UA-Футбол представляє суперника: "Актобе" (Казахстан)

Рік заснування - 1967
Стадіон – "Центральний" ім. Кобиланди Батира (13500)
Президент – Сагат Енсегенулі
Головний тренер – Володимир Нікітенко
Оціночна вартість за даними сайту transfermarkt.de - 6.300.000 €

"Дуже добре. Думаю, зустрітися з такою командою – мрія" – таким був перший коментар головного тренера "Актобе" щодо майбутнього суперника казахів в боротьбі за вихід до групової стадії Ліги Європи. Коли Джанні Інфантіно з довіреною особою проводили жеребкування, вони не знали, що втілюють в життя заповітне бажання тренерів і футболістів "Актобе". І хай звучить це доволі гучно – але для будь-якого представника казахстанського чемпіонату зіграні офіційні матчі з київським "Динамо" – стануть пам’ятною подією. Отже, UA-Футбол представляє команду, яка буде протистояти колективу Олега Блохіна у раунді плей-офф Ліги Європи.

Базується клуб в однойменному місті. Актобе – важлива геополітична складова Казахстану: економічний, діловий, культурний центр країни, що розкинув свої простори на лівому березі річки Ілек. Визначні місця? В Актобе гармонійно поєднуються природні дари та людські творіння, що максимально урізноманітнює відпочинок місцевих мешканців. Відзначились казахи й оригінальністю: "Нурдаулет" – це поєднання, здається, не поєднаного. Комплекс, разом в якому функціонують торгівельний центр та мечеть, а поруч ще й – мережа ресторанів, та розважальних закладів. Все це говорить про волю казахів – відсутність заборон та обмежень.

Футбольна команда існує тут із 1936-го року, хоча офіційно вона признана була тільки в 1967-му. Актюбінське "Динамо" – спочатку саме так називався місцевий футбольний колектив – прийняло участь у дебютному розіграші Кубку СРСР, в якому було нищівно бите московським ЦСКА на стадії 1/16-ої фіналу – 0:4. То був болісний удар по казахстанських футбольних амбіціях. Велика гра після цього покинула місто на довгих 30-ть років, аж поки колектив, сформований на базі місцевого заводу "Актюбрентген", не виграв у 1966-му році чемпіонат Казахстанської РСР.

То було трампліном до підкорення нової висоти. Вже через рік команда отримала професійний статус, а її гравці – звання майстрів. Забувши про все інше, майстри зосередились тепер виключно на футболі і, навіть, виступи у нижчих дивізіонах були для "Актюбінця" справжнім святом. Три сезони продовжувались "футбольні гуляння", а потім команда на сім років знову зникнула з поля зору громадськості. Взагалі, цей колектив був настільки не примітним, що зараз немає, навіть, чіткого твердження щодо його виступів в Кубку СРСР (саме в якості професіоналів). Царює думка, що "Актюбінець" ніколи не приймав участь в його розіграшах, але в той же час інші історики відмічають, що команда змагалась за Кубок Союзу 1967/68 (дебютний розіграш турніру).

Цю сторінку в історії тоді не будемо чіпати, а зазначимо тільки, що в загальній кількості "Актюбінець" провів в чемпіонатах СРСР 19-ть сезонів. Двічі казахам вдавалось перемогти в другій зоні ліги чемпіонату Союзу. Спочатку – у 1981-му році, а потім – у 1991-му. "Актюбінець", таким чином, увійшов до історії як останній переможець сьомої зони 2-ої ліги чемпіонату СРСР.

Підсумовуючи трохи радянську історію виступів команди - варто сказати, що колектив на момент розпаду Союзу був представником четвертого футбольного дивізіону. За весь час команда зіграла в першостях трохи менше семиста матчів, а перший гол за казахстанську команду в домашніх матчах забив Володимир Коробков.

Із задвірок радянського футболу "Актюбінець" ступив відразу у Суперлігу Казахстану. Спочатку команді відводилась роль аутсайдера змагань. До 1997-го року колективу тільки одного разу вдалось піднятись в турнірній таблиці вище підсумкового дев'ятого місця. Пам’ятним виявися сезон 1994 (першість Казахстану розігрується в один рік – за системою "весна-осінь"), в якому нашим героям вдалось фінішувати на 4-му місці і вийти до фіналу Національного Кубку, який, втім, був програний.

Час ішов… місто Актюбінськ на зламі тисячоліть отримало знову свою історичну назву – Актобе, яку перед тим присвоїла і футбольна команда. Щоправда, "попередником" "Актобе" був не "Актюбінець" – так як він зник з футбольної мапи, а на його місці дуже швидко утворився "Актюбемунай". Назва ця трималась за колективом один рік – з 1996-го по 1997-ий. Далі вже був "Актобе", який з новою назвою… вилетів до нижчого дивізіону казахстанської першості.

