Довгограючі зірки. Мікаель Ландро (Бастія, Франція)

Мікаель Венсан Андре-Марі Ландро (Бастія, Франція)

Вік – 34 роки (14.05.1979)

Дебютний сезон – 1996/97

Клубна кар’єра: "Нант" (1996-2006; 10 сезонів, 439 матчів, -358 ); ПСЖ (2006-2009; 3 сезони, 134 матчі, -135); "Лілль" (2009-2012, три з половиною сезони, 164 матчі, -127); "Бастія" (2012 -…; 36 матчів; -36)

Кар’єра у збірній: 2001 -… (11 матчів, -3 пропущених)

Трофеї і досягнення:

Чемпіон Франції (2): 2001, 2011
Володар Кубка Франції (3): 1999, 2000, 2001
Володар Кубка Французької Ліги (1): 2008
Володар Суперкубка Франції (2): 1999, 2001
Володар Кубка Конфедерацій (2): 2001, 2003
Фіналіст Чемпіонату Європи (1): 2002
Фіналіст Чемпіонату Світу (1): 2006

34 роки для воротаря – то вік солідний, але ще, напевно, не критичний. В Європі чимало прикладів, коли польові гравці продовжують виступати у 35 і більше, не говорячи вже про стражів воріт. Втім, Мікаель Ландро вже думає: завершувати йому в кінці цього сезону професійну кар’єру чи ні… І який би вибір не зробив легендарний воротар – він буде правильним.

Ландро – то ціла епоха у французькому футболі. То той випадок, коли час над людиною не мав і не має ніякої влади. Буквально перед очами ще той елітний дебют Мікаеля у футболці "Нанта" в матчі проти "Бастії", шлях до Чемпіонства і той колосальний вклад в успіх своєї команди; чудова гра проти МЮ в Лізі Чемпіонів, після якої сер Алекс Фергюсон забажав бачити молодого француза в рядах свого колективу; той удар з одинадцятиметрової позначки "паненкою" у фіналі Кубка ліги, який з героя перетворив Ландро на антигероя…

Діючий рекордсмен Ліги 1 по числу зіграних матчів живе таким насиченим і яскравим футбольним життям, що багато хто із колег Ландро може йому тільки заздрити.

Мікаель Венсан Андре-Марі Ландро народився в травні 1979-го року у містечку Машекул, що на заході Франції – в регіоні Пей-де-ла-Луар. ФК "Нант" завжди був футбольним символом цього регіону і грати за цю команду мріяли місцеві хлопчаки з самого дитинства. Напевно, саме з метою колись побачити свого сина у рядах "Нанта" батьки віддали маленького Мікаеля у футбольну школу при клубі "Етоль". Потім був період у "Сан-Себастьян-сюр-Луарі", а у 1993-му році – вступ до академії "Нанта".

Ландро чітко знав, яким шляхом хотів іти – тому і ставлення до тренувань, вимоги до самого себе були відповідними. І, нарешті, юнаку вдалось добитись свого. 1996-ий рік назавжди увійшов до історії всього французького футболу як час дебюту гравця-професіонала Мікаеля Ландро.

Тоді, 2-го жовтня, в матчі проти "Бастії" 17-річний голкіпер прирік себе на успіх, відбивши чимало ударів, в тому числі - пенальті від такого собі Любоміра Моравчіка. Місце у воротах "Канарок" міцно закріпилось за майбутнім рекордсменом, а відбиття пенальті стало візитівкою Ландро. Вже через два роки Мікаель став капітаном "Нанта", а ще трохи пізніше допоміг колективу двічі виграти Кубок Франції (1999 та 2000), здобути Чемпіонство (сезону 2000/01 – восьме і поки що останнє в історії "Канарок"), відносно успішно виступити у найпрестижнішому клубному турнірі Європи (матч другого групового етапу проти МЮ - особливий у послужному списку Ландро).

Перед голкіпером відкрились двері й національної збірної команди, хоча, зважаючи, які майстри воротарської справи були тоді у французів, вибороти пост №1 у збірній було надзвичайно складно. Мікаель дебютував за Les Blues у матчі проти Мексики (4:0) на Кубку Конфедерацій 2001, який, в підсумку, підкорився французам. Аналогічний здобуток був і у 2003-му році – знову з Ландро в обоймі.

Втім, міцно закріпитись в основі "Синіх" майбутній рекордсмен Ліги 1 так і не зумів. Найуспішніший період у збірній Франції для Ландро – це червень-листопад 2007-го року, коли Фабьєн Бартез уже припинив свої виступи, Грегорі Купе був травмованим і Раймон Доменек сміливо довірився Мікаелю. Той свою справу робив (видав навіть семиматчеву "суху" серію), але потім таки був змушений поступитись амбіціями. Ландро після того час від часу ще викликався до головної команди країни, але був хіба що третім голкіпером "Les Blues".

