментариев