Інтегральна підготовка і гармонія Гвардіоли. Семен Альтман про тенденції у футболі

Один з найкращих фахівців в нашому футболі, заслужений тренер України Семен Альтман розмірковує про те, чому нинішня Ліга Чемпіонів супроводжувалась гучними сенсаціями, в чому користь великих турнірів збірних і чому потрібно вводити відеоповтори в гру.

- Автори гучних сенсацій в Лізі чемпіонів - "Ліверпуль" і "Рома" є чи не найкращими носіями вертикального футболу. Їх синхронні перемоги над безумовними лідерами двох найсильніших національних чемпіонатів показують, що тотальний контроль м'яча виходить з футбольної моди?

- Який сенс ви вкладаєте в словосполучення - вертикальний футбол? У футбольній термінології такого поняття не існує.

- Це манера гри в атакуючій фазі. Прагнення команди найкоротшим шляхом довести атаку до її логічного завершення, витративши при цьому мінімум часу. Нещодавно головний тренер "Роми" Еусебіо Ді Франческо сказав в своєму інтерв'ю, що для нього два, три паси поперек поля - недозволена розкіш. Важливо, щоб м'яч з кожною передачею якомога швидше наближався до воріт суперника.

- Все правильно, але в футболі немає поняття вертикальних передач.

- Є передачі поздовжні.

- Абсолютно вірно. Передачі класифікуються за напрямком, призначенням, траєкторією, довжиною і так далі. За напрямком - поздовжні, поперечні і діагональні. Ось з цього і потрібно виходити. Передачі, про які ми говоримо - це поздовжні паси в глибину фронту атаки, за спину супернику.

В ідеалі, коли команда в рівній мірі здатна ефективно використовувати різні види передач. Ці дії привносять в гру головний принцип атак - несподіванка. При багатому техніко-тактичному арсеналі команди досягається та гармонія, яка потрібна для побудови якісної командної гри.

Коли деякі тренери заявляють про те, що вони будуть грати тільки короткими і середніми передачами, то виникає питання - чому вони свідомо обмежують гру своєї команди? Довгі передачі завжди були, є і будуть в футболі ефективними. Відмовлятися від них не варто. Наведу як приклад таких футболістів минулого і сьогодення, як Войнов, Буряк, Мунтян, Литовченко, Ракицький, Чигринський, Срна, Де Брюйне, Кроос і так далі. Ці гравці здатні одним пасом вирішити долю не тільки конкретного епізоду, але і всього матчу. Тому, не брати на озброєння довгі передачі - це неправильно.

Все добре в комплексі. Якщо грати тільки середніми і короткими передачами, то суперник може пристосуватися до вашої манери гри і знайти протиотруту. Те ж саме можна сказати і про прихильників довгих передач, закидів. Потрібно уникати категоричності і використовувати різні варіанти.

Навіть Хосеп Гвардіола у своїй "Барселоні", коли вони грали в основному в короткий і середній пас запросив в команду Чигринського і Ібрагімовича. Очевидно, що тренер шукав нові варіанти розвитку атаки, хотів створити умови для її глибини. Цей експеримент не вдався, але вже тоді було зрозуміло, що Гвардіола шукає шляхи до гармонії гри. Схоже, він остаточно знайшов її в "Манчестер Сіті". Зараз цей фахівець вибудовує чудову команду, техніко-тактичний арсенал якої дуже широкий і різноманітний. У грі "Сіті" все гармонійно. Тут, поряд з короткими і середніми пасами ми бачимо своєчасні закидання, якісні зміни напрямку атаки і проникаючі паси для швидких атак.

Звичайно, контроль м'яча дуже важливий. Володіючи м'ячем, ти володієш ініціативою, але контроль повинен бути цілеспрямованим і надійним, а не таким, який ми бачили у виконанні "Шахтаря" в недавніх матчах з "Динамо" і "Ворсклою", коли Хочолава, а потім і Пятов в простих ситуаціях віддавали м'яч суперникам, і це призводило до пропущених м'ячів.

Ще відносно недавно в англійському футболі повсюдно атаки будувалися через поздовжні, довгі передачі. М'яч доставлявся на половину поля суперника, і потім нав'язувалася боротьба. Але практика футболу показує, що найкоротший шлях до воріт не завжди проходить по прямій лінії. Ситуації бувають різні і потрібно адаптуватися під них і знаходити найбільш ефективні варіанти продовження атаки. Іноді ігровий момент вимагає від футболіста зіграти поперек поля або віддати м'яч назад. Потрібно бути більш гнучким у своїх рішеннях. На батьківщині футболу це давно усвідомили і стали запрошувати до себе найкращих футболістів і тренерів світу з різних футбольних шкіл. У підсумку, англійська Прем'єр-ліга зробила дуже великий крок у своєму розвитку і зараз є чи не найбільш різноманітним з тактичної точки зору національних турніром.

