Історія Ліги 1. Шампань – Арденни

Якщо у вині справді знаходиться істина, то регіон Шампань-Арденни – центр розповсюдження тієї істини. Вже сама назва цих французьких земель говорить сама за себе – то батьківщина ігристого білого вина, або ж просто – шампанського. Один із секретів його приготування криється у географічному розташуванні регіону. Якщо не брати до увагу Англію, ігристе вино якої і є копіями шампанського, то географічна широта Шампань-Арденн вища, ніж в будь-якого іншого виноробного регіону. Близькість до моря, родючі грунти, достатня кількість сонячної енергії дозволяють вирощувати тут одні з кращих в світі сортів винограду і виробляти з них, відповідно, шикарне вино. Та й крім вин і винної слави, регіон Шампань-Арденни має що запропонувати допитливим туристам. Тут і старинні будинки Труа, велична оборонна стіна у Лангрі, один з найбільших замків Європи, що знаходиться в місті Седані, а також долини річок Марна і Маас. Регіон Шампань-Арденни гідно підтримує виноробні та туристичні традиції Франції.

"Реймс", "Труа" та "Седан" – команди, які в свій час представляли (одна з них представляє і сьогодні) регіон у Лізі 1. "Реймс", крім того що й зараз знаходиться у компанії кращих, колись у футбольній країні був на передових позиціях. 6-ть разів цей колектив вигравав Чемпіонство. В "Труа" та "Седана" історія скромніша, але теж зі своїми цікавинками. Про них далі і поговоримо…

1. "Реймс" – 1945-1964, 1966-1967, 1970-1979, 2012- (30-ть сезонів)
Найвище досягнення – Чемпіон (1948/49, 1952/53, 1954/55, 1957/58, 1959/60, 1961/62)

Цікава ситуація в "Реймса". Команда в своїй історії на даний момент провела 30-ть сезонів у Лізі 1, і 25-ть сезонів у Лізі 2 – виходить, елітні вояжі змінювались друголіговими. Під час свого першого "класного" заходу "Реймс" добився феноменального успіху – 6-ть разів святкував Чемпіонство, а от далі для команди настали скрутні часи, які тривають, в принципі, й досі.

На теренах футбольної Франції "Реймс" був однією з перших команд, яку називали грандом. І справа тут не тільки у 6-ти виграних Чемпіонських титулах, а справа також у вдалих виступах на міжнародній арені – в 1956-му та 1959-му роках колектив грав у фіналі Кубку Європейських Чемпіонів, хоча двічі там поступався, - а також в тому, що "Реймс" був в 40-их і 50-их роках одним з основних постачальників гравців до національної збірної Франції. Втім, з часом слава "Реймсу" розчинилась у буденних і фінансових проблемах.

В 1911-му році під назвою "Société Sportive du Parc Pommery" маркізом Мельхіором де Поліньяком було засновано команду, яка 18-го червня 1931-го року стала величатись вже "Стад де Реймс" ("Stade de Reims"; ця назва використовується і сьогодні). Незважаючи на реформу професіоналізації початку 30-их років, а також бажання керівника вивести своє дітище на новий, більш якісний рівень, "Реймс" залишався аматорським колективом до 1935-го року. Були виступи в регіональних і аматорських лігах, були перемоги в них, а вже після завершення Другої світової війни шампанці почали виступати в статусі професіоналів. Саме із 1945-го року, власне, почались виступи "Реймса" у Лізі 1 і до 1964-го року колектив купався в проміннях слав. То була золота ери в історії "Реймса".

Подумати тільки – в своїх перших 10-ти елітних сезонах "Реймс" жодного разу не фінішував нижче 4-го місця. Вже на другий рік свого перебування в еліті шампанці спромоглися вибороти срібні нагороди першості, через рік відразу була бронза, а далі – сезону 1948/49 було Чемпіонство. Тоді "Реймс" на одне очко в підсумку випередив "Лілль", далі була знову бронза, два 4-ті місця – і знову чемпіонський тріумф. Тепер шампанці виграли лігу ще більш впевнено – "Сошо" в підсумку відстав від "Реймса" на 4-ри пункти, хоча, в будь-якому випадку, Чемпіонство є Чемпіонство. Наступного року команда програла боротьбу за корону "Ліллю", але дуже швидко знову повернула собі звання найсильнішої команди країни. Таким чином, в 1955-му році "Реймс" вже був триразовим Чемпіоном Франції, але збавляти темпу шампанці не хотіли. Аномальним видався сезон 1955/56, коли колектив фінішував на 10-ій сходинці – десять років до того і ще сім після того були виключно місця в першій четвірці.

