Футбол і Війна. Вірмено-азербайджанський розбрат. 27-01-2015 Общие новости - UA-футбол
Зарубежный футбол
Історія про регіон, який став яблуком розбрату між двома народами

Ігор Семйон
27.01.2015
вторник
09:00
Футбол і Війна. Вірмено-азербайджанський розбрат
Рейтинг публикации
Історія про регіон, який став яблуком розбрату між двома народами
Також читайте українською: Футбол і Війна. Вірмено-азербайджанський розбрат

Карабаський конфлікт – військовий конфлікт між вірменами та азербайджанцями, в основному - за контроль над Нагірним Карабахом

Тривалість конфлікту – майже сім років (з вересня 1987-го по травень 1994-го)

Місце конфлікту – Нагірний Карабах, Вірменія та Азербайджан

Втрати – від тридцяти до сорока тисяч осіб з обох сторін

Результат – договір про припинення вогню, перемога вірмен

На рынке торгуют армянин и грузин.
Армянин говорит:
- А армяне лучше, чем грузины!
Грузин молчит. Армянин снова:
- А армяне лучше, чем грузины!
Грузин опять молчит.
- А армяне лучше, чем грузины!
Взбешенный грузин не выдержал:
- Ну чем они лучше, чем?!
- Чем грузины!

…вірмен вважають добрими людьми. Незважаючи на всю їхню принциповість, імпульсивність, темпераментність. Про вірмен в країнах пострадянського простору ходить чимало анекдотів, які забавляють всіх, в тому числі і самих героїв комічних історій. Ще кажуть, що вірменин без почуття гумору – то не вірменин…

Але є одна тема… Навіть не тема. Є один подразник, який у вірмен викликає гостру реакцію і здатен з привітливої, усміхненої і дружелюбної людини зробити безкомпромісного націоналіста і ревного захисника своїх інтересів. Цей подразник – то азербайджанці.

Про вірмен і азербайджанців не жартують. Ці дві нації взагалі стараються не згадувати в одному контексті, бо в слухачів відразу виникають асоціації з жорстокістю, з кровопролиттям, з непримиримістю. Вірменія і Азербайджан – сусіди, але спільного у них, напевно, крім географічного розташування, немає нічого.

Яблуком розбрату між двома народами стала територія Нагірного Карабаху. Виник цей конфлікт не на порожньому місці і не за один день. На початку ХХ століття Нагірний Карабах двічі ставав ареною кровопролитного конфлікту вірмен та азербайджанців. З встановленням радянської влади протистояння вдалося заморозити, але причини і вогнище самого конфлікту не вдалося погасити. Їх просто приховали.

Футбол і Війна. Вірмено-азербайджанський розбрат - изображение 1

В 1921-му році постановою Політбюро ЦК РКП (б) Нагірний Карабах був включений до складу Азербайджанської РСР як Нагірно-Карабаська автономна область. Таке рішення викликало бурю невдоволення як у вірмен, що проживали на території Автономії, так і у вірмен на території, власне, самої Вірменської РСР. Втім, центральній владі вдавалося тримати ситуацію під контролем. Протести вірмен придушувалися, ситуації не надавали широкого розголосу. Втім, градус вірменського обурення все більше підвищувався і набув суспільно-небезпечної величини.

В часи перебудови конфлікт із завуальованого почав перетворюватися в явний. Політика радянської демократизації суспільного життя дала вірменам більше можливостей виголошувати свої бажання, відстоювати права і висувати вимоги. Наприкінці 1987-го – на початку 1988-го років почалися масові протисти вірмен у регіоні, які вимагали приєднання Нагірного Карабаху до Вірменії з покращенням умов життя. Офіційний Азербайджан, звичайно, був проти і командно-бюрократичними засобами намагався врегулювати ситуацію.

Футбол і Війна. Вірмено-азербайджанський розбрат - изображение 2

Але зупинити хвилю вже було неможливо. У серпні 1987 року карабаські вірмени посилають до Москви підписану десятками тисяч людей петицію з проханням приєднати НКАО до складу Вірменської РСР. Починаються локальні конфлікти між вірменами та азербайджанцями, обопільні звинувачення в утисках, розправи, які піддаються загальнонаціональному розголосу. Вірменські екстремісти починають тиснути на азербайджанців, що проживають на території Вірменської РСР з метою вигнати їх з території. Те ж саме відбувається і в Азербайджані. В лютому 1988-го року проливається перша "офіційна" кров, в 1991-му році конфлікт досягає свого піку. Починається Карабаська війна – активна фаза бойових дій між вірменськими та азербайджанськими збройними формуваннями.

Футбол і Війна. Вірмено-азербайджанський розбрат - изображение 3

Конфлікт мав стільки граней і набув таких масштабів, що байдужих до цих подій людей, які хоч трохи цікавились і цікавляться історією Вірменії та Азербайджану, не залишилося. Війна вплинула на абсолютно всі сфери життя. І навіть після замороження конфлікту – підписання Бішкекського договору про припинення вогню в травні 1994-го року – вірмени та азербайджанці не перестали ворогувати. Де-факто, Нагірний Карабах став незалежною державою (Нагірно-Карабаська Республіка), хоча, де-юре, це й досі територія Азербайджану.

