Пидручный рассказал о бодибилдере, который разваливает одну из старейших биатлонных школ

- У нас у Підгородньому, що під Тернополем, є тренувальна база, - каже Дмитро Підручний в інтерв’ю «Тижню». - Там виросло чимало сильних біатлоністів, зокрема олімпійська чемпіонка Олена Підгрушна, призерка чемпіонату світу Анастасія Меркушина, я. Замість того щоб поліпшити майже допотопні умови, Віктор Мацикур (начальник Управління фізичної культури та спорту Тернопільської облдержадміністрації. — Авт.), здається, хоче цю базу просто втопити. На словах чуємо підтримку, але справи говорять про протилежне. Що вдієш, якщо людина далека від спорту?

- То ж чемпіон світу з бодібілдингу.

— За однією з багатьох версій. То неолімпійський вид. Пан Мацикур гадки не має, що таке циклічні види спорту, наскільки вони важкі. Для занять бодібілдингом потрібно менше і часу, і ресурсів. Розумієте, я знаю, які люди посадили його в той кабінет. Для того пана Мацикура й привели на посаду, щоб із його допомогою «віджати» базу, роздерибанити її. Зрозуміти, як працює цей чиновник, неважко. У Тернополі є КБ «Промінь», завод Укроборонпрому. Люди, які просовували Мацикура, робили все, щоб знищити КБ. Тепер є інша мета — біатлонна база.

Людина просто займається саботажем, усе, що стосується біатлону, ігнорує. Дійшло до того, що мені перестали повертати кошти, які я витрачаю на дорогу, добираючись до лав збірної. Хоча раніше з цим проблем не було.

- Умови на базі в Підгородньому справді майже спартанські. На вашу думку, завдяки чому на цьому об’єкті виростає стільки сильних спортсменів? Це результат роботи тренерів чи обдарованості й бажання їхніх учнів?

— Для мене це теж загадка. Не знаю, можливо, у ті часи, коли тут тренувалася одна з найкращих біатлоністок світу 1990-х років Олена Зубрилова, умови були трохи ліпшими. Але зараз авторолерки немає, стрільбище криве, установки закриваються через одну, набої летять у різні боки, оскільки їм більше років, ніж мені. Стволи теж іще з 1980-х. Не знаю, як можна вимагати медалей навіть від дітей і юніорів, якщо ніде і ні з чим тренуватися. А порівнювати наші умови з тими, у яких готуються представники провідних країн, просто смішно. Скажімо, у Фінляндії, Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччині прокладають траси між містами навіть для звичайних людей. Про що казати, якщо ідеальні умови для праці навіть у сусідній Білорусі. Приїжджаємо туди на збори і вражаємося. А в нас у Підгородньому взимку, коли випаде сніг, з трасами нічого не роблять узагалі.

У чому секрет? Можливо, у тому, що, приміром, у мене, Меркушиної, перспективного Віталія Труша батьки пов’язані зі спортом. Вони витрачали на нас чимало часу й грошей, власним коштом купували інвентар, відправляли на збори.