Незвичайні дублі. Два фінали поспіль в різних єврокубках ᐉ UA-Футбол
Лига Европы УЕФА 2018-2019
Готуємось до унікального фіналу разом...

Ігор Семйон
14.05.2013
вторник
08:00
Незвичайні дублі. Два фінали поспіль в різних єврокубках
Рейтинг публикации
Готуємось до унікального фіналу разом...

Травень 2012-го… Після 9-ти років вкладання ресурсів у "Челсі", Роман Абрамович – власник лондонської команди, - нарешті, дочекався здійснення мрії. Його дітище у драматичному фіналі здолало мюнхенську "Баварію", прибравши до своєї колекції заповітний Кубок Чемпіонів. Рівно через рік "Челсі" стоятиме на порозі ще одного звершення: тепер "сині" за крок від здобуття другого за престижністю клубного європейського трофею. В своєму роді досягнення лондонців унікальне: ніколи ще команда після фіналу Кубка Європейських Чемпіонів/Ліги Чемпіонів не грала у фіналі Кубка УЄФА/Ліги Європи… Втім, в історії булі інші цікаві випадки. UA-футбол згадує і пропонує згадати й читачам всі віхи, коли одна команда в двох сезонах поспіль приймала участь у головних матчах різних євротурнірів.

1. "Мілан" (Італія). Сезон 1967/68: фінал Кубка Володарів Кубків – сезон 1968/69: фінал Кубка Європейських Чемпіонів

Забігаючи наперед, зауважимо, що 6-ть із 10-ти сходинок умовного списку займають італійські команди. Першовідкривачем "двофінального" досягнення є славний "Мілан", який спочатку дійшов до фіналу Кубка Володарів Кубків, а потім, наступного сезону, до фіналу Кубка Чемпіонів. А почалось все з того, що навесні 1967-го "Мілан" вперше в своїй історії здобув Кубок Італії, мінімально перемігши у головному матчі "Падову". Шлях до фіналу євротурніру для італійців був тернистим. В 1/16-ій "россо-нері" не відчули опору з боку софійського "Левскі" (5:1 і 1:1), а от далі… На наступній стадії "Мілан" лише завдяки більшій кількості виїзних голів пройшов угорський "Дьйор", а в чвертьфіналі бельгійський "Стандард" був подоланий за підсумками додаткового часу: після двох мирових по 1:1, "россо-нері" у відповідальний момент зібрались і забили супернику два голи.

Саме "Мілан" не дозволив відбутися німецькому фіналу у Кубку Володарів Кубків, який для германців був у той час чи не найулюбленішим турніром ("Гамбург", який протистояв "россо-нері" у фіналі, був четвертим німецьким фіналістом за 4-ри роки…). "Баварія" у півфіналі була подолана впевнено (2:0 і 0:0), а в головному матчі, який відбувався у Роттердамі, італійці швидко забезпечили собі гандикап, який "Гамбургу" відіграти було вже не під силу.

Легендарний Курт Хамрін на 3-ій і 19-ій хвилинах відзначився точними ударами, принісши "Мілану" 2-ий в його історії міжнародний трофей. Для Курта Хамріна, до речі, Італія стала другою Батьківщиною. Швед й досі утримує 6-ту бомбардирську сходинку в Серії А, а "Мілан" завдячує йому не тільки здобуттям Кубка Італії – 1967/68, не тільки перемогою у КВК-1968, а й завдячує йому тріумфом у Серії А 1967/68, і перемогою у Кубку Європейських Чемпіонів, фінальний матч якого відбувся 28-го травня 1969-го року на "Сантьго Бернабеу". "Мілан" більш ніж впевнено переміг тоді амстердамський "Аякс". На хет-трик Праті та гол Сормані нідерландці відповіли точним ударом Велібора Васовіча.

