Історія Ліги 1. Лангедок-Руссільон

На півдні Франції розкинулись простори Лангедок-Руссільону – регіону, який, славний, в першу чергу, своїми виноробними традиціями. Площа виноградників у цьому регіоні в три рази перевищує площу виноградників у Бордо, а місцеві жителі чи то жартома, чи то серйозно розповідають, що виноградники в Лангедок-Руссільоні з'явились ще за довго до появи людини-розумної. На винах тут розуміються, вино шанують, за рахунок вина піднімають економіку не тільки конкретно взятого регіону, а й всієї Франції.

Зі спортивної точки зору Лангедок-Руссільон колись славився як регбійний центр, хоча тепер тут більше шаленіють від футболу. Ще б пак… Минулого року "Монпельє" – колектив зі столиці регіону – здивував всю Європу тим, що впевнено і невимушено виграв чемпіонат Франції. Але, крім "Монпельє", були й інші команди, які залишили свій слід у історії Ліги 1. Далі – детальніше…

1. "Спортивний клуб Нім/Нім Олімпік" – 1932-1935, 1950-1967, 1968-1981, 1983-1984, 1991-1993 (36-ть сезонів)
Найвище досягнення – 2-ге місце (1957/58, 1958/59, 1959/60, 1971/72)

Напевно, все таки не варто розділяти "СК Нім" та "Нім Олімпік", адже, історія цих двох команд тісно переплітається і, можна, сказати, зливається, навіть, в одну. У 1901-му році в Німі юним Анрі Моньє була заснована команда, яка називалась тоді "Спортивний Клуб Нім". Моньє тоді якраз тільки повернувся із Англії і, натхненний її спортивним життям, взявся реалізовувати футбольні плани вже на своїй батьківщині.

Команда змагались у регіональній лізі і перед колективом, в цілому, відкривались непогані перспективи. Але Першу Світову війну "СК Нім" пережити не зміг. Точніше, пережив, тільки зазнав при цьому значних організаційних змін. Команду поглинув місцевий суперник, але колектив продовжив виступати під колишньою назвою.

"СК Нім" прийняв участь у першому ж розіграші Ліги 1 і домігся, в цілому, дуже й дуже непоганого результату – 5-го місця. Далі були ще два елітні сезони, а потім фінансові проблеми і втрата професійного статусу. Але місцеві підприємці не дали колективу повністю зникнути з футбольної мапи Франції. 10-го квітня 1937-го року команді з Німа було дане друге дихання – колектив переїхав до іншого району і став називатися уже "Нім Олімпік".

Після війни лангедокці з новими силами прийнялись здобувати собі славу. З четвертої спроби "Нім" виграв Лігу 2, а перші три сезони у елітному дивізіоні "Нім Олімпік" провів на пристойному рівні – два 5-ті місця і одне 6-те. Але це ще для лангедокців піком не було. Після посередніх результатів середини-кінця 50-их, "Нім" видав найкращий в своїй історії відрізок – тричі поспіль лангедокці фінішували на 2-ій сходинці у Лізі 1. Хоча, з іншого боку, сезону 1958/59 команда тільки трьома балами, в підсумку, поступилась "Ніцці" і лангедокці могли шкодувати про не здобуте Чемпіонство.

Та після такого срібного успіху, різкого погіршення результатів "Німа" не було. Команда в трьох наступних сезонах фінішувала в десятці, одного разу ще заскочивши на бронзову сходинку п’єдесталу. А вже із сезону 1963/64 почався поступовий шлях по низхідній, який, в підсумку, привів "Нім" до другого дивізіону.

Але, знову ж таки, команда дуже швидко схаменулась і відразу ж виграла Лігу 2, щоб вже через 4-ри сезону знову спробувати замахнутись на золото чемпіонату. Але тоді, сезону 1971/72, вся слава дісталась "Марселю", а "Нім" втретє в своїй історії задовольнився званням віце-Чемпіона.

