UA-Футбол представляє суперника: збірна Македонії

Балканські команди ніколи не були простими суперниками. Сильні школи, правильні системи підготовки, природна здібність роблять футболістів із цих країн конкурентноздатними у Європі. Збірні Хорватії, Сербії, Словенії, Чорногорії, Боснії та Герцеговини – це команди-суцвіття, команди, де зібрані талановиті гравці, що представляють в тому числі і топ-клуби Європи.

Але Македонія трохи відрізняється від своїх балканських сусідів. Відрізняється тим, що футболу тут приділяють менше уваги і, відповідно, мають менше підстав для хизування. Збірна Македонії – це середнячок з аутсайдерськими схильностями; збірна, складена з представників клубів другої-третьої європейської хвилі. Македонія – це команда, проти якої потрібно діяти організовано і сконцентровано, і тоді перемога нікуди не втече.

ЗБІРНА МАКЕДОНІЇ З ФУТБОЛУ

Місце в рейтингу ФІФА – 112 (станом на 18 вересня 2014 року)
Найкраще досягнення – четверте місце в групах відбору до ЧЄ і ЧС
Перший офіційний матч – 13 жовтня 1993 року проти збірної Словенії
Найбільша перемога – 11:1 (9 листопада 1996 року над Ліхтенштейном)
Найбільша поразка – 0:5 і 1:6 (7 червня 1995 від Бельгії; 7 жовтня 2001 від Словаччини; 14 листопада 2001 від Угорщини; 8 червня 2005 від Чехії)
Головний гвардієць – Гоче Седлоскі (100 матчів)
Кращий бомбардир – Горан Пандєв (26 голів)
Головний тренер – Бошко Джуровскі (з листопада 2013 року)
Стадіон – Філіпа ІІ Македонського

ІСТОРІЯ

Про історію Македонії не розповіси в романтичній манері, не розповіси з акцентом на героїзмі, не розповіси щось таке, що захоплюватиме дух. Історія збірної Македонії – це звичайнісінька історія команди-роботяги, яка все своє життя б'ється за визнання, але яка так і не підкорила планку на якійсь більш-менш значимій висоті.

Першою відбірною кампанією македонців була кампанія до Євро-1996, яка й окреслила найближчі перспективи збірної країни Колишньої Югославської Республіки Македонії. Четверте місце македонців стало наче пророчим: відбір до ЧС-1998 – також четверте місце, до Євро-2000 – знову четверте, до ЧС-2002 – знову четверте, до Євро-2004 – і знову. А далі був не прогрес, а, навпаки, регрес. В двох наступних кампаніях македонці були п’ятими, у відборі до ЧС-2010 – знову четвертими, до Євро-2012 – п’ятими, а до ЧС-2014 – шостими.

Не дивно, що на своєму непримітному, тернистому шляхові македонці поступались позиціями не тільки грандам, але й таким командам як Литва, Румунія, Ірландія, Словаччина, Вірменія, Фінляндія, Шотландія, Норвегія, Ізраїль, Росія, Сербія, Уельс. Зрозуміло, що Македонія ніколи зірок з неба не хапала. Видатними здобутками цієї збірної вважають результати окремих матчів: зокрема, 0:0 проти Англії у жовтні 2006-го, та 2:0 проти Хорватії у листопаді 2007-го.

Стартовий етап становлення збірної Македонії асоціюється з персоною Дарко Панчева – учасника чемпіонату світу 1990, володаря Золотої бутси 1991, переможця Кубка Європейських чемпіонів у складі "Црвеної Звезди". А новітня історія команди асоціюється з персонами Гоче Седлоскі – першим і поки що єдиним гравцем збірної Македонії, якому вдалося досягнути позначки в сто матчів за збірну своєї країни; і Горана Пандєва – найкращим бомбардиром в історії цієї збірної, її колись головною зіркою, але водночас – людиною-скандалом.

ІСТОРІЯ ЗУСТРІЧЕЙ З УКРАЇНОЮ

Україна ще ніколи не перемагала Македонію… Щоправда, в офіційних матчах суперники ніколи і не зустрічались. Були тільки два товариські поєдинки, один з яких завершився нульовою нічиєю, а інший – мінімальною перемогою македонців.