Цікаво, що на шляху до головного матчу "Мілан" одну стадію пропускав. Справа в тому, що ряд східноєвропейських клубів з турніру знялись в знак протесту проти зведення їх у пари… Таким чином, наші герої в 1/16-ій здолали "Мальме" (1:2 і 4:1), наступну стадію "Мілан" пропускав, опинившись автоматично в чвертьфіналі, де мінімально був битий "Селтік". Далі був "Манчестер Юнайтед" і вже описаний фінал.

Таким чином, "Мілан" на той час здійснив просто небачене: не тільки двічі поспіль приймав участь у фіналах різних єврокубків, а й тріумфував у них.

Незвичайні дублі. Два фінали поспіль в різних єврокубках - изображение 1

"Мілан" зразка 1969-го... Після унікального досягнення / Getty Images

2. "Ліверпуль" (Англія). Сезон 1975/76: фінал Кубка УЄФА – сезон 1976/77: фінал Кубка Європейських Чемпіонів

"Ліверпуль" досягнення "Мілана" перевершив… В тому плані, що мерсисайдці перед тріумфом у Кубку Європейських Чемпіонів грали у фіналі Кубку УЄФА – турнірі, який за престижністю перевершував Кубок Володарів Кубків. Саме "Ліверпуль" довгий час являвся єдиною командою з батьківщини футболу, якій підкорювався "двофінал" (тепер "червоні" ділитимуть лаври з "Челсі"). У фіналі Кубка УЄФА, який тоді складався з двох матчів, "червоним" протистояли зухвалі бельгійці. Зухвалі тому, що за їх спиною не було видатних здобутків, досвіду, але весь турнір вони пройшли на одному диханні і до останнього претендували на загальну перемогу в турнірі.

В першому поєдинку, який відбувався на "Енфілді" 28-го квітня 1976-го року, бельгійці вже до 15-ої хвилини вели 2:0. Втім, після перерви Кеннеді, Кейс і Кіган принесли господарям перемогу, а в повторній дуелі "Брюгге" хоч і знову першим рахунок відкрив (на 11-ій хвилині відзначився Ламбер), втримати перевагу не зумів. Легендарний Кевін Кіган – єдиний англієць, який двічі визнавався кращим футболістом Європи – через 4-ри хвилини паритет відновив, принісши цим самим "Ліверпулю" трофей. На той час мерсисайдці вже здобули золоті нагороди в національній першості, що автоматично тягнуло за собою участь наступного сезону у Кубку Чемпіонів…

В Кубку Чемпіонів, головний приз якого став першим в своєму роді у колекції видатного Роберта Пейслі – єдиного поки що тренера, який тричі піднімав над головою найпрестижніший клубний трофей Європи. Із 4-ох суперників на стадії плей-офф в тому сезоні "Ліверпулю" боротьбу нав’язати зумів тільки "Сент-Етьєн". "Стефануа" на стадії чвертьфіналу мінімально перемогли англійців вдома, але на виїзді поступились 1:3. А "Крузейдерс", "Трабзонспор" і "Цюріх" підопічні Пейнслі не помітили: на трьох ці команди забили англійцям два (!) голи, натомість, пропустили 16-ть. У фіналі мерсисайдці могли змагатись з київським "Динамо", якби не "Боруссія" із Менхенгладбаха. Німці у півфіналі після поразки у Києві 0:1, відігрались вдома – 2:0. Втім, протиставити щось машині під назвою "Ліверпуль" "Боруссія" у фіналі не могла – 3:1.

Незвичайні дублі. Два фінали поспіль в різних єврокубках - изображение 2

Щастя легенд "Ліверпуля" - Кевіна Кігана та Рея Клеменса / Getty Images

У наступному сезоні команда Роберта Пейнслі знову грала у фіналі Кубка Європейських Чемпіонів, знову його виграла; підтвердивши не випадковість попереднього досягнення. Втім, розповідь про цей здобуток (два поспіль виграні фінали КЕЧ) приурочимо під відповідний момент…

3. "Гамбург" (Німеччина). Сезон 1981/82: фінал Кубка УЄФА – сезон 1982/83: фінал Кубка Європейських Чемпіонів

