Мініміліано Аллегрі та кінець ери Мальдіні. Чому Ювентус програв фінал Ліги Чемпіонів

Мадридський "Реал" став першою командою в історії, яка захистила титул переможця Ліги Чемпіонів і першою, що забила 500 м'ячів в турнірі. Кріштіану Роналду став першим футболістом в історії, який забивав у трьох фіналах Ліги/Кубка Чемпіонів і кращим бомбардиром турніру вшосте (рекорд). Втім, все це не дивує шанувальників футболу. На відміну від незвичних помилок гравців вчорашнього фіналіста "Ювентуса" в першому таймі і повного розвалу в другому. Чотири пропущених в одному матчі після трьох в попередніх дванадцяти - тема для серйозного аналізу. Спробуємо ж зрозуміти, чому туринці програли фінал.

Зовсім інший турнір

Минули ті часи, коли Паоло Мальдіні, Тамаш Кадар, Самюель Умтіті успішно закривали будь-яку позицію в обороні. Принаймні, на найвищому рівні. Нині на флангах оборони повинні грати насамперед швидкісні гравці. При всій повазі до відмінної форми і найвищого рівня Андреа Барцальї, швидкості йому бракує. З Тома Лемаром та Бенжамeном Менді він ще впорався. Марсело ж, іноді Кріштіану або Іско і навіть Бензема занадто легко і часто оминали 36-річного опонента на швидкості. Бразилець в підсумку віддав кілька небезпечних "кросів" в штрафний, і один з них ледь не закінчився голом португальця. А француз саме з лівого флангу почав прорив, який закінчився другим голом. Андреа практично спостерігав за матчем з позиції стороннього глядача, і його заміна на Куадрадо одразу після третього голу була не лише посиленням атаки.

До речі, те ж саме стосується і нового вінгера Манджукіча. Кілька проривів швидкого правого захисника "Реала" Карвахаля він прикрити не встиг, серед них й той, що призвів до першого голу. І в цьому епізоді, і за сім хвилин хорват довів, що йому більше личить позиція центрфорварда. Ну а зміщення співвітчизника Модріча на його фланг на 64-ій хвилині було вже занадто серйозним ударом.

Повернулися під щитом

Лідери атаки "Ювентуса" відпрацювали слабко, і навіть асист Ігуаїна цього вердикту не змінив. Однак Бензема - прямий опонент Гонсало - зробив не більше. А ось що сталося з центром оборони туринців? Невже Фабіо Капелло все ж видав якісь секрети нервуючим через "сухі" серії Буффона функціонерам "Реалу"? Але це, звісно ж, жарт. Більш серйозне питання - невже настільки плутав постійний пресинг Роналду на одній лінії з Бензема і зміна флангів португальця та ​​Іско? Адже перший гол забивався в ситуації, коли четвірка оборонців чомусь тримала лише повітря. А в епізоді з третім голом КріРо примудрився прокрастися прямо в центр трикутника, що складався з трьох позбавлених інших завдань захисників.

У баскетболі зонний захист залишає небезпеку легшої реалізації кидків з середніх та дальніх дистанцій. Зате перекриває "фарбу". "Реалу" ж вдалося закинути не лише триочковий (гол Касеміро) і з середньої дистанції (перший гол Роналду), але й без перешкод пройти до самого кільця, як в епізоді з третім голом.

І все-таки вона крутиться

Поворотним моментом сезону для себе "б'янконері" вважають перехід на тактичну схему 4-2-3-1. До цього бліда команда, надалі "Юве" заграв в, здавалося, невластивий йому яскравий гостроатакувальний футбол. Щоправда, вже з перших матчів закрадалися сумніви. Чи не занадто авантюрне одночасне перебування на полі Хедіри, П'яніча, Дибали, Ігуаїна, Куадрадо/Дані Алвеса та Манджукіча? Адже ніхто з них не є монстром відбору. Навіть Алвес, в чому той сам зізнається.

Спочатку туринці вирішували долю багатьох матчів вже з перших хвилин і при цьому створювали відчуття "стіни" в центрі поля та в обороні. Однак ще залишалися питання на кшталт "а чи не розвалиться схема в разі невдачі стартового тиску". Надалі в декількох матчах спрацювало й без успіхів в дебюті. А в першому таймі фіналу - навіть при тому, що "Ювентус" пропустив першим. Відсоток володіння м'ячем за 60, 8-5 за ударами по воротах, потужний початок матчу, успішна організація тиску після пропущеного голу...

І все ж в підсумку виявилося, що проти справді класних команд така схема надто авантюрна та нестабільна. Ще в першому таймі "Реалу" вдавалося кілька разів легко проходити пару Хедіра-П'яніч. Перший гол мадридців відбувся саме після занадто швидкого проходу центром поля. В другому ж таймі втомлені та самотні Самі з Міралемом (Джанлуїджі Буффон та Массіміліано Аллегрі після матчу говорили про непередбачувано велику витрату командної енергії в першому таймі) були просто знищені.

Суперник спочатку мав чисельну перевагу в центрі завдяки трійці Касеміро-Модріч-Кроос. А в другому таймі ще й Іско практично залишив свій фланг і почав регулярно зміщуватися в центр і шукати м'яч там. Не без успіху. Це вже було занадто для потенційно нестійкої схеми підопічних Аллегрі. Іспанець став героєм матчу в тактичному сенсі і каталізатором перевороту в другому таймі. Опорник Касеміро забив. Опорник Модріч асистував до третього голу. А Манджукіч, який не відрізняється вмінням володіти м'ячем, та Алвес, що не вміє зміщуватися в центр, не були здатні повторювати те, що робив Франсіско Аларкон.

