Коваленко взявся за старе, Марлос зробив не усе можливе. Підсумки непримітної нічиєї Шахтаря з Ліоном

"Потрібно було перегравати вдома "Гоффенгайм", або ж на виїзді з "Ліоном", ведучи у рахунку 2:0, тримати перевагу і брати три очки", – можна так помахати кулаками після бою, але є ризик стати об'єктом насмішок.

Бо з тим же успіхом, з яким комусь хочеться вести мову про перемоги в тих матчах, які "Шахтар" звів до нічиєї, можна говорити й про поразки. Хіба не могли донеччани залишитися з "бубликом" в першому матчі групи, коли в Харкові гостював "Гоффе"? Або чи не могли втратити не лише перемогу, але й нічию на полі "Ліона" у поєдинку другого туру? Нехай кожен чесно відповість собі на ці запитання, і тоді автоматично позбудеться бажання нарікати на загальний результат у цій групі.

Все могло завершити гірше. А чи могло бути краще? Могло, якби "Ліон" не припідніс сенсацію на полі "Манчестер Сіті". Але в цьому й полягає данина справедливості: було б кумедно, якби команда, яка прогоріла фаворитові групи 0:9, фінішувати вище того, хто набрав з "МанСіті" чотири очки.

Обидві команди нічого видатного не показали. Мабуть, на такому полі і за такої ціни помилки очікувати іншого футболу було наївно, хоча "Шахтар" міг зіграти краще в середині поля. Вже навіть не говоримо про захист, який у цій Лізі чемпіонів повсякчас виявлявся найслабкішою ланкою "гірників". У відповідальний момент "Шахтар" підвела центральна вісь.

Майкон став четвертим найкращим гравцем "Шахтаря" за показниками ТТД. Якщо вірити статистиці, то більше корисних дій здійснили лише Марлос, П'ятов та Ісмаілі. Але такий високий показник Майкон отримав, найперше, за вдалу гру в пас. Відносно вдалу. З 51-ї передачі – 46 точних. Більшість з них (38) було здійснено в напрямку воріт суперника. Щоправда, ці передачі майже не таїли в собі небезпеки для "Ліона" і не допомагали "Шахтарю" швидко виходити зі своєї половини поля. Зрештою, саме недопрацювання Майкона спростило для Набіля Фекіра процес взяття воріт П'ятова.

Гра в пас від Майкона; більшість передач - вперед, але це не полегшувало "Шахтарю" життя

Степаненко також вдало грав в пас (за статистичними показниками – навіть краще, аніж Майкон), однак Тарас провалився в інших компонентах гри. Наприклад, лише один вдалий відбір м'яча, жодного перехоплення, лише один виніс м'яча. При тому, що Тарас часто опинявся ледь не на одній лінії з центральними захисниками.

До речі, це запитання – а чому так? Чому Степаненко втрачав опорну зону, опускаючись в захист, де повинні були щільно діяти Хочолава і Кривцов? Давід зіграв лише один тайм, але показав високу інтенсивність і прив'язаність до своєї позиції. Матвієнко теж не втрачав зону, а ось Бутко весь час оголяв тил. Богдан постійно йшов на чужу половину поля і не встигав повертатися. Зрозуміло, що це була задумка тренера, адже в подібній манері на протилежному фланзі працював Ісмаілі. Різниця в тому, що бразилець продуктивно працював по всій довжині флангу.

Майкон більше зміщувався до правої брівки, а в центрі виникала порожнеча. І ось тут варто згадати улюбленого персонажа великої армії вболівальників "Шахтаря" Віктора Коваленка. В кількох попередніх поєдинках Віктор подавав ознаки одужання, але цього разу інтенсивність його дій знову була вкрай низькою: без ударів по воротах, без спроб зіграти в дриблінг, без ключових передач. Куди там: від Коваленка за щастя було просто дочекатися передачі. 23 паси (17 точних) – гнітючий результат для гравця зони під нападником. 30 дотиків до м'яча, з яких лише один – у штрафній зоні суперника (та й той в епізоді, коли Віктор начисто програв боротьбу опоненту). Можливо, варто було перевести Тайсона в центр, а лівий фланг довірити комусь іншому.

Інтенсивність дій Коваленка... вкрай низька

Власне, Тайсон часто зміщувався до центру, відкриваючи зону для Ісмаілі. Це був прийом, який найбільше докучав французам і якого, за словами тренера "ткачів", гості боялися найбільше… Ще Женезіу відзначив Марлоса, хоча бразило-українець відіграв не найсильніший свій матч.

Мораєс зіграв на звичному для нападника рівні виконання ТТД з тією різницею в порівнянні з матчем у Ліоні, що не зробив більшого, аніж від нього очікували. У Франції Жуніор відзначився дублем, забивши один з голів виключно на індивідуальній майстерності та сміливості. Цього разу Мораєс всього-на-всього зробив те, що мусив був робити – завершив павутино-подібну атаку "Шахтаря" влучним ударом.

Треба відзначити той момент, що в цілому гра "Шахтаря" була спрямована до воріт "Ліона". Передачі назад найчастіше здійснювалися у, або неподалік від власного штрафного майданчика, коли "гірники" намагалися вийти з-під пресингу суперника. Проблемою в цій грі стало інші – відсутність ударів по воротах. Лише шість акцентованих спроб забити гол – дуже мало як для команди, якій потрібна перемога заради виходу в плей-офф. Також примітно й те, що жодного удару не відбулося з-за меж штрафного майданчика. А при такій погоді цей елемент міг стати сильним козирем у грі.

Удари по воротах від "Шахтаря" (помаранчевим) і "Ліона" (синім)

Ця Ліга чемпіонів дала дуже багато приводів до роздумів. Тезисно описати це можна наступним чином.

• Андрій П'ятов, попри всі свої недоліки, залишається топ-воротарем і відіграє важливу роль для "Шахтаря";
• нинішній "Шахтар" максимально залежить від гри своїх лідерів Марлоса та Тайсона;
• захист "гірників" ніколи не вражав надійністю при Луческу; але при Фонсеці справи з обороною йдуть ще гірше;
• Жуніор Мораєс – нападник, який ідеально підходить "Шахтарю";
• втрата Фреда – невиправна; Коваленко, Патрік, Майкон здатні добре провести один-два матчі, але стабільно тримати марку не можуть;
• Ісмаілі – лідер "Шахтаря" на рівні з Тайсоном і Марлосом;
• Матвієнко – майбутнє команди;
• Паулу Фонсека – тренер прогресивний, але залежний від підручного матеріалу.

А навесні буде Ліга Європи, а з нею – нові висновки.