Кубок УЄФА 1981/82 для "Гамбурга" виявився турніром неоднозначним. Мабуть, справедливо (наскільки нам про це можна судити), що фінал виграв шведський "Гетеборг", який по дистанції йшов рівніше, ніж "Гамбург". Німці на жодній стадії плей-офф не перемагали в двох матчах (вдома і на виїзді, щоб зрозуміліше): "Утрехт" – 0:1 вдома, 6:3 – на виїзді; "Бордо" – 1:2 на виїзді, 2:0 - вдома; "Абердін" – 3:2 в гостях, 3:1 - у рідних стінах, "Ксамакс" – 3:2 вдома і 0:0 - на чужому полі, "Раднічкі" – 1:2 і 5:1…

У фіналі німці були биті за всіма статтями: 4:0 за сумою двох матчів (фінальна дуель була двоетапною) і трофей поїхав до Швеції. Втім, через рік в стані "динозаврів" про це ніхто не згадував. Саме "Гамбург" припинив гегемонію Англії в клубному футболі кінця 70-их – початку 80-их років. Крім "Ліверпуля", трофей КЕЧ у цей час здобували "Ноттінгем Форест" (двічі) та "Астон Вілла". "Гамбургу", щоправда, на шляху до мрії англійські клуби в суперники не випадали. Берлінське "Динамо" (1:1 і 2:0), "Олімпіакос" (1:0 і 4:0), київське "Динамо" (3:0 і 1:2), "Реал" (Сосьєдад) (1:1 і 2:1) і у фіналі "Ювентус"… "Ювентус" із Мішелем Платіні, Збігнев Бонєком, Марко Тарделлі, Діно Дзоффом і Джованні Трапатоні на тренерському містку. Втім, "Гамбург", очолюваний Ернстом Хаппелем і заведений грою Фелікса Магата, виявився міцнішим – 1:0. А "Ювентус"? "Ювентус" своє наздожене у наступних сезонах…

Незвичайні дублі. Два фінали поспіль в різних єврокубках - изображение 3

"Гамбург" і трофей Кубка Чемпіонів-1982/83 / Getty Images

4. "Ювентус" (Італія). Сезон 1982/83: фінал Кубка Європейських Чемпіонів – сезон 1983/84: фінал Кубка Володарів Кубків

Про фінал у Кубку Чемпіонів, який туринці програли "Гамбургу", вже йшлося. Варто тільки сказати, що італійці в чвертьфіналі зупинили тоді діючого Чемпіона "Астон Віллу", перемігши її з загальним рахунком 5:2. Крім цього, туринцями були биті "Хвідовре" (Данія), "Стандард" (Бельгія), "Відзев" (Польща). "Ювентус" на той час на внутрішній арені здобув уже 20-ть чемпіонських титулів, сім разів тріумфував у Кубку Італії, а от на міжнародній арені у "Старої Синьйори" був один здобуток – Кубок УЄФА сезону 1976/77. Прикро, звичайно, було Джовані Трапатоні програвати той фінал "Гамбургу", але "Ювентус" зберіг міць і вже в наступних сезонах заповнив прогалини. Зокрема, туринці перемогли у Кубку Володарів Кубків, намучившись, втім, по ходу дистанції достатньо.

Якщо перший раунд плей-офф для "Ювентуса" був розминкою – 10:2 за сумою двох матчів із гданською "Легією", то вже далі італійці відчували значний опір від суперників. "ПСЖ" "Ювентус" пройшов за рахунок правила виїзного голу, "Хака" була бита двічі мінімально, а у півфіналі після виїзної нічиєї із "Манчестер Юнайдет", "Ювентус" тріумфував вдома 2:1. Фінал відбувався у Базелі, на "Сантк-Якоб Парку" і на голи Віньоли та Бонека суперник туринців – португальський "Порту" – відповів тільки одним точним ударом Соузи. "Ювентус" тріумфував на міжнародній арені, але не в найпрестижнішому єврокубку, тому вболівальники від своєї команди вимагали більшого. Більше прийшло через рік…