Справа в тому, що в національній Суперлізі було скорочення команд, і місця серед кращих аутсайдеру-"Актобе" не знайшлося. Втім, то був крок назад, який потім дозволив здійснити команді два вперед. В 2000-му році колектив виграв Першу лігу (нижчий дивізіон) і – вже під назвою "Актобе-Ленто" – повернувся до еліти, де почав підкорювати нові, небачені раніше вершини.

За підсумком дебютного після вильоту сезону "Актобе" фінішував на 8-му місці, а далі – в трьох наступних роках – були фініші слідом за лідерами. 5-те місце, ще раз 5-те і 4-те… 2005-ий рік ознаменувався для команди ще однією зміною назви: тобто, поверненням до старого варіанту найменування. Була прибрана приставка "Ленто" і колектив по життю пішов величаючись уже просто "Актобе". Але то було другорядним… найважливішими і визначальними були результати, які команда почала показувати. Сезону 2005 "Актобе" виграв свій перший Чемпіонський титул, через рік було друге підсумкове місце, а три наступні сезони завершувались для майбутнього суперника київського "Динамо" знову тріумфально. "Актобе", таким чином, являється на даний момент чотириразовим чемпіоном Казахстану. В останні три роки було друге підсумкове місце і двічі – треті. Саме як третя команда своєї країни "Актобе" кваліфікувався до Ліги Європи 2013/14. Взагалі, Казахстанська асоціація увійшла до УЄФА в 2002-му році, а виступати клуби почали у єврокубках з 2005-го. Що стосується суто "Актобе", то в сезоні 2006/07 казахи поступились в першому кваліфікаційному раунді Ліги Чемпіонів лієпайському "Металургу" (1:1 і 0:1); наступного року був виліт на першій стадії Кубку УЄФА від австрійського "Маттерсбурга", далі – розгромна поразка від "Шерифу" (в рамках кваліфікації до Ліги Чемпіонів 2008/09). При цьому, актюбінська команда повторила локальний свій успіх – знову виграла домашню гру (як і в дуелі проти "Маттерсбурга" – 1:0), однак на виїзді був провал.

Попри такі невдачі, колектив продовжував мріяти про бодай якусь європейську славу і в сезоні 2009/10 вдалось здобути свою першу перемогу в дуелі (тобто, за сумою двох матчів). Був битий актюбінцями "Хабнарфьордюр" в другому кваліфікаційному раунді Ліги Чемпіонів з рахунком 6:0, що стало найславетнішим тріумфом казахстанських команд в єврокубках. В наступному кваліфікаційному раунді була поразка від ізраїльського "Маккабі", а в раунді плей-офф Ліги Європи &‐ від німецького "Вердера". То був пам’ятний для "Актобе" похід, яким в клубі, судячи з відголосків на офіційному сайті, пишаються й досі.

В сезоні 2009/10 казахи пройшли в рамках кваліфікації до Ліги Чемпіонів спочатку грузинський "Олімпі", але потім поступились знову ж таки представнику Ізраїлю – цього разу "Хапоелю" із Тель-Авіва. В групу Ліги Європи того сезону, відповідно, "Актобе" не пустив АЗ (Алкмаар).

Наступний міжнародний похід завершився поразкою в серії пенальті від російської "Аланії" (в третьому кваліфікаційному раунді Ліги Європи), а в минулому сезоні – після перемог над грузинським "Торпедо" та молдовським "Мілсамі", - казахи спіткнулись об бельгійський "Генк".

В нинішньому сезоні "Актобе" в Лізі Європи старував з першого кваліфікаційного раунду. До дуелі з "Динамо" казахів привели дві перемоги над вірменським "Гандзасаром" (по 2:1), поразка в гостях у норвезького "Хедда" (0:1), але реванш вдома (2:0) і драматична перемога в серії пенальті над ісландським "Брейдабліком". І от – на шляху до історичного звершення – казахам залишилось пройти один бар’єр – бар’єр київського "Динамо".

Складно сказати, що колектив Володимира Нікітенко (про персоналії поговоримо трохи пізніше) може протиставити киянам. Бажання? Самовіддачу? Гідність? Без сумніву, але це надто слабенькі козирі, щоб сподіватись із ними виграти гру. "Актобе", до слова, зараз іде на першому місці в своєму чемпіонаті, але знайомитись з командою варто, напевно, по зіграним у єврокубках матчах. Свого першого суперника – вірменський "Гандзасар" – казахи пройшли доволі впевнено. Якщо у виїзному поєдинку опоненти створювали підопічним Нікітенко якийсь супротив, то матч у Актобе пройшов під контролем господарів. На матчі наставник обирав формації 4-1-4-1 і 4-2-3-1 з різними видами їх трансформацій. Вірменам казахи забивали двічі головою після навісів, одного разу – дальнім ударом, одного разу – "пострілом" із середньої дистанції.