Своєрідне перезавантаження пішло шампанцям на користь. Далі було 3-тє підсумкове місце, а далі – сезону 1957/58 – четверте в історії Чемпіонство. Можна тільки уявляти, які відчуття тоді переповнювали вболівальників колективу – зважаючи ще й на міжнародні його успіхи (як уже зазначалось, були два фінали Кубку Європейських Чемпіонів). Ніхто тоді й подумати не міг, що зовсім скоро "Реймс" із фавориту стрімко перетвориться на аутсайдера, який, по суті, так і не прийде до тями. Але спочатку були ще дві перемоги в чемпіонаті – в сезонах 1959/60 та 1961/62 – потім було друге підсумкове місце, а потім – шок… Шок не тільки для прихильників команди, а й для всієї футбольної Франції. Важко було збагнути причини, які зумовили різке і миттєве падіння "Реймса" від вершини до самого підніжжя. В сезоні 1963/64 було 17-те підсумкове місце і виліт до Ліги 2. Через два роки команда повернулась до еліти знову, але той захід виявився односезонним – відразу ж виліт знову до другого дивізіону і тепер вже на три роки.

Але для команди й то ще було не катастрофою. Все найгірше колектив очікувало ще попереду. Спочатку – в сезоні 1970/71 – було підняття до першого дивізіону і тепер вже "Реймс" так просто його покидати не збирався. Шампанці вже не демонстрували феєричної гри і не видавали феєричних результатів, але зуміли продовжити своє елітне існування на 9-ть років. 4-ри рази під час цього, другого за тривалістю елітного вояжу, "Реймс" фінішував у чільній десятці, і 5-ть разів – за її межами. У 1979-му році було 20-те підсумкове місце і виліт з еліти на довгих 33-ри (!) роки… То був крок у небуття славного "Реймса".

Мало того, що колектив опустився до Ліги 2, де результати були не найкращими (було одного разу 2-ге місце, були 4-ті позиції також, але були фініші й за межами десятки), так ще й на початку 90-их через фінансової проблеми команда, взагалі, покинула професійну першість. Всі активи клубу через фінансові негаразди були заморожені, життєдіяльність колективу було призупинено.

Втім, в липні 1992-го року команда відродилась і почала з аматорських першостей торувати собі шлях знову до вершини. Після кількарічних аматорських вояжів, вдалось підвищитись до ліги Національ (третього дивізіону) у сезоні 1999/00. То було справжнім відродженням "Реймса". Колектив поступово почав набиратись сили і спробував закріпитись у Лізі 2 в сезоні 2002/03. Але невдало – довелось знову опуститись до третього дивізіону, але вже через рік було знову підняття до Ліги 2 і тепер вже "Реймсу" вдалось там знайти собі місце. Результати, щоправда, були плачевними – шампанці за 5-ть років ні разу не фінішували вище 11-го місця, і в 2009-му році був знову виліт до ліги Національ. От тільки там "Реймс" довго не затримався та й, більше того, повернувшись, було 10-те підсумкове місце в другому дивізіоні, а потім і 2-ге місце… 2-ге – і воно дало змогу шампанцям піднятись знову до Ліги 1 – після 33-ох років перебування у низах, "Реймс" повернувся на вершину – то, дійсно, цікавий і неординарний шлях розвитку команди. Свій крайній елітний сезон (2012/13) "Реймс" завершив на 14-ій сходинці, і вже на початку серпня буле старт в новому розіграші. Звичайно, боротись за найвищі місця шампанці навряд чи будуть, але вже саме повернення до Ліги 1 заслуговує поваги. "Реймс" вижив…

2. "ЕС Труа АС" – 1954-1956, 1960-1961, 1973-1978, 1999-2003, 2005-2007, 2012-2013 (15-ть сезонів)
Найвище досягнення – 7 місце (2000/01, 2001/02)

Розповідати про історію "Труа" не так вже й просто – команда пройшла складним шляхом розвитку: то стояла на краю прірви через фінансові проблеми, то гордо розправляла крила. По суті, команда "Труа", яка виступала минулого сезону у Лізі 1 – це вже третій професійний клуб із міста Труа. Перед цим існували команди "Association Sportive Troyenne et Savinienne" (ASTS) та "Troyes Aube Football" (TAF). Але все ж, неправильно вести розмову окремо про кожну з цих команд – сучасний "Труа" – правонаслідник своїх попередників.