5. "Ювентус" (Італія). Сезон 1983/84: фінал Кубка Володарів Кубків – сезон 1984/85: фінал Кубка Європейських Чемпіонів

Здобувши 21-те в своїй історії "Скудетто", "Ювенус" знову відправився підкорювати Європу і втретє поспіль "Стара Синьора" пробилася до фіналу євротурніру… Втім, ці три фінальні матчі для "бьянконері" були в рамках двох турнірів: КЕЧ, КВК і знову КЕЧ. Забігаючи наперед зауважимо, що туринці добирались і до фіналу Кубка УЄФА, але про це пізніше… Зараз же, в сезоні 1984/85 "Ювентус" здобув трофей, омитий кров'ю. Під час фінального матчу у Брюсселі відбулася катастрофа, яку пізніше охарактеризували як "Самий темний час в історії УЄФА".

За годину до завершення матчу група вболівальників "Ліверпуля" (другого фіналіста) перебралась через огорожу, яка відділяла їх від італійських фанів. Останні в паніці кинулись тікати, що спричинило обвал опорної стіни. 39-ть чоловік загинуло, сотні дістали поранення. Всі англійські команди були дискваліфіковані на 5-ть років (не мали права протягом цього часу виступати в турнірах під егідою УЄФА), "Ліверпуль" – на 6-ть. А фінальний матч, до речі, зупинений не був. Футболісти продовжували виконувати свій борг і Мішель Платіні ударом з 11-метрової позначки приніс "Ювентусу" перемогу… Перемогу, яка коштувала дуже дорого.

Незвичайні дублі. Два фінали поспіль в різних єврокубках - изображение 4

...В пам'ять "Ейзельської" трагедії... / Getty Images

6. "Барселона" (Іспанія). Сезон 1990/91: фінал Кубка Володарів Кубків – сезон 1991/92: фінал Кубка Європейських Чемпіонів

Тоді ще "Барселона" тільки починала свій славний шлях. До сезону 1990/91 каталонці у своїй колекції мали три міжнародні трофеї – всі одного рангу: Кубка Володарів Кубків. У звітному ж сезоні іспанці фінал програли "Манчестер Юнайдету" – цікаво, що для "Барселони" це був уже 5-ий фінал КВК в історії, але ще не останній, був ще 6-ий, тріумфальний. Таким чином, "Барселона" стала рекордсменом по перемогам у КВК – 4-ри рази каталонці піднімали над головою заповітний трофей. Але куди більш пам’ятним для "Барселони" виявився наступний сезон. І не тільки для футбольної "Барселони". Тоді (у другій половині сезону – в 1992-му році) у столиці Каталонії відбувались літні Олімпійські Ігри, а футбольна команда, очолювана Йоханом Кройфом, подарувала шанувальникам спорту ще одне свято – вперше в своїй історії каталонці виграли найпрестижніший клубний турнір Європи.

Це був останній розіграш Кубка Європейських Чемпіонів (далі вже була Ліга Чемпіонів) і в той же час, перший у своєму роді турнір із груповим етапом. На попередніх стадіях "Барселона" спочатку впевнено пройшла німецьку "Ганзу", а потім тільки завдяки голу на виїзді виявилась більш гідною за "Кайзерслаутен" (2:0 і 1:3). А от у групі, яка передувала фіналу (умовний півфінал складався з двох груп по 4-ри команди, дві перші виходили до головного матчу), "Барселона" почувалась дуже впевнено: всього одна поразка у 6-ти матчах зі "Спартою", Бенфікою і "Динамо" (Київ) дозволила іспанцям впевнено пройти до фіналу.

