Післясмак фіналу Ліги Чемпіонів. На Сан-Сіро і довкола нього

Майже півтора десятка фіналів єврокубків і суперкубка УЄФА було в моєму житті за останні сім років. Можна, мабуть, зібрати воєдино всі опубліковані репортажі і книжку видати. Відвідування практично всіх міст, що приймали фінали, були одночасно і першим знайомством з ними, винятками вийшли лише Прага і Мілан. Але не зібратися нині в столиці Ломбардії було неможливо.

З «Атлетіко» за ці роки я немов поріднився, хоч і не є його повноправним шанувальником. Бачив на власні очі тріумфи клубу в Гамбурзі, Бухаресті і Монако, прикру поразку в Лісабоні. Приблизно однакове доброзичливе ставлення - і до «Реалу», розглядаючи і поважаючи його, головним чином, як потужного конкурента «Барселони». Не бентежило і те, що рівно два роки тому нинішні фіналісти змагалися головний клубний трофей Європи в найстарішому місті Західної Європи. Після 1:4 в тому фіналі, зараз «читався» рівніший результат вирішального протистояння. А взагалі, стадіон Сан-Сіро доводиться відвідувати не вперше. Не так давно тут грав наш «Дніпро». А ще парою років раніше ми приїжджали на матч Серії А між «Міланом» і «Фіорентиною».

Інтерес журналістів до фіналу цього разу був, на мою думку, трохи нижче, ніж зазвичай. Більшість колег живуть очікуванням головного турніру року - Чемпіонату Європи у Франції. Деяких, ймовірно, не надто привертав «чисто іспанськи» фінал, або необхідність шоппінгу для дружин при відвідуванні столиці європейської моди. Але при цьому акредитації на фінал не дочекалися багато українські колеги.

Зараз проблем в УЄФА досить багато, що було помітно і стосовно організації фінального матчу. Перш за все, незрозуміла взагалі логіка вибору Мілана місцем проведення фіналу ЛЧ 2016 (вибір робили кілька років тому). У 1965, 1970, 2001рр. тут вже визначався клубний чемпіон Європи. На певні роздуми наводить близькість Мілана до штаб-квартирі УЄФА в Ньоні (350 км.), що лише підкріплює їх вибір Базеля в якості місця проведення фіналу Ліги Європи (від Ньона - всього 230 км.). Рік тому в Берліні, для прикладу, для роботи журналістів умови були набагато кращими. А тут зал для прес-конференцій організатори влаштували поза основною спорудою стадіону, далеко від мікст-зони. Колеги зрозуміють мене: бігати між головними робочими зонами - заняття не з радісних. Додайте до цього маленький за розмірами прес-центр, ненадійний wi-fi, єдиний ліфт на верхні яруси ...

Мабуть, від спогадів про фінал ЛЧ 2016 р ще довго будуть шарахатися сотні уболівальників, які стали «щасливими» володарями квитків, вигравши і сплативши їх вартість на сайті УЄФА. У спеціальній касі, яка працювала лише в день матчу, ці іменні квитки видавали тільки їх власникам. Якщо, припустимо, не зміг з якихось причин приїхати один з пари власників квитків, то на руки видавали всього один квиток, а другий залишався в касі. Постраждалими в результаті залишилося багато народу. Складно зрозуміти, чому більше присвячена була дана «тактика» організаторів: боротьбі зі спекулянтами або питанням безпеки. І в той же час на підступах до «Джузеппе Меацца» були охочі як купити квитки, так і бажаючі від них скоріше позбутися.

З особливостей цьогорічного фіналу можна відзначити підвищені заходи безпеки. Якщо вже журналістів ледь не обшукували при вході, то можете собі уявити, яким процедурам піддавали звичайних уболівальників. Репортерам в результаті дозволяли зайти за огорожу стадіону з колою-фантой, але пластмасові кришечки від пляшок правоохоронці забирали собі. Крім звичних стюардів, як ніколи було багато поліції і спецназівців, зі здоровенними автоматами. Мимоволі подумалося, що вже скоро біля стадіонів у Франції кордони силовиків будуть ще значнішими.

За пару годин, проведених перед матчем в центрі Мілана, візуально здавалося, що «полосатиків» було побільше, ніж фанатів королівського клубу. А що творилося в вагоні метро, ​​набитим під зав'язку червоно-білими, словами не передати. На одній із зупинок спробували було зайти в вагон кілька «реалістів». Але їм тут же надавали легких стусанів, і бажання проїхатись у тих тут же зникло.