1-9 за ударами по воротах і менш, ніж сорок відсотків володіння м'ячем в другому таймі - наслідок всього вищезгаданого. Хай Аллегрі і виправдовує й сам провал, й заміну П'яніча його проблемами з коліном. Навіть якщо так, то як він виправдає вкрай слабкий показник володіння м'ячем Хедіри - 42 торкання? В той час як на рахунку Модріча, Касеміро та Крооса - 68, 72 і 89 відповідно.

Мініміліано Аллегрі

Головний тренер "Ювентуса" протягом останнього року заробив репутацію генія, який вміє варіювати тактичні схеми під час матчів аж до несиметричних та авантюрних, а також використовувати гравців на різних позиціях. Сім чи вісім схем він вже випробував у сезоні 2016/17? На трьох чи чотирьох позиціях встиг відіграти Дані Алвес? Ці питання й досі непокоять експертів. З іншого боку, Зінедін Зідан здається насамперед менеджером, який вміє керувати велетенською нервовою структурою. Його ж тактичній підготовці приділяють набагато менше уваги. Даремно, оскільки у вчорашньому матчі саме підопічні Зідана постали набагато гнучкішою тактично командою.

Так, "Юве" тиснув на суперника на самому початку матчу, між іншим й завдяки руху Гонсало Ігуаїна назад. А після пропущеного голу Манджукіч приєднався до високого пресингу Ігуаїна та Дибали, що й допомогло не розвалитися і швидко зрівняти рахунок (символічно, що саме Маріо забив). Та на цьому роздуми Аллегрі закінчилися і в другому таймі його команда грала немов без тренера. Зідан ж і міняв Роналду з Іско місцями ще в першій половині зустрічі, і вказував іспанцеві йти в центр в другій, і тоді ж змушував Касеміро, Модріча та Крооса йти вперед.

Центрфорвард Бензема подає зліва, опорник Кроос пробиває з меж штрафного майданчика, опорник Касеміро забиває. Опорник Модріч асистує "кросом" справа. Все це ознаки чималої тактичної гнучкості. Та й в боротьбі жорсткі вчора іспанці перевершили суперника. Тож саме Зідан показав себе типовим італійським тренером. Аллегрі ж не показав себе ніким. Його слова про те, що команда психологічно перегоріла після другого пропущеного, лише підтверджують це.

Мізерні запаси

Успіх "Реалу" у сезоні 2016/17 і в лізі, і в Лізі Чемпіонів пояснюють наявністю чудових запасних і своєчасною ротацією. У сезоні 2015/16 мадридці та Кріштіану Роналду підійшли до фіналу як-то кажуть "з язиком на плечах", відповідно й грали. Нині ж двадцять гравців відіграли понад тисячу хвилин протягом сезону, і "вершкові" на чолі з КріРо (відіграв на 600 хвилин менше, ніж рік тому) підійшли до фіналу неймовірно свіжими.

У "Юве" немає на лаві запасних ані Гарета Бейла, ані Хамеса, ані Пепе з Моратою, ані навіть Асенсіо з Васкесом. Заміна технічного П'яніча на відтягнутого опорника Маркізіо за рахунку 1:3, коли ще можна відігратися? А хто ще міг вийти? Адже в запасі у "б'янконері" після виходу Куадрадо залишалися лише опорник Леміна та захисники Асамоа, Бенатія і Ліхтштайнер. Посилити атаку було абсолютно ніким. І це при тому, що травмований лише один атакер - Марко П'яца, та й той навіть в кращі для себе часи ігнорувався Аллегрі. З такими запасними не виграють Лігу Чемпіонів.

Провал операції "Новий Мессі"

Все вже приготували. Розмови про "нового Мессі" - є. Особливий стиль святкування забитих голів у вигляді "маски гладіатора" - є. Спеціально випущені для нього дорогі бутси - є. Перемога над "старим Мессі" - є. Залишалося лише перемогти вічного суперника Ліонеля - Кріштіану Роналду.

Пауло Дибала першу частину сезону провів блідо, потерпав від травми, а після двох жахливих ударів в Суперкубку Італії (чудова нагода забити з гри і вирішальний післяматчовий пенальті) перебував у депресії. В другій ж він почав забивати у всіх турнірах, а після дублю у ворота "Барселони" змусив говорити про себе як про наступну головну зірку світового футболу.

І в першому таймі фіналу заслуговував нa компліменти завдяки технічному та швидкому розгортанню атак і проходам кількох суперників, що зупинялися лише фолами. Однак все це відбувалося в центрі поля. В районі штрафного майданчика Наваса аргентинець з м'ячем не з'являвся. П'ять втрат (більше за всіх на полі), жодного удару по воротах з гри, одне торкання м'яча в штрафному суперника, та й воно було пасом назад...

Роналду на 20-ій хвилині встиг і взяти участь у володінні м'ячем на власній половині поля, і розкрутити контратаку, і скинути м'яч на правий фланг на хід захисникові і вчасно прибігти в штрафний. Звісно, й Дибала все це вміє. Таку ж комбінацію він розкрутив у півфіналі проти "Монако", нехай і завершував інший гравець. Таке ж завершення "Ла Хойя" продемонстрував проти "Барселони". Де він був на цей раз? У центрі поля.

Фото - Getty Images, Zimbio.com