У Йохана Кройфа була цікава команда – сплав молодості й досвіду, а обличчя колективу визначали Хосеп Гвардіола, Христо Стоічков, Мікаель Лаудруп, Альберт Феррер, Рональд Куман… Саме останній записав на свій актив переможний гол у фіналі: захисник на 111-ій хвилині потужно пробив зі штрафного, не залишивши шансів голкіперу "Сампдорії" (суперника "Барселони" по фіналу) Джанлукі Пальюкі – і сколихнувши трибуни стадіону "Уемблі"… "Барселона" прийшла до успіху, до якого довго йшла, паралельно відзначившись в історії як учасник двох поспіль фіналів різних міжнародних турнірів.

Незвичайні дублі. Два фінали поспіль в різних єврокубках - изображение 5

"Барселона" в момент слави 1992-го / uefa.com

7. "Парма" (Італія). Сезон 1993/94: фінал Кубка Володарів Кубків – сезон 1994/95: фінал Кубка УЄФА

"Парма" ніколи не була грандом європейського футболу; навіть, в італійській Серії А "хрестоносці" завжди були тільки міцним середняком, в якого час від часу проявлялись аутсайдерські схильності. Двічі "Парма" приміряла срібні нагороди Чемпіонату Італії (середина 90-их) і тричі вигравала Кубок Італії. Саме кубкові змагання були стихією пармезанців. Після тріумфу у Кубку Італії в сезоні-1991/92 "Парма" виграла КВК, після чого ще в двох наступних сезонах грала у фінальних матчах європейських турнірів.

Спочатку (сезону-1993/94) був той же Кубок Володарів Кубків, от тільки тепер фінал італійці програли. "Дегерфорш", "Маккабі" (Хайфа), "Аякс", "Бенфіка" були почергово подолані, а от лондонський "Арсенал" пармезанцям не піддався – 0:1 у фіналі і італійці втратили чудову нагоду двічі поспіль підняти над головою головний трофей Кубка Кубків. Втім, "Парма" в історію таки увійшла. Вже через рік "хрестоносці" знову, втретє поспіль грали у фіналі і цього разу вже у фіналі іншого турніру – Кубка УЄФА. Команда Невіо Скали йшла до нього через скальпи "Вітесса", "АІКа", "Атлетіка" (Більбао), "Оденсе" (який перед цим залишив за бортом змагань "Реал") і леверкузенського "Байєра".

Півфінал, до речі, італійці пройшли дуже впевнено, розбивши "фармацевтів" за сумою двох матчів 5:1. Але найскладніше, що не дивно, "Пармі" було у фіналі, де змагатись довелось із принциповим суперником – "Ювентусом" Марчело Ліппі. Саме туринці вважались фаворитами тієї дуелі. "Стара Синьора" по ходу дистанції не зазнала жодної поразки і тільки у фіналі "Ювентусу" довелось капітулювати: в першому матчі у Пармі "Ювентус" пропустив гол вже на 5-ій хвилині – Діно Баджо постарався, а у поєдинку-відповіді на "Сан-Сіро" туринці спромоглись тільки на нічию – на гол Джанлуки Віаллі відповів все той же Діно Баджо – 2:1 за сумою двох матчів і "Парма" виграла третій у своїй історії міжнародний трофей (Кубок Володарів Кубків і був ще Суперкубок УЄФА у 1993-му році). Третій – але не останній. Щоб довершити розповідь, згадаємо ще про тріумфальний для пармезанців Кубок УЄФА 1998/99, у фіналі якого італійці розбили французький "Марсель (3:0).

Незвичайні дублі. Два фінали поспіль в різних єврокубках - изображение 6

Перший, але не останній трофей Кубка УЄФА для "Парми" / Getty Images

8. "Ювентус" (Італія). Сезон 1994/95: фінал Кубка УЄФА – сезон 1995/96: фінал Ліги Чемпіонів

