Владимир Мыленко
Владимир Мыленко

Владимир Мыленко - результати і розклад матчів, турнірна таблиця, новини.

Ті, хто вибирають телевізор і не співають гімн. Дві історії з французького футболу 2000-х


Ті, хто вибирають телевізор і не співають гімн. Дві історії з французького футболу 2000-х

В процесі написання книжки про іспанське Класіко відкопав і вирішив поділитися з вами двома історіями з французького футболу. Так буває, у нас все-таки глобалізація :-)

Отже, історія перша. Був собі такий гравець – Рейнальд Денуекс. Всю кар'єру, 13 років, провів у "Нанті", двічі вигравав чемпіонат Франції, востаннє – в останньому сезоні, так що повісив бутси на цвях переможцем. Пішов у тренери. Потренував кілька нікому не відомих аматорських команд. І 1982-го повернувся до "Нанту".

Не тренером, ні – директором навчального центру. Де працював довгих 15 років. Щоб ви розуміли, через цей центр – і через його, виходить, руки – пройшли такі футболісти, як Марсель Десайї та Дідьє Дешам, Крістіан Карамбьо і Клод Макелеле. Далеко не найгірша "ДЮСШ" була у Франції, чи не так?

1997-го Денуекс нарешті розпочав повноцінну тренерську кар'єру, очоливши першу команду рідного клубу. Ситуація була для дебютанта не найкраща – чемпіонська команда 1995-го майже в повному складі розійшлася по світу, тож доводилося будувати новий "Нант".

Ті, хто вибирають телевізор і не співають гімн. Дві історії з французького футболу 2000-х - изображение 1

І Денуекс справився. Після трьох неоднозначних сезонів, коли команда крутилася навколо екватору турнірної таблиці (при цьому двічі поспіль вигрававши Кубок Франції), 2001-го "Нант" став чемпіоном. Це чемпіонство і до сьогодні останнє в активі "канарок". Та команда не була зборищем зіркових футболістів – кращий бомбардир чемпіонського "Нанта" (12 голів, на 10 менше за переможця турніру голеадорів) Олів'є Монтеррубіо, ну хто його зараз пригадає? Віорела Молдована знають, бо за збірну Румунії постійно грав – а на клубному рівні, 10 матчів за "Ковентрі" чи 2 роки в "Фенербахче"? Головною чі чи не єдиною зіркою команди був голкіпер Мікаель Ландро, який більш-менш регулярно викликався до збірної, хоч і зіграв там лише 11 матчів.

Отримавши з одного боку титул найкращого тренера сезону у Франції, а з іншого відставку посередині наступного чемпіонату, Денуекс круто міняє свою кар'єру – переїжджає на Піренеї, де влітку 2002-го очолює "Реал Сосьєдад". І команда моментально з 13-го місця, де сиділа три роки поспіль, злітає до вершини Прімери. Та команда Ніхата і Ковачевіча 43 голи на двох!), Шабі Алонсо і Валєрія Карпіна втратила лідерство лише за тур до фіналу чемпіонату, програвши у гостях "Сельті". І з тих пір про подібні висоти може лише мріяти – четверте місце 2013-го це стеля.

Денуекс же знову був визнаний тренером року, тепер вже в Іспанії. Наступний за майже тріумфальним сезон у "Сосьєдаду" не пішов, восени і взимку вони навіть в зоні вильоту опинилися, а в Лізі чемпіонів вилетіли вже в 1/8-й фіналу від "Ліона". Влітку 2004-го Денуекс був звільнений з посади головного тренера "Реала Сосьєдада", і на цьому – все.

Тобто зовсім все. Рейнальд після невеличкої паузи опинився на французькому Canal+, де і працює експертом досьогодні. 11 років, при тому, що кар'єра тренера у нього зайняла всього 7! Сім, за які він встиг виграти чемпіонство та два кубки в одній країні і віце-чемпіонство в іншій (одній із найсильніших в Європі). Багато хто про такі досягнення може тільки мріяти, дехто йде до них чи не все життя. А тут – сім років. І все, добровільне завершення тренерської кар'єри.

Дійсно – добровільне, бо пропозицій, принаймні у перші роки Денуекс мав вдосталь, і від клубів, і від збірних. Але усім уперто відмовляв. Невже й справді телебачення миліше за тренерську роботу?