Багато проблем в "Актобе" було із норвезьким "Хеддом". В Ульстейвіку казахи в рівній боротьбі своєму супернику мінімально поступились, а вдома взяли переконливий реванш (2:0) і пройшли далі. Двічі забив Сергій Давидов, який ім'я собі зробив, мабуть, матчами за казанський "Рубін". Досвідчений нападник значно підсилив актюбінську команду і вдома в матчі проти "Хедда" приголомшив норвежців двома "витівками": спочатку шикарним сольним проходом і точним ударом, а потім підступним для голкіпера "кивком" головою.

Протистояння з "Берйдабліком" у третьому кваліфікаційному раунді перейшло аж у серію пенальті. Вдома "Актобе", граючи, знову ж таки, за схемою 4-2-3-1, виграв 1:0, забивши гол в самому кінці поєдинку із одинадцятиметрової позначки. В Ісландії господарі на 27-ій хвилині вийшли вперед, але більше забити не змогли, але й не пропустили. З'ясування стосунків перейшло в серію пенальті, де справжнім героєм став голкіпер "Актобе" і національної збірної Казахстану Андрій Сідельников. Він парирував чотири з п’яти ударів по своїх воротах (саме парирував, адже ісландці влучали в рамку), зробивши все від себе залежне, щоб команда пройшла далі. Серія пенальті закінчилась із нетрадиційним рахунком 1:2 – для казахів то було великим святом.

В останні роки "Актобе" переживав занепад, втім, з приходом на тренерський місток Володимира Нікітенко справи пішли на покращення. Змінив наставник свого колегу і теску – Володимира Муханова, який вважається найуспішнішим тренером "Актобе" за всю історію. Він прийняв команду у 2006-му році, і заслужив у місцевої публіки великий авторитет. Крім якісної гри на внутрішній арені, актюбінці із Мухановим намагались підкорити і європейські вершини. В групу Ліги Європи пройти так і не вдалось, але й вихід до четвертого кваліфікаційного раунду – стартувавши при цьому з другого етапу відбору до Ліги Чемпіонів – вважався успіхом. Втім, в останні роки в Муханова не заладилось – і після двох поспіль третіх місць його з клубу попросили. На вакантне місце прийшов Володимир Нікітенко, який відомий, в першу чергу, тим, що виграв із грозненським "Тереком" (тоді командою не елітного дивізіону) Кубок Росії в 2004-му році. Крім цього, за спиною 56-річного тренера чимало перемог у Казахстані – і наставник прагне вивести свою команду на новий рівень і в єврокубках.

Гру свою "Актобе" може будувати в різних формаціях, але передовими є 4-2-3-1 та 4-1-4-1. Не цураються казахи також гри в 4-3-3, що показали і цьогорічні матчі команди у Лізі Європи. Важлива роль відводиться кулаку в центрі поля, а також крайнім швидкісним вінгерам. Центральний нападник часто може опускатись глибше, даючи простір для маневрів півзахисникам.

Вже зрозуміло, що основним голкіпером команди являється воротар збірної Казахстану Андрій Сідельніков. Це той випадок, коли досвід футболісту грає тільки на руку. В свої 33-ри роки голкіпер чудово читає гру, вміє швидко розпочати атаку свого колективу, добре грає як на лінії воріт (підтверджено серією пенальті у Ісландії) так і на виходах. Вихованець, до речі, московського "Спартака", який пройшов теж школу голландського "Херенвена", але знайшов себе саме в Казахстані.

За правий фланг захисту "Актобе" відповідає дуже цікавий футболіст, уродженець файного міста Тернополя Петро Бадло. Славу на теренах України здобув виступами за чортківський "Кристал", грав також за коломийське "Покуття". 1999-го року перебрався до казахстанського "Тоболу", за який зіграв більше двоста матчів. Гравець з хорошою координацією, цупкий, втім, в силу віку (Петру 37 років) не надто швидкий, що буде давати шанс Тремілунасу та Ленсу стабільно втікати по флангу.

