Олександр Хацкевич: "На Лужного не ображаюся". 02-02-2006 Общие новости - UA-футбол
Зарубежный футбол
Один із найкращих білоруських футболістів 1990-х років після відходу з київського "Динамо" зник із поля зору українських уболівальників
02.02.2006
четверг
20:10
Олександр Хацкевич: "На Лужного не ображаюся"
Рейтинг публикации
Один із найкращих білоруських футболістів 1990-х років після відходу з київського "Динамо" зник із поля зору українських уболівальників

Один із найкращих білоруських футболістів 1990-х років Олександр Хацкевіч після відходу з київського "Динамо" зник із поля зору українських уболівальників.

Вряди-годи у пресі з'являлися чутки про те, що білорус грає в китайському чемпіонаті, дещо пожвавила інтерес до футболіста новина про його перехід у латвійську "Венту", куди гравця запросив львів'янин Олег Лужний. Однак плани амбіційного новачка латвійського вищого дивізіону виявилися "мильною бульбашкою" - команда невдовзі розпалася. А Олександр Хацкевіч, не отримавши гідної пропозиції працевлаштування, повернувся на батьківщину. В інтерв'ю "Газеті" білорус розповів про етапи своєї кар'єри, починаючи з тих днів, коли покинув київське "Динамо", й донині.

- Тепер виступаю за мінське "Динамо" - зазначив Олександр Хацкевіч. - Тренуюся з цією командою, усім задоволений. Декілька місяців тому підписав контракт на два роки.

- Після того, як розпалася латвійська "Вента", у ЗМІ з'являлася інформація про те, що вами цікавляться клуби з Росії та Шотландії. Насправді були якісь ще пропозиції, крім мінського "Динамо"?

- Жодних конкретних пропозицій не було. Лише розмови. Єдині серйозні переговори вів із представниками шотландського "Хартса". Я навіть провів декілька днів у розташуванні цієї команди. Але коли постало питання про отримання дозволу на працю, мені не вистачило ігор за національну збірну. Інших запрошень не надходило. Я вже не в тому віці, коли до мене телефонують і запитають, чи не хотів би поїхати туди чи деінде. Якщо є чітка пропозиція, будь ласка, звертайтеся до мене або мого агента. А питання на рівні свого нинішнього клубу вирішу разом зі своїм агентом. З України взагалі не було жодної пропозиції.

- Себто у вас є ще бажання спробувати власні сили в якомусь провідному клубі української чи російської першості?

- Амбіції завжди є. Що головне - є бажання грати у футбол. А все інше - дрібниці.

- Після краху амбіцій латвійської "Венти" минуло багато часу. Можливо, тепер вже знаєте причини фінансової кризи в цьому клубі?

- Не знаю, навіть не хочу згадувати про той період. Мабуть, у тій історії була якась авантюра з боку керівництва "Венти" та більш досвідчених футболістів, які повірили власникам команди. Можливо, в них щось не вийшло. Не хочу нікого звинувачувати. Це також певний досвід. Усе, що стається, - на краще.

- Подейкують, що кризу у "Венті" спричинило керівництво ризького "Сконто", яке не хотіло мати потужного конкурента...

- Можливо, такі висловлювання й мають право на існування. Проте провівши в Латвії декілька місяців, не можу однозначно сказати про це. Може, "Сконто", може, ще хтось. Усе може бути. Однак мені здається, що керівники "Венти" не розібралися до кінця в цій справі, через що й не зуміли довести розпочате до завершення.

- У Латвію вас запросив Олег Лужний. Не тримаєте образи на нього за це?

- На Олега Лужного не ображаюся. В мене є власна голова, сім'я, яку повинен забезпечувати, я маю самостійно вирішувати свою долю. Не вийшло пограти в Латвії - і з цим потрібно миритися. Півроку прожив без футболу. Через це, мабуть, мав пройти. А на Олега жодної образи не маю. Він не винуватий у тій ситуації. Можливо, навіть навпаки - після Латвії він краще розуміє ситуацію, я також. Негативний досвід - це також досвід.

- А як вам Олег Лужний у ролі головного тренера команди?

- В Олега є величезне бажання працювати та надзвичайно багата практика роботи за кордоном. Він прагнув передати власний досвід іншим упродовж того короткого відтинку часу, який провів у "Венті". В нього завжди на першому місці стояли характер і прагнення. Можу вас запевнити, на тренерському поприщі на Лужного чекає велике майбутнє.

- Після київського "Динамо" ви грали в китайській першості. Не хотіли б повернутися в азійський футбол?

- Та ні, особливого бажання їхати туди не маю (сміється). Хоча людська доля непередбачувана - все може статись. Я вже нічому не здивуюся. Якби ще з кимсь їхати в таку країну як Китай, то там можна жити. А так в Азії дуже важко - далеко від сім'ї, рідних, чужа культура, інше розуміння життя.

- А яке враження справив на вас китайський футбол?

