Ліга Чемпіонів
Ліга Чемпіонів

Ліга Чемпіонів - результати і розклад матчів, турнірна таблиця, новини.

Оратор Сабо, 15 тисяч премії та Київ на вухах. До ювілея перемоги Динамо над Спартаком


14 вересня виповнилося 25 років гучній перемозі Динамо над Спартаком у Лізі чемпіонів

Оратор Сабо, 15 тисяч премії та Київ на вухах. До ювілея перемоги Динамо над Спартаком

В багатій біографії київського "Динамо" було безліч яскравих та по-справжньому видатних матчів, які закарбовуються у вболівальницькій пам’яті якщо не назавжди, то надовго. Таких вистачало не тільки на внутрішній арені – радянській чи українській, а й міжнародній. Прихильники динамівської дружини зі стажем і досі згадують легендарні фінали розіграшу Кубка кубків із угорським "Ференцварошем" у 1975 році, іспанським "Атлетико" у 1986-му та у Суперкубку з німецькою "Баварією" у тому ж 1975-му. Не забути вболівальникам й яскравих перемог столичного гранда у Лізі чемпіонів сезону-1998/99, коли вдалося дійти до півфіналу цього престижного євротурніру. На жаль, тоді за рівної гри із тією ж "Баварією" підопічним Валерія Лобановського не вдалося пробитися у фінал.

А чого варті блискучі перемоги над іспанською "Барселоною" у сезоні-1997/98 – 4:0 у гостях та 3:0 у Києві! Що й казати, ті матчі були вписані в історію "Динамо" золотими літерами.

ВИСОКИЙ ГРАДУС ДЕРБІ

Оратор Сабо, 15 тисяч премії та Київ на вухах. До ювілея перемоги Динамо над Спартаком - изображение 1До такої ж категорії можна віднести і поєдинок, який відбувся за три роки до згаданих вище протистоянь із каталонцями. Мова йде про зустріч групового раунду Ліги чемпіонів сезону-1994/95, в якому суперник був надпринциповим – московський "Спартак". І зовсім не через політичне забарвлення, якого у той час у стосунках між двома сусідніми країнами не існувало. Справа в іншому: "Спартак" ще з союзних часів був найбільшим подразником для киян. Як і навпаки. Особливо гострим це суперництво стало після того, як спартаківців наприкінці 1976-го очолив Костянтин Бєсков. З тих пір і почалося найбільш гостре протистояння між київською та московською командами. Можливо, точніше було б сказати: між тренерськими моделями Лобановського та Бєскова. Цікаво, що навіть тоді, коли хтось із цих фахівців не працював з колективом, градус дербі у поєдинках між "Динамо" та "Спартаком" продовжував залишатись досить високим.

Тож можете собі уявити, коли непримиримі та надпринципові суперники вперше в історії мали зустрітися не на внутрішній арені, а в найпрестижнішому клубному розіграші Старого світу!

Матч, який відбувся рівно чверть століття тому, 14 вересня 1994 року, викликав підвищений інтерес не тільки в Україні та Росії, а й в інших країнах СНД, де є чимало прихильників обох клубів. Задовго до поєдинку стало зрозуміло, що шкала ажіотажу неодмінно сягне найвищої позначки. Так воно і сталося. Придбати квиток на гру тоді було неабиякою проблемою, адже київський "стотисячник" не міг вмістити всіх бажаючих. Зрозуміло, що на шаленому ажіотажі не втрачали можливості нагріти руки перекупники, які продавали квитки дорожче номіналу. Можливо, саме через їхню жадібність офіційна цифра кількості глядачів була 90 500. Хоча вільних місць на трибунах було значно менше, ніж близько десяти тисяч…

СТАРІ ЗНАЙОМІ ПРОТИ ДИНАМІВЦІВ

До Києва на гру їхали звідусіль – як з найвіддаленіших куточків України, так і з Росії, Білорусі, Молдови та навіть інших країн. Той, кому вдалося вирішити проблему з квитками, вважали себе щасливими, іншим же нічого не залишалось, як зайнятися пошуком місць з наявністю телевізора у готелях, небагаточисленних на той час кафе або у знайомих.