Complete class... #mancity pic.twitter.com/2jgifDgUbN

— Manchester City (@ManCity) 21 вересня 2017 р.

На мій погляд, головна причина перемог "Ліверпуля" і "Роми" над "Манчестер Сіті" і "Барселоною" відповідно в тому, що автори гучних єврокубкових сенсацій підійшли до чвертьфінальних матчів в кращому стані. В першу чергу це стосується їхніх домашніх поєдинків, коли обидві команди виграли з однаковим рахунком - 3:0. "Ліверпуль" і "Рома" перевершили своїх опонентів в інтегральній підготовці. Вони буквально зім'яли оборонні порядки фаворитів, змусивши їх діяти з серйозним дефіцитом часу при побудові власних атак.

На жаль, у нас багато тренерів бачать тільки верхівку величезного айсберга під назвою - контроль м'яча. Намагаються копіювати цю модель гри, не до кінця розуміючи її головних принципів. Багато хто навіть не зможе відповісти на питання - заради чого здійснюється цей контроль?

Контроль м'яча не може бути заради контролю. Це лише засіб для досягнення більш конкретної мети.

Можна просто перекочувати м'яч на своїй половині поля, грати через воротаря і набирати техніко-тактичні дії, покращувати відсоток володіння м'ячем, але ефективності буде нуль. А можна через короткий і середній пас просуватися ближче до штрафного і зосередити в зоні м'яча певну кількість футболістів команди суперника, тим самим спровокувавши дисбаланс в їх оборонних діях. Створивши подібні умови, довгою передачею можна перевести акцент атаки на більш вільний простір, тим самим серйозно загостривши ситуацію. Як бачимо, в успішну атаку можуть бути використані всі види передач - за напрямком, призначенням і дистанцією.

Так що контроль м'яча це не мета, а засіб. І якщо ми намагаємося копіювати цю манеру гри, то потрібно добре зрозуміти її головні принципи. Як я вже говорив, при побудові гри і виконанні техніко-тактичних елементів повинні бути присутніми надійність і цілеспрямованість.

Повертаючись до цитати головного тренера "Роми" про те, що його команда не може дозволити собі виконання трьох поперечних передач поспіль, згадую слова відомого шведського фахівця Свена-Йорана Ерікссона. Якось він заявив, що якщо суперник змушує його команду в фазі атаки здійснювати три передачі назад або поперек поля, то краще в таких випадках вибити м'яч в аут, а вже потім знову відбирати м'яч. У будь-якої дії на полі повинна бути своя виправдана ціль, яка відповідає принципам гри команди.

- Зізнайтеся, для вас епідемія чвертьфінальних камбеків і несподіваних результатів в Лізі чемпіонів стала сюрпризом? У чому головний урок цих матчів для світової футбольної громадськості?

- Звичайно, перемоги "Ліверпуля" і "Роми" були великим сюрпризом для всіх, не тільки для мене. А хіба можна було передбачити хід гри в матчі-відповіді "Реал" - "Ювентус"? Плей-офф Ліги чемпіонів подарував любителям футболу багато несподіванок.

Як ми вже говорили, я вважаю, що головна причина цих несподіваних результатів в тому, що "Рома", "Ліверпуль" і "Ювентус" (в матчі-відповіді) перевершили опонентів в інтегральній готовності. Команда Аллегрі хоч і не пройшла до півфіналу, але в Мадриді в багатьох компонентах гри переграла "Реал".

Під інтегральною (сумарною) підготовкою я розумію комплекс гармонійних видів підготовки - фізичної, технічної, тактичної і психологічної. На тлі переваги в перерахованих вище аспектах, команди вміло скористалися ще й слабкими сторонами суперників.

• Читайте також: Ліга чемпіонів: Необ'єктивний формат або Фінал без найсильніших клубів

Якщо в сучасному футболі гравці з якихось причин не зможуть проявити свої швидкісно-силові якості або у їх працездатності будуть не оптимальні показники, то високої техніки і досконалої тактики буде явно не досить для досягнення прийнятного результату.

ЇЖА ДЛЯ РОЗДУМІВ І НЕОБХІДНІСТЬ ВІДЕОПОВТОРІВ

- Ні в якому разі не хочу применшити роль чемпіонату світу, але в сучасному футболі світовий форум вже не є настільки значущою подією для футбольної громадськості з точки зору презентації кращих зразків і останніх тенденцій розвитку. Чи згодні ви з думкою, що за якістю футболу і рівню гри Ліга чемпіонів вже перевершила чемпіонати світу?

