От спорта для здоровья, к пощечине Путину и пяти чемпионствам. Кто такой первый украинский победитель Паралимпиады-2018?

Заключний вид біатлонної програми у перший змагальний день Паралімпіади-2018 приніс Україні перше омріяне золото. Його у гонці на 7,5 км серед спортсменів з вадами зору здобув прапороносець української команди Віталій Лук’яненко, якому допомагав на трасі гайд Іван Марчищак.

Дисципліна, у якій українців було відразу семеро з 17-ти учасників, принесла ще й бронзу. Поступившись Лук’яненку та білорусові Юрію Голубу, третім став Анатолій Ковалевський, якого вів по дистанції Олександр Мукшин.

Четверте місце посів Ярослав Решетинський (лідер – Назар Стефурак), п’яте – Юрій Уткін (Руслан Перехода), шосте – Дмитро Суярко (Василь Потапенко), восьме – Олександр Казік (Сергій Кучерявий), 12-те – Олександр Махоткін (Денис Нікулін).

Тож 39-річний Віталій Лук’яненко став уже п’ятиразовим чемпіоном Паралімпіад. Ігри у Пхьончхані – шості у житті Віталія. Він найдосвідченіший у складі української команди. З попередніх Паралімпійських ігор українець привіз вісім медалей, з яких чотири – золоті.

Біатлоніст дуже вправно, легко і впевнено рухається лижною трасою. І якби не супровід гайда, тобто особи, яка біжить із ним у парі, підказуючи напрямок руху і попереджаючи про перешкоди, то не здогадався б про фізичну ваду спортсмена, розповідає журналістка радіо «Свобода» Галина Терещук. Проблеми із зором Лук’яненко мав з дитинства. Лижними перегонами захоплювався зі школи, ще коли проживав у Сумах. Тоді потрапив у команду зі здоровими лижниками.

«У «Динамо» десять років тренувався поруч зі здоровими спортсменами. Чи важко було? Була тоді поставлена планка, і ти її виконував. Виконав перший дорослий розряд, був у збірній області, але мій зір погіршувався, і я перейшов у паралімпійську збірну. Лікар сказав мені: якщо займаюсь спортом, то поліпшується кровопостачання мозку, і зір не падатиме. Я мав проблеми із травмами, а це коліна і спини, то на якийсь час перервав тренування, можливо, після цього зір погіршився», – розповідає Віталій Лук’яненко.

На лижній трасі він орієнтується на голосовий супровід гайда. А коли стріляє, то для незрячих спортсменів спеціально облаштований вогневий рубіж, орієнтується і по сигналах у навушниках.

«Особливість у тому, що спочатку звуку навіть не треба, виконується низка вправ, а це постановка руки, тренаж, потім все на слух переноситься. Стрільба під час тренування. У травні і жовтні у нас проходить підготовчий період, коли ми цьому більше приділяємо уваги, а саме тренажу. А потім все плавно переносимо на стрільбу під час тренування», – розповідає спортсмен.

Цього року минає 30 років, відколи Віталій Лук’яненко займається спортом. А це щоденні кількагодинні тренування, заняття у складі збірної, тобто важка і наполеглива праця. Біатлон не лише став смислом життя, але й допомагає залишатись і почуватись активною людиною, підтримувати свій стан здоров’я.

Колекція нагород Віталія чимала і вражає. П’ять золотих медалей на Паралімпійських іграх у Ванкувері, Сочі та Пхьончхані. На Паралімпіаді у 2014 році він став дворазовим чемпіоном – дві золоті медалі: за найкращий результат у спринтерських перегонах і на дистанції 12,5 кілометрів. Власне, тоді українець здобув, мабуть, найпам’ятнішу перемогу в житті. Він випередив російського спортсмена на 10 секунд завдяки своїй вишколеній майстерності стрільби. І така перемога Віталія зіпсувала настрій присутньому тоді на змаганнях російському президентові Владіміру Путіну, який після перемоги українця відмовився проводити церемонію нагородження.

Тепер Віталій розраховував на перемогу ще до вильоту в Корею: «Не боюсь, треба думати лише про перегони, і чого боятися?». А вдома, у Харкові, за нього вболіватиме велика родина – дружина і троє синів.

«У житті дуже підтримують і допомагають сім’я і друзі. Старшому синові – 17 років, середньому – 12, молодшому – 7 років. Займатись буду, як Бог дасть. Як рухаєшся, то себе добре почуваєш, тримаєшся у формі», – каже Віталій Лук’яненко.