Динамо - Фіорентина. 1989-й. Сага про найліпший результат на київському бетоні

Для того, щоб пройти іспанський "Атлетіко" та французький "Сошо" на двох попередніх стадіях Кубка УЄФА-1989/1990, "Фіорентині" вистачило по одному забитому м’ячу на двораундуву дуель. Вирушаючи на матч-відповідь до Києва, "фіалки" той гол в активі вже мали. Наприкінці домашнього поєдинку результат 1:0 забезпечило вдале виконання пенальті Роберто Баджо. Після того в українській столиці команді Бруно Джорджі залишалося зіграти за класичним італійським принципом: "Найкращий результат – 0:0. Не було голів – не було помилок".

Кубок УЄФА-1989/1990. 1/8 фіналу. Матч-відповідь

6 грудня 1989-го. Київ. Республіканський стадіон. 70 000 глядачів

"Динамо" - "Фіорентина" - 0:0

"Динамо": Чанов – Баль – Безсонов, О. Кузнєцов, Шматоваленко – Заєць – Литовченко, О. Михайличенко (к), В. Рац – Саленко (Юран 65), Протасов

Тренер – Валерій Лобановський

"Фіорентина": Ландуччі – Пін, Баттістіні (к), Вольпечіна – Піолі, Кубік, Дунґа, Дж. Якіні – Р. Баджо – Дертіція, Ді К’яра

Тренер – Бруно Джорджі

Судді: Д. Ворелл – М. Тейлор, Д. Паркер (усі – Англія)

Попередження: Пін 14 – Литовченко 66

Те, що відбувалося на київському Республіканському стадіоні в грудні 1989-го футболом назвати складно. Команди боролися не стільки одна з одною, скільки з обмерзлим, покритим льодом полем, в яке не входили шипи бутс і від якого м’яч відскакував, наче від бетону. При цьому буквально до останнього ніщо біди не віщувало. Від морозу газон захищала розтягнена вздовж зеленого прямокутника плівка. Під нею трава знаходилася в доброму стані. Втім, у день гри якесь світило вирішило зняти накриття за п’ять годин до початку гри, а не за дві, як то планувалося попередньо. Невеличкий, не більше двох-трьох градусів морозець, який тоді стояв у Києві, до вечора свою справу зробив. Поле вкрилося кригою. Навіть найтехнічніші футболісти на ньому змушені були обробляти м’яч замість одного-двох, в три-чотири дотики.

Звичайно, відбиватися за таких умов легше й італійці, які мистецтвом оборони й без того володіють прекрасно, отримали додаткову перевагу. Треба сказати, що тренер "Фіорентини" Бруно Джорджі виставив склад абсолютно ідентичний з тим, який протистояв киянам два тижні до того в Перуджі. І в тій же тактичній розстановці. Ворота захищав Марко Ландуччі. Роль центрального оборонця виконував капітан Серджіо Баттістіні. Правіше від нього грав Челесте Пін, ліворуч – Джузеппе Вольпечіна. Роль флангових оборонців або повноцінних латералів була відведена Стефано Піолі (справа) та Джузеппе Якіні (зліва). В опорній зоні діяли Карлос Дунґа та Любош Кубік. Роберто Баджо виконував традиційну роль диспетчера, а попереду грали Оскар Дертіція та Альберто Ді К’яра.

Київські тренери цього вечора були схожими до глядачів на трибунах. Усі в модних на той час хутряних шапках-пижиках, закутані у теплі плащі. Точніше, у плащах і норкових шапках були помічники Лобановського Анатолій Пузач та Володимир Веремеєв. Сам Валерій Васильович вдягнувся у рідкісну для тих часів на теренах СССР дублянку з каракулевим коміром і головний убір з норки.

Треба сказати, що підготовку до цієї гри динамівці вели, залишившись в Італії. Навіть контрольний спаринг, аби не розгубити ігрової практики, встигли провести. Кияни програли 1:3 "Віченці", однак результат тренерський штаб не сильно цікавив. На відміну від Джорджі, Лобановський поставити однакову з першим матчем основу не міг, навіть якби хотів. По-перше, було двоє дискваліфікованих. Олега Лужного на правому фланзі оборони замінив Володимир Безсонов, котрий у перуджі грав на місці опорного хава, а вилученого Івана Яремчука зліва в півобороні поміняв Василь Рац. Крім того, відновився після травми нападник Олег Протасов. З ним Лобановський повернувся до звичної гри в два нападники. Олег грав на вістрі разом зі своїм тезкою Саленком. У воротах киян знову був Віктор Чанов. Зліва в обороні теж діяв Сергій Шматоваленко, Андрій Баль виконував функції ліберо, Олег Кузнєцов – стоппера. Ромб у середині поля складали опорний хав Сергій Заєць, атакувальний півоборонець Олексій Михайличенко і крайки Геннадій Литовченко та Рац.

