Європейські футбольні ренегати - хто, куди і чому?

Сьогодні кримські клуби розпочинають свій похід за Кубком Росії, що означає не багато і не мало – а дебют клубів з анексованої території під футбольною егідою країни-окупанта. Для тих же, кому ріжуть вуха такі фрази, можна сказати інакше: участь клубів з однієї країни (а Крим для всього цивілізованого світу залишається українською територією) в футбольних змаганнях іншої країни. Для України цей випадок буде першим таким в її незалежній історії, але зараз не про це. Давайте подивимось, яка ситуація з цим у Європі.

Чемпіонат Франції

Перше, що приходить тут в голову, це участь представника князівства Монако у чемпіонаті Франції. Клуб "Монако", не лише регулярно грає у найвищому футбольному дивізіоні цієї країни, але й час від часу його виграє. На рахунку монегасків 7 чемпіонських титулів, 5 Кубків Франції і 1 Кубок Ліги. Ось і зараз цей не французький клуб є одним з фаворитів Ліги 1. Участь "Монако" у чемпіонаті Франції зумовлена тією обставиною, що у цьому князівстві відсутня власна футбольна ліга. Тому монегаски не лише топчуть французькі футбольні поля, але й цілком офіційно представляють Францію у єврокубках.

Окрім "Монако" у французькій системі футбольних ліг грає іспанський клуб "Боссост". Грає собі, та й грає – поки що без особливих успіхів.

В контексті Франції ще варто згадати цікавий випадок з французьким клубом "Евіан", який після виходу в 2010-му році до Ліги 2 виявив, що його рідний стадіон не відповідає необхідним стандартам. Вихід з ситуації спочатку знайшли досить оригінальний: футбольний клуб збирався переїхати до сусідньої Швейцарії і розквартируватись у місті Женева. Федерація футболу Франції була не проти такого повороту подій, однак своє вето наклала УЄФА і довелось "Евіану" змінювати "прописку" в межах країни, переїхавши у французьке місто Ансі.

Чемпіонат Англії

Взагалі, Великобританія – країна футбольних винятків. Тут так історично склалось, що футбольні команди з менш розвинених в економічному, інфраструктурному та футбольному плані регіонів всієї імперії залюбки грали в Англії. Особливо це стосується представників Уельсу, де більш-менш серйозним командам було цікавіше грати з англійськими аматорами, аніж з валлійськими "профі" (рівень останніх був нижчим, за рівень перших). Таким чином історично сформувалась велика валлійська четвірка, у складі клубів "Суонсі Сіті", "Кардіфф Сіті", "Рексхем" і "Ньюпорт Каунті", до якої трохи згодом примкнули ще двоє: "Мертір Таун" і "Колвін Бей". При цьому "Кардіфф" і "Суонсі" залишаються єдиними валлійськими клубами, які добирались до найвищого англійського дивізіону. "Кардіфф" навіть двічі займав друге місце (1921 і 1924) і один раз вигравав Кубок Англії (1927).

Футбольна асоціація Уельсу в різний час по різному реагувала на "ренегатів": коли схвалювала їх участь у сусідньому чемпіонаті, коли затято боролась з цим. Так, за допомогою різних методів валлійським футбольним чиновникам вдалося повернути додому "Бангор Сіті", "Ньютаун", "Ріл", "Баррі Таун", "Брідженд Таун", "Карнарвон Таун" і "Трегарріс", які також свого часу вкусили англійського футбольного пирога.

Раніше "англійські валлійці" могли грати паралельно в Кубку Уельсу і у разі перемоги представляти свою Батьківщину у єврокубках ("Рексхем", "Кардіфф Сіті", "Суонсі Сіті" і "Мертір Тідвіл" (так раніше називався "Мертір Таун") таким чином грали у Кубку володарів кубків). Але починаючи з 1996-го року валлійська футбольна асоціація заборонила ренегатам грати у своїх турнірах, що перекрило їм шлях до Європи. Ситуація змінилась у 2008-му році, коли "Кардіфф Сіті" вийшов до фіналу Кубку Англії і на горизонті замайорів нормативний казус. Проблему було вирішено оперативно: англійська футбольна асоціація за погодженням УЄФА дозволила неанглійським клубам представляти Англію у єврокубках. Однак "Кардіфф" той фінал програв, тому вперше це правило довелося застосовувати аж у 2013-му році, коли "Суонсі" виграв Кубок англійської Ліги.

