Готуємо щастя за рецептом. Тактичний аналіз матчу ПСЖ - Челсі

«Челсі» не дуже переконливо виглядає в цьому розіграші Ліги Чемпіонів, в команди були проблеми в побудові гри на груповому етапі. Можна пригадати невдалі матчі з швейцарським «Базелем», в яких підопічні Моуріньо не володіли ситуацією на полі. І в першому матчі 1/8 фіналу проти «Галатасарая» це також мало місце. На старті Манчіні допустив ряд тактичних помилок, що дозволило англійцям мати чисельну перевагу в центрі поля, але після замін ще в першому таймі ситуація повністю помінялась. В підсумку «Челсі» мав бути дуже задоволений, що гра завершилась нічийним результатом.

Можливо, ці приклади варто віднести до проблем мотивації колективу, і чим більший супротив відчувають підопічні Моуріньо, тим краще вони виглядають на полі, а, можливо, сама система гри Моуріньо ще не є до кінця вибудуваною, тому діяти від суперника «Челсі» зручніше.

ПСЖ - Лорана Блана атакуючий колектив, який в основному відштовхується від тактичної системи «4-3-3», для них важливий контроль м’яча, але, маючи в складі таких виконавців, як Вератті, Матюіді та Мотта, може працювати і по результату, тож дуже важливе значення в такому матчі має перший забитий гол, який би дозволив «Челсі» працювати в зручному для себе стилі, на контратаках.

Також перед Моуріньо стояло питання обмеження в просторі Златана Ібрагімовича, швед вміє рухатись в обидві сторони, заповнюючи простір між лініями захисту і шукаючи коридори між захисниками. Вибір стартового складу на користь двійки опорних, скажимо Мікель – Луіс, означав би не лише підвищену увагу до шведа, але й бажання наставника максимально зменшувати темп гри, через насичення зон і поділ шість на чотири в сторону захисту. Лампард&Рамірес - більш відкритий варіант гри, з намаганням зачепитись за середину поля і зустрічати парижан вище по полю. У підсумку Жозе обрав двійку Луіс - Рамірес, де останній мав надавати швидкість в атаках та тиснути при пресингу на суперника.

Формації команд

Для Лорана Блана було більше варіантів розвитку гри - в «ПСЖ» читалась певна перевага попереду, адже окрім Ібрагімовича є Кавані, що з флангу може входити в позицію центрфорварда і давати більшого тиску попереду, або заповнювати зони в взаємодіях з Златаном. Але був і об’єднавчий фактор для двох колективів: і для «Челсі», і для «ПСЖ» двохматчеве протистояння має дати відповідь, наскільки вони готові підтверджувати свої амбіції?

Як вище зазначено, лондонський клуб поки недостатньо переконливо діє в матчах Ліги Чемпіонів, а парижанам вочевидь не вистачає хороших опонентів в Лізі 1, а в Лізі Чемпіонів вони ще не зустрічались з прямими конкурентами в боротьбі за Кубок.

Блан вирішив розпочати з тиску з перших хвилин. Пресинг в системі «4-3-3», дуже висока трійка нападників, яких підтримують Матюіді і Верратті. Бачимо дуже схожий тип пресингу, по прикладу збірної Франції Дідьє Дешама, який ми окремо розбирали в аналізі французів перед протистоянням з нашою збірною. Дуже хотілося б подивитись хоча би 20-25 хвилин такого ПСЖ, але після швидкого голу відразу відбулась перебудова в захисті на «4-1-4-1» - асиметрична формація. Лавессі - завжди високий, з можливістю використання зони і створення ситуацій один в один проти Івановича, де аргентинець мав перевагу в швидкості, а Едінсон Кавані, на протилежному краю, - значно нижче, задля обмеження і тиску на Азара. В позиційному нападі Ібрагімович опускався дуже глибоко в середину поля, на місце центрфорварда висувався Кавані, таким чином Лоран Блан нівелював десь недостатню технічну майстерність Верратті і Матюіді.

Окрім питання щодо центру поля, попереду Жозе Моуріньо вирішив використовувати Шюррле. Німець більше маневрував по полю на фланг, відкриваючи зону під Оскара і Азара. Вочевидь, «Челсі» хотів зіграти від суперника, але швидкий гол змусив лондонців змінювати план на гру. Парижани досить якісно розпочинали захист в першій його фазі, зустрічаючи "Пенсіонерів" у центрі поля, маневри Оскара вправо, а Шюррле - вліво досить часто відволікали Мотту і вивільнялм зону між захисниками, але Луіс і Рамірес не змогли з цього скористатись.

Володіючи територією і м’ячем, «Челсі» не створював великих проблем парижанам, але тиск і пресинг ламав формацію господарів поля, що підтверджує тезу, що підопічним Блана не вистачає матчів з суперниками такого рівня, що ще більше підтвердилось після пропущеного м’яча. До кінця тайму господарі так і не змогли перебудуватись від захисту з формації «4-1-4-1» назад в «4-3-3».

Деякий час знадобився парижанам і після перерви, щоб повернути собі ініціативу в грі. Десь 7-10 хвилин по перерві вони втратили на відновлення зв’язків попереду, але тиску, який був запропонований на перших хвилинах матчу, і пресингу вже не було. Заміна Ібрагімовіча на Моуру та висунення Кавані в позицію центрфорварда, який постійно чинив тиск на центр захисту, дозволила ПСЖ більше тиснути на центр захисту і змушувати гостей сідати нижче по полю.

Важливо відзначити, що після другого забитого м’яча господарі вже не стали віддавати ініціативу суперникам і продовжували контролювати гру. Загалом же потрібно сказати, що забиті м’ячі, окрім першого, який став наслідком стартового тиску на «Челсі» (не обійшлось без помилки досвідченого Джона Террі), не були логічними і не витікали з перебігу подій на полі, а стали наслідком індивідуальних помилок, або навпаки - вдалих індивідуальних дій.

Статистика

Підсумки

Якщо порівнювати вчорашнє протистояння «Барселони» з «Атлетико», то навіть з статистичних показників видно, що гра була нижчого рівня, менше агресії попереду та менше агресії в захисті. Якщо вчора команди здійснили 47 вдалих відборів на двох, то в цій грі - лише 26. Тому, відповідаючи на питання, чи готові ПСЖ і «Челсі» претендувати на перемогу в Лізі Чемпіонів, можемо сказати, що рівня, продемонстрованого двома колективами конкретно в цій грі, було не достатньо. В обох командах є дуже сильні індивідуально виконавці, які здатні вирішувати епізоди, але цілісного враження команди наразі не справляють, ще раз додамо, - для вирішення максимальних задач.