Перший матч відбувся в жовтні 2003-го року у Києві. Команда Олега Блохіна приймала суперника в столиці на стадіоні "Динамо" імені В.В. Лобановського. Той матч став одним з двох поєдинків, в яких у складі синьо-жовтої дружини знайшлося місце Євгену Луценку – уродженцю Києва, футболісту, який свою клубну кар’єру як вихованець футбольної школи "Андерлехта" починав у швейцарській "Лозанні". З країни сиру та шоколаду перебрався до Росії і саме в якості гравця московського "Динамо" викликався під знамена збірної України. На Батьківщині пограв за "Чорноморець", "Зорю" і "Таврію".

Другий матч між збірними України та Македонії, що проходив у Скоп'є, на очах у 30-ти тисяч вболівальників, закінчився поразкою команди Олега Блохіна 0:1 через гол Ставревскі, пропущений українцями на 26-й хвилині. Той поєдинок відзначився дебютом за національну збірну України Сергія Матюхіна, який пізніше в двох матчах проти збірної Данії в рамках відбору до Євро-2004 допоміг синьо-жовтим здобути чотири очки.

СУЧАСНИЙ СТАН

а) тренер

Бошко Джуровскі – з когорти амбітних, однак не дуже авторитетних людей. Ні, в якості гравця Бошко любили, а от в якості тренера Джуровскі поки що не здобув того визнання, яке б йому хотілося мати.

Джуровскі-гравець добре себе проявив в "Црвеній Звезді", де на позиції опорного півзахисника провів 11 років. Родзинки виступу Бошко додавало те, що грав він в команді зі своїм рідним братом, Мілко Джуровскі. Хлопців за самовідданість і працьовитість дуже любили вимогливі вболівальники "Црвеної Звезди". Цупкий у відборі, непоступливий у боротьбі, з сильним ударом – так характеризували Бошко Джуровскі. Власне, те, що за свою ігрову кар’єру Джуровскі пограв тільки за два клуби – найкраще свідчення того, що футболіста цінували. Після періоду, проведеного в чемпіонаті Югославії, виступав за швейцарський "Серветт", з яким в сезоні 1993/94 встиг виграти чемпіонський титул. Невдовзі після того закінчив кар’єру гравця.

Але з футболу Бошко Джуровскі не пішов. Відразу став помічником головного тренера "Серветту", в якості якого пропрацював чотири сезони. Потім повернувся до "Црвеної Звезди" теж асистентом, що, втім, явно не задовольняло його амбіцій. Після трьох сезонів перебування у сербському гранді, вирішив піти у вільне плавання, прийнявши пропозицію ФК "Рад" стати головним тренером. Однак, там не заладилося. Дуже швидко контракт про співпрацю між фахівцем і командою було розірвано. Бошко говорив, що його погляди не співпадали з поглядами керівництва клубу.

Повернувшись до "Црвеної Звезди" і пробувши в ролі асистента ще один сезон, Бошко Джуровскі, нарешті, здійснив свою мрію і очолив команду в березні 2007-го. Відразу вдалося виграти чемпіонський титул, але наступні невдачі, зокрема, такі як поганий старт у Лізі чемпіонів 2007/08, підірвали авторитет Джуровскі в очах тодішніх роботодавців. Він пішов до Японії, в "Нагою Грампус", допомагати в якості асистента Драгану Стойковічу – екс-президенту "Црвеної Звезди". Пізніше у футбольних колах серйозно говорили про те, що звільнення Джуровскі з "Црвеної Звезди" – це не наслідок його незадовільної роботи, а завбачливий хід Драгана Стойковіча, який, прощаючись із сербською командою і, відповідно, відкриваючи для себе як для тренера японські простори, забажав мати під рукою перевіреного помічника.

Як би там не було, але Джуровскі на благо японського футболу (став чемпіоном J-Ліги і володарем Суперкубку Японії) пропрацював п’ять років, після чого, в листопаді 2013-го, очолив збірну Македонії.

б) команда

Стартував Бошко Джуровскі успішно – з перемоги 2:1 над Латвією в товариському матчі, а от кілька наступних поєдинків – чотири товариські і один офіційний (проти Іспанії в рамках нинішнього відбору), македонці провели невдало. Дві сухі нічиї проти Катару та Китаю навряд чи можуть вважатись досягненням. Вдарили по авторитету Джуровскі і поразки 0:2 від того ж таки Китаю та Камеруну. Але все б нічого, наставнику би вибачили, якби він зумів припіднести сенсацію в дебютному для себе офіційному матчі на чолі збірної Македонії (проти Іспанії).