Те чемпіонство команда Денуекса програла мадридському "Реалу" – і тут ми переходимо до другої історії, пов'язаної з екс-гравцем саме мадридського клубу. Причому гравцем, якого добре знав герой історії першої, бо ж він у свій час взяв його до себе у навчальний центр. Футболіста цього звали (та і звуть, він живий-здоровий, хоч і давно завершив кар'єру) Крістіан Карамбьо.

Невеличкий лірично-актуальний відступ. У нас останнім часом, та прямо осьосьочки, після матчів збірної громада трохи побуркотіла на тему "Чого це Ярослав Ракицький не співає гімн". Один народний депутат навіть натякнув на те, що треба б захисника "Шахтаря" кишнути із головної команди країни. Ну, то нардеп, у них завжди своя атмосфера – але і в цілому у суспільстві ставлення скорше негативне. Так от, з Карамбьо була історія ще цікавіша.

Він не просто ніколи не співав "Марсельєзу". Мало того, що він робив це свідомо – так ще в одній із футбольних передач пояснив, чому не робив і не робитиме цього ніколи. Справа в тому, що Крістіан, на відміну від абсолютної більшості темношкірних французьких збірників, походить не з Африки. Карамбьо – канак. Це меланезійський народ, що живе у Новій Каледонії. Позаяк Нова Каледонія у свій час стала колонією Франції, то і клуби тамтешні грають в Кубку цієї країни, і футболісти можуть грати за збірну Франції.

Ті, хто вибирають телевізор і не співають гімн. Дві історії з французького футболу 2000-х - изображение 2

Але сам Карамбьо відкрито заявив, що він не француз і ніколи ним не відчував. І грав за збірну лише тому, що це прекрасна вітрина, аби розповісти про свою країну, про свій народ і його проблеми. До речі, одну з проблем, футбольних, вдалося вирішити не так давно – 2004-го Нова Каледонія стала членом ФІФА і змогла брати участь у офіційних турнірах. Причому сам Крістіан міг за неї і зіграти на офіційному рівні – оскільки на момент створення збірної уже не грав за Францію. (Правда, не зіграв, бо вік, за його словами, не дозволив конкурувати з молодшими і вправнішими футболістами.)

А гімн він не співав з іншої причини. Справа в тому, що 1931-го року у Франції, у Венсенському лісі, що на околиці столиці, проходила Паризька коноліальна виставка. Ідея була цікава і благородна – показати різні культури, які входять до складу Франції та інших колоніальних країн (Великобританії, Нідерландів, Бельгії, Італії, Португалії, США та Японії). Але для її втілення був побудований справжній "людський зоопарк", де, як тварини у клітках, були виставлені на загальний огляд представники різних колоній. В числі цих "людей як звірів" був і прадід Крістіана, Віллі Карамбьо (за деякими джерелами, ще й з дружиною, прабабцею футболіста). Оцього всесвітньо відомий правнук не зміг пробачити Франції.

До речі, у самій Франції відмову співати "Марсельєзу" сприйняли в принципі спокійно. Хіба що відомий правий політик Жан Марі Ле Пен обурювався, але іншого від нього було годі й чекати. А сам Карамбьо після завершення кар'єри зайнявся розвитком і розбудовою футболу у рідній Новій Каледонії. В цьому Крістіану допомагала почесна посада посла ФІФА в Океанії. Заняття, семінари, стажування – все це і багато іншого Карамбьо робив для своєї батьківщини, аби про неї дізналися не лише в "людському зоопарку" чи через виступи за збірну метрополії.

Следите за нами:


Оцените этот материал:
Поділитися з друзями:

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Коментарі (5)
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
Alex Korvin
Кстати вспомнил, так между делом- Несмачный он же вроде бы Свидель Иеговы, и он говорил, что :
".наша религия не позволяет нам делать из кого-то идола, а тем более флаг или гимн, или держать руку на сердце. Вся честь и слава принадлежит Богу, то есть Иегове...»"

Там может быть Рак тоже тайный Свидель Иеговы?)

Ответить
+3
0
Хиденг (Днепр)
Он Свидетель Захараса! ))
Ответить
+2
0
недалековідКиева (Біла Церква)
а че з прадедом ракицкого не так?
Ответить
+6
0
Хиденг (Днепр)
Он кунак. "Бамбарбия! Киргуду!"
Ответить
+5
0
Alex Korvin
пацак- "ку" (с)
+3
0


Кращі букмекери

Букмекер
Бонус

загрузка...