- Це два різних турніри, які мають дуже важливе значення для розвитку футболу в цілому. Саме матчі Ліги чемпіонів і чемпіонатів світу показують футбольній громадськості, в якому напрямку розвивається гра.

Звичайно, я згоден з вами в тому, що провідні клуби Європи, які беруть участь в Лізі чемпіонів, вже перевершують за рівнем футболу провідні збірні. Ліга чемпіонів сьогодні найсильніший турнір за рівнем демонстрованої гри. Але цьому є об'єктивне пояснення. У провідних клубах Старого світу зібрані найкращі футболісти планети. "Реал", "Барселона", "Манчестер Сіті", ПСЖ - це справжні збірні світу. До того ж щоденний тренувальний процес протягом тривалого часу робить ці колективи дуже зіграними і дозволяє демонструвати високі командні швидкості на полі, домагаючись необхідної гармонії в грі. У збірних команд немає таких можливостей, вони обмежені, як у виборі кадрів, так і в часі.

Проте, найбільші форуми національних збірних, такі як чемпіонати світу, Європи та навіть Олімпійські ігри завжди будуть важливі. Ці турніри, на яких мені пощастило працювати в якості тренера, дають поживу для роздумів і як і раніше задають напрямок розвитку футболу.

Саме на світових чемпіонатах відбуваються революції і з'являються нововведення. Наприклад, давайте згадаємо 1958 рік, коли Бразилія здивувала своєю схемою 4-2-4, або 1966 рік, коли англійці грали вперше без яскраво виражених крайніх нападників (4-4-2), або 1974 рік, коли збірна Голландії показала всій планеті тотальний футбол.

На Євро-2012 збірна Іспанії презентувала гру без номінальних центральних нападників. Таких прикладів багато. Іноді, чемпіонат світу або Європи носить менш інформативний характер, але його значимість не стає від цього меншою. Тренери команд-фіналістів завжди збиралися разом і підводили підсумки минулого чемпіонату, аналізували тенденції розвитку футболу, робили певні висновки і інформували громадськість.

Навіть юнацькі чемпіонати Європи дають достатньо їжі для роздумів. Я був на континентальній першості U-19, де в складі збірної Олександра Головко грали Зінченко, Коваленко, Матвієнко, Бесєдін, Зубков, Циганков. У складі інших збірних на цьому Євро виступили такі футболісти, як Коман, Дембеле (Франція), Сане, Вернер (Німеччина), Головін (Росія), чергова плеяда талановитих іспанських гравців на чолі з Асенсіо. Це був дуже цікавий турнір для фахівців. Так що і юнацькі чемпіонати Європи надають великий обсяг інформації для тренерів.

Всі великі міжнародні турніри дуже інформативні та корисні для футболістів і фахівців. Участь в таких турнірах - це неоціненний досвід. Заради цього варто жити.

- Останнім часом деякі спірні рішення арбітрів впливають на результати матчів на найвищому рівні. Як ви ставитеся до практики впровадження в футболі системи відеоповторів?

- Звичайно, відеоповтори потрібні футболу. Технічний прогрес дозволяє впроваджувати нові системи, які помітно полегшать роботу арбітрів і дозволять уникнути ряду спірних епізодів. Раніше не було такої можливості, і ніхто не замислювався над подібними питаннями, але часи змінюються, життя не стоїть на місці. Якщо технічно це можливо, то, неодмінно потрібно користуватися новими напрацюваннями.

За грубими суддівськими помилками, або як мінімум неоднозначними рішеннями арбітрів далеко ходити не потрібно. У чвертьфіналі Ліги чемпіонів був не зарахований чистий гол "Манчестер Сіті" в матчі-відповіді з "Ліверпулем", але ж цей епізод серйозно вплинув на підсумковий результат протистояння. А згадайте спірний епізод з пенальті на останній хвилині матчу "Реал" - "Ювентус".

В АПЛ, в манкуніанському дербі арбітр мав усі підстави ставити два пенальті в ворота МЮ, повинен був залишати "Юнайтед" в меншості, але не зробив цього. В результаті МЮ виграв той матч. Згадайте Кубок конфедерацій 2017. Дуже велика кількість суддівських помилок вдалося уникнути завдяки системі відеоповторів.

Судді фізично не можуть встежити за всіма моментами і регулярно давати об'єктивну оцінку. Не можна весь час посилатися на людський фактор. Цей фактор може запросто позбавити тренера роботи або відібрати у футболістів шанс поборотися за певні трофеї. Занадто велика ціна суддівської помилки, щоб роздумувати - потрібні відеоповтори чи ні. Однозначно - потрібні.