Практична магія. Тактичний аналіз матчу Севілья - Бенфіка

Унаі Емері - прихильник тактичної системи «4-2-3-1», за якою і будується гра «Севільї», що в захисті переходить в «4-4-2» або «4-4-1-1», в залежності від зони дій команди. В атаках Рейес звужував більше до середини, ширина атаки по правому краю витримується завдяки Коке. На протилежному фланзі Вітоло розташовується ширше, намагаючись використати простір за спиною Перейри. Пасивна гра вперед від лівого захисника Морено може бути пояснена бажанням Емері більш надійно зіграти позаду, не надаючи можливості супернику активно грати флангами.

Лідер атак команди хорват Іван Ракітіч працює в позиції атакуючого півзахисника, досить низько опускаючись по полю в першій фазі позиційної атаки. В центрі поля - двійка гравців; Каррісу більше працював на захист без м’яча, покриваючи зони за рахунок руху, а Мбіа виступав в позиції восьмого номера, опускаючись вниз для розвитку атак. На полі це означало, що Каррісу рухом вверх відтягує за собою гравців суперника, надаючи простір для Мбіа, який мав розпочинати атаки.

Формації команд

Жорже Жезуш не міг розраховувати в цьому матчі на ряд основних виконавців, але попри їх відсутність потрібно сказати, що тренер значно більше став приділяти уваги роботі в захисті. Минулорічна «Бенфіка» була значно більше сконцентрована на атакуючі дії, працюючи в системі «4-2-3-1» чи «4-3-3», з високими крайніми форвардами чи вінгерами, а також з центрфорвардом, який працював на глибину поля, утворюючи простір під зміщення вінгерів до середини. Цього сезону позиції крайніх атакуючих виконавців зазвичай є нижчими - команда розташовується компактніше і переважно в системі «4-4-2», що дозволяє якісніше покривати ширину поля. В атаках більше уваги приділяється фланговій грі. З одного боку, португальці десь втратили в варіативності позиційних атак в порівнянні з минулим сезоном, але з іншого - команда стала більш цілісною в захисті, отримала можливість активніше звужувати простір, щільніше розташовуючись по полю без утворення коридорів в захисті, які є слабким місцем системи «4-2-3-1».

Компактність побудов і пресинг «Бенфіки», що дозволив португальцям отримати перевагу в території

Вище показані типові приклади роботи команд в захисті. На першому малюнку «Бенфіка» веде захист в системі «4-4-2», щільно розташовуючись по полю, дистанція від захисників до форвардів не перевищує 25 метрів. Другий малюнок - це перехід в пресинг на третині поля іспанців, який досягався переходом в «4-3-1-2», де Гомес підіймався вверх для тиску на Мбіа, а форварди працювали по центральних захисниках. Опускаючись на крок, нижче «Бенфіка» вела перебудову на «4-1-3-2».

У всіх цих випадках робота проти м’яча португальців була залежна від руху Гомеса, що виступав в ролі гравця, який змінює систему гри. В позиційних атаках Гомес опускався вниз для розвитку атакуючих дій. Можливо, якості роботи з м’ячем йому не вистачало (з 69 передач лише 42 були точними), але саме завдяки його руху «Бенфіка» отримала перевагу в території. При рівному володінні м’ячем перевага в території була досить значною – 23% на третині поля португальців проти 33% на третині поля іспанців. Малюнок №3 показує роботу «Севільї» в захисті в системі «4-4-2» і «4-4-1-1», що видно з четвертого епізоду.

«Севілья», поступаючись територією, зосередила свої дії на контратаках, в основному - через ліве крило нападу, де Вітоло (особливо на старті матчу) двічі використовував зону за спиною Перейри. Гра могла продовжитись за таким сценарієм - активний тиск флангами від «Бенфіки» і гра на зміні фаз від «Севільї», але травма Сулеймані внесла певні корективи. Замість нього на полі з’явився Алмейда, що розташувався в позиції правого захисника, а Перейра піднявся на крок вище. Жезуш зіграв більше на захист, адже Алмейда не підтримував атакуючі дії так високо, як це робив Перейра до заміни, більше контролюючи рух Вітоло по флангу.

З поновленням гри наставники не вносили змін в тактичні побудови команд, і перших хвилин 10 другого тайму португальці завдяки пресингу, який ми розглядали вище, отримали ще більше території, що дозволило їм створити декілька хороших нагод. Але разом з накопиченням фізичної втоми Гомеса, який виступав в ролі гравця, що змінює систему гри, починаючи з 55-60 хвилини ініціатива перейшла до Севільї» і лише в останніх 10 хвилин гри «Бенфіка» повернула собі перевагу в території. Тут можна навести наступні цифри - Гомес за весь матч подолав дистанцію 17120 метрів, більше будь-кого на полі, а до 55 хвилини – 9120 метрів, що, звичайно, позначилось на його подальшій активності в плані об’єму роботи та руху по полю.

Вже в доданий час Жорже Жезуш випустив на поле Оскара Кардосо, проте, і цього разу без зміни системи гри: Алмейда перейшов на місце лівого захисника, Перейра знову опустився в позицію правого захисника, Родріго - правіше в позицію правого вінгера і Оскар з Лімою попереду. Емері теж не став нічого змінювати, заміни були покликані лише освіжити гру.

Статистика

Підсумки

«Бенфіка», як і минулого року в фінальному матчі проти «Челсі», мала перевагу на футбольному полі, володіла територією, активніше застосовувала високий пресинг, створила більше моментів. Можливо, цього разу атаки португальців не були настільки широкими і вишуканими, як проти лондонців, проте Жорже Жезуш показав іншу сторону свого таланту - вміння будувати та організовувати команду в захисті, в роботі проти м’яча. Окрім цього відсутність лідерів «Бенфіки» так чи інакше вплинули на варіативність атак португальців і десь обмежили наставника в виборі тактики на гру. Як наслідок – другий поспіль програний фінал при доволі непоганій грі.