Команда "Association Sportive Troyenne et Savinienne" (ASTS) утворилась у 1931-му році, але коріння клубу йдуть зі ще давніших часів. Зокрема. У 1900-му році було засновано "Union Sportive Troyenne", який згодом об'єднався із "AS Savinienne" (командою з передмістя Труа) – саме так і утворилась перша професійна команда в цьому місті. Власне, колектив став професійним у 1935-му році, і почав виступати у другому дивізіоні. Поступово "Труа" (для зручності будемо називати команду саме так) обріс м'язами і в середині 50-их років перед колективом відкрились двері елітної першості. Тоді ще ніщо команді і її прихильникам не віщувало біди. Так, виступи у Лізі 1 були не надто вдалими – спочатку 17-те місце, потім – 18-те – але то були сущі дрібниці в порівнянні з тими проблемами, які чекали на команду попереду. Був ще фінал Кубку Франції в 1956-му році, але й він затьмарився послідувавшим провалом. Точніше, навіть, не провалом, а фінансовим крахом. "Труа" після вильоту у 1956-му році, повернувся ще до еліти в сезоні 1960/61, але відразу ж понизився в класі за спортивним принципом. Але колектив вилетів не тільки з елітного дивізіону, а й, взагалі, із професійного футболу – "Труа" поглинули фінансові проблеми і після кількох років перебування на аматорській висоті, клуб, взагалі, припинив своє існування.

Але доволі швидко в місті виникла нова команда, яка поправу могла вважатись продовжувачем традицій ASTS. Клуб тепер вже величався "Troyes Aube Football" (TAF) (спочатку була назва "Troyes Omnisports", яка змінилась на вищезазначену після отримання командою професійного статусу) і виступи свої він почав із третього дивізіону. Команда швидко (за рік) проторувала собі стежину до Ліги 2, а там вже відкривались перед шампанцями й перспективи Ліги 1. До еліти "Труа" втретє в своїй історії піднявся в сезоні 1973/74 – і вийшов найдовший на той момент елітний вояж шампанців – налічував він 5-ть сезонів. За ті 5-ть років (із 1973-го по 1978-ий) колектив, щоправда, жодного разу не фінішував вище 15-го місця, в сезоні 1977/78 був фініш у зоні вильоту і, опускання, відповідно, до Ліги 2. Але й там триматись "Труа" вже не міг. Було 17-те місце у другому дивізіоні, яке означало пониження до рівня ліги Національ. Це сильно вдарило по фінансовому стані клубу – місто Труа знову залишилось без професійної команди.

Втім, якісь зародки футболу в Труа все таки залишились і саме з них згодом і відродилась команда. Небайдужі до долі клубу функціонери намагались позбутись бід шляхом об'єднань – спочатку це дозволяло колективу виступати в аматорських першостях, і поступово, крок за кроком, було підняття по ієрархічній драбині французького футболу. Називаючись уже "Association Troyes Aube Champagne" (ATAC), команда на початку 80-их вже мала яку не яку – але стабільність, а також відчувала фінансову підтримку з боку президента.

Одним словом – команда йшла своїм шляхом і вже вкотре пройшовши всіма рівнями аматорського футболу, на початку 90-их "Труа" вдалось підвищитись до ліги Національ. З того часу, власне, почалась новітня історія команди. Шампанці боролись вже за вихід до Ліги 2 і ця боротьба увінчалась успіхом у 1996-му році. Втім, закріпитись "Труа" в другому дивізіоні сходу не вдалось – було ще одне пониження в класі, а потім знову повернення до Ліги 2 (наприкінці 90-их), після якого був ще один крок вперед. Після довгих і виснажливих років боротьби за право залишатись на футбольній мапі, "Труа" в сезоні 1999/00 піднявся до рівня Ліги 1 - команду вдалось не просто врятувати від зникнення, а й вдалось вивести її на максимальну висоту.

Після 14-го підсумкового місця в своєму дебютному сезоні в новітній історії, були два поспіль фініші на сьомій позиції (сезони 2000/01 та 2001/02) – то найкраще досягнення "Труа" в елітному дивізіоні.

