Адебайор: У 2010-му мене могли вбити. Як я можу скаржитися, що не граю шість місяців?

UA-Футбол представляє інтерв'ю The Guardian із тоголезьким нападником Еммануелем Адебайором, записане під час групового етапу Кубка африканських націй, де його команда не зуміла подолати груповий етап. Нагадаємо, що форвард тільки в кінці січня знайшов собі новий клуб, а до цього півроку сидів без роботи.
Злети і падіння йтимуть поруч в історії життя Адебайора, але, сидячи на балконі за межами своєї кімнати в готелі, де проживає збірна Того, він пояснює, що не був таким щасливим протягом багатьох років, як зараз.
"Якщо бути чесним з вами, я відчуваю себе навіть краще, ніж коли був на своїй вершині. Поїздки між Європою і Африкою в останні півроку мені дуже допомогли. Ви мене бачите тут – я сміюся, співаю, танцюю, насолоджуюся життям. Я жартівник в цій команді і в той же час серйозний хлопець. Якщо настав час бути серйозним, я той, хто може вдарити по столу і сказати, що все повинно зупинитися. Якщо потрібно, щоб команда розслабилася, це теж йде від мене".
Адебайор навіть без клубу продовжував підтримувати свою форму, але при цьому використовував вільний час, щоб побути з родиною. У столиці Того він збирався з друзями, старими й новими, які приходили у футболках "Пелас", "Тоттенхема", "Реала", і починався футбол. Такий, який йому подобається: серйозно-веселий.
"Ми збираємося у вівторок і четвер вранці і в п'ятницю ввечері щотижня. Після цього ми йдемо до мене додому, щоб випити прохолодні напої і поговорити про старі часи – Кубок націй, чемпіонат світу 2006, які ми пережили разом. Люди говорили мені: "Я не можу повірити, що ти граєш тут. Ти занадто добре виглядаєш, щоб сидіти тут". Я ніколи не буду занадто добрим для чого-небудь. Я народився в будинку без світла і туалету. Так я чому я повинен забувати, звідки я родом? Це місце, де все починалося. Чому я повинен забувати про гру тут?".
"Думаю, люди побачили, що я готовий і що я все ще футболіст. Багато хто очікував, щоб побачити це. Я щасливчик, тому що у мене хороші гени, і це не перший раз, коли я повернувся після тривалої відсутності, і грав немов нічого не сталося. Ті, хто знають мене, не здивуються. Я не грав кілька місяців при Андре Віллаші-Боаші, а потім, коли Тім Шервуд виставив мене на гру з "Вест Хемом", я став гравцем матчу і забив. Це нормально і переконує, що у мене попереду ще п'ять-шість років".
Адебайору 33 і він хотів би повернутися до футбольного Лондона. Він як і раніше володіє квартирою в Хемпстеді, у той час як його сім'я, включаючи шестирічну дочку, живе в Голдерс Ґріні. Відеодзвінки через FaceTime о 16:30, коли Кендра повертається зі школи, стали родзинкою цих довгих, нищівно спекотних днів у джунглях Північного Габону.
"Я люблю Англію, люблю Прем'єр-лігу і хочу знайти спосіб, щоб повернутися туди. Я хочу знову потрапити до еліти, однозначно. Якщо ні, я просто хочу грати у футбол і отримувати задоволення. Тому, якщо отримаю пропозицію, то прийму її".
Він не обговорював зі своїм агентом пропозиції, поки не підійшов до кінця Кубок націй. В деяких колах він вважається баластом, хоча сам знаходиться в подиві, щоб пояснити причину цього.
"У мене погана репутація в Англії, і я не знаю, чому. Це те, що переслідує мене. Але одну річ я кажу постійно: 90% людей, з якими я грав, скажуть, що я хороший хлопець і партнер по команді. Інші, ті, хто стоїть на воротах, скажуть, що я скромний хлопець і хороша людина. Але преса говорить те, що їй хочеться. І в моїй кар'єрі було багато негативу".

Фото - Matthew Childs/Reuters

У вересні була можливість, що він опиниться в "Ліоні", проте переговори зірвалися. Деякі з причин – він курив і просив віскі на зустрічі з менеджером "ткачів" Бруно Генезіо – були дивні, але правдиві. Адебайор говорить, що він виявився не згоден з пунктом контракту, згідно з яким він зможе виступати за збірну на КАН 2017.
"Звичайно, я стежу за АПЛ і думаю: "Вау, я б забив тут"; "О, я б запоров такий шанс" або "Ох, як я сумую по цій атмосфері". Це нормально, якщо ви крутилися в цьому десять років і випали. Але я був у Кабінді у 2010 році [коли автобус збірної Того був атакований бойовиками в Анголі, внаслідок чого троє загинули], зараз я міг би сидіти в інвалідному кріслі або бути мертвим. Як я можу скаржитися, що не граю у футбол протягом шести місяців?"
"В "Арсеналі" я досяг того рівня, коли все, що я робив, перетворювалося в голи. У нас у всіх є одне спільне – один, два або три роки ви знаходитесь на самій горі. Ми повинні були виграти тоді титул, але команда була зовсім молодою.
Зараз у "Арсеналу" хороша команда, але якщо Санчес отримує травму, я не знаю, хто у них є. Якщо ви подивитеся на "Челсі", то у випадку травми Азара з'являється Вілліан; якщо Вілліан випадає, взяти гру на себе може Мозес. Проблема "Арсеналу" полягає в тому, що сьогодні вони – це просто Озіл та Санчес. Якщо хтось травмується, то це проблема".
Адебайору довелося покинути "Арсенал" у 2009-му, коли він програв конкуренцію ван Персі.
"Не знаю, чи будуть фанати ненавидіти мене за перехід до "Тоттенхему", але вони повинні пам'ятати одну річ: був час, коли я забивав для них і робив їх щасливими".