Втім, в тому поєдинку, незважаючи на гру в п’ять захисників, балканці пропустили п’ять м’ячів, тішачись тільки з того, що вдалось розмочити рахунок голом Ібраімі з пенальті. Відтак, жовтневі поєдинки в рамках відбору до Євро-2016 для екс-головного тренера "Црвеної Звезди" стали екзаменом. І от першу частину того екзамену – теоретичну – у вигляді матчу проти Люксембургу, македонці склали успішно. З величезною купою додаткових запитань, так як Люксембург зміг добряче здивувати фаворита, але таки успішно. Далі практика – виїзд до України.

В заявці збірної Македонії є тільки один гравець із топ-чемпіонату – це захисник "Парми" Стефан Рістовскі. Він може зіграти і в центрі, але зазвичай діє справа, так як в центрі є добре знайомий нам за виступами в луцькій "Волині" Ванче Шиков (нині гравець "Аустрії"), а також Даніел Мойсов ("Бранн", Норвегія) та Александар Дамчевскі ("Бреда", Нідерланди). Зліва є Ардіан Цуцулі ("Партизан" Тірана, Албанія), але якщо Джуровскі використає його в центрі – як проти збірної Іспанії – тоді на фланзі можуть зіграти Дарко Глішіч ("Вардар"), або Дарко Велковскі ("Работнічкі").

В центрі поля основними є Стефан Спіровскі ("Бероє", Болгарія) та Александар Трайковскі ("Зюльте-Варегем", Бельгія). Українським вболівальникам мають бути відомі імена Арійана Адемі ("Динамо" Загреб, Хорватія) та Муарема Муарема ("Карабах", Азербайджан) – гравців наших нещодавніх ("Динамо" З) та нинішніх ("Карабах") клубних суперників. То як варіанти для Бошко Джуровскі в центрі поля. Мухамед Демері ("Санкт-Галлен", Швейцарія), Маріан Радескі ("Металлург" Скоп’є), Нікола Гліголов ("Вардар") – менш відомі для широкого загалу гравці. Але добре відомі для Джуровскі.

В лінії нападу македонської команди також, як уже відмічалось, немає гравців з топ-чемпіонатів, однак ті форварди/атакувальні півзахисники, що є під рукою у Джуровскі – гравці всі як один працьовиті. І нехай не з гучним іменем, та все ж не без визнання у Європі. Адіс Ібраімі зі своїм "Марібором" став творцем сенсації в перших двох турах групового етапу Ліги чемпіонів, не програвши спочатку португальському "Спортінгу", а потім німецькому "Шальке". Адіс Яховіч після "Ворскли" зумів підтвердити своє реноме як працьовитого, старанного і в дечому віртуозного нападника уже в складі російської команди "Крилья Советов". Бесарт Абдурахімі зі своїми партнерами по бельгійському "Локерену" зовсім нещодавно добряче повозив в матчі Ліги Європи захист бронзового призера української першості. Йован Костовскі ("Леувен", Бельгія), Мірко Івановскі ("Клуж", Румунія) – "легіонери" збірної Македонії, які представляють більш сильні першості, аніж македонська (хоча, "Леувен" нині вариться у другому за рангом бельгійському дивізіоні, та все ж). Крсте Велкоскі – представник боснійського "Сараєва".

Продовжуючи тему кадрового наповнення, доречно буде пригадати слова Бошко Джуровскі, якими він привідкрив завісу формування заявки збірної Македонії на жовтневі матчі: "На даний момент, я думаю, ми зібрали всіх кращих і можемо розраховувати на більш успішну гру, ніж у першому відбірковому матчі проти Іспанії. На жаль, отримав травму Ферхан Хасані, він буде прооперований. Не потрапив до списку Даніель Георгієвскі, тому що він не грав кілька місяців і ще не набрав форму. Що стосується Трічковскі, то він відмовився від виступу в збірній".

ПІДСУМОК

Втрати очок з суперниками типу Македонії для амбітної команди можуть прирівнюватись до трагедії. Збірна України, котра кладе перед собою мету зіграти в 2016-му році на полях Франції, зобов’язана обігрувати своїх найближчих гостей. І щоб там не говорив Михайло Фоменко, проявляючи свої дипломатичні здібності, на вихід з групи Україна і Македонія претендують по-різному. Різниця в тому, що українці – самі господарі своєї долі. А македонська ставка може зіграти тільки в разі недолугості суперників.