Зрозуміло, що клуб не славився своїм багатством, але й банкрутства уникати вдавалось – тому і можна говорити про нову еру в аспекті "Труа". За результатами, що теж зрозуміло, колектив ніколи не був серед лідерів – після тих двох сезонів із сьомими підсумковими місцями був виліт наступного року до Ліги 2, потім - на два сезону повернення знову до "класного" дивізіону, потім – знову пониження. В сезоні 2009/10 був виступ, навіть, у лізі Національ, але крайній сезон шампанці проводили саме у Лізі 1. Було, в підсумку, 19-те місце… Все таки, і висота другого дивізіону для "Труа" буде відповідною до амбіцій – головне для команди: не опускатись ще нижче…

3. "Седан" – 1955-1971, 1972-1974, 1999-2003, 2006-2007 (23-ри сезони)
Найвище досягнення – 3-тє місце (1962/63, 1969/70)

"Les sangliers" – "кабани", як називають цю команду, в свій час, навіть, здобували бронзові нагороди першості. Прізвисько таке "Седан" дістав не випадково: кабан – один із символів регіону Шампань-Арденни і саме ця тварина розміщена на емблемі клубу. Так і йде по футбольному життю "Седан".

А почалось це життя у 1919-му році – зрозуміло, що виступати команда почала з низів. Знаковими для "Седану" стали 50-ті роки, коли, власне, почались виступи на професійному рівні. У Лізі 2 був дебют в сезоні 1953/54, а вже через два роки був тріумф і підняття до еліти. "Кабани", власне, в Лігу 1 вийшли підготовленими. Це підтверджується хоча б тим, що перший елітний захід "Седана" налічував 16-ть сезонів – з 1955-го по 1971-ий рік. Після 9-их підсумкових місць у двох перших своїх сезонах, було 5-те місце – про серйозність намірів команди говорили й її результати. Втім, то ще не було піком. "Седан" далі йшов своїм шляхом – далі теж були місця в середині турнірної таблиці, потім – знову 5-та позиція, а в сезоні 1962/63 було 3-тє місце. "Седан" на Чемпіонство тоді не претендував, але свої високі амбіції, в принципі, підтвердив. Команда трималась в елітному дивізіоні, час від часу стрибаючи вище голови. Після того третього місця були, знову ж таки, фініші в середині турнірних графіків, були ще 5-ті підсумкові позиції (в сезонах 1966/67 та 1968/69), а далі – повторення найкращого досягнення. "Седан" знову фінішував 3-ім – тому провал, який спіткав команду вже через рік став великою несподіванкою. В сезоні 1970/71 – коли, власне, був виступ у Кубку Ярмарків, - у Лізі 1 "кабани" фінішували на останній сходинці – і після того відносно славні традиції колективу почали відходити в тінь.

Ні, "Седан" ще повернувся до еліти – повертався, до слова, не одного разу, але так довго затриматись в Лізі 1 більше не міг. Після одного сезону у Лізі 2 – відбулось підняття – тепер тільки на два роки. У 1973-му році вдалось уникнути вильоту, а от вже через рік – ні: знову остання позиція і прощання з першим дивізіоном на довгих 25-ть років. Більше того – дуже швидко, колектив, взагалі, вилетів і з Ліги 2 – тепер "Седану" була б за щастя й участь у другому дивізіоні.

Повернутись вдалось у середині 80-их – у 1983-му році – але ненадовго. Після чергового падіння "кабани" відродились вже на початку 90-их, але після 4-ох сезонів у Лізі 2 – з 1991-го по 1995-ий рік – "Седан" знову втратив ритм. Знаковим для колективу став сезон 1998/99, коли – відразу після повернення до Ліги 2 – було друге підсумкове місце – так почався третій в історії елітний захід "Седана".

Налічував він 4-ри сезони – з 1999-го по 2003-ій – в двох перших були фініші в зоні єврокубків (сьоме місце - і Кубок Інтертото, 5-те місце – і Кубок УЄФА), а в двох останніх – боротьба за виживання. Провалом та боротьба обернулась в 2003-му році, коли був черговий виліт, але ще "Седану" одного разу вдалось піднятись до елітної висоти. В Лізі 2 були посередні виступи, а в сезоні 2005/06 "кабани" спромоглися посісти підсумкове друге місце, тим самим доповнивши наступного сезону свою елітну історію. Саме елітний розіграш 2006/07 став останнім на сьогодні для "Седана" – потім були виступи, знову ж таки, у Лізі 2, але крайній сезон для шампанців ознаменувався вильотом до третього дивізіону. "Седан" був аутсайдером – і тепер доводити свої амбіції доведеться в лізі Національ. Скрутні часи – але за чорною смугою має бути і світла.

Регіон Шампань-Арденни має чим пишатись у футбольному плані. "Реймс" свого часу був одним із грандів французького футболу, "Труа" – команда з непростою долею, а "Седан" – не видатний колектив, але самобутній і гордий. Така от частинка історії Ліги 1…