У Мілані міська влада випустила квитки на громадський транспорт з логотипом Ліги чемпіонів УЄФА, а в аеропортах всім прибулим уболівальникам безкоштовно роздавали кишенькового формату гід - з картою міста, маршрутами транспорту та іншою корисною інформацією. Роботу міського транспорту після закінчення матчу продовжили на півтори години (з 00.30 до 02.00). Складно сказати, чи став фінал для розпещеного Мілана найгучнішою подією, але й непоміченим він теж не залишився.

Українські телеглядачі могли бачити яскраву церемонію відкриття фіналу. Хедлайнером виступила Alicia Keys, американська суперзірка, співачка і піаністка в одній особі. Таким чином, фінальний матч за титул найсильнішої команди Європи отримав потужний імпульс.

Обидва клуби перед фіналом отримали достатню кількість квитків, організували спецрейси для своїх уболівальників. Багато, звичайно, добиралися і своїм ходом. Що характерно, на прикладі нинішніх фіналістів найкраще переконуєшся в тому, що вікові рамки фанатів європейських клубів і наших українських, помітно відрізняються. За «Реал» і «Атлетіко» приїхали вболівати, якщо ідентифікувати їх по атрибутиці, від юнаків до пенсіонерів. Уже вночі, чекаючи на Milano Centrale автобус в аеропорт Бергамо, було приємно спостерігати як дружелюбно, без найменшого натяку на будь-яку агресивність, вели себе вболівальники обох команд. Всі свої емоції вони залишили там, на трибунах Сан-Сіро. А найбільше мене здивували двоє фанатів. Один вболіває за «Реал», другий - за «Атлетіко» ...

Традиційно в подібного роду нотатках майже нічого про гру не буде. Розповім про погляд з ложі преси. Легке хвилювання прокотилася по ній, коли заметушилися стюарди і з'явилися медики. Це стало погано якомусь журналістові, його під руки вивели і відправили до лікарні. Знову сподобалося спостерігати за аргентинським наставником «Атлетіко» Дієго Сімеоне. Перед кожним пенальті у виконанні суперників він енергійно просив своїх фанатів створити психологічний тиск на б'є гравця. Всі засоби, мабуть, хороші, коли на кону такий трофей. Величезний мінус - додаткові місця відразу перед рядами ложі преси: сиділи там люди, по більшій мірі - стюарди, раз у раз схоплювалися з місць, намагаючись робити фотознімки або відеозаписи, доставляючи незручності журналістам. На цьому тлі зазначив, що всі заборони від УЄФА про використання фототехніки під час матчу ніхто дотримуватися і не збирається.

Чимало знатного футбольного люду зустрілося на шляху. Складно сказати, чи вболівав за «Реал» знаменитий італійський тренер Фабіо Капелло, адже його роман з мадридським клубом був досить короткостроковим (два рази - по одному сезону), а відносини з президентами клубу не складалися. Як і рік тому в Берліні, потисли один одному руки з екс-динамівцем Огнєном Вукоєвичем.

А ще до стартового свистка арбітра чарівна блондинка іспанського ТБ мучила питаннями колумбійця Луїса Переа, колишнього гравця «Атлетіко» (2004-2012). Це з того, що запам'яталося ...

Не будь попереду ЧЄ у Франції, то статус фіналу був би вищим, це однозначно. Але так уже влаштовано, що раз на чотири роки на перший план виходить більш престижне змагання. До речі, чотири роки тому, напередодні пам'ятного для всіх нас Євро-2012, у фіналі між «Баварією» і «Челсі» теж була нічия 1:1 (в серії пенальті перемогли англійці). Тоді за німців грав наш Тимощук, нинішній без п'яти хвилин володар pro-диплома УЄФА і за сумісництвом - ще й член збірної України. В історію футболу вписаний 11-й титул «Реала» як найсильнішої команди Європи.

Все більше українців нині освоюють європейські маршрути. Раджу відправляти в ігнор турфірми і будувати свої подорожі самостійно. Аналогічно чинити і по відношенню до «сумлінних» колег-журналістів, що публікують рекламні статті про нібито недорогі поїздки на чемпіонат Європи до Франції. Ви можете самі будувати маршрути, закладати туди скільки вам завгодно днів / ночей, з огляду на особисті можливості і бажання. Для прикладу можу навести мою маршрутну «бухгалтерію» поїздки з України в Мілан:

Львів-Краків, автобус, 100 грн.

Краків-Катовіце-аеропорт Катовіце, автобус, 13 + 27 злотих (240 грн.).

Катовіце-Бергамо, авіа, 18 євро.

Бергамо-Мілан-Бергамо, автобус, 9 євро.

Мілан, метро, ​​3 євро.

Бергамо-Дебрецен, авіа, 10 євро.

Дебрецен-Захонь-Чоп, поїзд, автобус, 15 євро.

У підсумку: 55 євро і 340 грн.

Якщо тема футбольних

фото - автора