Оратор Сабо, 15 тисяч премії та Київ на вухах. До ювілея перемоги Динамо над Спартаком - изображение 2

Тим часом "Динамо" та "Спартак", які тренували відповідно Йожеф Сабо та Олег Романцев, ретельно готувались до гри. У гостей не обійшлося без кадрових проблем – через травму не зміг вийти на поле Дмитро Хлєстов, а Юрій Никифоров, який перебрався до складу червоно-білих із одеського "Чорноморця" трохи більше, ніж за півтора роки до цього, відбував дискваліфікацію. До речі, окрім Никифорова в ігровому ансамблі "Спартака" було ще четверо добре знайомих нашим вболівальникам футболістів. Це воротар Дмитро Тяпушкін, який до переходу у команду Романцева захищав кольори тернопільської "Ниви" (він також входив до складу збірної України), його колишній одноклубник по Тернополю захисник Владислав Тернавський, півзахисник Олег Надуда із вінницької "Ниви" та його колега по амплуа Ілля Цимбалар, що перед цим встиг стати улюбленцем вибагливої одеської публіки – спочатку як гравець СКА, а потім й "Чорноморця".

Гра, яка проходила у чудовій футбольній атмосфері завдяки заповненим трибунам та гарячій підтримці, розпочалася із несподіванки – на 12-й хвилині після подачі Надуди з лівого флангу Микола Писарєв головою переправив м’яч під перекладину воріт 19-річного Олександра Шовковського. Однак потужний гуркіт трибун та скандування "Київ! Київ!" раз за разом гнали господарів вперед. Активного Віктора Леоненка, який неодноразово погрожував воротам "Спартака", у середині першого тайму збили у чужому штрафному майданчику і австрійський рефері Герд Грабер вказав на 11-метрову позначку. На жаль, гол у відповідь не відбувся – удар Дмитра Михайленка парирував його тезка Тяпушкін. А коли за сім хвилин до перерви помилка Олександра Шовковського, котрий необачно залишив ворота, призвела до голу Андрія Тихонова, запахло смаженим.

Оратор Сабо, 15 тисяч премії та Київ на вухах. До ювілея перемоги Динамо над Спартаком - изображение 3

Здавалося, що не тільки відігратися, а здобути перемогу динамівцям у другому таймі буде вкрай складно. Однак під час перерви у роздягальні Йожефу Сабо вдалося знайти потрібні слова, які неабияк вплинули на свідомість гравців. Один із його аргументів – переповнені трибуни - подіяли на них досить ефективно. До того ж, слова головного тренера підкріплювались і солідним матеріальним стимулом. Ходили чутки, що начебто у перерві цього історичного поєдинку кожному гравцеві було обіцяно по 20 тисяч доларів. Володимир Шаран, якого у тому матчі Сабо не включив до "основи", віддавши перевагу Сергієві Шматоваленку, у відвертій розмові з автором цих рядків розставив всі крапки над "і". Як виявилось, мова про підвищені преміальні йшла ще до гри, а сума була дещо іншою – "всього" 15 тисяч "зелених". По словам Шарана, у перерві матчу ніхто нічого не додавав.

Зрозуміло, що бажання заробити такі чималі гроші всього за якихось 45 хвилин неабияк підстьобувало футболістів. Тож вже з самого початку другого тайму бойова налаштованість динамівців дозволила Віктору Леоненку влучно пробити низом впритул до стійки.

Читайте такожВіктор Леоненко. Футбольний геній з динамівської клітки. ВІДЕО

Швидкий гол та несамовита підтримка "стотисячника" додали сил та окрилили українську команду, яка дедалі частіше здійснювала спроби забити знову. І це їй вдалося. Автором другого м’яча в останні п’ятнадцять хвилин став той же Леоненко, який біжучи після голу, на радощах встиг навіть відбити долонею взаємне "п’ять" одному із фотокореспондентів. А крапку в цьому несамовитому за сценарієм поєдинку незадовго до фінального свистка поставив 20-річний Сергій Ребров, який у падінні зумів замкнути дальню стійку після прострілу Сергія Ковальця. У цю мить Йожеф Сабо, не стримуючи емоцій, по-хлопчачому радісно стрибав біля тренерської лави із здійнятими догори руками. А до купи динамівців, які накрили Реброва, що у щасливій ейфорії продовжував лежати на газоні, намагався приєднатися й один із журналістів, що стояв за воротами. Шаленів весь стадіон, шаленіла вся футбольна Україна!

КОЛИ КИЇВ СТОЯВ НА ВУХАХ

- Зізнаюсь, такого повороту подій ми й самі не очікували – тим більше, що у першому таймі Дмитро Михайленко не реалізував пенальті, - згадує перипетії того поєдинку Володимир Шаран. – Окрім настанов Сабо у перерві, ми знали, що гра із "Спартаком" чимало вирішувала. Та що там казати: вся Україна чекала цього матчу! Впевненості додав Леоненко, і після першого голу хлопці наче перевтілилися. У функціональному ж плані ми були готові краще за "Спартак", що й зіграло важливу роль.