То був останній великий успіх "крокодилів" (прізвисько команди). Пізніше ще було одне 4-те місце, а далі вже тільки боротьба за місце в десятці, яка плавно перейшла у боротьбу за виживання.

У 80-их роках звичним середовищем існування "Німа" була саме Ліга 2, а елітні сезони 1991/92 та 1992/93 стали для "крокодилів" світлою плямою на похмурому фоні новітньої футбольної історії. За останні десять років "Нім" прийняв участь у 6-ти розіграшах ліги Національ (третього дивізіону) і в чотирьох – Ліги 2.

2. "Монпельє" - 1932-1935, 1946-1950, 1952-1953, 1961-1963, 1981-1982; 1987-2000; 2001-2004; 2009- (31-ин сезон)
Найвище досягнення – Чемпіон (2012/12)

"Монпельє" – один з не багатьох французьких клубів, який стояв у витоків Ліги 1 і який і досі перебуває на високому рівні. Хоча, шлях у цієї команди був дуже непростим – доводилось боротись із фінансовими проблемами, команду рятували від повного зникнення тільки ентузіасти. Але, поборовши всі негаразди, з кінця 80-их і до середини 2000-их оновлений "Монпельє" був практично постійним учасником Ліги 1.

Ідея створити спортивний клуб у жителів міста Монпельє виникла ще до Першої світової війни, втім втілити в життя задум активістам вдалось тільки у 1919-му році. Тоді "Стад Олімпік Монпельє" ("Stade Olympique Montpelliérain" ("SO Montpellier")) складався із різноманітних спортивних секцій, відвідувачами яких були багаті і амбітні жителі Монпельє. Згодом команда почала приєднувати до себе менш масштабні спортивні проекти, але у 1925-му році клуб пережив внутрішню кризу, після того, як його президента було усунено від обов’язків через зловживання владою.

Втім, цілої система ця неприємність не зруйнувала. "Монпельє" швидко повернувся на звичні висоти, а в 1929-му році до команди прийшла перша велика перемога – перемога у Кубку Франції.

А на початку 30-их років весь французький футбол пережив своєрідну революцію. Клубам надавалась підтримка з боку федерації, стабільним командам було надано професійний статус і створено для них професійний турнір. "Монпельє", власне, також стояв у витоків створення Ліги 1. У 1931-му році був ще фінал Кубку Франції, а далі вже почались і виступи в елітному чемпіонаті. Дебютний сезон обіцяв лангедокцям світле майбутнє – 4-те підсумкове місце у своїй групі; наступного року – 8-ме місце - вже у загальній звідній таблиці, але далі – провал. Команда не витримала конкуренції і завершила турнір 1934/35 у зоні вильоту. А разом з цим, виявилось, що на клубі висіла немала сума боргу. Щоб уникнути покарання, менеджери "Монпельє" вирішили піти на крайнощі &‐ розпустили клуб, в результаті чого утворились дві команди, які раніше, шляхом об'єднань, і утворили, власне, "Монпельє" – така от складна схема.

"Стад Олімпік Монпельє" тепер вже опустився у Лігу 2, а "Монпельє" пробував закріпитись в еліті. Втім – не вийшло – знову були проблеми із фінансуванням - і у 1963-му році лангедокці на довгих вісім сезонів вилетіли туди, де й були їх колишні "однодумці" і партнери.

У 1957-му році колектив потрапив під крило священнослужителя Фердінанда Біссіде, який перейнявся проблемами "Монпельє" і хотів повернути команду до висот. На початку 60-их, навіть, лангедокцям вдалось знову пробитись до Ліги 1, втім, через два роки - знову падіння, а коли Біссіде залишив свою посаду – "Монпельє", прогнозовано, "погруз" у боргах і в 1969-му році втратив професійний статус.