Повертаючись до справ клубних зауважимо, що, звичайно, не було все як у казці. Разом з "Нантом" Ландро переживав успіхи, але й оплакував невдачі. В 2003-му році голкіпер вперше у своїй кар’єрі зазнав серйозної травми, розірвавши меніск, а в 2004-му став антигероєм післяматчевої серії пенальті фінального матчу Кубка ліги.

"Нант" тоді – не в останню чергу й завдяки чудовій грі свого голкіпера - вийшов до головного поєдинку турніру і не програв там в основний час "Сошо", вселивши у серця своїх вболівальників величезну надію. Все-таки, "Канарки" з таким голкіпером були фаворитами серії і могли реально претендувати на успіх. Ландро "взяв" два удари з п’яти, однак партнери з "точки" також хибили, тому "перестрілка" затягнулась. І от сьомий по рахунку удар пішов бити саме Мікаель і… видав піжонську не результативну "паненку", загнавши "Нант" у глухий кут. "Сошо", в підсумку, переміг, а у свідомості Ландро той момент залишився як один із найтьмяніших у власній футбольній історії.

В 2006-му році довготривалий і продуктивний союз Ландро з "Нантом" завершився. Рішення Мікаеля покинути свою рідну команду не стало громом серед ясного неба. Голкіпер завчасно заявив про своє бажання піти на підвищення – і його всі зрозуміли. В останньому матчі за "Нант" вболівальники "Канарок" сентиментально віддали шану своєму улюбленцю і символу.

Далі була нова віха в футбольній історія голкіпера Мікаеля Ландро. Далі був ПСЖ… В якості воротаря столичної команди була перемога у Кубку Ліги, якої Ландро після 2004-го року чекав з особливим нетерпінням. Проте, роль Мікаеля у ПСЖ була далеко не такою важливою, як у "Нанті", хоча, спочатку голкіпер і в Парижі почував себе впевнено та комфортно. Він легко виграв конкуренцію за місце в основі у колег за амплуа, знайшов спільну мову зі всіма партнерами, став улюбленцем публіки.

Але далі було багато випробувань, боротьба, зокрема - і з самим собою. В результаті, після трьох сезонів перебування у ПСЖ, які Ландро відіграв повністю (у трьох розіграшах – по 38 поєдинків), постав новий варіант із продовженням кар’єри. Амбіції голкіпера не дозволяли йому йти на підвищення, до прикладу, до "Реалу" і бути там дублером Ікера Касільяса; або залишатись у ПСЖ за спиною Грегорі Купе. На горизонті постав варіант із "Ліллем", який, в цілому, приніс Ландро і величезну радість, і таке ж розчарування.

Почалось все у "Ліллі" з важкої травми (розрив хрестоподібних зв'язок), далі була реабілітація і боротьба за місце в основі. Врешті Ландро знайшов себе і в першому ж сезоні за північних провів 28 поєдинків. Піком виступів тієї команди в цілому і Ландро в ній зокрема став сезон-2010/11, в якому "Догам" вдалось зробити золотий дубль (Кубок Франції та Лігу 1).

Ландро по праву вважався одним з кращих голкіперів Чемпіонату, проте, маємо парадокс - становище його у "Ліллі" ставало все більш хитким. Зазвичай спокійний, врівноважений, але здатний наполягати на своєму Ландро все більше не знаходив мови з керівництвом "Лілля", його гостро критикували за пропущені голи, тиснули…

В результаті - в грудні 2012-го року було оголошено про дострокове розірвання контракту між "Ліллем" та голкіпером. Але Мікаель рук не опустив, він вже тоді був близьким до гвардійського рекорду Жана-Люка Етторі і бажав продовжити кар’єру. Пристанищем стала "Бастія" – та сама команда, у матчі проти якої Ландро дебютував у Лізі 1.

Ландро підписав контракт із корсиканцями на шість місяців з можливістю пролонгації ще на рік, якщо "Бастія" залишиться у Лізі 1. Так і сталось; у футболці корсиканського колективу Мікаель вже і побив абсолютний рекорд свого колеги по амплуа, шану якому Ландро віддав, коли зрівнявся з ним за показником зіграних матчів (602). Разом дві легендарні постаті провели розминку, а далі Мікаель пішов уже сам… Зараз триває історичний відлік зіграних ним матчів.

Оцінювати нинішню гру Ландро особливого сенсу немає. Він, однозначно, залишається топовим голкіпером, зважаючи хоча б на нещодавній черговий виклик його під знамена збірної Франції. "Бастія" зірок з неба не хапає, але міцно – в тому числі і завдяки Ландро - стоїть на ногах. Сам же рекордсмен думає над тим, щоб завершити кар’єру матчем 38-го туру Ліги 1 сезону 2013/14, в якому зійдуться "Бастія" та "Нант"; як і 18-ть років тому – коли в цьому ж протистоянні Ландро дебютував на елітному рівні французького футболу. Символічно і гарно…

фото - Getty Images, L'Equipe, FFF, офіційна сторінка Ландро на Facebook, ФК "Бастія"