В цей час футбол у Вірменії та Азербайджані розвивався за класичним для країн пострадянського простору сценарієм. Після отримання незалежності країни створили свої національні ліги, в яких переважно грали місцеві виконавці та легіонери із недалекого зарубіжжя.

Карабаський конфлікт не міг не залишити свого відбитку на футболі. На офіційному рівні Азербайджан з Вірменією ніколи не зустрічалися, хоча розводити ці збірні в ФІФА та УЄФА почали з 2008-го року. Власне, колективи мали зійтись в протистоянні в рамках відбору до чемпіонату Європи-2008. Азербайджанська сторона тоді відразу заявила, що матч має пройти на нейтральній території і одним з головних міст-претендентів проведення цього поєдинку був Донецьк. "Ми не тільки в курсі. Більш того, Федерація футболу України сама це запропонувала під час зустрічей з представниками футбольних асоціацій обох країн. Україна готова провести майбутні матчі між збірними Азербайджану та Вірменії на високому рівні. Але тільки в тому випадку, якщо УЄФА дасть відповідне розпорядження. І можете не сумніватися в тому, що матчі пройдуть тут без будь-яких ексцесів. Вони можуть пройти і не в Донецьку. Є, наприклад, варіант з Одесою. Київ, найімовірніше, доведеться виключити. Адже 12 вересня ми повинні приймати тут збірну Італії " – так тоді коментував ситуацію прес-секретар ФФУ Валерій Никоненко.

Футбол і Війна. Вірмено-азербайджанський розбрат - изображение 4

Руїни стадіону в Агдамі

Але прийти до спільного рішення дві сторони так і не змогли: Вірменія була проти переносу матчів на нейтральну територію, тож ігри просто не відбулися. "Насправді ситуація була гранично проста: два роки тому УЄФА допустив серйозну помилку, включивши збірні двох конфліктуючих країн в одну групу. Набагато простіше було б розвести Вірменію та Азербайджан по різних групах. У вересні, коли я став президентом УЄФА, проблема з проведенням матчів Вірменія - Азербайджан, ще не була вирішена. У зв'язку з цим Виконком УЄФА змушений був звернутися до експертів, які, оцінивши ситуацію в регіоні, рекомендували не проводити ці матчі. Можливо, це було не найкраще рішення для обох команд. Просто ми керувалися радою експертів. Чому збірні Вірменії Азербайджану отримали нуль очок? Тому що нуль матчів - нуль очок відповідно", – так на ситуацію відреагував Мішель Платіні. Більше вірменські та азербайджанські команди не потрапляли до одних груп ні на рівні збірних, ні на клубному рівні.

Але найбільша проблема зовсім не в тому. Від того, що команди двох країн розвели по різних кутках, розвиток футболу суттєво не погіршився. Найбільша проблема в тому, що на довгі роки без домівки залишився ФК "Карабах" – нині дворазовий чемпіон Азербайджану.

Футбол і Війна. Вірмено-азербайджанський розбрат - изображение 5

Команду було створено у 1950-му році і до середини 90-х років вона базувалася в місті Агдам, представляючи його на національному рівні. Згодом команда протоптала собі шлях на міжнародну арену, але вдома, перед рідними вболівальниками, грати уже не могла. 23-го липня 1993-го (за іронією долі, саме в рік, коли ФК "Карабах" здобув історичне для себе перше чемпіонство) року місто Агдам перейшло під контроль Нагірно-Карабахської Республіки і з того часу стало непридатним для професійного футболу. ФК "Карабах" був змушений шукати нове пристанище. Баку, Кузанли (незайняте сепаратистами містечко в Агдамському районі), тільки не Агдам. Так вже двадцять років і кінця-краю цій історії не видно.

Втратив ФК "Карабах" через страшну війну не тільки домівку, вболівальників, спокій. Втратив і великого героя. Аллахверді Теймур Багіров після закінчення школи в 1965-му році зайнявся спортом і пізніше був головним тренером "Карабаху". Значних успіхів на тренерському поприщі не добився, але своє ім'я назавжди вписав до історії цього клубу. Війна не залишала Багірова байдужим і після подій "чорного січня" 1990-го року Аллахверді організував в Агдамі добровольчий батальйон, з яким планував дійти до столиці невизнаної Нагірно-Карабаської Республіки. Під час Ходжалинської різні (масове вбивство жителів азербайджанського міста Ходжали вірменськими збройними формуваннями, яке характеризується як найжорстокіше і найбільше кровопролиття за час Карабаського конфлікту) врятував чимало життів, допомагав відвойовувати стратегічно важливі пункти.