Окрім валлійців в чемпіонаті Англії відмітились і шотландці. Щоправда, в менших масштабах: лише одна "Гретна" до 2002-го року грала у нижчих англійських дивізіонах, час від часу пробуючи свої сили в чемпіонатах Шотландії. Остаточне повернення додому сталось у 2002-му році, коли почавши з самого низу, "Гретна" швидко вибилась до шотландської еліти, але в самий незручний момент почалися проблеми зі здоров'ям у її власника і у 2008-му році клуб припинив своє існування.

Ну і ще один клуб, який грає в чемпіонатах Англії, це "Гернсі" з однойменного графства. Тут справа в тому, що графство Гернсі, яке розміщене на одному з островів у протоці Ла-Манш, хоч і є володінням британської корони, але до складу Великобританії не входить. Також Гернсі не має визнаної УЄФА футбольної асоціації, тому його клуби вимушені грати "на стороні". Поки що ФК "Гернсі" є єдиним клубом з цього регіону і з 2011-го року грає в нижчих англійських лігах. Починали острів'яни з 9-го за рангом дивізіону, а новий сезон розпочнуть вже у 7-му – в Істмійській лізі (наступна щабель – Південна конференція).

Чемпіонат Шотландії

В це важко повірити, але є й такі англійські футбольні клуби, які готові грати в чемпіонаті Шотландії. Поки що такий унікум лише один – "Бервік Рейнджерс". Але тут причина до горя банальна: місто знаходиться на кордоні і географічно команді простіше грати в Шотландії, аніж в Англії. Зараз "Бервік" грає в шотландській Лізі 2, що є четвертим по ранжиру футбольним дивізіоном країни.

Чемпіонат Уельсу

І тут не все так просто. Одразу чотири футбольних клуби з Англії свого часу грали чи продовжують грати досі в першості Уельсу! Найвідоміший з них ТНС ("The New Saints"), який цього року представляв Уельс в Лізі чемпіонів (почавши з Другого кваліфай раунду він тут же вилетів, двічі програвши братиславському "Словану"). Цей футбольний клуб унікальний тим, що одночасно представляє міста Ллансантфрайд, графство Повіс, Уельс і Освестрі, Шропшир, Англія (розміщені за 13 кілометрів одне від одного). Стадіон його знаходиться в Уельсі, а офіс в Англії, що робить ТНС з юридичної точки зору англійським клубом.

Також в Уельсі грають такі англійські команди, як "Трефонен", АФК "Ньюкасл" (з селища Ньюкасл, яке не має нічого спільного з однойменним містом, окрім назви), "Бакнелл" і "Бішоп Касл". Всі вони грають у 5-6-х дивізіонах країни, тому особливого інтересу не викликають.

Чемпіонат Ірландії

Є такий дивний футбольний клуб під назвою "Деррі Сіті", який базуючись в Північній Ірландії, грає в чемпіонаті просто Ірландії. Будучи заснованим в 1928-му році ця команда спокійнісінько собі грала в першості Північної Ірландії, поки в 1972-му році не була з неї виключена внаслідок Конфлікту в Північній Ірландії. Помаявшись 13 років без ліги, "Деррі Сіті" заявився в другий дивізіон чемпіонату Ірландії, а через два роки вже грав у елітному дивізіоні. Унікальний цей клуб тим, що встиг виграти чемпіонат і Кубок як Північної Ірландії, так і Ірландії, а також представляв обидві країни в єврокубках (у тому числі цього року в Лізі Європи).

Чемпіонат Швейцарії

Один з найбільш цікавих випадків. Найбільше в "нейтральному" чемпіонаті представників Ліхтенштейну – сім: "Вадуц", "Бальцерс", "Ешен-Маурен", "Руггелль", "Шан", "Трізен" і "Трізенберг". При цьому лише "Вадуц" грав у елітному дивізіоні, тоді як всі інші побираються нижчими лігами. Але тут є багато цікавих нюансів. Клуби з Ліхтенштейну не мають права грати в Кубку Швейцарії а також представляти країну у єврокубках, тому вони змушені паралельно розігрувати чемпіонат Ліхтенштейну, де визначається представник країни у Лізі Європи (у Лізі чемпіонів їм поки що робити нема чого).