Геннадій Литовченко проти Джузеппе Якіні

Ледь поєдинок розпочався, як кияни могли пропустити. То Ді К’яра прокинув м’яч у центр на Баджо, а той, втікши від Безсонова, пробив без перешкод з лінії карного майданчика – зовсім поруч зі стійкою. Виявилося, що цей випад флорентійців так і залишатиметься поодиноким майже до завершення першого тайму. Впродовж усієї першої половини вперто і невтомно нагнітали ситуацію кияни. Нагнітали так, як могли, кустурбато приборкуючи м’яч і намагаючись при цьому на такому полі витримувати якийсь ігровий малюнок.

При цьому вже перша передача справа знайшла адресата у межах воротарського майданчика, однак Протасов приборкати відскок не зумів і момент було втрачено. Хоча трохи згодом стан поля навпаки ледь не допоміг киянам. Сталося це після зміщення Раца зліва у центр. Василь взяв гру на себе і спробував продертися до меж карного майданчика, а Піолі, намагаючись випередити опонента, ткнув м’яч по мерзлому газону в сторону воріт. Куля, неквапливо та твердо пострибавши, вдарилась у стійку.

Домінуючи в середині поля, кияни намагалися використовувати різні варіанти. Протасов і Заєць непогано стріляли здалеку, Михайличенко через стан газону не зумів обробити у центрі карного майданчика м’яч після передачі "черпаком", Литовченка після пасу на хід лише на мить випередив Ландуччі. Усе наче й добре, лише з акцентованим ударом на кризі не складалося. Справді реальний шанс забити мав Заєць (на фото внизу). То Протасов, ледь втримавшись на ногах на правому боці карного майданчика, все ж прибрав м’яч до ніг і вирішив зіграти максимально просто – накинути м’яч дугою на дальню стійку. Хтось із оборонців зачепив кулю маківкою, але Заєць, вибігаючи на навіс, метрів з трьох головою забивати був зобов’язаний. Та на лихо пробив Сергій трохи неточно.

Дуже активно і часто ефективно підключався до наступу ліберо господарів Баль. Індивідуальні рейди Андрія дозволяли киянам створювати чисельну перевагу на окремих ділянках чужої половини поля. Зворотній ефект від цих підключень трапився лише раз. Перед самим свиском на перерву, якраз у ту мить, коли динамівський ліберо був на половині гостей, Кубік виконав довгу передачу по своєму лівому флангу в напрямку Дертіції. Оскар, знаходячись у середині поля, втім, послизнувся і до м’яча не встиг. Оборонці киян на мить зупинилися, не помітивши, що з глибини до м’яча вибігає Баджо. За ним поспішав "додому" й Баль. Та Роберто, грамотно оцінивши ситуацію, тонко відпасував поміж двома суперниками в центр, де Кузнєцов вже не встигав завадити Дертіції вийти з Чановим на побачення. Аргентинець ідеальну нагоду змарнував, пробивши з вбивчої позиції повзя ворота. Власне, мабуть, ось через таку реалізацію Дертіція після завершення сезону-1989/1990 перейде з "Фіорентини" в іспанський чемпіонат. Перейде, щоб у 1993-му в статусі нападника "Тенеріфе" позбавити своїм голом чемпіонства мадридський "Реал"…

"Динамо" між тим за лічені секунди до перерви ледь не відзначилося курйозним м’ячем. То Литовченко, навішуючи спрвава, ледь не закинув м’яч, який непередбачувано ковзнув по газону, в дальній верхній кут. Куля пролетіла зовсім поруч з хрестовиною.

А на початку другого тайму пенальті просив Саленко. Олег, отримавши гарну розрізну передачу від Протасова, на височенній швидкості входив до карної зони, однак там впав, намагаючись випередити Піна. Повтор, який демонструвало тодішнє телебачення, відповіді на запитання – було порушення чи ні – не дає. Невдовзі після того вже сам Протасов, отримавши м’яч неподалік від карного майданчика, вирішив взяти ініціативу на себе і сильно пробив з півкола низом – Ландуччі впорався з цим пострілом не без труднощів.

Але загалом у другому таймі "Динамо" поруч з ворітьми гостей вже не створювало того натиску, який спостерігався впродовж першої половини. Вочевидь і сил не вистачило (сезон. Як-не-як, був уже позаду), і суперники в обороні діяли трохи організованіше. Більше того, контрвипади тосканців таїли в собі куди вагомішу загрозу. Особливо коли наступав віртуозний Баджо. Прекрасну нагоду для Роберто створив Баттістіні. Перехопивши м’яч неподалік від власного карного майданчика, капітан підняв голову і швидко зробив довле переведення вправо, в ту зону, куди вривався Баджо. Роберто прудко втік від Безсонова і, увійшовши до штрафного майданчика справа, не став зближуватися з Чановим, а пробив на техніку в дальній кут – стійка!