Життя Багірова закінчилось на 46-му році, коли він на своїй автівці повертався з чергового завдання. За Багіровим сумували навіть вірменські командири. Широко відомий факт, що один з них, дізнавшись про смерть героя, звернувся до азербайджанських солдатів: "Як же ви не вберегли таку людину?". А одного разу, коли Багіров приймав участь в процесі обміну полоненими, він несподівано абсолютно для всіх обійняв одного з вірменських заручників і сказав: "Ми багато років грали в футбол за одну команду".

Футбол і Війна. Вірмено-азербайджанський розбрат - изображение 6

Теймур Багіров - другий справа

Власне, Теймур Багіров – не єдиний, чиє ім’я асоціюється одночасно з Карабаською війною та футболом. Монте Чальзевич Мелконян – національний герой Вірменії і герой Арцаха, один з організаторів і керівників вірменських сил в Нагірному Карабасі. Монте приймав активну участь у Карабаській війні і вважав, що ключем до перемоги в цій війні є танки Т-72. Мелконян особисто виїжджав на оглядини кожної захопленої бойової машини. 12-го червня 1993-го року Монте з кількома своїми бойовими товаришами з цією метою поїхали в селище Марзалі, де, втім, на них чекали азербайджанські збройні формування. В жорстокому бою Мелконян отримав поранення в голову, від якого згодом помер.

Героя посмертно вшанували нагородженням вищих звань Вірменії і Нагірно-Карабаської республіки. Його іменем названі школа та університет у Єревані, міст, благодійний фонд, військова частина. А в Мартуні – в місті, відважною охороною якого й прославився Монте Мелконян – на честь героя назвали футбольну команду.

Футбольний клуб "Аво" (Аво – прізвисько Мелконяна) було засновано в 2004-му році. В тому ж році команда розпочала свій виступ в новоствореному чемпіонаті нагірно-карабаської республіки. Цей турнір не визнаний абсолютно ніким – в ньому немає рівнів (нижчих і вищих ліг), є тільки кілька учасників з районів Нагірно-Карабаської республіки, місцеві футболісти (переважно юні за віком), місцеві арбітри. "З 1995 року деякі наші команди змушені були виступати в чемпіонатах Вірменії. І ось завтра стартує наш власний чемпіонат" – так ділився радістю Айк Джавадян – віце-президент Федерації футболу НКР. Створенню турніру посприяли впливові люди: тогочасний президент НКР Аркадій Гукасян та бізнесмен із США Грач Капірелян.

Після дебютного розіграшу турніру у 2004-му році розвиток футболу в Нагірно-Карабаській республіці призупинився. Відновився чемпіонат у році 2009-му. Команди-учасниці змагань складалися в основному з юних футболістів, тож в деяких джерелах чемпіонат НКР називали молодіжним турніром. Але це не так – вікових обмежень тут не було і немає й досі. Грають ті, хто є. Федерація футболу НКР активно лобіює свої інтереси і намагається добитися визнання ФІФА й УЄФА, хоча, напевно, чудово розуміє, що добитися цього нереально.

Єдиною офіційною організацією, котра визнає футбол Нагірно-Карабаської республіки як окремий незалежний суб’єкт, є організація ConIFA (The Confederation of Independent Football Associations – Конфедерація незалежних футбольних асоціацій). Організацію було засновано в 2013-му році і до її складу увійшли футбольні збірні невизнаних країн: Нагірно-Карабаської республіки, Абхазії, Лапландії, Паданії, Занзібару, Курдистану, Квебеку, графства Ніцци тощо. З 1-го по 8-е червня 2014-го року під егідою асоціації пройшов чемпіонат світу серед футбольних команд невизнаних республік. Колектив Нагірно-Карабаської республіки посів дев’яту сходинку.

Футбол і Війна. Вірмено-азербайджанський розбрат - изображение 7

Збірна Нагорного Карабаху перед грою з командою Абхазії

"Через невизнаність нашої республіки ми не можемо виступати у багатьох міжнародних змаганнях, і наша мета - показати УЄФА, що у нас є команда, є футбол, і наша команда повинна бути визнана з боку цієї організації" – під лозунгом таких слів голови спортивного клубу "Нагірний Карабах" Валерія Аванесяна проходив перший в історії поєдинок збірної команди Нагірно-Карабаської республіки в вересні 2012-го проти збірної Абхазії. Проти абхазців збірна НКР зіграла два товариські поєдинки, потім – чотири матчі на турнірі ConIFA-2014. Ось і весь доробок.

Ця історія - зайве підтвердження, що війна ніколи ні на що позитивно не впливала. І футбол – не виняток.

Читайте самые интересные новости футбола в Facebook и Viber
Оцените этот материал
Голосов 1
Подпишись на рассылку от UA-Футбол
Только самое важное за неделю!
Нажимая на кнопку вы даёте согласие на обработку ваших персональных данных
Вы удачно подписаны на рассылку!
Ошибка отправки формы!
Загрузка...


Реклама
comments powered by HyperComments
 

© UA-Футбол 2002-2017.
Все права на материалы, находящиеся на сайте www.ua-football.com, охраняются в соответствии с законодательством Украины.
Материалы сайта предназначены для лиц старше 18 лет (18+).
Пишите нам: [email protected]