- За три місяці перебування в Китаї побачив, що в них гігантськими кроками розвивається не лише футбольна, а й уся спортивна інфраструктура. Олімпійські ігри 2008 року відбуватимуться в Китаї. Щоб гідно провести головні спортивні змагання чотирирічки, вони тепер будують готелі, спортивні комплекси. Китай розвивається, й, думаю, на наступних Олімпійських іграх у загальному заліку спортсмени цієї держави будуть серед лідерів. Футбол теж розвивається. Там працюють добрі іноземні фахівці. Як на мене, в китайського футболу теж велике майбутнє. Однак у них зовсім інший менталітет. Не надто багато китайців зуміли пристосуватися до умов життя в Європі.

- А наскільки важко європейцям пристосуватися до життя в Китаї?

- Справді, в них усе інше: менталітет, кухня... Але європейцям легше. В нас менталітет такий, що нам простіше прижитися в них, аніж їм у нас. Тому, повторюю, мало китайських спортсменів виступає в Європі.

- А до чого вам було найскладніше пристосуватися в Китаї?

- Звісно, найважче було вивчити мову. Навіть не було сенсу розпочинати (сміється). Коли з тобою по десять разів на день вітаються "ні хау", то це запам'ятовуєш. А все інше не затримується в голові. Загалом за три місяці особливо не довелося перебудовувати себе.

- Подейкують, що головна проблема китайських футболістів - дисципліна...

- Так, справді. Коли команда виграє чи програє, то дисципліни як такої немає. Якщо виграє, то всі біжать забивати. Якщо програє, то всі теж біжать уперед - відіграватися. Хоча таке спостерігають у клубах, де працюють китайські фахівці. Там, де працюють європейські наставники, ігрову дисципліну більш-менш налагоджено.

- Як гадаєте, в чому причина невдач збірної Білорусі на міжнародній арені - брак кваліфікованих футболістів, професійного наставника чи щось інше?

- У керівництві білоруського футболу бракує кваліфікованих людей, а також кваліфікованих наставників. У Білорусі є талановиті футболісти, здатні демонструвати якісний футбол. А от із керівниками, які були б зацікавлені у виході збірної на чемпіонат Європи чи світу, та з хорошими наставниками не склалося. Кожен має посідати своє місце - починаючи від президента Федерації футболу й закінчуючи головним тренером збірної.

- Ваші слова можна трактувати як звинувачення керівництва Федерації у "вставлянні палок у колеса" футболістів?

- Не зовсім вставляють. Просто люди, які керують білоруським футболом, не дуже близькі до цього виду спорту. Їм складно зрозуміти особливості цієї професії.

- А якби вони були фаховішими, то білоруські футболісти зуміли б успішніше виступати на міжнародній арені?

- Думаю, так. Якби керівництво ФФБ побудувало хоч якусь базу для збірної. А нині національна команда не має власної тренувальної бази, змушена їздити по готелях, харчуватися по міських ресторанах, не має жодних футбольних полів. Себто в нас не має ніякої інфраструктури. А з цього необхідно починати роботу в збірній. У плані інфраструктури Білорусь відстала від України на 20-30 років. А це означає також відсутність розвитку дитячо-юнацького футболу та перспектив його розвитку.

- Якщо кандидат на посаду головного тренера збірної Білорусі чех Йозеф Хованець очолить команду, то успішність білорусів якось зміниться на краще?

- Чесно кажучи, не знаю цього тренера та його методів роботи. Відтак не можу дати відповідь на ваше запитання. Насправді немає умов для тренування збірної - ні бази, ні полів, ні відновлювального центру. Якщо візьмуть наставника з-за кордону, то він зможе лише змінити тренувальний процес. А поставити все з ніг на голову, думаю, йому не вдасться. Тож наразі про поліпшення результату говорити не доводиться. Можливо, колись боротимемося до останнього. Але, як завше, десь чогось нам не вистачить. Одна людина нічого не змінить.

- А які найсуттєвіші відмінності в інфраструктурі київського та мінського "Динамо"?

- Про інфраструктуру київського "Динамо" мріє чимало клубів з Європи. А порівнювати інфраструктуру мінського "Динамо" з київським.... У цьому немає сенсу.

- Порівняйте, будь ласка, першість України з білоруським чемпіонатом?

- Торік не так багато ігор провів у складі мінського "Динамо". Я зазнав травми, лише нещодавно одужав. Загалом зіграв у двох чи трьох матчах, і тільки в останньому перебував на полі два тайми. Безумовно, білоруський чемпіонат значно слабший за український. Хоча, як на мене, "Шахтар" із Солігорська, який став чемпіоном, і мінське "Динамо" могли б претендувати за 5-7 місце в Україні. А інші команди чемпіонату Білорусі... В нас дійсно значно слабша першість.

Читайте самые интересные новости футбола в Facebook и Viber
Оцените этот материал
Голосов 1
Источник: Гліб Ваколюк, газ. "Львівська газета"
www.dynamo.kiev.ua
Подпишись на рассылку от UA-Футбол
Только самое важное за неделю!
Нажимая на кнопку вы даёте согласие на обработку ваших персональных данных
Вы удачно подписаны на рассылку!
Ошибка отправки формы!
Загрузка...


Реклама
comments powered by HyperComments
 

© UA-Футбол 2002-2017.
Все права на материалы, находящиеся на сайте www.ua-football.com, охраняются в соответствии с законодательством Украины.
Материалы сайта предназначены для лиц старше 18 лет (18+).
Пишите нам: [email protected]