Хто не ризикує. Тактичний аналіз матчу Ліверпуль - Манчестер Сіті

Брендан Роджерс неодноразово заявляв, що завдання його команди - потрапити в Лігу Чемпіонів. Таким чином молодий наставник десь зменшував надмірний тиск на своїх підопічних, але, не зважаючи на поразки своїм прямим конкурентам в грудні 2013 року, «Ліверпуль» підходив до цього матчу в статусі одного з трьох претендентів на титул. Можливо, навіть головного претендента.

Роджерс мав декілька варіантів побудови гри з "Городянами". По-перше, йому необхідно було натиснути на центр півзахисту «Сіті» і зменшити вплив на гру від Яя Туре та Фернандіньо - це ключ до успіху будь-якого суперника «Манчестера». Наприклад, це питання могла вирішити поява на полі Лукаса Лейви і Хендерсона, що мали б щільніше давити на двійку півзахисників суперника, тим самим відкриваючи простір під Джеррарда для контролю гри. Більше простору в середині нижче для Стівена мало б забезпечити контроль м’яча і можливість швидко доставляти його до трійки форвардів «Ліверпуля». Швидкий вихід в атаку від трійки Суарес, Стерлінг, Старрідж - це завжди небезпечно. В попередньому матчі суперників ми вже відзначали наскільки якісно підопічні Роджерса працюють в трійках, маневруючи по всій ширині поля та схрещуючи траєкторії рухів. Особлива увага зверталась на рух Суареса від воріт, що давало можливість використовувати зону за спинами центральних захисників «Сіті».

Брендан Роджерс запропонував дещо більше. Стерлінг в позиції атакуючого півзахисника чи в даному випадку правильніше сказати - тіньового форварда з глибини. Це рішення мало відразу декілька завдань:

а) Стерлінг в швидких атаках входить за спини центральних захисників і взаємодіях з Суаресом. Такий маневр гарно працював в грудневому матчі, там Рахім забив чистий м’яч, який не зарахували через полимково зафіксоване положення поза грою;

б) додатковий гравець в середині поля для отримання чисельної переваги в цій зоні. Контроль м’яча важливий для «Ліверпуля». Також глибша позиція Стерлінга - це можливість через короткий та середній пас виходити з-під пресингу «Манчестера», з чим були певні проблеми в першій грі;

в) Можливо, найважливіший момент. В захисті в середині в господарів Стерлінг утворював ромб, його завдання - тиснути на Фернандіньо як нижчого гравця при атаках «Сіті», тим самим не дозволяючи гостям швидко рухати м’яч. «4-3-3» чи в даному випадку «4-1-2-1-2» залишає багато простору на флангах Тож постійний тиск на нижнього центрального півзахисника дуже важливий - саме це сповільнювало рух м’яча в атаках "Городян".

Формації команд

Трішки вище розташовані Суарес і Старрідж багато маневрували, але в основному Даніел більше тиснув по центру, а Луіс - більше справа. Хендерсон - зазвичай правий-центральний півзахисник - цього разу був зміщений вліво, цетакож тренерське рішення. «Сіті», з здвоєним флангом Сабалета - Навас, більше тягне ширину саме на цьому фланзі, тому Хендерсон мав насичувати зону Фленегана з краю і тиснути на Туре, який вище працює за Фернандіньо в атаках. Коутіньо - правий центральний - вище розташований за Хендерсона, ще один крок від Роджерса, направлений на атакуючі дії. Стерлінг з глибини шукав простір переважно за спинами центральних захисників, рідше - на флангах, Коутіньо покривав його зону. Роджерс збільшив кількість гравців в швидких атаках до чотирьох, більше надаючи свободи на полі для Коутіньо, адже завдання тиснути на Туре і Фернандіньо були в Стерлінга і Хендерсона.

Рішення з Хендерсоном також мало зменшити проблему захисту «Ліверпуля», Навас - більш швидкісний гравець за Фленегана і там мали б бути проблеми на переходах фаз гри. Таким чином, наставник "Червоних" вирішив відразу декілька ключових питань. Звільнення зони під Джеррарда, низька позиція від Стівена також значно спростила вихід з-під пресингу «МанСіті» та при цьому збільшила атакуючу групу до чотирьох виконавців. Навіть якщо б це не працювало на полі, такі рішення все рівно заслуговували б на детальний аналіз, все-таки тут дуже важливим був рух Стерлінга, якому лише 19 (!), але ці рішення були не лише хорошим задумом Роджерса, вони дозволили господарям домінувати на полі до перерви.