Так, і знову "Ювентус"… Туринці протистояли "Пармі" у фіналі Кубка УЄФА, про який вже йшлося. Варто тільки додати, що колектив Марчело Ліппі тоді показував дуже якісний, збалансований футбол. В "ЦСКА" із Софії, "Марітіму", "Адміри Ваккер", "Айнтрахта" і "Боруссії" з Дортмунда шансів зупинити "Стару "Сіньору", практично, не було. А через рік в "Ювентусі" сталась знакова подія: туринці виграли Лігу Чемпіонів. Виграли найпрестижніший європейський турнір "бьянконері" не вперше, але тріумф у КЕЧ-1985 не міг сприйматися в стані італійського гранда як успіх. Звичайно, все затьмарила "Ейзельська" трагедія і ось як про ці всі події відзивались представники "Ювентуса": "Ми чекали цього дуже довго. Через "Ейзель" ми не розглядали перемогу 1985-го всерйоз"…

Справді, перемога в Лізі Чемпіонів, яка далась "Ювентусу" непросто, була менеджерам і футболістам команди з Турина мов бальзам на душу. В групі Чемпіону Італії протистояли "Рейнджерс", "Стяуа" і "Боруссія" з Дортмунда. Саме німці завдали туринцям єдиної поразки на груповому етапі (в 5-му турі, втім, вже коли "Ювентус" забезпечив собі місце в плей-офф). В чвертьфіналі італійцями був битий "Реал", в півфіналі – "Нант". Цікаво, що на обох цих стадіях "Ювентус" програвав матч в гостях (0:1 - з "Реалом" і 2:3 - з "Нантом"), втім, вдома "Стара Синьора" брала гору 2:0. У фіналі, який відбувався в Римі на "Стадіо Олімпіко", 67-ім тисяч глядачів побачили рівну боротьбу чинного Чемпіона "Аякса" і претендента – "Ювентуса".

Гол Фабріціо Раванеллі на 12-ій хвилині подарував туринцям надію, але Літманен наприкінці першого тайму зробив рахунок рівним і переможця, в підсумку, довелось виявляти в серії одинадцятиметрових. "Ювентус" всі свої спроби використав – Феррара, Пессотто, Падовано, Юговіч – в той час як у "Аякса" з "точки" схибили Давідс та Сілой… Знаковою для "Ювентуса" ця перемога стала ще в тому плані, що після неї "бьянконері" ще тричі грали у фіналах Ліги Чемпіонів і тричі в них поступались. Зокрема, в наступному ж сезоні "Ювентус" до останнього захищав свій титул, але у головному матчі капітулював перед дортмундською "Боруссією". Таким чином, "Ювентусу", як і "Ліверпулю" та "Пармі", вдавалось три сезони поспіль доходити до фіналів євротурнірів.

Незвичайні дублі. Два фінали поспіль в різних єврокубках - изображение 7

"Ювентус" у 1996-му році відчув смак справжньої перемоги / Getty Images

9. "Лаціо" (Італія). Сезон 1997/98: фінал Кубка УЄФА – сезон 1998/99: фінал Кубка Володарів Кубків

Довершив історію італійських "двофіналів" римський "Лаціо", якому вдалось спочатку дійти до головного матчу Кубка УЄФА, а потім – Кубка Кубків. Почати варто, напевно, з останнього, адже саме перемога в КВК є для "Лаціо" єдиним тріумфом на міжнародній арені (якщо не рахувати представницький Суперкубок УЄФА). В сезоні 1998/99 Кубок Кубків доживав свої останні дні – це був крайній в своєму роді турнір в історії, тому "Лаціо", перемігши в ньому, назавжди вписав своє ім'я у віхи колись самобутнього змагання. Дорога до головного матчу в "орлів" була складною: тільки про стадію 1/4-ої можна говорити в аспекті впевненої перемоги римлян. "Паніоніс" був розтрощений 4:0 і 3:0, а перед цим і після цього "Лаціо" мав шанси зійти з дистанції.

