Історія Ліги 1. Франш-Конте

На сході Франції, біля кордону із Швейцарією, розташований регіон Франш-Конте. Колись він величався графство Бургундія, а вже із 1478-го року використовується, власне, сучасна назва. Франш-Конте – рай для туристів, які люблять природу, архітектуру, які вважають себе гурманами, або ж цінують якісні авто. Саме у регіоні Франш-Конте – в комуні Сошо – знаходиться знаменитий музей Пежо. Ну а поруч із дивами технологічного прогресу, гармонійно існують дива природні. Соляні копальні (частина спадщини ЮНЕСКО, до речі), численні річки, гірські струмки, ліси і гаї – Франш-Конте не вибивається із загальної палітри мальовничих ландшафтів Франції.

Регіон є батьківщиною команди "Сошо-Монбельяр". Цей колектив в своїй історії двічі вигравав Чемпіонство, а ще "Сошо" – команда, яка в елітному дивізіоні провела сезонів більше, ніж будь хто інший. "Сошо" – старожил Ліги 1.

"Сошо-Монбельяр" – 1932-1939, 1945-1946, 1947-1960, 1961-1962, 1964-1987, 1988-1995, 1998-1999, 2001 - (65-ть сезонів)
Найвище досягнення – Чемпіон (1934/35, 1937/38)

"Сошо" – один з тих 5-ти клубів, кому вдалось, приймаючи участь у найпершому розіграші Ліги 1, втриматись на подібному рівні аж до сьогодні. Більше того, "Сошо" – це команда, яка провела в загальній кількості в елітному дивізіоні найбільше сезонів – у серпні монбельярці стартують вже в 66-му.

Коли в 1928-му році директором концерну "Пежо" було створено "Футбольний клуб Сошо" ("Football Club Sochaux"), на меті було урізноманітнення відпочинку працівників компанії. Це вже потім, трохи пізніше, Жан-Пьєр Пежо так захопився футбольною ідеєю, що став платити гравцям команди заробітну платню – на той час у Франції то було не просто дивним, а викликало, навіть, шок (зважаючи, що подібні речі в той час були забороненими). До команди почали запрошуватись виконавці не тільки з усієї країни, а й із-за кордону. Збалансований склад, в сумі із грамотним менеджментом швидко зробили "Сошо" регіональним грандом – вже тоді Жан-Пьєр Пежо мріяв про професійний статус для свого дітища. В 1930-му році "Football Club Sochaux" злився зі ще одним містечковим колективом – "Монбельярдом" ("Montbéliard"), і далі по футбольному життю йшла вже команда під назвою саме "Football Club Sochaux-Montbéliard". В ті ж роки національною радою ФФФ була проведена реформа, яка допомогла стабільним і самостійним командам набути професійного статусу – так здійснилось бажання Жан-Пьєра Пежо.

Говорити про "Сошо" можна виключно в аспекті Ліги 1, адже за всю історію існування цього турніру монбельярці пропустили тільки 10-ть його розіграшів. А найславнішими для "автомобілістів" є довоєнні часи – команда тоді була однією із найсильніших на теренах Франції, що підтверджується двома здобутими Чемпіонськими титулами. Стартував "Сошо" із 3-го місця, далі було 12-те, а далі – в третьому розіграші Ліги 1 – прийшло, власне, і Чемпіонство. "Сошо" тоді реальну конкуренцію нав’язував "Страсбург", але "левенята" ("Les Lionceaux" – прізвисько команди) витримали і в підсумку випередили суперника на один бал.

А вже через два роки був і другий тріумф. Ті два "проміжні" сезони, власне, "Сошо" також тримався на рівні – було 2-ге місце і 4-те, а в останньому перед війною розіграші Ліги 1 - була 6-та підсумкова позиція. Таким чином, "автомобілісти" були однією з найуспішніших команд країни в довоєнний період – два Чемпіонства, крім "Сошо", здобув також "Сет" – в останнього, щоправда, на той час вже були дві перемоги в Кубку Франції, в той час як у "Сошо – одна.

Втім, наступила війна – а разом з нею й скрутні часи для колективу. Спочатку "Сошо" спробував об’єднатись із таким собі "AS Valentigney", але після Другої світової це об'єднання розвалилось і "Сошо" продовжив самостійне плавання. Однак вже почали виникати проблеми із фінансуванням – футболістам урізали заробітну платню – в інтересах бюджету клубу – однак на результатах це позначилось з негативного боку. Перший післявоєнний сезон "левенята" провалили, посівши підсумкове 18-те місце, і на рік опустились до Ліги 2. Звичайно, для "автомобілістів" то не було катастрофою, зважаючи, особливо, що колектив дуже швидко повернувся до еліти. Втім, Чемпіонства "Сошо" більше здобути не вдавалось ніколи. Команда потім - на початку 60-их - ще раз понизиться у класі – вже на три роки (щоправда, з перервою – спочатку на рік, потім – рік в еліті, і потім – два ще у другому дивізіоні), а до того "автомобілісти" здобули собі славу… ні, не так: із гранда (довоєнного) перетворились на міцного середняка. Були фініші в десятці, були – за її межами (12-ті місця, зокрема, 11-ті), і тільки сезону 1952/53 монбельярці нагадували колишніх самих себе. "Сошо" в тому сезоні вів реальну боротьбу за корону – але вона, в підсумку, дісталась "Реймсу", а "левенята" задовольнились другою сходинкою.

На початку 60-их, як уже зазначалось, був досить непростий період у долі "Сошо" – з 1960-го по 1964-ий рік колектив три роки провів у Лізі 2, після чого було повернення до елітного дивізіону і неоднозначні виступи там. "Сошо" вже більше асоціювався в цінителів футболу із серединою турнірної таблиці, хоча, до честі "автомобілістів" варто сказати, що були спалахи, які завершувались фінішами на 3-ій позиції, було також одного разу ще 2-ге місце (в сезоні 1979/80). В кінці 80-их "Сошо" на сезон (1987/88) знову опустився до Ліги 2, але то було миттєвим помутнінням.

Після повернення монбельярці двічі поспіль фінішували на 4-ій сходинці, а далі були результати нижче середнього. Тобто, не просто місця в другому десятку, а місця біля зони вильоту. Не витримали напруги "левенята", власне, в сезоні 1994/95, коли було 20-те місце і виліт, який ознаменувався двома друголіговими заходами по три роки. Тобто, з 1995-го по 1998-ий "Сошо" перебував у другому дивізіоні, - потім на рік піднявся до еліти, і відразу – знову виліт на три роки: з 1999-го по 2001-ий. Після того колектив до нижчого дивізіону вже не опускався. Після свого повернення "автомобілісти" фінішували 8-ми, а потім – двічі 5-ми і то було найкращим досягненням колективу починаючи з 1990-го року. Успіх вдалось повторити в сезоні 2010/11 (теж 5-те місце), але той здобуток вже вибивався із загальної картини виступів "левенят". "Сошо" в 2000-их роках вже не вражав, хоча в 2007-му була перемога в Кубку Франції, а академія "Сошо", як завжди (вона, до речі – академія – одна з кращих в країні) випускала багато футбольних талантів. В клубі, схоже, збились із правильного шляху – не вдається до кінця використовувати потенціал команди; а він, звичайно ж (потенціал) – громадний. Крайній сезон "левенята" завершили на 15-му місці, змінився президент. Прихильникам колективу залишається сподіватись, що "Сошо" рано чи пізно знову вийде на передові позиції…

Однією командою тільки регіон Франш-Конте був представлений у Лізі 1 за всю її історію. Одна команда – але знакова для елітного дивізіону.