Команда ледве зводила кінці з кінцями і тільки за рахунок чергових об'єднань вдалось уникнути повного банкрутства. У 1970-му році в результаті злиття "Монпельє" та "Монпельє Літораль" ("Montpellier Littoral") утворився "Монпельє Літораль Спорт Клуб" ("Montpellier Littoral Sport Club"), але це фінансових проблем лангедокців і так не вирішило. Далі – об'єднання із "АС Паладе" ("AS Paillade"), а потім – ще із клубом "Ніколін" ("Nicollin"). І тільки такі корінні зміни допомогли лангедокцям, нарешті, вибратись із кризи і тепер вже можна було мріяти про щось більш серйозне, ніж боротьба у нижчих дивізіонах.

Команда зі складною назвою - "Montpellier Paillade Sport Club Littoral" – на початку 80-их сезон відбігала таки у Лізі 1, але початком нової віхи в історії "Монпельє" став 1989-ий рік, коли лангедокці заручились фінансовою підтримкою генеральної ради департаменту Еро. Тепер вже колектив змінив свою назву на "Монпельє Ерольт Спорт Клуб" ("Montpellier Hérault Sport Club"), з якою і прийшов до звершень.

Ліга 1 стала для лангедокців звичним середовищем перебування. Команді не вистачало стабільності - були 6-ті, 7-мі місця, але були й 13-ті, 17-ті… На початку 2000-их "Монпельє" на сезон знову опустився до Ліги 2, така ж доля спіткала колектив і в сезоні 2004/05. От тільки тепер вже не вдалось так швидко повернутись до еліти – погравши п’ять років у другому дивізіоні, "Монпельє" у 2009-му повернувся до Ліги 1, після чого стався найбільший успіх у історії команди – Чемпіонство (сезон 2011/12). Хоча, цей успіх виявися абсолютно неочікуваним і сенсаційним – "Монпельє" виграв чемпіонат, практично, на ентузіазмі, запалі, довівши, що можна піднятись до зірок і без великих грошей.

Ось так от розвивався "Монпельє"… Від крайнощів до крайнощів.

3."Сет" - 1932-1939; 1945-1954 (16-ть сезонів)
Найвище досягнення – Чемпіон (1933/34, 1938/39)

Неймовірно, але дворазовий Чемпіон Франції грає зараз у 6-му дивізіоні країни… Колись на "Сет" рівнялись, ним захоплювались, адже на теренах Франції саме "Сет" став першою командою кому підкорився "золотий дубль" – перемога в чемпіонаті і в Кубку країни (сезон 1933/1934). Але на відміну від своїх співвітчизників із Монпельє, "Сету" не вдалось пройти тернистий шлях і після славних часів команда практично зникла з футбольної мапи.

Роком заснування вважається 1900-ий, а вже до офіційного старту у Лізі 1 "Сет" тричі грав у фіналі Кубку Франції. Перший чемпіонат для лангедокців завершився 4-им місцем, а вже далі був тріумф. "Сет" виграв і чемпіонат, і Кубок – і для Франції тоді то був безпрецедентний випадок.

Команда із Лангедок-Руссільона демонструвала неабияку стабільність – в семи чемпіонатах, що відбулись до війни, "Сет" жодного разу не опустився нижче 10-го підсумкового місця. А сезону 1938/39 знову було Чемпіонство - тоді команда уособлювала собою весь французький футбол.

А от після війни "Сет" був вже не тією командою, яка ще кількома роками раніше однією своєю назвою наводила жах на суперників. За 9-ть сезонів ( з 1945-го по 1954-ий рік) лангедокці жодного разу не фінішували вище 10-го місця і поступово перетворились із гранда на аутсайдера.

Вилетівши в 1954-му році, більше "Сет" до еліти не повертався. У 1960-му був, взагалі, крок у небуття – в лігу Національ - і з початку 70-их до кінця 80-их команда балансувала між дивізіонами, виступаючи то в другому, то в третьому. А після сезону 1988/89 "Сет" надовго вилетів і з Ліги 2 – повернутись до неї вдалось тільки 2005-го року, але то був останній "славний" період в історії клубу. Відразу ж - виліт у третій дивізіон, а в 2009-му році – втрата професійного статусу. Історія зі щасливим початком, але дуже сумним завершенням.

