"Динамо" (Загреб). Синдром невдах

Авторский матеріал постійного читача UA-Футбол Ігоря Семйона

Банальна фраза, що в Лізі Чемпіонів прохідних суперників нема, звучить на стільки часто, що волею чи неволею в неї доводиться вірити. Але варто лише підняти статистику останніх сезонів групового турніру – і ця фраза відразу здається лиш закам'янілим штампом, такою собі даниною опонентам і виявом поваги.

Сама назва – Ліга Чемпіонів – вже говорить за себе: чемпіони національних першостей всієї Європи мають визначити між собою, хто з них кращий. Але в футболі, як це часто буває і в інших сферах нашого життя, утворився такий собі дисбаланс. Пріоритети змістились в бік "багатих і знаменитих". Основну сітку турніру заповнювали не переможці чемпіонатів, а, в основному, просто представники топових країн. Третя, четверта команда, наприклад, Німеччини, легко розбиралась в кваліфікації з якимось балканським чи балтійським чемпіоном. І турнір все менше переставав бути відповідним своїй назві. Саме це змусило Мішеля Платіні вдатись до кардинальних рішень. Але чи правильно зробив керманич УЄФА, коли своєю реформою розділив кваліфікацію Ліги Чемпіонів на дві паралельні гілки? Такий крок значно розширив географію турніру, але, водночас, зробив його менш привабливим з точки зору спортивної боротьби.

Фартовими можуть вважати себе команди, кому жереб в групу Ліги Чемпіонів підкидує суперника на кшталт загребського "Динамо". Це автоматично означає, що 4-е місце квартету заброньоване і обговоренню не підлягає. Цікаво, задумувались про це чиновники з УЄФА і чи переглянули вони хоча б один матч за участю хорватів? А хорватів, до речі, шкода. Якщо спочатку вони раділи шансу зануритись в найяскравіше європейське свято футболу, то тепер, з плином часу лише приходить розуміння своєї відчуженості і того, що їм на цьому святі відведена роль клоунів.

Одягнувши всіх вихідців із Загребу в одну форму, вийшла б дуже сильна команда Фото - Getty Images

Показовим став минулий сезон. Тоді другий учасник плей-офф від групи D визначився за кількістю "відгружених" загребцям голів. І здалось, що якби тоді в останньому турі "Ліону" необхідна була б перемога з різницею не в шість, а в п'ятнадцять м’ячів, то французи все одно б свого добились.

Можливо, футболісти "Динамо" скоро стануть одними з основних пропагандистів гасла "Головне не перемога, головне - участь". Нічого іншого, як опиратись на цей гордий олімпійський принцип хорватам не залишається. 10 останніх лігочемпіонівських матчів завершились їхньою поразкою з загальною різницею м’ячів 3-32. Можна лише дивуватись волі і витримці наших героїв. Після таких прочуханів кожного разу знаходити в собі нові сили і мотивацію – дорогого коштує. Але цікаво, що при зустрічі з Мішелем Платіні сказали б йому хорвати: подякували б за можливість грати в основній стадії Ліги Чемпіонів чи прокляли б за всі ті футбольні страждання, яких натерпілись за весь час?

Можна розгледіти й інший бік медалі. З тієї ж Чемпіонської кваліфікації виходять "БАТЕ", "АПОЕЛ", без яких турнір був би не повноцінним. Це означає, що проблема, в першу чергу, в самих динамівцях. Клубна політика загребців не передбачає утримання своїх лідерів, створення для них оптимальних умов для подальшого розвитку і прогресу. Останній приклад – Мілан Бадель. Гравець, який уособлював собою центр півзахисту "Динамо" перед самим початком сезону був проданий до Німеччини (при цьому в Гамбурзі він поки не став стабільним гравцем основи). І таких вихідців зі столиці Хорватії по цілій Європі немало. Одягнувши їх в одну форму, утворився б добротний футбольний колектив, який хлопчиками для биття точно б не був.

"Динамо" (Загреб), взагалі, унікальна команда. Не відразу можна віднайти в пам'яті ще один колектив, співставний з хорватами за масштабом, який би виховав стільки футбольних талантів. Звонімір Бобан, Роберт Просінечкі, Златко Кранчар, Давор Шукер, Даріо Шиміч – все це відомі футбольні імена минулого. В свій час збірна Югославії була сильною командою, в якій виблискували зірки "Динамо". Та й сьогодні – Оліч, Чорлука, Ніко Кранчар, Вукоєвіч, Лука Модріч, Едуардо – футболісти, яких у своїй команді бажав би бачити чи не кожний тренер. Така когорта талантів наводить на паралель з "Порту". Португальці теж славляться своїм вмінням відкривати світові нові дарування. От тільки політика в "драконів" трохи інша: їхня спеціалізація – латиноамериканський ринок, де, знаходячи майже нікому не відомих гравців, через деякий час роблять з них найдорожчих футболістів світу. Та різнить "Порту" і "Динамо" (Загреб) не лише вектор селекції. Хорватам, на відміну від португальців, не вдається знайти рецепт постійного успіху. Їх доля на даний час – бути представниками такого собі третього футбольного світу.

Не дивлячись на результати, "Динамо" вдається підтримувати попит на своїх гравців / Фото - Getty Images

Виходить, метою загребських футболістів є "засвітитись", заявити про себе щоб отримати можливість спробувати свої сили в більш класному чемпіонаті. І як не дивно, але в пресі регулярно висвітлюється інтерес до гравців "Динамо" з боку тих чи інших команд, в тому числі й українських. Саммір, Віда, Врсалько – головні зірки "синіх". Залишається загадкою, як з такими командними результатами, коли перемоги на євро арені бувають явищем дуже рідкісним, вдається підтримувати попит на своїх гравців?..

В нинішній Лізі Чемпіонів "Динамо" (Загреб) волею жеребу опинилось в такій близькій для нас групі. І треба визнати, що кияни являються тими щасливчиками, які можуть на собі відчути всю радість і вигідність турнірної боротьби з хорватами. Навіть в найгіршому, розібраному стані київське "Динамо" має мінімум шансів програти боротьбу своїм балканським одноклубникам. Звичайно, хочеться побажати підопічним Анте Чачіча лігочемпіонівських звершень. Але хай вони настануть вже в наступному сезоні.