На протилежній брівці зазвичай діє Еміль Кенжісарієв – колишній гравець збірної Киргизстану. Втім, Еміль з "Динамо" не зіграє, так як перебуває зараз у комі. Після повернення з Ісландії, де захисник разом із партнерами здобував путівку в четвертий кваліфікаційний раунд Ліги Європи, Кенжісарієв збирався відпочити, але в ніч з 11-го на 12-те серпня піддався нападу з боку невідомих осіб, після чого у важкому стані був доставлений в одну з місцевих лікарень. Зараз стан Еміля оцінюється як стабільно важкий.

Таким чином, найімовірніше, зліва в захисті "Актобе" зіграє номінальний півзахисник Андрій Харабара, хоча, можливий варіант, що сюди перейде Бадло, а на правому фланзі діятиме Роберт Арзуманян. Надійніше – як зараз бачиться – для "Актобе" буде, все таки, зіграти з Харабарою. До речі, також уродженець України – міста Новодністровськ, що в Чернівецькій області. Втім, Андрій досить рано перебрався до Росії, де й виховувався в тому числі і як футболіст.

Центр захистку команди Володимира Нікітенко цементують Роберт Прімус та Олексій Мулдаров. Обидва мають лідерські якості і являються незамінними елементами в тактичній побудові актюбінського колективу в цьому сезоні. Роберт Прімус – громадянин Трінідад і Тобаго (грав за молодіжну збірну цієї країни і викликався вже й до національної команди), до "Актобе" перейшов в 2011-му році. Антропометрично потужний, з сильним ударом, любить підключатись до атак. Олексій Мулдаров відомий своїми виступами за російську "Мордовію". До "Актобе" перебрався цього року і награв уже на виклик до національної збірної Казахстану. Гравець досвідчений – 29-ть років, але не без слабких місць.

В опорній зоні грає добре знайомий українським шанувальникам футболу Сергій Ковальчук. Вихованець "Чорноморця" (Сергій, власне, народився в Одесі, хоча являється зараз громадянином Молдови) два роки захищав кольори львівських "Карпат" (2002-2004) і провів за "левів" більше 70-ти поєдинків. Пробував Сергій закріпитись і в "Чорноморці" – але марно, тоді прихистком для півзахисника став саме казахстанський "Актобе". Поруч із Сергієм діє універсал Юрій Логвиненко. Корінний казах, який пройшов всіма рівнями національного футболу – юнацькими і молодіжними збірними – і доріс до головної команди країни. Серце і мотор "Актобе" – в складі суперника київського "Динамо" зіграв більше 130-ти поєдинків. Може при потребі опуститись в захист (і на фланг також, до речі) чи зіграти з акцентом на атаку. Саме Юрій вестиме за собою партнерів в матчах з киянами.

Центрального форварда, напевно, буде грати досвідчений Сергій Давидов, який додаткового представлення теж не потребує. Грав за російські "Торпедо", "Кубань", "Динамо", "Рубін" – викликався до другої національної збірної Росії (був такий експеримент у сусідів).

Глибше Сергія діятиме узбек за національністю Олександр Гейнріх. Ім'я собі цей атакуючий півзахисник зробив саме на батьківщині, хоча встиг ще засвітитись в російських ЦСКА та "Торпедо". Гравець національної збірної Узбекистану – доволі вправний і швидкий, гарно читає гру в силу вже не юного віку.

Партнер Гейнріха по національній збірній – Тимур Кападзе. Може закрити позицію на фланзі півзахисту, також – в центрі (в тому числі - і в опорній зоні); до "Актобе" перебрався минулого року і заграв за основний склад команди поки що не надто багато матчів. Ну і ще одна "складова" півзахисту – це Марат Хайруллін. Уродженець Казані – свого часу намагався пробитись до основи "Рубіна", але вистачило Марата тільки на дублюючу команду. Втім, в Казахстані цей півзахисник себе знайшов. Один з гвардійців в нинішньому складі "Актобе" (більше Марата в Суперлізі за "Актобе" зіграв тільки Юрій Логвиненко). Справжній голеадор – із 46-ма голами посідає другу сходинку в почесному хід-параді актюбінських бомбардирів.

"Ми розуміємо, що київське "Динамо" - дуже серйозний суперник. Але все-таки це футбол і результат може бути будь-яким". Тому шанси, на мій погляд - 50/50" – дійсно, як говорив Юрій Логвиненко, на старті протистояння в обох команд шанси рівні, адже рахунок на табло ще 0:0. Втім, якщо відкинути формальності, то всі ми знаємо, що явним і беззаперечним фаворитом є київське "Динамо". Олег Блохін зобов’язаний налаштувати свою команду на правильний лад, щоб гравцям і вболівальникам "Актобе" після матчів залишалось тільки визнавати силу суперника.

Фото - fc-aktobe.kz; fcaktobe-fans.kz