4. "Алес Олімпік" - 1932-1933; 1934-1936; 1947-1948; 1957-1959 (6-ть сезонів)
Найвище досягнення – 10-те місце (1932/33)

Подібна доля і в "Алес Олімпіка" – зараз команда "відточує майстерність" у сьомому за рангом дивізіоні, хоча, ще три роки тому лангедокці виступали у лізі Національ.

Хоча "Алес" і отримав квиток у перший розіграш Ліги 1 – колективу важко було закріпитись в еліті. До війни лангедокці встигли двічі вилетіти у Лігу 2. "Алес" було засновано у 1923-му році і команда доволі швидко отримала професійний статус. Втім, привілеями скористатись не вдалось – "Олімпік" у сезоні 1932/33 безнадійно йшов по дистанції, здобувши, в підсумку всього дві перемоги в турнірі. Вже через рік лангедокці знову повернулись до еліти - і тепер вже на два сезони, але то для колективу була не гра, а мука. Після війни команда провела у Лізі 1 ще три сезони – але зрозуміло, що про якісь звершення мови й бути не могло.

Цікаво, що найвищим досягненням "Алеса" вважається 10-те місце. Його команда посіла у першому своєму елітному сезоні (і першому елітному французькому сезоні взагалі), адже тоді чемпіонат відбувався за системою двох груп – по 10-ть команд. От в одній з таких "Олімпік" і фінішував на останній сходинці. Коли ж турнірна таблиця набрала вже звичного вигляду, "Алес" одного разу дотягнувся до 13-ої позиції – було то в сезоні 1934/35.

Цікаво, що у сезоні 2002/03 кольори "Алесу" захищав сам… Франк Рібері. Майбутня зірка світового футболу зіграла за скромний клуб 19-ть поєдинків і відзначилась одним забитим голом – з повеління долі, саме цей факт є одним із найславніших у новітній історії команди. Разом, мабуть, із виходом до півфіналу Кубку УЄФА у 1987-му році.

5. "Безірс" – 1957-1958 (один сезон)
Найвище досягнення – 18-те місце

Про цю команду потрібно говорити більше в аспекті Ліги 2. "Безірс" – старожил другого дивізіону, адже в загальній кількості провів у Лізі 2 38-ім сезонів (більше тільки у "АС Канни" та "Бесаньона"). Команду не можна назвати "ліфтером" – просто другий дивізіон – це був дійсно рівень "Безірса".

Колектив було засновано у 1911-му році, а виступати у професійній лізі він почав з сезону 1946/47 (під професійної лігою мається на увазі Ліга 2)… І до 1969-го року "Безірс" пропустив тільки один розіграш Ліги 2 – розіграш 1957/58 – через те, що в цей час пішов на підвищення. Команді вдалось вперше і востаннє в своїй історії піднятись до елітного дивізіону, участь у якому принесла "Безірсу" 18-те підсумкове місце – і пам'ять в історії.

Після цього колектив продовжив свій виступ на звичному рівні. Не було "Безірса" у Лізі 2 ще у сезонах 1969/70 та 1972/73 – тоді команда йшла на пониження, але відразу ж поверталась. Із 1973-го року "Безірс" стабільно тримався в другому дивізіоні аж до сезону 1986/87, який виявися останнім для команди. Через три роки "Безірс" зник через фінансові проблеми, залишивши по собі тільки таку ось пам'ять.

Лангедок-Руссільон у Лізі 1 в цілому мав аж 5-ть резидентів. Тричі команди, які зараз рахуються представниками цього регіону, ставали Чемпіонами Франції, але зараз підтримує славні традиції Лангедок-Руссільону тільки "Монпельє".