Мануель Пеллегріні міг відштовхуватись від вже напрацьованих варіантів. Окрім двійки центральних півзахисників, які відіграють ключову роль в схемах Пеллегріні, він додав Давіда Сілву в позиції десятого номера, також сподіваючись володіти центром поля. Яя Туре в даному матчі був гравцем, який змінює систему, підіймаючись вище - був перехід в «4-1-4-1», нижче - на «4-4-2» в захисті. Рання заміна дещо внесла зміну в побудову – Гарсія значно більше відповідає характеристикам шостого номера, - і хоча він виконував роль Фернандіньо, який тепер піднявся вперед на місце Туре, вже необхідного руху в атаку не надавав. Тут мова йде про гравця, який дотягує чи піджимає атаку команди, що добре робить Фернандіньо. Треба сказати, що ця заміна мала вплив і на рух Стерлінга, хвилин десять Рахім продовжував ближче діяти до Фернандіньо, який тепер був ближче до воріт «Ліверпуля», хоча мав би тиснути вже на Гарсію.

Використання «Ліверпулем» ромбу в захисті і при розвитку атаки

Вище наведені короткі епізоди з використання підопічними Брендана Роджерса трійок на флангах і в атаках в двох матчах з «Манчестер Сіті», відволікання Луіса Суареса для створення вільної зони під партнерів, а також - відволікання Стерлінга під Суареса, побудова ромбу в даному матчі, плюс - забиті м’ячі.

«Ліверпуль» розпочав активніше з широко розставленими латералями, дуже низько Джеррард, який отримав час і простір для керування атакою, Коутіньо, в більшій мірі, та Хендерсон також насичували крила, щоб потягнути коробку "Городян" максимально широко, утворивши простір під Суареса та Стерлінга. Це відразу принесло результат - розріджений простір в середині та між лініями дали можливість Суаресу вести маневр в глибину, куди за спину пішов Стерлінг, як це було і в попередньому матчі суперників. "Червоні" отримали перевагу в рахунку вже на старті, але не відмовились від активного футболу. Тиск в середині на нижнього півзахисника сповільнював темп атак і рух м’яча "Сіті", це надавало час «Ліверпулю», щоб добре рухати свій блок з флангу на фланг, зустрічаючи «Манчестер» досить високо.

Загалом по першому тайму Мануель Пеллегріні виявився не готовим протидіяти ромбу «Ліверпуля» в центрі. «Сіті» не зміг перелаштуватись по ходу тайму, не дав достатньої ширини в атаках, не дав достатньої швидкості руху м’яча. Якщо б господарі більш бережно поставились до створених моментів, інтрига в матчі могла б зникнути дуже швидко.

Якщо по ходу гри в перші 45 хвилин "Городяни" не знайшли протидії «Ліверпулю», то в перерві Пеллегріні вказав на недоліки своїм підопічним, що дозволило «Манчестеру» розвернути хід матчу. Сабалета вже грав значно вище для ширини атаки, Мілнер - замість Хесуса Наваса, який, що називається, не попав в гру. Крім свіжості і збільшення тиску, Мілнер постійно був в зоні Фленегана, це рух в коридор між крайнім захисником і центральним, що змусило "Скаузерів" сісти нижче. «Ліверпуль» без м’яча працює не дуже якісно, змусити їх опуститись вниз по полю і розтягнути в ширину - це завжди означає створити проблеми в захисті. В цифрах це добре помітно в аналізі передач Давіда Сілви: до перерви в Сілви 31 передача, в другому таймі - 33, але якщо взяти передачі в останній третині поля, то в першому таймі таких було – 12, після перерви – 24. Передачі, спрямовані вперед, у першому таймі – 5, в другому – 11.

Збільшення простору і часу для Сілви (завдяки більш широкому розташуванню від Сабалети справа і Насрі зліва), плюс збільшення тиску на коридори Мілнером в захисті суперника і Фернандіньо вище – все це збільшило вплив на гру від Давіда і загалом дозволило "Сіті" використовувати недоліки захисту з використанням ромба в центрі поля. Пізніше Агуеро замінив Джеко для ще кращого контролю м’яча; без м’яча «Сіті» перебудовувались на «4-1-3-2», високо зустрічаючи "Ліверпуль" на чужій половині поля, а при атаках Сілва більше діяв з глибини.

Роджерс відповів заміною Старріджа на Аллена, Коутіньо змістився на фланг вперед, Джо зайняв місце лівого-центрального півзахисника, господарі поля перейшли на «4-1-4-1», зрозуміло, з намаганням покривати ширину, де по перерві виникли проблеми. Це також була хороша спроба від Роджерса впливати на гру, але цього разу вона не спрацювала, тому весь другий тайм пройшов вже за домінації «Ман. Сіті», хоча «Ліверпулю» і вдалось забити переможний гол, але він став наслідком індивідуальної помилки досвідченого Компані.

Статистика

Підсумки

Ми побачили два різних тайми, які дозволили спочатку «Ліверпулю» домінувати на полі, а по перерві - «Манчестеру». Брендан Роджерс запропонував ромб в центрі та виграв, але Мануель Пеллегріні мав би швидше відреагувати, все-таки кадровий потенціал його підопічних перебуває на вищому рівні і кваліфікація футболістів достатня, щоб вносити корективи по ходу тайму. Вважаємо, що саме ця обережність може коштувати "Городянам" золота АПЛ на фініші.

фото - Getty Images