Поднявшись после падения с 8-ми метров и перелома позвоночника. История новоиспеченного паралимпийского чемпиона Ярового

Цієї ночі Україна на Паралімпіаді-2018 у Пхьончхані здобула друге золото. Після біатлоніста Віталія Лук’яненка, який у стартовий змагальний день став п’ятиразовим паралімпійським чемпіоном, золото на 15-кілометровій дистанції здобув лижник з Миколаївщини Максим Яровий. Тернополянин Тарас Радь на цій же дистанції після вчорашнього четвертого місця в біатлоні став сьомим.

Власне, Яровий це чемпіонство вистраждав. У прямому й переносному розуміннях. На попередній Паралімпіаді в Сочі Максим, якому зараз 28, здобув три нагороди – срібло в біатлоні і срібло та бронзу в лижних гонках. До Пхьончхана він їхав чітко за золотом.

У 14-річному віці Максим у селі Трихати, куди сім’я Ярових переїхала з Ковалівки, де народився хлопець, впав із містка на насипу, з 8-метрової висоти, зазнав важкої травми – перелому хребта. Переніс дві складні операції. Останні чотирнадцять років молодий чоловік пересувається в інвалідному візку. У 2010 році Максим проходив реабілітацію в Криму, і зустріч із паралімпійцем Олександром Васютинським змінила його життя.

«Олександр Васютинський запропонував мені займатись лижами. Сказав тоді, що бачить, що я активний. Я подумав, а як це так – у візочку і лижами займатись. Я ж не знав, що це можливо. Він мені показав відео. Спершу я тренувався з ним, потім почав приїжджати на збори сюди, у Західний реабілітаційний центр (Львівська область). І так помаленьку пішло. Мені сподобалось», – розповідає Максим Яровий.

Найскладніше на початку тренувань було навчитись тримати рівновагу, виїжджати на підйоми, але з кожним тренуванням у Максима виходило краще і краще. Тренер спершу приїжджав до нього додому, підтримували хлопця батьки. Чим більше займався, тим більше спорт його затягував.

«Я став більш впевнений, спокійний, сильно змінився. Вже й не пам’ятаю, мабуть, як у 15 років був вітер у голові. Простіше мені стало з людьми спілкуватись. Спершу після травми я був замкнутий. Але це таке у всіх. Тільки хтось долає це, а хтось – ні. Я став більш комунікабельним», – казав майбутній чемпіон Паралімпіади радіо «Свобода».

Три-чотири рази на рік Максим Яровий у складі української збірної проходить тренування у Західному реабілітаційно-спортивному центрі на Львівщині. Тут створені всі умови для спортсменів із інвалідністю. Щоденні тренування у спортзалі, на лижній трасі, надзусилля, які докладає, дали результат. У Максима Ярового велика колекція нагород. Шість золотих медалей на чемпіонатах світу, два срібла і бронза в лижних гонках і біатлоні на Паралімпіаді в Сочі у 2014 році.

«На чемпіонаті світу в Німеччині у 2017 році я взяв чотири золота і це мій рекорд. Був на Чемпіонаті у США – два золота і срібло. Золота на Паралімпіаді не мав, отож буду старатись в Кореї здобути», – зазначає Яровий.

Оскільки у Максима травмована спина, тому йому складніше вдається долати на трасах підйоми. Саме на них може втратити секунди у Кореї.

«У нас між спортсменами є класи. В Кореї траси зробили для 12-го класу, до якого належать спортсмени без ніг. У них спина працює, а у мене – ні. Я трішки повільніше їду, а вони швидше вилітають на підйомах. Але якщо багато підйомів і поворотів, то це багато часу забирає. Але працював над собою багато», – каже спортсмен.

Максим Яровий у Пхьончхані бігтиме ще п’ять гонок, а це і спринт – 1 кілометр, середню дистанцію – 10 кілометрів, , а також біатлон.

Сьогодні 28-річний спортсмен не уявляє своє життя без спорту. Заняття не лише тримають у формі, але й стимулюють у житті. Він почувається активною людиною, здобув освіту, сам дає собі раду. Наразі не одружений, але про сім’ю мріє. На своєму візочку Максим проїхав половину Миколаєва. Якби місто було облаштоване пандусами, то взагалі б не відчував труднощів при пересуванні.

«Рух для мене важливий. Головне – працювати і себе перебороти», – говорить паралімпієць Максим Яровий.