Крим НЕросійський: цуґцванґ перетворився в повноцінний мат?..

Світова футбольна історія щойно отримала нових «пасинків» – закінчилися матчі трьох кримських клубів у Кубку сусідньої країни, «щедро прийнятих» в лоно футбольної Росії.

Переконлива більшість клубів російської Прем’єр-ліги знаходяться у державній власності, або ж мають зовсім не дотичне відношення до неприватних структур. Про вирішальний вплив «царя» й його найближчих посіпак на усе, що діється в Росії, ми знали давно й не вперше. Проте «прийняття» кримських клубів у склад РФС розкрило грані російських реалій перед обивательським оком ще глибше – сценарію такого «спектаклю» позаздрять кращі постановники світу!

Власне, «актори» російської футбольної дійсності згодні грати хоч драму, хоч комедію – аби «режисер» був задоволений. Однак несподівані обставини з боку раніше завжди наперед відіграної сторони – прискіпливого й вимогливого «глядача», трансформований суворий погляд якого подекуди перетворює цю третю, ключову сторону теми російського «виступу» в «наглядача», змушує небродячий, звеселяючий громадськість, футбольний орган сусіда замислюватися над наслідками грандіозного «перфомансу».

Серед учасників монументального за формою, й «мильнобульбашного» за змістом, виконкому РФС, легко помітити «ліберальну (ручну-керовану – усе в кращих традиціях держдумівських зразків!) опозицію» та вірних слуг консолідованого, як ті надгробки на цвинтарі, режиму. До перших примкнули керівники найуспішніших приватних за формою фінансування клубів країни ЦСКА та «Краснодару» (декілька п’ятикопійчаних «монет» вставив і, таке враження, чи то найобачніший чи найхитріший, власник «Анжи»), до других очевидно давно себе віднесли «державники» – ті, хто прямо залежать від дзвінків і папірців з Кремля. Та врешті, й перші, й другі, згодні (а кого цікавить ступінь лояльності того чи іншого пана (пані) члена виконкому?!) задовольняти потреби вищого керівництва держави.

Бравада вищих керівників російської держави, на якому б етапі історії остання не знаходилася – річ так само звична, як смачний український борщ в доброї господині на столі. Предмет найсвіжішої розмови на тему кримських клубів вимальовується чіткіше, ніж зорі на безхмарному небі у літню вечірню пору – на момент проведення й закінчення фантасмагорії під назвою «команди Криму в Кубку Росії» останні у склад футболу країни-окупанта прийняті на «пташиних» правах! Проте про «Крим наш» гострі, самовпевнені, а водночас недолугі й мало зрозумілі цивілізованому світу й сьогодні заяви ми чули ще з весни – така собі чергова інформаційна профанація з метою залякати чомусь завжди «наляканого» адресата «опусу». Ну, так собі вважає та, «права» сторона, яка ініціювала черговий «безпрограшний» процес.

На ділі неважко помітити грандіозно безглузду акцію, яка не каже – волає про зовсім не безстрашного «ведмедя» на тому кінці дроту висмоктаної з пальця події. Бо якщо «цар» дає команду, а «легітимізувати» забаганки Самого нікому – пиши «пропало» погано відрепетированому «сценарію». (До слова, визнаного як такий, що мав місце, кількома провідними (лояльними!) російськими виданнями – відбулося не те, що прийнято іменувати «фейк», панове!) А тут виявляється й підпису глави Мінспорту Росії Мутка на направленому на «рекомендацію» по включенню кримчаків листі з підконтрольного йому відомства нема, бо, бачте, ФІФА втручання політичних важелів у діяльність футбольних органів не подарує… То де вся сміливість і гонор, «брати»?...

Бо ж куди пани-господіни, кращі уми російського футболу, поділи питання реєстрації команд?.. «Чєсть» міст якої країни відстоюють три клуби Кримського півострову у цілком тобі офіційному змаганні футбольного органу, підконтрольного УЄФА й ФІФА? Нікуди не подівся й такий «дріб’язковий» нюанс, як громадянство футболістів, які беруть (взяли) участь в матчах (поки – матчі) «ТСК» з Сімферополя та «СКЧФ Севастополь» на ОФІЦІЙНОМУ рівні. Створена для моніторингу трансферних угод між клубами міжнародна система FIFA Transfer Matching визначає прізвища деяких футболістів трьох клубів з Криму (окрім названих – ще й «Жемчужини» з Ялти) як такі, які приписані до паспортів України. (В останньої, як і в клубу з Сімферополя, на момент проведення матчу, не знайдеш і такого примітивного, як на сьогодні, засобу комунікації, як клубний сайт). І що з того? Та все б нічого, тільки в другому російському дивізіоні, а відповідно – й у Кубку Росії, легіонери грати не можуть…

Проведені сьогодні матчі – вирішальний крок на шляху до власноруч викопаної прірви, в яку бадьоро і в одну ногу крокує російський футбол. Як там казав нєзабвєнний екс-глава Рахункової палати сусіда Сєрґєй Стєпашин на великому святі щирості емоцій 31-го липня? «Цуґцванґ»? Та ні, це вже чистого тобі «мату» пахощі розносяться…