Окрім Ліхтенштейну (що цілком логічно) в чемпіонаті Швейцарії грають також команди з Німеччини і Італії. Це, відповідно, "Бюзінген" і "Кампьонезе". Обидві команди представляють однойменні міста, які є фактичними анклавами на території Швейцарії. Як і у випадку з шотландцями, тут зіграло роль виключне географічне положення.

Чемпіонат Італії

Свої анклави є й на території Італії, що зумовлює їх участь у футбольному житті країни. В першу чергу мова йде про таку карликову державу, як Сан-Марино, що представлена одразу двома футбольними клубами: ФК "Сан-Марино" і "Ювенес-Доґана". "Сан-Марино" при цьому виступає в Лізі Про 1 (зараз вже буде Серія С), що є третьою по силі футбольною лігою країни. Що стосується "Ювенес-Доґани", то цей клуб створений лише в 2000-му році і до 2007-го був єдиним клубом Сан-Марино, що одночасно грав в обох футбольних чемпіонатах – рідному і італійському (щоправда, тут лише на аматорському рівні). Сан-Марино має свій чемпіонат, переможці якого представляють цю країну у єврокубках.

Окрім вищезгаданих карликів, у чемпіонаті Італії свого часу грав і представник Швейцарії. Мова йде про клуб "К'яссо", що грав у італійській першості з 1914-го по 1923-й рік (клуб представляє однойменне найпівденніше місто Швейцарії, суттєво заглиблене в італійську територію). Однак, згодом команда повернулась на Батьківщину і зараз грає у Челендж-лізі, що є другим по силі швейцарським дивізіоном.

Чемпіонат Німеччини

Якщо не враховувати ті випадки, толи під час німецької окупації часів Другої світової війни мало не половина Європи грала в німецькій футбольній лізі (а австрійський "Рапід" навіть ставав чемпіоном і вигравав Кубок), то в чемпіонаті Німеччини засвітився лише один не місцевий клуб – австрійський "Кляйнвальзерталь". Ця команда з 1960-го по 2012-й рік грала в одній з німецьких регіональних ліг.

Чемпіонат Іспанії

Хто ж може грати в чемпіонаті Іспанії, окрім самих іспанців? Звісно ж андоррці! А точніше, одна ФК "Андорра", яка одночасно грає і в першості Андорри, і набирається досвіду в футбольних лігах Іспанії. Цей клуб провів 17 сезонів в Сегунді В, 9 в Терсері, а зараз виступає в Прімері чемпіонату Каталонії (5-й рівень іспанських футбольних ліг). В єврокубках андоррці мають право представляти лише свою країну.

Чемпіонат Греції

Зараз у греків в футбольному господарстві "ренегатів" немає, однак свого часу їх вистачало, при чому всі вони були з Кіпру. "Олімпіакос" з Нікосії, АЕЛ, ЕРА, "Омонія" і навіть АПОЕЛ у період з кінця 1960-х і до середини 1970-х встигли пограти у чемпіонаті Греції.

Чемпіонат Швеції

Випадки участі іноземних клубів у чемпіонаті не своєї країни були навіть на півночі Європи. Є в Фінляндії така автономна область, що називається Аландські острови. Так вже історично сталося, що заселена вона, здебільшого, етнічними шведами, тому місцеві футбольні клуби час від часу пориваються грати в шведському футбольному чемпіонаті. Флагманом тут виступає "Фрам", який з 1999-го по 2011-й рік грав у нижчих шведських дивізіонах (частіше 8-му, рідше 7-му). Приблизно там же (а то й нижче) у різний час грали й інші команди з цього, не надто успішного в футбольному плані, регіону: "Йомала" (2000-2005), "Фінстрьом Камратерна" (2002-2003), "Остернаскамратерна" (2004-2007), "Старт" (2004), "Ескерьо" (2005-2009), "Лемланд" (2011).

Як бачимо, випадків участі клубів однієї країни у першості іншої країни вистачає, однак всі вони мають суттєву відмінність від українських "ренегатів": участь ця нормативно узгоджена і дозволена європейською футбольною владою. А коли ця влада не давала добро – "кіна" не було (приклад "Евіана" є тому яскравим підтвердженням).

Запитання автору ви можете задати на конференції.