Ще один момент "Хвостик" створив самотужки. Отримавши м’яч на правому фланзі, Роберто у межах карної зони прокинув м’яч між Балем і Зайцем, проскочив повз Кузнєцова і опинився перед Чановим. Ось лишень відстань між воротарем і нападником була надто близькою. Пробити повз голкіпера Баджо вже не міг.

Невдовзі дуже небезпечно бив по дузі у верхній кут метрів з 22-х Дунґа. Чанов зреагувати, мабуть, не встигав. Але м’яч пройшов неподалік від хрестовини. Флорентійці повністю контролювали ситуацію і провалилися в обороні лише раз. На 83-й хвилині ледь не завершився результативно фланговий прохід Шматоваленка. Сергій, пронісшись по своєму лівому краю. Обійшов двох суперників і навісив. Рац продовжив цю передачу, торкнувшись м’яча головою, а Піолі, прагнучи зіграти максимально просто і винести кулю, зробив подарунок Михайличенкові. Олексій бив метрів з семи без найменших перешкод. Бив низом, на жаль, по центру воріт. Ландуччі на цей постріл не стільки реагував, скільки інстинктивно вивертався. Та м’яч влучив саме у воротаря.

В решту часу денамівці ще спробували влаштувати щось на кшталт штурму, однак потурбувати Ландуччі бодай трохи більше не змогли. Зате Кузнєцов, виставивши прямою ногою шипи перед обличчям Баджо, потурбував лідера гостей будь здоровий. Так, що лікарям довелося Роберто відкачувати.

А перед самим фінальним свистком елементарну похибку допустив рац. Скидаючи м’яч до власних воріт, Василь ледь не вивів Дертіцію на побачення з Чановим. Довелося Безсонову метрах у 25-ти від воріт фолити. Баджо виконав той штрафний майстерно, підкрутивши м’яч у правий від себе кут. Та Чанов вкотре не підвів.

…Сягнувши чвертьфіналу, "Фіорентина" на тому не зупинилася. Спершу "фіалки" перемогли в обох матчах по 1:0 французький "Осер" (забивали Вольпечіна і Марко Наппі), а в півфіналі, двічі зігравши внічию, пройшли за рахунок голу на визді німецький "Вердер". У Бремені у ворота Олівера Река тоді теж забив Наппі, а відігралися господаря після м’яча у власні ворота від Ландуччі. Ось і вийшло, що "Фіорентина", не забивши в жодному з десяти матчів Кубка УЄФА-1989/1990 більше одного м’яча, дійшла до фіналу. Більше того, щоб пройти чотирьох із п’яти суперників, флорентійцям тоді й узагалі вистачало по одному голу.

"Фіорентина" напередодні фіналу Кубка УЄФА-1989/1990

Лише у фіналі в протистоянні з "Ювентусом" шансів "Фіорентина" не мала. Мабуть, з огляду на обставини, які передували поєдинкам, і не могла мати. По-перше, напередодні фіналу через погані результати в Серії А, де "фіалки" за підсумками сезону фінішували 12-ми, був відбправлений у відставку Джорджі. Новим наставником став Франческо Ґраціані. По-друге, незадовго до першого з двох матчів фінального двобою представники "Ювентуса" повідомили про підписання контракту з Роберто Баджо і викликали цим гнів фанатів "Фіорентини". Ті потім, не бажаючи миритися з втратою лідера команди, навіть зірвали підготовку збірної Італії до домашнього мундіалю. Й третя причина – домашній матч проти туринців "Фіорентина" проводила навіть не в Перуджі, а в Авеліно. Туди гру перенесла УЄФА через безладдя, які фанати "фіалок" чинили під час півфінальної зустрічі з "Вердером".

Фінал Кубка УЄФА-1989/1990. Туринець Сергій Алєйніков проти Карлоса Дунґи

Врешті, у фіналі "Фіорентина" теж забила "Ювентусові" у двох матчах лише раз. У першій зустрічі на виїзді за рахунку 1:0 на користь господарів вирівняв становище Ренато Бузо. Але до фінального свистка "Юве" забив ще двічі. Ці 3:1 виявилися вирішальними. Матч в Авеліно завершився 0:0. Тим самим вийшло, що вибивши з Кубка УЄФА команду київського "Динамо", "фіалки" не зупинили на шляху до трофею лише одного його представника – Олександра Заварова. Щоправда, Олександр Анатолійович обидва фінальних поєдинки дивився з лави для запасних "Ювентуса".

Вже завтра "Динамо" зробить спробу реваншуватися за поразки "Фіорентині" як у 1989-му, так і за 20 років до того. Сподіваємося, на цей раз все у підопічних Сергія реброва вийде.