В першому раунді "Лозанну" італійці пройшли тільки завдяки більшій кількості забитих голів на виїзді (1:1 і 2:2), в 1/8-ій після домашньої нічиєї з "Партизаном" (0:0) у гостях була перемога 3:2, а в півфіналі, знову ж таки, за "Лаціо" зіграло правило виїзного голу – 1:1 і 0:0 з московським "Локомотивом" і фінал, в якому бита була "Мальорка" 2:1. Справді, з огляду на іменами, "Лаціо" тоді міг вирішувати серйозні завдання: Джузеппе Фаваллі, Сініша Міхайловіч, Алессандро Неста, Павел Недвед, Деян Станковіч, Роберто Манчіні, Крістіан Вієрі… Багато з цих виконавців після пам’ятного для "Лаціо" кінця 90-их покинули Рим, але історія вже була написаною… Перед цим, власне, був ще фінал Кубка УЄФА. Фінал, який ознаменувався для команди Свен-Йорана Ерікссона поразкою – першою і, відповідно, останньою у турнірі. "Гімараєш", "Ротор" (Волгоград), "Рапід" (Відень), "Осер", "Атлетико" (Мадрид) на 4-ох змогли награти із "Лаціо" на три нічиї, але у головному матчі "орли" нічого протиставити "Інтеру" не змогли – 0:3. Свен-Йоран Ерікссон після фіналу тоді сказав: "Вони ("Інтер" – ред.) заслужили перемогу, - однак рахунок 3:0 аж надто великий". Але через рік розчарування забулось, історія написалась, а в "Лаціо" залишилась ностальгія…

10. "Порту" (Португалія). Сезон 2002/03: фінал Кубка УЄФА – сезон 2003/04: фінал Ліги Чемпіонів

У 21-му столітті другою командою, якій вдалось пробитись у фінали різних євротурнірів, став "Челсі"… А вперше у новій ері таке досягнення підкорилось "Порту". "Порту", про яке можна писати не те що окремі статті, а цілі книги. "Порту", яке залишається єдиним представником не топ-чемпіонатів, який зміг виграти Лігу Чемпіонів… Феноменальне, феєричне, яскраве, нестандартне, пам’ятне "Порту", керував яким в той час Жозе Моуріньо. Перемога в Кубку УЄФА в сезоні 2002/03 для "драконів" стала фантастичним досягненням. Так, у португальців на той час у колекції вже був трофей Кубка Чемпіонів (сезон 1986/87), але саме тріумф у звітному турнірі вивів "Порту" на новий, більш якісний рівень вже у новітній історії.

У першому раунді "дракони" змели зі свого шляху "Полонію", далі – "Аустрію" (Відень), яка, до речі, на попередній стадії розгромила донецький "Шахтар". В 1/16-ій перед підопічними Жозе Моуріньо не встояв "Ланс", в 1/8-ій – "Денізліспор". Єдиним гідним суперником "Порту" до фіналу можна вважати грецький "Панатінайкос", який, навіть, виграв перший матч у Португалії (1:0). Втім, в гостях "дракони" надолужили згаяне (2:0), на одному диханні у півфіналі пройшли "Лаціо" (4:1 і 0:0) і в головному матчі зустрілись зі ще однією самобутньою командою – шотландським "Селтіком".

Це було протистояння запалу і енергії, в якому верх взяла португальська темпераментність. Хенрік Ларсон знаходив відповіді на голи Дерлея та Дмитра Аленічева в основний час гри, але вирішальним виявися "срібний" гол того ж таки Дерлея на 115-ій хвилині – вже тоді Жозе Моуріньо відчував, що починається його зірковий час… Зірковий час, в інтервал якого увійшов лігочемпіонівський сезон 2003/04. Це був унікальний розіграш – розіграш, який для багатьох шанувальників гри №1 відкрив істинне обличчя футболу.

"Порту" тоді доволі легко подолав груповий етап (це був перший сезон, до речі, коли замість другого групового турніру була стадія 1/8-ої), зазнавши тільки однієї поразки (від мадридського "Реала"), двічі зігравши внічию, і тричі тріумфувавши - двічі над "Марселем" і одного разу над "Партізаном". В драматичному протистоянні з "Манчестер Юнайтед" у 1/8-ій фіналу "Порту" вирвав путівку у наступний раунд на останніх хвилинах: після поразки 1:2 на "Драгао", "МЮ" довгий час вів вдома 1:0 – доки точний удар Коштіньї не перекреслив всі сподівання манкуніанців.