Оратор Сабо, 15 тисяч премії та Київ на вухах. До ювілея перемоги Динамо над Спартаком - изображение 4

Після фінального свистка, який пролунав через п’ять хвилин (суддя додав лише одну), морально виснажені, проте напрочуд щасливі футболісти "Динамо" стомлено обіймалися у центрі поля. Обійми були і серед тренерів, запасних та обслуговуючого персоналу киян на біговій доріжці тоді ще Республіканського стадіону. Більшість глядачів на трибунах у ті радісні миттєвості не поспішали залишати свої місця, плескаючи у долоні та вигукуючи компліменти на адресу своїх улюбленців. Після відвідин стадіону величезна кількість вболівальників святкувала вольову перемогу над "Спартаком" впродовж усієї ночі у різних куточках міста. Кафе, бари та ресторани Києва у ту ніч змушені були працювати на повну потужність – хто зна, коли ще очікувати такого масового бажання відзначити успіх "Динамо"!

Не відставали від своїх вболівальників й самі динамівці.

- Весь Київ тоді стояв на вухах, - згадує ті щасливі миттєвості Володимир Шаран. – Та й ми всю ніч гуляли (сміється)! Тренери після цієї гри дозволили зняти напругу.

У рамках Ліги чемпіонів "Динамо" із "Спартаком" зустрічалися знову у сезоні-2008/09. Однак у тій дуелі перевага українського чемпіона над червоно-білими була більш ніж переконливою (4:1 вдома та 4:1 в гостях), тому такого виру емоцій, який був 25 років тому, вже не спостерігалося. Втім, то вже зовсім інша історія…

Следите за нами:


Оцените этот материал:
Поділитися з друзями:

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Коментарі (13)
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
Tom Valentine (Bolintci)
Сколько вы еще будете о н а н и р о в а т ь на эти матчи? Это была ДРУГАЯ команда, в ДРУГОЙ стране, ДРУГИЕ игроки. После Десны вы Киев тоже на ушах? Радуется?
Ответить
+1
0
avatar
DMiT75 (Донецк)
Как же время летит, 25 лет тому назад я был на этом матче. Что творилось тогда после матча, это сложно описать. Было такое впечатление, что все люди на стадионе это давние друзья и родственники, которые очень давно не виделись и были безумно рады друг другу. Обнимались, танцевали собравшись вкруг и держась за руки, как хоровод. Все кричали и радовались. Я домой тогда вернулся с осипшим голосом.
Ответить
+1
0
Dozenko (NewYork)
Леоненко конечно космос !
Ответить
0
0
Запорізьке Торпедо (zp)
не стал бы называть победу над мясом "громкой". С барселоной в 97м было громко так громко. А тут просто сотворили отличный камбэк против условно немного более сильного соперника
Ответить
+1
-1
Запорізьке Торпедо (zp)
просто интересно: кто ты, минуснувший, от чего у тебя бомбануло? от "мяса" или от "условно (не более) более сильного"?)
Ответить
+1
0
Андрей (Odessa)
не бери в голову, есть такие - чисто пройти и нас..ть, мне как-то 2х2=4 минусовали, привык))) щас и это минуснёт)
+1
0
Пришта Литин (Киев)
Таких матчей были единицы. Золотая история Динамо.
Ответить
+2
0
Djon (Киев)
Был тогда на стадионе. Незабываемы матч!
Ответить
+3
0
Dnepr1978 (Днепропетровск)
Наверное единственный матч, когда я болел за киевлян. Что то автор статьи не вспоминает как киевляне вообще пробились тогда в ЛЧ. На их месте должен был играть Днепр.
Ответить
0
-5
Djon (Киев)
Вообще без мозгов? Какой ещё Днепр в лиге чемпионов? Проспись! Днепр в ЧУ занял только 4 место, большего не наиграл. Пропустив вперёд Динамо, Шахтер и Черноморец.
Ответить
+2
0
Algrab (Костопiль)
Пам'ятаю цей матч,коли був студентом.Після голу Реброва Львів вибухнув!
Ответить
+4
0
oleg dynamo (львівська)
100%,я бачив як з вікон общаг летіли горящі коври і цілу ніч одні одним на вулиці наливали хто що мав і міг-я такого в житті ще не бачив щоб так перемога згуртувала невідомих між собою людей
Ответить
0
0
Очманілий Заєць (Odessa)
Треба не знати, що таке "дербі", щоб називати протистояння ДК - СМ цим словом.
Ответить
+5
0


Новини Футболу

Кращі букмекери

Букмекер
Бонус

загрузка...