Ігор Надєїн і запорізький футбол. Історія, яка більше ніколи не повториться

Пішов від нас у кращий зі світів Ігор Олександрович Надєїн. Ким він був для запорізького футболу, що залишилось після нього футбольним історикам і вболівальникам?

Надєїн - це 1990-й рік і третє місце "Металурга" в першій лізі чемпіонату СРСР. Так, воно стало прохідним випадково, через відмову грузинських та литовської команди вищої ліги від участі в союзній першості. Але ж ту бронзову сходинку ще треба було зайняти. Та й від другого місця ("Пахтакор") запоріжців відділило всього два очки - а "Локомотив", який став четвертим і грав стик з "Ротором", "Металург" обігнав аж на п'ять.

Надєїн - це 1991-й рік і дебют Запоріжжя на найвищому рівні. Дебют, який, як не крути і під яким кутом не розглядай - виявився вдалим. А перемоги над московським "Спартаком" і київським "Динамо" назавжди увійшли в історію ФК МЗ.

Надєїн - це 1995-1996-й роки, коли запорізьке "Торпедо", ще за кілька років до цього - команда другої союзної ліги, двічі поспіль фінішувало в чемпіонаті України на сьомому місці. А обіграти на рідному стадіоні "АвтоЗАЗ" торпедівців не могли навіть всемогутні тоді столичні динамівці.

Юрій Вернидуб, якому пощастило грати під керівництвом Надєїна не тільки у двох запорізьких командах, а й у дублі "Дніпра", у недавньому інтерв'ю назвав саме Ігоря Олександровича у числі тих небагатьох, хто формували його футбольний світогляд.

Зателефонував Юрію Маркіну з питанням - "Що головне можна згадати про Надєїна в тому епохальному 1991-му році? Чим він запам'ятався?"

- По-перше, він був дуже скромний. Скромний - і спокійний. Оцей спокій впливав і на нас, передавався нам на поле - і, мабуть, тому ми зуміли тоді обіграти всесоюзних грандів. А ще він, попри такий характер, любив ризикувати - наприклад, не боявся ставити молодих футболістів, давав нам (Віті Скрипнику, Ігорю Лучкевичу, мені) шанс. І ми його виправдовували.

Ось так - спокій і довіра до молоді. Нібито ж нічого складного, правда?..

66 років - не такий вже й серйозний вік, але він давно нікого всерйоз не тренував. Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом - говорив біблійний Екклезіяст. Свій час. Час, який уже пішов. Давним-давно закінчилась історія радянського футболу. Старий стадіон "Металург", який пам'ятав перемоги над грандами, поступився місцем сучасній "Славутич-Арені". Більше десяти років не існує запорізького "Торпедо". Футболісти, які грали у Надєїна, вже самі тренують команди - в тому числі і вищих дивізіонів різних країн. Все змінилося. Тепер завершився і земний шлях легендарного тренера. Вічна пам'ять Вам, Ігоре Олександровичу.