В чвертьфіналі в "Ліона" було мало шансів – 2:0 і 2:2, а долю півфінальної дуелі вирішив єдиний точний удар Дмитра Аленічева – яскравий "Депортиво" тоді опинився за бортом змагань. У головному матчі, який відбувався на "Ауфшальке Арені" у Гельзенкірхені, "драконам" протистояв "Монако", виступ якого у цій Лізі Чемпіонів був теж неймовірним. Але на фінал монегасків не вистачило – Карлос Альберто, Деку, Аленічев і 3:0 – це була казка; казка, яка буде передаватись з покоління в покоління…

Незвичайні дублі. Два фінали поспіль в різних єврокубках - изображение 8

"Порту" у 2004-му створив сенсацію / uefa.com

З цієї когорти "Мілан", "Ліверпуль", "Ювентус" (середини 80-их) і "Порту" тільки перемагали у двох поспіль фіналах різних єврокубків. 6-ть інших випадків незвичайних дублів завершувались для їх героїв перемогою і поразкою... Наступним у цьому списку буде "Челсі". От тільки "Челсі" з двома перемогами, чи з перемогою і поразкою? - поки що незрозуміло...

Читайте самые интересные новости футбола в Telegram, Facebook и Viber
Подписывайтесь на наш канал YouTube
Оцените этот материал
Голосов 1
Загрузка...
Реклама
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Комментарии (10)
Войдите, чтобы оставлять комментарии. Войти
ARCHIK999 (Бердянск)
Абрам выиграет 3:0...Челси явно сильнее Бенфики.
Ответить
0
0
C.O.fan (Odessa)
Да не, всего 2-1!:)))
Ответить
0
0
neol (Мюнхен)
И по поводу не котированости чемпа Португалии, то уровень явно повыше Французкого, я думаю на этом сайте давно пора писать о всех играх чемпа Португалии. Вы допустим вкурсе что Спортинг не попал в еврокубки, а Пасуш пробился в ЛЧ) вот такие пироги
Ответить
+1
0
neol (Мюнхен)
Порто 3 дня назад переехал Бенфику в чемпионате и желаю Челси сделать тоже самое, если хотят повторить результат Порто в еврокубках. Кстати, если бы Порто после победы в ЛЕ не продала Боаша в Челси и Фалькао в Атлетико, то думаю Боаш смог бы повторить результат Моура.
Ответить
+3
0
fanatoly12 (Донецк)
Баба Яга против. Принципиально болеть буду за БЕНФИКУ.
Ответить
0
-2
clear (haifa)
Діно Банджо - дуже смішно. Баджо він.
Ответить
+3
-1
Chero4ki
бенфика выиграет
Ответить
+3
-2
Mariupol_ua (Мариуполь)
"Наступним у цьому списку буде "Челсі"... Кто то явно болет за аристократов... А почему не Бенфика?
Ответить
+3
-9
Семйон Ігор (Ужгород)
тому що не "Бенфіка" двічі поспіль добиралась до фіналів різних єврокубків - от і все...
Ответить
+12
-3
Kamik (Нововолинськ)
потому-что Челси в прошлом году играл в финале ЛЧ, а сейчас финал ЛЕ, а Бенфике, пока что, такие результаты не покорились, возможно когда-то она тут и будет, но сейчас - Челси.
Ответить
+6
-3
 

© UA-Футбол 2002-2019.
Все права на материалы, находящиеся на сайте www.ua-football.com, охраняются в соответствии с законодательством Украины.
Материалы сайта предназначены для лиц старше 18 лет (18+).
Пишите нам: [email protected]


Продолжая просматривать www.ua-football.com, вы подтверждаете, что соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Согласен