Турбонаддування від Тайсона і Ісмаілі, урок Фонсеки для Шевченка – ознаки гармонії Шахтаря

"Гоффенгайм" - "Шахтар" – унікальний матч. Унікальний в контексті того, що на основі цього поєдинку можна виділити низку цікавих окремих тем, кожна з яких заслуговуватиме повноцінного розлогого матеріалу. Зміна тактики від Паулу Фонсеки; поганий захист "Шахтаря" навіть при зміні тактичної формації; визначальна роль для побудови командної гри Тайсона і Ісмаїлі; прорив Данченка, традиційна помилка П'ятова при безмежній його холоднокровності, непопулярна, але діюча заміна Степаненка на Патріка і так далі. І це лише з боку "Шахтаря". Експерти та журналісти, які висвітлюють німецький футбол, стільки ж тем можуть виділити в контексті "Гоффенгайма".

Паулу Фонсеці дуже потрібна була саме така перемога: з чітким тренерським впливом, з проявом вміння відходити від шаблонів, робити щось нестандартне. Португалець часто піддається доволі розпливчатим характеристикам: мовляв, тренер непоганий, але при Луческу "Шахтар" діяв краще. Тому саме вчорашній поєдинок стане чи не першим аргументом в площині самоідентифікації Фонсеки: він зробив те, чого Луческу робити не вмів – підлаштував "Шахтар" під суперника на окремо взятий поєдинок.

Чітко видно розташування "Шахтаря" як 5-1-2-2

При цьому, не змінилася загальна стратегія "гірників" – гра на атаку, бажання контролювати м'яч. Але формація у вигляді 5-3-2, або ж 5-1-2-2 (Степаненко часто сідав у глибину, а Майкон з Коваленком діяли між лініями) не відповідали тій зоні комфорту, в якій "гірники" повсякчас опиняються в рамках внутрішніх змагань. Це дуже важливий момент: відійти від шаблону і зіграти вдало в непритаманному для себе тактичному стилі дано не кожному. Підтвердить Андрій Шевченко, для котрого спроба застосувати тактику з трьома центральними оборонцями обернулася гучним провалом.

Паулу Фонсека почасти ризикував. Хоча тут потрібно знати й деякі нюанси внутрішньої кухні, які для нас, само собою, недоступні: скільки часу "гірники" відпрацьовували цю стратегію? Бо виглядало все вельми гармонійно. Ісмаілі і Данченко на флангах відіграли на шикарному рівні, проявивши належну фізичну і тактичну підготовку. І якщо у виконанні Ісмаїлі така гра не була несподіванкою, то Данченко приємно здивував.

Латералі високо підіймалися при атаках "Шахтаря", низько сідали при захисті, вправно закривали протилежні фланги під час перебудови на стандартах, коли ситуація вимагала стрімкого переходу до оборони. Якщо в двох словах, то від Ісмаілі і Данченка була гра в найкращих традиціях флангових крайків.

Інтенсивність Ісмаілі та Данченка. В цілому, латералі впоралися зі своїми завданнями

Статистика не дасть збрехати: п'ять ударів на двох (при цьому, чотири з них на рахунку Ісмаілі – найкращий, разом з Тайсоном, показник), другий (у Ісмаілі) і третій (у Данченка) серед гравців "Шахтаря" показники дотиків до м'яча (після Тайсона), дві ключових передачі від Ісмаілі.

Про передачі варто сказати окремо, бо Данченко і Ісмаілі, якщо дивитися на загальну статистику, не були передовиками в цьому компоненті. Але тут варто говорити про стиль команди і вимоги до цієї ролі: максимальна швидкість роботи з м'ячем, якнайбільше переміщень, потреба йти в обіграш лише біля чужих воріт. Головне, що Ісмаілі і Данченко давали однакову інтенсивність по довжині всього флангу. Те, що не вдалось у матчі зі словаками латералям збірної України Караваєву та Зінченку.

Центральні захисники, - вже традиційно для "Шахтаря", - зіграли далеко не ідеальний матч. Обидва голи "Гоффе" можуть висуватися в докір Кривцову та компанії. У першому випадку було намагання зловити суперника в офсайдній пастці, але, висунувшись дуже високого, злагодженості між Хочолавою, Кривцовим та Матвієнком не було. Другий гол – це комплекс невдалих дій центрдефів з гравцями середини поля. Нижче – розташування Цубера (автор голу) за мить до результативного удару: четверо "гірників" збилися вкупі біля лінії воріт, двоє, хто мав би страхувати, лише спостерігали за ситуацією збоку.

То, власне, були лише епізоди. На цій темі можна побудувати повноцінний матеріал. З іншого боку, на фоні центральних захисників "Гоффенгайма" Кривцов та компанія навіть обзавелися козирями: майже всі удари "Шахтаря" (десять з дванадцяти) були з меж штрафного майданчика, а ось німці мали змогу лише кожен другий удар проводити з безпосередньої близькості до воріт. Хочолава добре грав у повітрі, ефективно діяв в індивідуальних єдиноборствах, став лідером "Шахтаря" за показником кількості виносів м'яча. Кривцов переважно займався перехопленням низових розрізних передач, але в інших компонентах був не надто ефективним. Матвієнко – усього потрохи. Навряд чи це був найкращий матч Миколи.

Степаненко був типовим опорником, займаючись чорновою роботою в центрі поля. А ось Коваленко з Майконом номінально повинні були грати вище, але найвищу інтенсивність давали біля центральної лінії. При цьому – з акцентами на фланги. Коваленко допомагав Ісмаілі. А Майкон – Данченку. І ось вражаючий факт: Коваленко став лідером "Шахтаря" за кількістю передач у цьому матчі. І більшість з цих передач були у напрямку воріт суперника

Гра в пас від Віктора Коваленка. 32 з 49-и передач були в напрямку воріт суперника

Мораєс зіграв типово для форварда: мало вовтузився з м'ячем, не був активним у відборах і перехопленнях, але свою роботу виконав. Зачепившись за м'яч в центрі поля, шикарною передачею на хід знайшов Тайсона. Цього достатньо (навіть попри відсутність голу), аби говорити про високу ефективність дій нападника. Цікаво, що Мораєс і Тайсон найвищу інтенсивність давали не в штрафній площі суперника, а між центральною лінією поля і лінією штрафної зони "Гоффе". В штрафному майданчику – обмаль дотиків до м'яча від форвардів.

Мораєс і Тайсон концентрувалися не лише на грі у штрафній зоні "Гоффенгайма"

Варто відзначити той факт, що "Гоффенгайм" переважав "Шахтар" майже за всіма ігровими компонентами. Це був матч приблизно двох рівних суперників, в якому різницю зробили більш ефективні дії лідерів однієї з команд. Тайсон і Ісмаілі відігравали роль турбонаддуву двигуна. Важливо, що двигун працював без збоїв, вчасно і справно набираючи оберти. Це дало можливість проявити свій ефект турбіні, яка й покликана додавати прискорення саме при інтенсивному русі. У "Гоффе" двигун теж працював, але додаткових підсилюючих компонентів не знайшлося.

Перемога, якої б не було без рішучих і хитрих рішень Паулу Фонсеки. Водночас, її не було б без лідерської харизми Ісмаілі та Тайсона і при пасивності тилів. Гармонія, якої так часто не вистачає "гірникам" у цій Лізі чемпіонів.